ДОПОМОГА АДВОКАТА ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Конституційним правом кожного громадянина є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також гарантовано непорушність права приватної власності.

Спеціалісти Адвокатського бюро «Ткачук та партнери» мають багаторічний досвід та стають на захисті інтересів своїх клієнтів.

Цивільним кодексом України до способів захисту права власності віднесено:

·         визнання права власності на майно;

·         витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;

·         поділ спільного майна або виділ з нього частки;

·         визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності;

·         визначення часток у спільній сумісній власності;

·         визначення порядку володіння, користування та роз­порядження майном, що є спільною власністю;

·         визнання недійсними правочинів про відчуження майна;

·         визнання незаконними актів державних органів, ор­ганів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, ко­ристування та розпорядження майном;

·         переведення прав та обов´язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової влас­ності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника да­ної спільної власності на переважне право купівлі;

·         передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню;

·         припинення права особи на частку у спільному майні;

·         визнання недійсними правочинів про відчуження квар­тир з громадського житлового фонду з порушенням, наприклад, права наймача на придбання цього приміщення у власність або пе­реведення на нього прав та обов´язків набувача за цим договором;

·         відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих особі порушенням її права власника (включаючи і не одержані доходи);

·      виключення майна з опису тощо.

Адвокати нашого бюро в залежності від обставин конкретних правовідносин визначать найбільш ефективний спосіб захисту, доведуть справу до ефективного результату та стануть на захисті інтересів клієнта в суді.

Допомога адвоката у підготовці негаторного позову.

Порушення права розпорядження може мати місце не тільки у разі позбавлення власника володіння належним йому майном, а й у випадках незаконного обмеження його у можливості реалізації правомочності користування або розпорядження цим майном (наприклад, при здійсненні опису майна чи накладенні арешту).

Тому закон передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Із досвіду адвокатів Адвокатського об’єднання «Ткачук та партнери» найбільш розповсюдженим способом захисту права користування та розпорядження своїм майном є подання негаторного позову.

Негаторний позов – це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.

Умови подання негаторного позову такі:

·         річ знаходиться у власника;

·         інша особа заважає користуванню, розпорядженню тощо цією річчю;

·         для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо).

Позивачем за негаторним позовом є власник або інша особа, уповноважена на це законом чи договором, що володіє річчю, але позбавлена можливості користуватися і розпоряджатися нею.

Відповідачем є особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності.

Зміст негаторного позову становлять вимоги позивача (власника або іншої особи, уповноваженої законом чи договором) про усунення порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння.

 Від загального перейдемо до прикладів судових рішень щодо захисту права власності

1. Особа звернулася до суду із вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на ½ частину квартири, яка відповідно до свідоцтва про право власності на момент подачі позову до суду в результаті приватизації належить йому одноособово.

При цьому, позивач зазначив, що судовим рішенням його колишня дружина (відповідач) визнана такою, що втратила право користування цією квартирою, однак помилково орган приватизації видав розпорядження про видачу свідоцтва відповідачці на ½ частину спірної квартири, яке в подальшому було скасовано, запис в Реєстрі прав власності залишився не скасованим, а державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій.

Суд погодився з доводами позивача про необхідність захисту його права власності на належне йому житло, як наслідок, скасував свідоцтво про право власності та державну реєстрацію права власності на ½ частину приватизованої квартири.

2. Позивачі звернулися до суду про визначення часток у праві приватної спільної сумісної власності на квартиру, яка на підставі свідоцтва про право власності належить трьом особам.

Позов мотивовано тим, що квартира на підставі свідоцтва про право власності належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності без визначення їх часток. Позивачі мають намір розпорядитися належними їм частками у справі спільної сумісної власності.

Однак, відповідач, що є одним із співвласників, ухилився від укладення нотаріально посвідченого договору про визначення часток, що не дає можливість позивачам розпорядитися належними їм майном на власний розсуд.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 370 ЦК України щодо принципу рівності прав суб’єктів права спільної сумісної власності суд прийшов до висновку про необхідність розподілу ідеальних часток у квартирі між трьома співвласниками по 1/3 частині кожному, що не заперечувалось іншими власниками спірної квартири.  

З огляду на викладене, позов задоволено.

3. Судовим рішенням задоволено позовні вимоги власника частини домоволодіння та господарських споруд про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення у виділену йому у користування житлову кімнату. Зобов’язано відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні частиною домоволодіння: житловою кімнатою, господарськими будівлями та земельною ділянкою.

Задовольняючи позов суд виходив з наявності судових рішень на користь позивача, які вступили в законну силу, про визнання права власності на частину жилого будинку та господарських будівель, а також встановлення порядку користування цим майном.

4. В судовому порядку вирішено судовий спір про визначення часток у спільній частковій власності та визнання права власності в порядку спадкування на будинок та земельну ділянку.

Первісний та зустрічний позови мотивовані тим, що чотирьом особам належав на праві спільної сумісної власності будинок. Двоє з власників цього майна померли та після їх смерті позивач оформила спадкові права щодо належних їм частин у праві власності на вказаний будинок та отримала свідоцтво про право на спадщину.

В свою чергу земельна ділянка під вказаним будинком також належить усім співвласникам, однак без визначення частки кожного з них, у зв’язку з чим нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на цю земельну ділянку.

Судовим рішенням припинено спільну сумісну власність та встановлено спільну часткову власність  всіх співвласників земельної ділянки під будинком, визначивши частки кожного зі співвласників пропорційно їх часткам у праві власності на житловий будинок на вказаній земельній ділянці з урахуванням приписів ч. 4 ст. 120 ЗК України.

Адвокати АБ «Ткачук та партнери» допоможуть визначитися з характером спірних правовідносин та способом захисту інтересів клієнтів, який допоможе досягти бажаних для них результатів.