Позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є одним із способів захисту особистих майнових та немайнових прав особи, які були порушені внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності іншої особи. Майнова шкода охоплює реальні збитки, яких зазнала особа, та втрачений нею прибуток, зокрема витрати на лікування, ремонт пошкодженого майна, втрату заробітку, необхідність відновлення порушених прав або оплату послуг, пов’язаних із ліквідацією наслідків правопорушення. Моральна шкода охоплює фізичні та душевні страждання, втрату нормальних життєвих зв’язків, приниження честі, гідності, ділової репутації, а також інші негативні наслідки, що не мають матеріального виміру.
У випадках дорожньо-транспортних пригод (ДТП) потерпілі часто звертаються до суду з вимогами про відшкодування як майнової, так і моральної шкоди. Це право закріплене в статтях 22 та 23 Цивільного кодексу України, яка дозволяє вимагати грошове відшкодування за втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а також за фізичні та душевні страждання, приниження честі та гідності, порушення нормального способу життя.
Але чи завжди такі позови задовольняються ?! Очевидно, що ні! Судова практика показує: суди дуже уважно перевіряють підстави та докази для стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Необхідно підтвердити документально понесені витрати, зокрема на ремонт транспортного засобу, лікування, евакуацію автомобіля, оплату послуг експертів та інші витрати. Наявність факту правопорушення та встановлення вини особи, яка спричинила ДТП, є обов’язковими умовами для стягнення моральної шкоди. За відсутності вини така шкода не відшкодовується. Суди враховують характер і тяжкість пережитих страждань, зокрема отримані фізичні ушкодження, тривале лікування та психологічні наслідки. Також важливо довести причинно-наслідковий зв’язок між подією (ДТП) і заподіяними стражданнями. При визначенні розміру компенсації суди керуються принципами розумності та справедливості, часто зменшуючи запитувану суму до об’єктивно обґрунтованого рівня відповідно до обставин справи.
Судова практика щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП
МАЙНОВА ШКОДА ПІСЛЯ ДТП, ВЕРХОВНИЙ СУД ВИЗНАЧИВ МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СТРАХОВИКА ТА РОБОТОДАВЦЯ
До Оболонського районного суду міста Києва звернувся Позивач з позовом до ТОВ «Океаніка Лоджистік» та ТОВ «Експрес Техбуд» про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що Позивач є потерпілим у ДТП, та просить солідарно стягнути з роботодавця водія й орендаря транспортного засобу з екіпажем різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, витрати на послуги евакуатора, три відсотки річних, інфляційні втрати та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2023 позов задоволено частково. Постановою Київського апеляційного суду від 15.02.2024 скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог про стягнення 110 645,00 грн різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування, 3 000,00 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 5 000,00 грн витрат на послуги евакуатора, 8 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу й ухвалив у цій частині нове – стягнув із ТОВ «Експрес Техбуд» на користь позивача 2 600,00 грн відшкодування майнової шкоди і 342,35 грн витрат на правничу допомогу.
20.11.2024 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу Позивача, Верховний суд своєю постановою задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15.02.2024 у частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ «Експрес Техбуд» на користь Позивача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою за європротоколом скасував та рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.08.2023 року про часткове задоволення цієї вимоги та стягнення з ТОВ «Експрес Техбуд» на користь Позивача 1 110 645,00 грн. залишив без змін, враховуючи таке:
Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди без урахування зносу і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Отже, ухвалюючи рішення, суд враховує, що вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу визначається з урахуванням ступеня його зносу, а не за вартістю нового обладнання або деталей. Якщо страховик не зобов’язаний здійснювати виплату або розмір завданої шкоди перевищує встановлений ліміт страхового покриття, різниця може бути стягнута безпосередньо з винної особи. Крім того, у випадках, коли дорожньо-транспортну пригоду спричинив працівник під час виконання трудових (службових) обов’язків, відповідальність за завдану шкоду покладається на його роботодавця.
12 МІЛЬЙОНІВ ЗА МОРАЛЬНУ ШКОДУ, ВЕРХОВНИЙ СУД ПІДТВЕРДИВ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОМПАНІЇ ЗА СМЕРТЕЛЬНУ ДТП
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області звернулися Позивачі з позовом до ТОВ «Автосвіт ЛТД» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілої, посилаючись на те, що Водій, керуючи технічно справним транспортним засобом, порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на потерпілу, яка отримала тілесні ушкодження, від яких померла.
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.03.2023 Водія визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Автосвіт ЛТД» 12 000 000,00 грн. завданої моральної шкоди та 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Автосвіт ЛТД» залишено без задоволення, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2024 залишено без змін.
01.01.2025 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу ТОВ «Автосвіт ЛТД», Верховний суд своєю постановою залишив її без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2024 та постанову Житомирського апеляційного суду від 30.09.2024 залишив без змін, враховуючи таке:
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, при прийнятті рішення суд враховує розмір завданої потерпілому шкоди, суму отриманого потерпілим страхового відшкодування завданої шкоди (зокрема, моральної), обсяг відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, різницю між загальним розміром шкоди та сумою відшкодування.
ПОЗИВАЧУ ВІДМОВЛЕНО У ВІДШКОДУВАННІ ШКОДИ ЧЕРЕЗ ВСТАНОВЛЕНУ ВИНУ У ДТП, ВЕРХОВНИЙ СУД ПОСТАВИВ КРАПКУ У СПРАВІ
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся Позивач з позовом до Відповідача про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що Відповідач проявив неуважність до дорожньої обстановки та при ввімкненні для його напрямку руху сигналу світлофора, що дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю Позивача, який завершував рух через перехрестя, що призвело до зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого, автомобілі отримали технічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09. 2019 року у справі № 761/29892/19, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.11.2021, Позивача визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2023, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.
19.03.2025 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу, Верховний суд своєю постановою залишив без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 12.02.2024 залишив без змін, враховуючи таке:
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, при прийнятті рішення суд враховує такі обставини, за яких встановлена відсутність вини відповідача та наявність вини позивача у ДТП, внаслідок якої, як зазначає Позивач, йому завдано майнової та моральної шкоди, цілком обґрунтованого суди відмовляють у задоволенні позову.
ПОГІРШЕННЯ СТАНОВИЩА ОСКАРЖУВАЧА ТА МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ДТП, ВЕРХОВНИЙ СУД ВИЗНАЧИВ НАЛЕЖНОГО ВІДПОВІДАЧА ТА НАГОЛОСИВ НА КЛЮЧОВИХ ПРИНЦИПАХ
До Шевченківського районного суду міста Чернівці звернувся Позивач з позовом до Відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, посилаючись на те, що на пішохідному переході, обладнаному належним чином дорожніми знаками та дорожньою розміткою, на неї було здійснено наїзд автомобілем таксі під керуванням Відповідача. Унаслідок ДТП, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 418мд від 18.07.2022, вона отримала тілесні ушкодження середньої важкості по критерію тривалості розладу здоров`я. Від отриманих травм вона майже шість місяців, із 06.07.2022 по 30.12.2022 включно, знаходилась на лікуванні в Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги та Чернівецькій міській поліклініці №1, що підтверджується лікарняними листами та довідкою № 12/69 від 23.01.2023.
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.11.2022 Відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Відповідач відшкодувати заподіяну їй шкоду відмовився.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16.01.2024 позов задоволено частково. Стягнено відшкодування завданої моральної шкоди кошти у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27.03.2024 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16.01.2024 в частині часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат скасовано. В позові про стягнення моральної шкоди відмовлено.
19.03.2025 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу, Верховний суд своєю постановою задовольнив частково. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27.03.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 000 грн моральної шкоди скасував, а рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 16.01.2024 в цій частині залишив в силі. Стягнув 10 000 грн компенсації завданої майнової шкоди, враховуючи таке:
Касаційний цивільний суд звернув увагу про недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.
Отже, при прийнятті рішення суд враховує принцип заборони повороту до гіршого, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
30 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ КОМПЕНСАЦІЇ ЗАЛИШЕНО В СИЛІ, МАЙНОВУ ШКОДУ ПЕРЕГЛЯНУТЬ, ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЩОДО ДТП
До Оболонського районного суду міста Києва звернувся Позивач з позовом до Відповідача про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, посилаючись на те, що Відповідач внаслідок порушення правил дорожнього руху вчинив зіткнення з належним йому на праві власності автомобілем, чим заподіяв матеріальний збиток в розмірі 329 525,55 грн., витрати щодо оцінки матеріального збитку в розмірі 8 000 грн, моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.10.2023 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.10.2023 в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову та стягнуто моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
02.04.2025 переглядаючи в касаційному порядку касаційну скаргу Позивача, Верховний суд своєю постановою задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17.04.2024 в частині відшкодування заподіяної майнової шкоди скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині залишив без змін, враховуючи таке:
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках – МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, при прийнятті рішення суди враховують, що у разі завдання шкоди внаслідок ДТП потерпілий має право на її відшкодування від страховика або винної особи в межах та випадках, передбачених законом. Якщо страховик не зобов’язаний здійснювати виплату або шкода перевищує ліміт страхового покриття, відповідальність несе винуватець ДТП. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, ступеня страждань потерпілого, вини порушника та принципів розумності й справедливості.
Особливістю розгляду справ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, є те, що матеріальні збитки мають конкретний грошовий вимір і підтверджуються відповідними доказами (актами, рахунками, висновками експертів тощо), тоді як розмір моральної шкоди не має чіткого матеріального еквівалента. Визначення суми компенсації моральної шкоди належить до розсуду суду, який встановлює її, виходячи з об’єктивних обставин справи, характеру страждань потерпілого та принципів розумності й справедливості.