Верховний Суд 08.03.2023 надав роз’яснення щодо належного способу захисту у суді прав Позивача у разі незгоди із нарахованою сумою заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.
Особа 1 звернулася до суду з позовом до ОСББ про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить квартира. 10.10.2016 районний суд видав судовий наказ, яким з неї на користь ОСББ стягнув заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 30 305 грн. Вказана заборгованість була сплачена 03.03.2017 і навіть було здійснено переплату, однак ОСББ знову було визначено заборгованість. При цьому Позивачка зазначала, що з жовтня 2016 року їй було призначено субсидію на житлово-комунальні послуги, однак відповідач її не враховує. Крім того, послуги надаються неналежної якості, про що нею неодноразово подавалися скарги. ОСББ відмовляється проводити звірку взаєморозрахунків, а тому вона вимушена звернутись до суду, позовними вимогами: визнати незаконними дії ОСББ щодо нарахування їй заборгованості за ЖКП у розмірі 4 069 грн.; зобов`язати ОСББ зарахувати погашення поточної заборгованості за новий період у сумі 4 949 грн по квартплаті з серпня 2016 року; зобов`язати ОСББ зарахувати субсидію за житлово-комунальні послуги в повному обсязі з жовтня 2016 року та скасувати заборгованість за утримання будинку.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково:зобов`язано ОСББ здійснити по квартирі, належній Особі 1, перерахунок за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2016 року по жовтень 2019 року.
Апеляційним судом вказане рішення скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні у позову. Постанова мотивована тим, що з наданих позивачем квитанцій вбачається, що у графі «субсидія» її розмір не був визначений, однак у наданих відповідачем довідках щодо визначення розміру заборгованості значаться суми субсидій. При цьому позивачем не надаються дані про здійснені у цей період оплати послуг, проте ставиться вимога про скасування заборгованості. Таким чином, предмет спору, що виник між сторонами у справі становить саме визначення правильності нарахування відповідачем заборгованості позивачу. Однак, на час розгляду справи, відповідач в судовому порядку не заявляв вимог про стягнення заборгованості. А отже позивач вправі, у випадку пред`явлення до неї вимог про стягнення таких нарахувань, заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Наразі ж відсутнє порушене право позивача, яке б підлягало судовому захисту у визначений позивачем спосіб.
Верховним Судом 08.03.2023 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Споживач має право знати, які норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника існують станом на час надання йому послуги з постачання природного газу. Таке право постачальник (виконавець) забезпечує, зокрема, вказуючи відповідну норму у платіжному документі.
У постанові ВП ВС від 26.10.2021с20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ст. 16 ЦКУ). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.
Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.
Задоволення вимоги зобов`язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.
Отже, вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦКУ): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивачка вважає, що борг відсутній.
ОП ВС сформулювала у постанові від 03.10.2018 висновок, що у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 069,61 грн.; зобов`язати відповідача зарахувати сплачені нею 4 949,55 грн на погашення поточної заборгованості з серпня 2016 року; зобов`язати зарахувати субсидію по житлово-комунальним послугам в повному обсязі з жовтня 2016 року; зобов`язати скасувати заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території.
Відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з невірно обраним способом захисту права, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позов про скасування боргу узгоджується із частиною другою статті 16 ЦК України, яка передбачає можливість захисту цивільного права або інтересу іншим способом.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.
За таких підстав, ВС дійшов висновку про законність рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову позивачки.