Взяття під варту, як винятковий та найсуворіший запобіжний захід, застосовується виключно судом, переважно у кримінальних провадженнях про тяжкі злочини, якщо слідством доведено, що інші запобіжні заходи, зокрема, домашній арешт, є недостатніми для таких ризиків при розслідуванні відносно цієї Особи кримінального провадження як втеча, переховування, Особи від слідства, продовження злочинної діяльності або знищення ним доказів чи впливу на свідків.
Взяттю під варту передує затримання Особи (якщо воно мало місце), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, вмотивоване (з відповідним обґрунтуванням наявності ризиків, що свідчать про необхідність взяття Особи під варту) клопотання слідчого (прокурора) до слідчого судді та ухвали суду (слідчого судді).
Отже, допомога адвоката знадобиться такій Особі з самих початкових дій з боку слідчих органів (прокурора), можливо навіть з моменту затримання, спрямованих на подальше взяття Особи під варту, адже адвокат забезпечує право на захист з моменту затримання особи, запобігаючи неправомірним діям зі сторони правоохоронців. Таким «ранній доступ» адвоката також допоможе зафіксувати правопорушення, допущенні слідчими органами, що в подальшому вплине при вирішення судом питання щодо обґрунтованості та доцільності застосування до Особи такого запобіжного заходу як взяття під варту.
Слід зазначити, що більша частина подання слідчих органів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не є співрозмірною та збалансованою та відповідає звинуваченню та особі правопорушника. Однак слідчим органам такий запобіжний захід завжди вбачається простим та ефективним.
Допомога адвоката при взятті під варту є важливою функцією для захисту прав затриманого, що виражається у забезпеченні законності процедури, запобігання фізичному чи психологічному тиску на особу з боку слідчих органів та ґрунтовна підготовки до судового засідання, а також відповідний захист Особи у суді. При цьому, адвокат використовує надані йому права на негайне конфіденційне побачення із затриманим, присутність на допитах, збір доказів, оскарження затримання та запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, у тому числі підготовка скарг на неправомірні дії слідчих органів (органів прокуратури).
ПОСЛУГИ АДВОКАТА АО «ТКАЧУК І ПАРТНЕРИ» ПРИ ВИРІШЕННІ ПИТАННЯ ПРО ВЗЯТТЯ ОСОБИ ПІД ВАРТУ:
1. Вивчення матеріалів кримінального провадження та збір доказової бази на спростування доказів, зібраних слідчими органами.
2. Захист прав клієнта (затриманого, підозрюваного, обвинуваченого) до розгляду судом питання про взяття його (клієнта) під варту
3. Захист клієнта у суді при розгляді клопотання про вжиття відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, що включає підготовку необхідних процесуальних документів- заперечення на спростування доводів клопотання, письмових пояснень, клопотань та інших;
4. Оскарження ухвали суду про взяття клієнта під варту, у тому числі застосування інших запобіжних заходів в апеляційному та касаційному порядку;
5. Захист клієнта у судах всіх інстанцій, у тому числі за скаргами сторони обвинувачення.
Потрібно звертати увагу, що ухвала суду (слідчого судді) про відмову у взятті особи під варту — це процесуальне рішення, яке виноситься, коли прокурор не довів необхідність найсуворішого запобіжного заходу. Суд може відмовити, застосувавши більш м’який захід (застава, домашній арешт, підписка) або звільнивши особу, якщо ризики не підтверджені.
При цьому, підставами для відмови у взятті Особи під варту можуть бути: необґрунтованість підозри, відсутність ризиків (втеча, вплив на свідків), неможливість тримання під вартою за станом здоров’я, або обрання м’якшого запобіжного заходу.
Отже, головна мета захисту адвокатом Особи при розгляді питання судом про застосування запобіжного заходу-взяття під варту спростувати доводи прокурора щодо наявності підстав для застосування такого суворого запобіжного заходу та у переконанні суду про наявність підстав для застосування відносно Особи більш м’якого запобіжного заходу.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ ПРИ РОЗГЛЯДІ КЛОПОТАННЯ ПРО ВЗЯТТЯ ОСОБИ ПІД ВАРТУ:
1.Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (взяття під варту) слідчий суддя (суд) зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Факт вчинення інкримінованого Особа правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Ухвалою суду 02.05.2024 задоволено клопотання захисника обвинуваченого Особа 1, змінено останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт без застосування електронних засобів контролю.
Ухвала мотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 177 КПКУ, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Згідно із ч.1 ст. 194 КПКУ під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 183 КПКУ передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПКУ.
Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПКУ).
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У даному кримінальному провадженні Особа 1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 ККУ, який згідно зі ст. 12 ККУ відноситься до тяжкого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.
Суд звернув увагу, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПКУ, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Європейський Суд у своїх рішеннях з подібних справ зробив висновки, що продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
Наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення. тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.
Посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів.
Для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Суд у цій справ зазначив, що факт вчинення інкримінованого Особа 1 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Отже, суд дійшов висновку, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку Особа 1 та зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважав, що клопотання захисту є обґрунтованим та підлягає задоволенню.