Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим.
Упродовж 2020 – 2023 років Велика Палата Верховного Суду утверджувала підхід, згідно з яким суди не можуть сприяти створенню ситуацій, за яких позивач змушений для вирішення одного спору декілька разів звертатися до суду, зокрема, почергово до судів різної юрисдикції, як і не можуть потурати розриванню одного спору на декілька справ (тим більше у судах різної юрисдикції).
Зокрема, у постанові від 30.01.2020 Велика Палата ВС (на яку орієнтувалися суди при розгляді аналогічних справ) надала роз’яснення щодо юрисдикції розгляду справ у разі відмови громадянам відповідними органами у соціальних виплатах (у т. ч. пенсій) з підстав відсутності підтверджуючих документів, а саме: фактів, що підлягають встановленню у судовому порядку.
У вказаній постанові ВП ВС стверджувала, що заяви про встановлення юридичного факту необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, а не у «цивільних справах», коли є спір про право, зокрема на допомогу від держави. Спір підлягає розгляду адміністративним судом лише у разі, коли встановлення відповідного факту поєднано з вирішенням публічно-правового спору.
Разом з тим, Велика Палата 18.01.2024 дійшла протилежного висновку щодо юрисдикції розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Так, за обставинами у цій справі Міністерством оборони України 22.07.2021 відмовлено особі в отриманні одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку зі смертю члена її сім`ї (чоловіка (військовослужбовця), з яким вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі) з мотивів не подання нею документів на підтвердження статусу члена сім’ї, зокрема, відповідного посвідчення, рішення суду про встановлення такого факту.
Особа звернулась до суду цивільної юрисдикції про встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем.
Разом з тим, Верховний Суд, скасовуючи 22.03.2023 та керуючись установленою практикою, скасувала рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову про встановлення факту та закрила провадження у справі вказав, що дана справа повинна розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
При цьому ВС зазначив, що між заявницею та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене особа звернулася із позовом до суду адміністративної юрисдикції із вимогами про визнання відмови Міністерства оборони України виплатити їй одноразову допомогу протиправним та зобов’язання відповідача її виплатити.
Разом з тим Велика Палата ВС у цій справі відступила від вказаних висновків Верховного Суду від 22.03.2023 та аналогічних висновків зроблених ВП ВС 30.01.2020, та залишила в силі рішення першої інстанції про відмову у задоволенні позову змінивши мотивувальну частину.
Зокрема, під час розгляду цієї справи Велика Палата ВС вирішувала питання: чи можливо встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, та з урахуванням встановлення наявності або відсутності цього факту надати оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, яке прийнято до встановлення судом такого факту.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Не можуть, наприклад, розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України , п. 5 якої передбачено встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
При цьому, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян і не передбачає іншого судового порядку підтвердження цих фактів, окрім розгляду таких справ в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 188 ЦПК України та ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
За таких підстав Велика Палата Верховного Суду 18.01.2024 зробила висновок, що рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції, а юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції.
З огляду на викладене можливо зробити висновок, що запропонований підхід спрямований на зміну судової практики, і у разі його впровадження може мати негативні наслідки для вирішення спорів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги (як, до речі, і в подібних спорах щодо права особи на державну допомогу). Адже, цей підхід, всупереч чинному правовому регулюванню допускає можливість визнання права на призначення та виплату такої допомоги за кожним позивачем, який подасть в адміністративний суд у справу про оскарження рішення (відмову) відповідного органу ухвалене після прийняття цього рішення судове рішення про встановлення в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства, зокрема, як у даній справі, факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.