Антимонопольний комітет України та його територіальні органи безупинно проводять перевірки щодо дотримання конкурентного законодавства суб’єктами підприємництва, юридичними особами та органами влади шляхом направлення відповідних запитів для отримання необхідної інформації для розслідування численних антимонопольних порушень – монопольних зловживань, порушення при публічних закупівлях, порушення здійснення концентрації.
У зв’язку із цим службові особи Антимонопольного комітету України та їх територіальні органи наділені повноваженнями направляти суб’єктам господарювання-учасникам торгів, запити на витребовування необхідної інформації та документів з метою проведення їх перевірки.
Часто Антимонопольний комітет запитує інформацію в зв’язку з розслідуванням порушень при здійсненні публічних закупівль, і надана Антимонопольному комітету інформація може бути використана проти такого суб’єкта господарювання, зокрема для накладання штрафу – тому виникає питання про те, саме яку інформацію надавати Антимонопольному комітету і в якому обсязі.
Водночас, за ненадання, несвоєчасне надання, або надання недостовірних відомостей на відповідний запит АМК накладається накладається штраф до 1% доходу суб’єкта господарювання за попередній рік. Також передбачено штраф у розмірі до 180 тис. грн за подання неповної інформації.
Разом з тим, накладаючи штрафи на суб’єктів господарювання у таких величезних розмірах, органи Антимонопольного Комітету України, як правило, не враховують наявність об’єктивних обставин, які можуть бути у суб’єкта господарювання при вчиненні такого, начебто порушення – великий обсяг надання необхідної інформації та встановлення короткого строку виконання запиту, відсутність у суб’єкта господарювання необхідної інформації та інших причин, що часто зумовлюють неможливість виконання запиту, а отже свідчать по незаконність накладення на суб’єкта господарювання штрафу.
Оскаржити з позитивним для клієнта результатом вказаного штрафу допоможе адвокат Адвокатського Об’єднання «Ткачук і партнери», надавши у тому числі наступні послуги:
-Консультація з питань виконання запиту Антимонопольного комітету, тому числі допомога у підготовки відповіді на запит;
-Оскарження накладених Антимонопольним комітетом штрафів за невиконання запиту;
-Представництво клієнта у судах усіх інстанцій з метою захисту його інтересів у спорах щодо оскарження штрафу за невиконання запиту.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ
ПО ОСКАРЖЕННЮ ШТРАФІВ ТО АМК
ЗА НЕВИКОНАННЯ ЗАПИТУ
1.При кваліфікації дій суб’єкта господарювання як неподання ним інформації на запит АМК, останній повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у цього суб’єкта, у якого вони запитуються, а суди, при прийнятті рішення мають виходити з логічного та буквального змісту документу (запиту та відповіді на нього), а не з оцінки належності (неналежності) його форми.
Позивач звернувся з позовом до АМК про визнання недійсним та скасування рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу посилаючись на неповне з’ясування АМК обставин, які мають значення для справи. Зокрема, кваліфікуючи дії позивача як неподання інформації, АМК не врахував той факт, що позивач є юридичною особою, що входить до складу Групи з пʼяти юридичних осіб, не є власником чи безпосереднім контролером Групи, не надає вказівок щодо реалізації господарської діяльності, тобто не є власником переважної більшості інформації та документів, які вимагаються АМК, тому позивач звернувся до АМК з письмовим клопотанням про продовження строку надання інформації з метою звернення до телеорганізацій, які входять в Групу, з проханням надати наявну інформацію та документи.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
Переглядаючи вказані судові рішення, Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 звернув увагу на те, що, приймаючи рішення про ненадання інформації позивачем, АМК повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються.
ВС звернв увагу, що при прийнятті рішення у цій справі, судам необхідно виходити з буквального та логічного змісту документу, а не його форми, тобто судам слід було встановити зміст документа, який надійшов до АМК від позивача та перевірити, чи були в АМК визначені законом підстави вважати такий документ, виходячи з його змісту, виключно клопотанням про продовження строку надання інформації. Водночас встановлення обставин щодо використання/невикористання АМК при прийнятті рішення буквального змісту інформації, яка була викладена у документі Позивача, залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.
Внаслідок зазначеного, ВС дійшов до висновку про наявність порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, Касаційну скаргу задоволено частково, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. У разі, коли суб’єкт господарювання надає належні докази на підтвердження факту направлення документів (відповіді на запит АМК) поштою, це є достатньою підставою вважати, що документи були надіслані АМК у встановлений строк.
ТОВ звернувся з позовом про визнання недійсним та скасування рішення АМК з тих підстав, що викладені в Рішенні АМК висновки не відповідають обставинам справи, оскільки Позивачем у визначений АМК у запиті строк надавалась запитувана інформація, а тому відсутні підстави для накладення на нього штрафу.
Верховний Суд 11.02.2020 залишив без змін рішення сдів попередніх інстанцій про задоволення позову.
Верховний Суд, дослідивши положення законодавства стосовно поводження з поштовими відправленнями та правила й строки їх зберігання та погодився із висновками судів попередніх інстанцій по те, що у разі неотримання документів ТО АМК на запит, якщо ТОВ надало в суд належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою, то це є достатньою підставою вважати, що документи були надіслані АМК у встановлений строк.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що Товариство надіслало ТО АМК витребувану запитом інформацію поштою у встановлений строк, що є підставою для задоволення позову та скасування накладеного на Позивача штрафу за невиконання запиту ТО АМК.
3. Групування (поділ) у запиті АМК запитуваної у суб’єкта господарювання інформації, документів по блоках із встановленням окремих строків їх подання без об`єктивних на те причин по своїй суті фактично є дробленням інформації за єдиною вимогою органу АМК та не може впливати на кількість порушень.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відмовлено у задоволенні позову Підприємства про визнання недійсним та скасування рішення ТО АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Суть спору в тому, що згідно з оспорюваним Рішенням АМК дії Підприємства, які полягають у неподанні інформації ТО АМК, кваліфіковано за п. 13 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції» а саме: неподання інформації ТО АМК у встановлений строк.
Верховний Суд, скасовуючи 20.10.2021 рішення судів попередніх інстанцій звернув увагу, що факти неодноразового неподання одним і тим самим суб`єктом господарювання інформації на запити органу АМК не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону, а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У цій справі АМК витребував у Підприємства інформацію двома вимогами (Вимога 1 та Вимога 2).
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що Відділенням у Вимозі 1 та Вимозі 2 певними пунктами, згрупованими по трьох блоках питань, у кожній з вимог витребувано у позивача різну інформацію та встановлено кілька окремих строків подання такої інформації по групам (блокам) питань, у зв`язку з чим кожен факт неподання інформації по кожній групі (блоку) утворює склад самостійного (окремого) порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто дії позивача містять шість закінчених складів окремих порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 13 статті 50 Закону, у зв`язку з чим орган Антимонопольного комітету України правомірно наклав на позивача штраф за кожне з цих порушень окремо.
Разом з тим, ВС зазначив про передчасність зазначених висновків, оскільки множинність строків не є критерієм для розмежування на окремі самостійні порушення, з огляду на фактичний зміст пункту 13 статті 50 Закону.
Водночас, відповідне групування із встановленням різних строків для подання витребуваних документів та інформації повинно мати об`єктивний характер, тобто не залежати від волі самого органу Антимонопольного комітету України (у тому числі, його власного розуміння «зручності», «мінімізації завантаження суб`єкта господарювання», «складності та обсягу запитуваної інформації» та інтересів особи, в якої така інформація запитується).
В іншому випадку суб`єкт, у вимозі до якого органом Антимонопольного комітету України встановлено єдину дату для подання всіх витребуваних документів та інформації, за неподання яких накладено один штраф, буде знаходиться у більш вигідному (привілейованому) становищі порівняно з тим суб`єктом, у вимозі до якого орган Антимонопольного комітету України без об`єктивних на те причин вирішив розподілити витребувану інформацію, документи по блоках із визначенням окремого строку їх подання по кожному блоку, і накладаючи штраф, як за кожне окреме порушення. Це призведе до нерівного становища таких суб`єктів (без об`єктивних на те причин) і матиме дискримінаційний характер по відношенню до другого з них.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що групування (поділ) запитуваної інформації, документів по блоках із встановленням окремих строків їх подання без об`єктивних на те причин по своїй суті фактично є дробленням інформації за єдиною вимогою органу АМК не може впливати на кількість порушень.
Отже, судам при розгляді цієї справи належало: з`ясувати причини, які зумовили потребу у групуванні (поділі) органом АМК запитуваної інформації по блоках із встановленням у запиті різних строків для подання витребуваних документів та інформації; встановити, чи мали такі причини об`єктивний характер, які не залежали від волі самого органу АМК. У залежності від наведеного з`ясувати обґрунтованість визначеної органом АМК кількості допущених Підприємством порушень законодавства про захист економічної конкуренції та, відповідно, правомірність притягнення такої особи до відповідальності шляхом накладення штрафу (за кожне з таких порушень) у визначеному органом АМК розмірі.
Проте встановлення зазначених обставин залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій, що, у свою чергу, вплинуло на результат вирішення спору у цій справі, а тому справа підлягає поверненню у суд першої інстанції на новий розгляд.