ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Сторони одного господарського договору можуть мати одна до одної претензії за іншими договорами (невиконані зобов’язання з поставки товарів, надання послуг тощо).
Відповідно до ст. 601 ЦК України, ст. 201 ГК України сторона має право погасити свій борг, припинити своє зобов’язання за договором, якщо кредитор, у свою чергу, є боржником цієї сторони за іншим договором — зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Це усуває необхідність зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов’язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також пов’язані з цим витрати.
Втім на практиці суб’єкти господарювання можуть не погоджуватись із заявою ініціатора про припинення зобов’язання шляхом цілком реального зарахування зустрічних вимог, намагаючись, зокрема стягнути більшу суму із боржника або сподіваючись уникнути від виконання своїх боргових зобов’язань перед останнім.
Такі суперечки вирішуються у судовому порядку, однак захистити свої права ініціатору зарахування зустрічних вимог самостійно без наявності правової освіти та досвіду без кваліфікованого адвоката досить важко.
При цьому програвши справу суб’єкт господарювання набуває собі проблем у вигляді погашення перед кредитором боргу, можливо вже у більших розмірах з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, пені тощо, а також стягнення в свою чергу з останнього боргових зобов’язань перед ним і не виключено, що це буде відбуватися в численних судових процесах, що тягне за собою додаткових немаленьких затрат та тривалості у часі.
Досвідчені у таких справах адвокати АБ «Ткачук і партнери» захистять права суб’єкта господарювання, який бажає припинити зобов’язання із контрагентом шляхом зарахування зустрічних господарських вимог, надавши наступні правові послуги:
-Консультація з усіх питань, пов’язаних із зарахуванням зустрічних господарських вимог;
-Ознайомлення з матеріалами справи зі спору, пов’язаного із зарахуванням зустрічних господарських вимог, якщо справа вже перебуває у суді.
-Участь у судах усіх інстанцій на захист клієнта-особи, яка бажає припинити зобов’язання шляхом зарахування зустрічних господарських вимог у справах даної категорії;
-Підготовка процесуальних документів – позову, зустрічного позову, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, пояснень, клопотань, тощо;
-Оскарження судових рішень, якими відмовлено особі у зарахуванні зустрічних господарських вимог в апеляційному та касаційному порядку.
УМОВИ ЗАРАХУВАННЯ ЗУСТРІЧНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ВИМОГ
Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох господарських зобов’язаннях, де кредитор за одним зобов’язанням є боржником в іншому.
Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох господарських зобов’язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, і навпаки.
Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов’язань. Це означає, що господарські вимоги вважаються однорідними, якщо зобов’язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення господарських зобов’язань можуть бути різними.
Отже, умови, яким повинні відповідати вимоги, що можуть підлягати зарахуванню, зокрема, повинні:
1. Бутизустрічними-кредитор за одним господарським зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим господарським зобов’язанням є кредитором за другим;
2. Бути однорідними. Зараховуватися можуть господарські вимоги про передачу речей одного роду, у зв’язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до господарських зобов’язань із передачі родових речей, зокрема грошей. Однак якщо зобов’язання сторін підлягають виконанню у різних валютах – євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які не є рівнозначними (позиція ВП ВС у постанові від 30.10.2018).
Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних господарських договорів тощо);
3. Строк виконання таких господарських вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
4. Ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірністьвимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань.
За правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України, 203 ГКУ.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством.
За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов’язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (Позиція ВС у постанові від 02.04.2019).
Важливо ! Заяву (попередження) від боржника кредитору про залік його вимог до зустрічних вимог боржника за іншим договором варто подавати своєчасно, тобто до закінчення строку виконання зобов’язань боржником за основним договором. Інакше боржник стане таким, що прострочив виконання свого зобов’язання, а в кредитора, незалежно від заліку і погашення його вимог до боржника, виникне право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Слід звернути увагу, що у таких правовідносинах допускається заміна кредитора.
У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред’явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов’язок до пред’явлення йому вимоги новим кредитором, – на момент його виконання.
Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.
Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом або договором.
СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ
У СПРАВАХ ЗІ СПОРУ ПРО ЗАРАХУВАННЯ
ЗУСТРІЧНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ВИМОГ
1.Боржник має право припинити боргове зобов’язання за декількома договорами перед кредитором шляхом зарахування зустрічних господарських до останнього за одним договором відступлення права вимоги
ТОВ 1 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ 2 про стягнення 270 376,75 грн., з яких 202 078,80 грн. основного боргу, 12 792,58 грн. 3% річних та 55 505,37 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 594 000 грн. У свою чергу, Відповідач згідно з актом повернення постачальнику здійснив часткове повернення товару на загальну суму 391 921 грн. Проте вартість отриманого товару Відповідачем не сплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 202 078 грн.
Рішенням господарських судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3% річних у сумі 12 792 грн., інфляційні втрати – 55 505 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що Позивач довів несвоєчасність виконання грошових зобов’язань зі сторони Відповідача за Договором, але не довів наявності зі сторони Відповідача невиконання зобов’язань з оплати вартості отриманого товару з урахуванням на підставі ст. 601 ЦКУ зарахування зустрічних господарських вимог.
Верховний Суд 02.04.2019 вказані судові рішення залишив без змін з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ТОВ 3 (первісний кредитор ТОВ 1) та Відповідачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) належне йому право вимоги на загальну суму 1 497 893 грн. згідно з договорами: на суми 1 495 822 грн. та 2 071 грн., укладеними Позивачем (боржник) і первісним кредитором, а новий кредитор на умовах договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основними договорами. ТОВ 3 повідомило Позивача про відступлення право вимоги ТОВ 2 (Відповідачу).
Відповідачем на адресу Позивача направлено заяву, в якій Відповідачем заявлено про припинення зобов’язання щодо сплати ним на користь Позивача боргів за договорами в сумі: 616 870 грн., 202 078 грн.; 678 944 грн. внаслідок зарахування боргу Позивача у сумі 1 497 893 грн. за договором переуступки права вимоги.
За правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов’язку заявника перед адресатом, так і обов’язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Також судами встановлено, що докази оскарження Позивачем вимоги про зарахування зустрічних вимог чи докази неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заяві Відповідача у матеріалах справи відсутні.
Вимоги, які виникли між сторонами на підставі договорів є зустрічними. При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов’язань. Строк виконання за фігуруючими у даній справі договорами вже настав. Ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог – є безспірність вимог, які зараховуються, а саме – відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань.
Отже, суди відмовили у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу визнавши припиненим господарського зобов’язання перед Позивачем через зарахування зустрічних господарських вимог.
Утім, оскільки судами встановлено факт прострочення виконання зобов’язання за договором поставки до припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі договору цесії, то нарахування інфляційних втрат та 3% річних Позивачем визнані судами правомірними.
2.Наявність справи в суді за позовом Кредитора до Боржника про стягнення сумизаборгованості за господарським договором, в якій Відповідач не заперечує суму боргу, не спростовуєвисновок про безспірністьзаборгованостіцьогоБоржника і дає можливість Кредиторузарахуватитзустрічнігосподарськізобов`язання
Зарахуваннязустрічниходноріднихвимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні,здійснюється в силу положеньстатті 601 ЦК У та не пов`язується із прийняттям такого зарахуванняіншою стороною
ДП «Енергоринок» звернулось із позовом до ДП «НАЕК «Енергоатом»
про визнання недійсним одностороннього правочину (заяви) про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої Відповідач вважає припиненими свої грошові зобов`язання перед позивачем у розмірі 27 936 977 грн, а суму заборгованості позивача перед відповідачем зменшено з 2 501 622 147 грн. до 2 473 685 170 грн.
Позов мотивовано тим, що станом на 07.08.2019 заборгованість ДП “НАЕК “Енергоатом” перед ДП “Енергоринок” за договором купівлі-продажу електроенергії становила 27 936 977 грн; а зустрічна заборгованість позивача перед відповідачем за цим же договором – 2 501 622 147 грн.ВідповідачДП “НАЕК “Енергоатом” здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 27 936 977 грн., що оформлене заявою від 08.08.2019, з чим Позивач не згоден.
Рішенням першої інстанції позов задоволено з мотивів того, що відповідно до укладеного сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП “НАЕК “Енергоатом” або за його зверненням на поточний рахунок відокремленого підрозділу та за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.Для проведення розрахунків іншими формами, включаючи зарахування зустрічних однорідних вимог, обов`язковою повинна бути спільна згода сторін. В силу імперативних положень п.3 ч.3 ст. 202 ЦКУ односторонній правочин Відповідача може створювати обов`язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з позивачем, а Відповідачем не доведено існування чи настання відповідних випадків, у тому числі щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів. Отже, заява про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є односторонньою відмовою відповідача від договору, як наслідок цей правочин вчинено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору. Також сума вимог Відповідача до Позивача є спірною, оскільки щодо неї існує судовий спір.
Постановою апеляційної інстанції вказане рішення скасовано, а у задоволені позову відмовлено.
Верховний Суд погоджуючись 22.01.2021 із вказаною постановою апеляційного суд зазначив наступне.
Єдиним аргументом позивача, який дозволив суду першої інстанції зробити висновок про спірність заборгованості, але пізніше не був взятий до уваги судом апеляційної інстанції, є наявність судового спору у справі за позовом ДП “НАЕК “Енергоатом” до ДП “Енергоринок” про стягнення заборгованості за куповану електричну енергію за договором, в тому числі за спірний у цій справі період.
ОднакВерховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, що інформація про подання позову щодо стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію не підтверджує спірність заборгованості ДП “Енергоринок” перед ДП “НАЕК “Енергоатом”. Під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції наявність заборгованості та її розмір Позивачем не оспорювалися та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому, після проведеного зарахування 08.08.2019 ДП “НАЕК “Енергоатом” подало до суду по вказаній справі заяву про зменшення позовних вимог на суму здійсненого зарахування .
Також ВС не погодився із висновками суду першої інстації про відсутність погодження між сторонами зарахування зустрічних господарських зобовязань, зазначивши, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.
3.Можливе зарахування зустрічних однорідних вимог сторін спору, які мають підтверджені арбітражним рішенням зобов’язання зі сплати на користь одне одного грошових коштів
Компанія подала до апеляційного суду (як суду першої інстанції) заяву про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення. Заявник зазначав, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України частково задовольнив первісний і зустрічний позови сторін спору, стягнув з Компанії на користь АТ 677 446 євро та з АТ на користь Компанії 624 132 євро. Водночас АТ заперечувало проти цього, вказувало, що його зобов’язання перед заявником припинені з огляду на їх зарахування із зустрічними однорідними вимогами на підставі заяви Товариства про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву Компанії, керувався тим, що немає правових підстав для відмови у визнанні й наданні дозволу на виконання арбітражного рішення. При цьому суд вважав, що оскільки міжнародний комерційний арбітраж не вирішував питання про зарахування зустрічних вимог, немає підстав для відмови в задоволенні заяви Компанії.
Водночас Верховний Суд 15.06.2023 скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви дійшов висновку, що оскільки рішенням МКАС встановлено обов’язок Компанії перед АТ щодо сплати коштів, а також обов’язок АТ перед Компанією щодо погашення боргу, але зарахування зустрічних однорідних вимог арбітражем не проведено, зазначене рішення не оспорено сторонами та є обов’язковим для них, при цьому АТ виконало своє зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до Компанії немає правових підстав для примусового виконання рішення МКАС, зокрема, в частині стягнення з АТ на користь Компанії грошових коштів.
Зараховані вимоги відповідають умовам зустрічного зарахування на підставі положень ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України, оскільки є зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим), однорідними (стосуються стягнення грошових коштів, виникли на підставі одного договору та підтверджені одним арбітражним рішенням), безспірними (встановлені рішенням МКАС, з яким погодилися сторони) та такими, строк виконання яких настав (сторони погодилися з ухваленим рішенням МКАС та звернулися із заявами про надання дозволу на його виконання).
Встановлення та урахування обставин виконання сторонами рішення МКАС, у тому числі на підставі положень ст. 601 ЦКУ чи ч. 3 ст. 20З ГКУ, не є зміною такого рішення, а є процесуальним обов’язком суду, який вирішує питання про наявність правових підстав для примусового виконання відповідного рішення МКАС (ч. 3 ст. 479 ЦПК України).
Таким чином, якщо у Вас виникли проблеми із припиненням зобов’язання перед кредитором шляхом зарахування зустрічних господарських вимог, звертайтесь до досвідчених та професійних адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які допоможуть їх вирішити на Вашу користь.