У випадку надходження платнику податків рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна він повністю позбавляється права розпоряджатися або користуватися своїм майном (при повному арешті) чи обмежується в реалізації таких прав через необхідність отримання попереднього дозволу контролюючого органу на будь-яке розпорядження чи використання його майна (при умовному арешті).
І при першому і при другому виді адміністративного арешту активів платник обмежується в здійсненні звичайної господарської діяльності, будучи позбавленим можливості, наприклад, продавати товар або відвантажувати продукцію за договорами.
Водночас, навіть при умовному адміністративному арешті, намагаючись отримати дозвіл на користування майном фізичні та юридичні особи стикаються із бюрократичною тяганиною з боку працівників ДПС щодо розгляду такого клопотання, які навмисно затягують цей процес для створення платнику податків перешкод в здійсненні бізнесу або інших необхідних дій з майном. При цьому, довго чекаючи такого позитивного висновку податкового органу особи можуть врешті-решт отримати відмову.
А якщо адміністративний арешт на майно накладено незаконно, наприклад, без прийняття судом відповідного рішення ? Єдиним виходом із склавшоїся ситуації є оскарження адміністративного арешту майна в судовому порядку, і вам не обійтись без допомоги кваліфікованого юриста.
Досвідчені та професійні адвокати АБ «Ткачук і партнери» допоможуть у вирішенні спорів із податковими органами щодо адміністративного арешту майна, надавши наступні правові послуги:
Консультація клієнта з усіх питань, пов’язаних із податковим адміністративним арештом, аналіз виниклої ситуації та визначення перспектив можливих судових процесів;
Оскарження взяття майна платника податків під адміністративний арешт, у тому числі майна, на яке не поширюється арешт;
Оскарження рішень суду про підтвердження обґрунтованості арешту майна та коштів;
Оскарження дій (рішень, бездіяльності) податкового органу (податкового керуючого);
Оскарження бездіяльності податкових органів щодо припинення адміністративного арешту;
Оскарження незаконного звернення стягнення на майно, що перебуває під адміністративним арештом в рахунок погашення податкового боргу;
Оскарження незаконного продажу майна, що перебуває під адміністративним арештом, тому числі за заниженою ціною;
Ознайомлення з матеріалами справи зі спору щодо податкового адміністративного арешту, якщо справа перебуває вже в суді;
Допомога в зібрані документів та підготовка процесуальних документів – адвокатського запиту, позову, відзиву, заперечення, письмових пояснень, клопотання тощо;
Участь у всіх судових інстанціях зі спорів щодо податкового адміністративного арешту;
Оскарження незаконних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку у спорах щодо адміністративного майна та коштів;
Правовий супровід у виконавчому провадженні.
На практиці вирішення спорів щодо податкового адміністративного арешту майна до адвокатів нашого Бюро часто звертаються з таких правових питань:
На яке майно поширюється адміністративний арешт та межі повноважень податкових органів;
На яке майно накладається арешт виключно за рішенням суду;
Законність накладення на майно платника податків адміністративного арешту;
Яким чином можливе користування та відчуження майна, що перебуває під адміністративним арештом;
Як зняти податковий адміністративний арешт з майна;
Неправомірні дії (рішення, бездіяльність) працівників ДПС;
Бездіяльність податкових органів щодо зняття з майна адміністративного арешту;
Звернення стягнення на майно, що перебуває під адміністративним арештом, в рахунок погашення податкового боргу;
Продаж майна, що перебуває під податковим адміністративним арештом, у тому числі за заниженою ціною;
Законність судових рішень щодо перевірки обґрунтованості адміністративного арешту, накладення та зняття арешту тощо.
Багаторічний досвід судової практики адвокатів АБ «Ткачук та партнери» дає можливість вирішення багато спірних питань, пов’язаних із податковим адміністративним арештом на користь клієнта та досягти бажаного результату.
ДОПОМОГА АДВОКАТА ПРИ ВИНИКНЕННІ, ПРИПИНЕННІ ТА ОСКАРЖЕННІ ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ
Стаття 94 Податкового кодексу України та наказ Мінфіну N632 від 14.07.2017 ”Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків” визначають адміністративний арешт майна як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом, який полягає у забороні платнику вчиняти дії щодо свого майна.
Як зазначалось, відповідно до пункту 94.5 статті 94 ПКУ арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов’язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону (ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»), та коштів на рахунку платника податків.
У разі неправомірного накладення арешту на майно адвокати нашого Бюро оскаржать такі дії (рішення) у судовому порядку.
ПІДСТАВИ ДЛЯ НАКЛАДЕННЯ НА МАЙНО АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ
Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:
платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
відмова платника податків від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки, за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
недопуск податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
відмова платника податків від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки);
нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.
ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ
АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА ТА КОШТІВ
Відповідно до Порядку № 632 адміністративний арешт майна застосовується на підставі рішення керівника контролюючого органу.
Повноваження податкового органу накладати арешт поширюються на будь-яке майно платника податків, за винятком:
Майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону;
Грошових коштів на рахунку платника податків;
ВАЖЛИВО ! Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду (окрім вихідних та святкових днів).
Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника
податків обов’язково надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з аналогічними вимогами.
Оскарження постанови суду про підтвердження адміністративного арешту майна можливо в апеляційному та касаційному судових інстанціях адвокатом нашого Бюро.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків податковий орган подає до суду заяву в порядку, передбаченому КАСУ,
У разі прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює також за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту контролюючий орган звертається до суду протягом 2-х робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.
Вказані рішення щодо накладення адміністративного арешту на майно та кошти можливо оскаржити в судовому порядку, в чому допоможуть юристи нашого Бюро.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРОДОВЖЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ
АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА
Звертаємо увагу, що строк перевірки судом – 96 годин не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власник майна, на яке накладено арешт, не встановлений (не виявлений). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі, якщо майно є таким, що швидко псується, – протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
ПРИПИНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ У РАЗІ:
відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу ІV Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;
погашення податкового боргу платника податків або усунення ним причин застосування арешту майна;
ліквідації платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;
надання відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів належності арештованого майна до об’єктів права власності цієї третьої особи;
скасування судом або контролюючим органом рішення керівника контролюючого органу про арешт майна;
прийняття судом рішення про припинення арешту майна;
пред’явлення платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку;
фактичного проведення платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
взяття податковим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки.
Бездіяльність податкових органів щодо вжиття заходів щодо припинення адміністративного арешту майна та коштів адвокати нашого Бюро допоможуть оскаржити в суд.
СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ВИСНОВКИ СУДІВ ПРИ РОЗГЛЯДІ СПРАВ У СПОРАХ ЩОДО ПОДАТКОВОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА ТА КОШТІВ
1.Арешт коштів на рахунку через наявність податкового боргу можливий, лише якщо вартість майна платника податків менша від суми податкового боргу
Податкова служба звернулась до суду з позовом до ТОВ, в якому просила застосувати арешт на кошти та інші цінності відповідача на розрахункових рахунках.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ має податковий борг в сумі 205 844 565 грн., однак майно, яке належить товариству та описано у податкову заставу у своїй сумі менше за суму податкового боргу.Підставою для звернення до суду з даним позовом зазначено п.п.94.2.3 ст. 94 ПК, якщо платник відмовляється від проведення документальної перевірки та п.п.20.1.33 ст. 20 ПК України – якщо платник податків має податковий борг.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки у контролюючого органу були відсутні законні підстави для застосування арешту коштів з огляду на те, що податковий орган після звернення до суду здійснював пошук майна відповідача та описував його, що підтверджується актами опису, тобто на день звернення до суду позивач не надав доказів, що ним було здійснено пошук всього майна відповідача та його балансова вартість є меншою суми податкового боргу, у зв`язку з чим у позивача відсутні правові підстави на звернення до суду з таким адміністративним позовом.
Верховний Суд 16.04.2020 погодився із висновками судів попередніх інстанцій виходячи із положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 ПКУ.
Так, за приписами пп 20.1.33 ПКУ встановлюють одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього права. Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Норми пп 94.4 України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пп. 20.1.33 ПК України регулює саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за умови відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна у платника податків.
За таких підстав, Верховним Судом зроблено однозначний висновок про те, що контролюючий орган повинен підтвердити законність своїх вимог на момент звернення до суду і такі докази повинні бути належними.
Однак на день звернення до суду позивач не надав доказів, що ним було здійснено пошук усього майна відповідача та його балансова вартість є меншою від суми податкового боргу, а тому вимоги щодо арешту на кошти та інші цінності ТОВ на розрахункових рахунках є передчасними та необґрунтованими.
2. У випадку недопуску платником податку контролюючого органу для проведення перевірки арешт грошових коштів не допускається
Податковий орган звернувся до суду із позовом до ПП, яким просив застосувати арешт коштів на рахунках платника податків, мотивуючи позов наявністю підстави для його застосування, передбаченої пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ, оскільки відповідач відмовив посадовим особам позивача у допуску до проведення перевірки.
Судовими рішення першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено з огляду на наявності законних підстав у платника податків для не допуску посадових осіб позивача до перевірки, оскільки постановою апеляційного суду, яка набрала законної сили, встановлено безпідставність наказу про проведення перевірки відповідача.
Верховний Суд 04.09.2018 погодився із вказаними судовими рішеннями також зазначивши, що кошти є складовою майна платника податків, що становить загальний об’єкт, який водночас має свої особливості та різницю у виникненні підстав для вчинення відповідних дій, пов’язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту та можливого порядку його застосування.
Види арешту відрізняються процедурою застосування – або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Тому має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносин.
Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені у п. 94.2 ст. 94 ПК України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.
Законодавством чітко встановлена не лише процесуальна можливість на звернення до суду із законодавчо визначеним предметом позову, що становить суть вимог, але і за наявності підстав, за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
Однак в даному податковий орган недотримався вказаної процедури, яка передує зверненню до суду із позовом про накладення арешту на кошти платника податку.
3.Недопуск контролюючого органу для проведення позапланової документальної перевірки та скасування наказу є безумовною підставою для відмови у накладенні арешту на грошові кошти та майно платника податків
Податковий орган звернувся до з позовом, у якому просить суд застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування ТОВ. Позов обґрунтовано тим, що з урахуванням не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ, на виконання вимог п.94.6 ст. 94 ПКУ є підстави для застосувати арешту коштів на рахунках такого підприємства.
Верховний Суд 28.09.2019 погодився із судовими рішеннями попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Підставою для арешту коштів на рахунку платника податків, з-поміж іншого, може бути факт недопуску ревізорів до проведення виїзної документальної перевірки такого платника. Натомість недопуск до проведення перевірки може бути законним або незаконним. Платник податків має право не допустити до проведення перевірки у разі порушення процедури або порядку проведення перевірки, або незаконності наказу на її проведення.
Встановлено, що рішеннями у іншій справі визнано незаконним та скасовано наказ, яким внесено зміни до наказу «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ». Тобто позивач, не допускаючи контролюючий орган до перевірки, оскаржив наказ на перевірку.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням того, що відпали умови для проведення позапланової виїзної перевірки і, відповідно, для допуску посадових осіб позивача до проведення такої перевірки.
4. Відсутність платника податків за місцем реєстрації на дату початку перевірки не свідчить про недопуск контролерів. Арешт майна та коштів у такому випадку застосовувати не можна
Постановою Верховного Суду від 22.01.2021 підтверджено неправомірність вимог контролюючого органу до ФОП щодо обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого на підставі рішення податкового органу та накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках.
Позов обгрунтовано тим, що відповідач не допустив працівників податкового органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що відповідно до ст. 94 ПК України є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, а також накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ФОП.
Водночас судами встановлено, що рішення податкового оаргану є необґрунтованим та безпідставним, оскільки винесено без дотримання положень ст. 94 ПК України, що виключає задоволення позовних вимог.
Податковим органом порушено порядок призначення документальної виїзної перевірки та повідомлення відповідача про її здійснення, а також не підтверджено наявності відмови ФОП (його представника) у допуску до проведення перевірки як необхідної умови для застосування адміністративного арешту.
У цій справі встановлено, що складені податковим органом акти фактично підтверджують відсутність ФОП за місцем проживання на момент прибуття перевіряючих і неможливість вручення йому документів; за відсутності самого відповідача за місцем його реєстрації були присутні уповноважені ним особи, у тому числі адвокат, проте позивач не запропонував представникам ФОП розписатися у направленні на перевірку, а у разі ж відмови їх у вчиненні таких дій – не склав відповідного акта, який засвідчує факт відмови, до проведення перевірки не приступив, хоча податківці виходили за місцем реєстрації підприємця саме для вручення йому направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень.
Відтак, з огляду на непідтвердження позивачем наявності належним чином засвідченої відмови ФОП (його представника) у допуску до проведення перевірки як необхідної умови для застосування такого виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків як адміністративний арешт, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність й підстав для застосування адміністративного арешту коштів, які перебувають на рахунках ФОП.
5. Відсутність у контролюючого органу повноважень на обслуговування товариства як підстава для відмови у позові про арешт рахунків платника податків.
Верховним Судом 19.10.2022 залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову податкового органу про накладено арешту на кошти АТ (боржника).
Відмовляючи у позові суди зазначили, що податковий орган, що звернувся до суду реорганізовано і позивач у даній справі не здійснює функції обліку та не є контролюючим органом стосовно АТ, а тому не мав права вимагати арешту коштів на його рахунках.
Відповідно до пп. 191.1.21 п. 191 ст. 191 ПКУ контролюючі органи організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.
Судом може бути прийнято рішення про арешт коштів на рахунку боржника, однак станом на дату прийняття судового рішення вказана особа має перебувати у статусі контролюючого органу, оскільки зворотне суперечитиме функціям, покладеним на ініціатора арешту.
Отже, контролюючий орган, який не здійснює обслуговування платника податку, в результаті його реорганізації не має права підтримувати позовні вимоги про арешт коштів на рахунках платника податків.
6. При спливу строку (96 годин) перевірки обґрунтованості адміністративного арешту на дату ухвалення постанови суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення позову про такий арешт, бо він є припиненим.
Рішенням першої інстанції від 10.08.2021, залишеним без змін судом апеляційної інстанції від 09.02.2022 (після скасування 27.05.2021 Верховним Судом на направлення на новий розгляд) відмовлено податковому органу про задоволення позову про накладення арешту на кошти ПП.
Окрім інших підстав, суди вказали, обгрунтованість рішення начальника подакового органу про застосування адміністративного арешту активів протягом 96 годин обов’язково перевіряється судом з винесенням постанови без можливості продовження цього строку (за виключенням годин вихідних та святкових днів).
Для цього контролюючий орган має вернутися до суду для перевірки обґрунтованості арешту на майно за ст. 183-3 КАСУ із відповідним поданням. Виключно у межах цього провадження суд може розглянути подання у 96 годинний строк. При спливу такого строку на дату ухвалення постанови суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення позову про такий арешт, бо він є припиненим згідно п.п. 94.19.1 ПКУ.
Узагальнюючи викладене, варто наголосити, що обставини та підстави для накладення адміністративного арешту на майно та кошти платника податків слід детально вивчати. Оскільки як з теоретичних, так і з практичних питань, що виникають у процесі супроводження платників податків та здійснення їх представництва, податківці нерідко допускають різного роду порушення та зловживання, що в подальшому без належного юридичного захисту може призвести до повного блокування господарської діяльності.
Таким чином, якщо у вас виникли конфліктні ситуації із податковими органами щодо податкового адміністративного арешту майна та коштів, звертайтесь до досвідчених у вирішенні таких спорів адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які захистять права клієнта у судовому порядку з позитивним для нього результатом.