Верховний Суд, переглянувши 22.02.2023 судові рішення у справі зі спору щодо визнання дій Теплоенерго протиправними дійшов висновку, що нарахування вартості послуг з центрального опалення без урахування показників лічильника обліку, установленого та взятого на комерційний облік до змін в законодавстві, порушує права позивача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отримані послуги.
Особа звернувся в суд з позовом до Теплоенерго про визнання протиправними дій щодо нарахування вартості послуг з центрального опалення його квартири без врахування показників лічильника теплової енергії та зобов`язання здійснити перерахунок на підставі показників лічильника.
Позов мотивував тим, що він є споживачем послуг центрального опалення, які надає Теплоенерго. З жовтня 2018 року позивач встановив у квартирі лічильник квартирного обліку теплової енергії який поставив на комерційний облік (що підтверджується відповідним актом).Надалі оплату послуг центрального опалення здійснював за лічильником. Між тим, з жовтня 2019 року відповідач почав нараховувати вартість послуг з центрального опалення без врахування показників лічильника обліку, чим порушує права позивача.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовані тим, що згідно з робочим проектом обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, лічильник квартирного обліку теплової енергії встановлений безпосередньо у квартирі Особи, в якій відсутній єдиний тепловий ввід в квартиру, що унеможливлює встановлення розподільного обліку теплової енергії. У житловому будинку, де знаходиться квартира Позивача, облаштована система опалення, в якій відбувається підключення опалювальних пристроїв від подавальних стояків вертикального типу. Враховуючи нормативно визначені критерії, технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії при зазначеній схемі відсутня. Отже, суди дійшли висновку про можливість встановити у квартирі Позивача приладів-розподілювачів, а не встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 22.02.2023 вказані судові рішення скасовані, а позов задоволено з огляду на наступне.
Статтею 32 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
За наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.
У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків ) повинні бути встановлені прилади – розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.
Тобто, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії є обов`язковим.
Проте Порядком № 205 (що діяв на час встановлення лічильника Позивачу) не було заборонено встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії і за межами приміщення за наявності відповідних умов.
Встановлено, що влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії виконане на підставі робочого проекту обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, погодженого Теплоенерго, який прийнято на комерційний облік.Зауважень щодо встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії та взяття на облік у Відповідача не було.
Отже, враховуючи те, що Теплоенерго, яке є виконавцем послуг з централізованого опалення квартири, всупереч положенням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Правил № 630, які були чинними на час встановленні позивачем лічильника теплової енергії, обмежило право Особи здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належній йому квартирі.
Претензії постачальника щодо технічної можливості встановлення засобу обліку теплової енергії передбаченому Порядку № 829, який прийнято після встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії та після прийняття його на комерційний облік лічильник теплової енергії позивача, а саме 12 та 10 жовтня 2018 року, прямо суперечить ст. 58 Конституції України щодо незворотної дії в часі законодавчих актів.
У квартирі позивача встановлено теплолічильник, який відповідає вимогам ДСТУ ЕК 1434, що підтверджується свідоцтвом, яке діє до 26.09.2022.
Наведене дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зміна законодавства, яке регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.
Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії.
На час виникнення спірних правовідносин щодо встановлення теплолічильника та його облікування Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правила № 630 визначали право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку.
Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 829 та № 270, повинні враховуватися виконавцем послуг- Теплоенерго.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що Порядок № 829 не передбачає необхідність приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність до цього Порядку та не встановлює заборони щодо врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами.
Цей порядок не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку № 829.