Прийняття спадщини спадкоємцем є юридичною подією, якою спадкоємець виражає свій намір щодо прийняття спадщини шляхом подання до нотаріальної контори заяви на прийняття спадщини, якщо така особа не проживала разом із спадкоємцем.
Не подання відповідної заяви Спадкоємцем позбавляє його права на спадщину, якщо на час смерті Спадкодавця він не проживав разом із Спадкодавцем.
Однак через різні об’єктивні причини, Спадкоємець може бути позбавлений можливості подати відповідну заяву і в такому випадку потрібно звертатися до суду з позовом про визнання причини пропуску на прийняття спадщини поважною та визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Які це можуть бути причини ?
Згідно судової практики, що сформувалася на сьогоднішній день, це може хворобливий стан Спадкоємця, значне віддалення проживання Спадкоємця та Спадкодавця, перебування в військових підрозділах на фронті, наявність заповіту про який не знає Спадкоємець, перебування Спадкоємця в тривалому відрядженні. Цей перелік не є вичерпним та залежить від індивідуальних обставин справи, що можна буде тлумачити в суді як поважні на користь Спадкоємця.
Звертаємо Вашу увагу, що якщо відкласти вирішення цього питання на «потом», це може потягти втрати права на спадщину Назавжди !!!, і це може бути Квартира, Будинок, Земля, Автомобіль !!! При цьому такої втрати може зазнати і той Спадкоємець, на користь якого Спадкодавцем складено заповіт !
Досвідчений та обізнаний у правових позиціях Верховного Суду у даній категорії справ адвокат підготує юридично грамотний позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та доведе у суді поважність причин пропуску Спадкоємцем цього строку.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВОГО СТРОКУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ:
1. Консультація з питань, пов’язаних із спорами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2. Збір доказової бази та підготування позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини;
3. Представництво клієнта у судах усіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
4. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в апеляційний та Верховний Суд.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ В СПРАВАХ
ПО СПОРАХ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВОГО
СТРОКУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
1. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦКУ про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними
Необізнаність Спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права
У жовтні 2022 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особа 2, Особа 3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що у 2021 році померла її рідна сестра – Особа 5. У 2015 році Особа 5 склала заповіт від 22.04.2015, про існування якого вона не знала ні до смерті останньої, ні після смерті. 28 вересня 2022 року їй зателефонувала державний нотаріус і запросила до нотаріальної контори, де вона дізналася, що Особа 5 заповіла їй квартиру, а інше майно заповідала Особа 2, яка є племінницею померлої, та Особа 3, яка є дружиною брата позивачки та померлої. Відповідачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за заповітом. Позивачка вважала, що вона пропустила строк на звернення з заявою про прийняття спадщини за заповітом з поважних причин, оскільки не знала про існування зазначеного заповіту, складеного Особа 5.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено та визначено Особа 1 додатковий строк – два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті Особа 5, яка померла.
Верховним Судом 27.05.2024 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін з огляду на наступне.
У постанові ВС від 23.08.2017 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦКУ за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦКУ про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Разом із тим у постановах від 25.03.2020, 17.12.2021, 29.01.2024, 07.02.2024, 21.02.2024 Верховний Суд врахував, що необізнаність Спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначив, що суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що обставини пропуску позивачкою шестимісячного строку на звернення з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті Особа 5 були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємця, оскільки Особа 1 про наявність заповіту не знала.
При цьому, суди дійшли правильного висновку про те, що Спадкодавцем за життя не було повідомлено Позивачку про складання, у тому числі на її ім`я заповіту, відповідачами також не було повідомлено Особа 1 про існування таких обставин.
Верховний Суд погодився також з висновками судів про те, що нотаріусом неповідомлено Особа 1 про існування заповіту, унаслідок чого допущено порушення пункту 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, згідно з яким для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює Спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Таким чином, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Позивачка пропустила строк з поважних причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних та істотних труднощів у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема необізнаністю про існування заповіту, тому наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
2. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише Спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі Спадкодавцем
Лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду
Перебування на амбулаторному лікуванні не може розцінюватися як поважна причина пропуску для прийняття спадщини
Нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні ч.3 ст. 1272 ЦКУ ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання
У січні 2022 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особа 2, Особа 3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що в м. Краснограді Харківської області помер її батько Особа 5, після смерті якого відкрилась спадщина. 26.01.2022 вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.01.2022 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що нею пропущений строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, у цый постанові зазначено, що Особа 2 та Особа 3 вже прийняли спадщину після Особа 5, яким вже видані свідоцтва про право на спадщину на належне їм спадкове майно.
Позивачка стверджувала, що нею з об`єктивних та поважних причин було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька Особи 5 через карантинні обмеження, що діють на всій території України, та незадовільного стану її здоров`я, через який вона вимушена часто лікуватися.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд 17.08.2023 погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1269 ЦКУ Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі Спадкодавцем.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише Спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі Спадкодавцем.
Лише якщо Спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
ВС погодився із судами попередніх інстанцій, що Позивачка не довела існування об`єктивних та нездоланних перешкод для прийняття нею спадщини після смерті батька.
При вирішенні спору судами враховано та надано належну оцінку перебуванню Особа 1 на амбулаторному лікуванні з 18.01.2021 по 01.07.2021 та на стаціонарному лікуванні у період з 01.07.2021 по 13.07.2021 і з 13.10.2021 по 23.10.2021. При цьому, ВС вказав, що суди об`єктивно виходили із того, що перебування на амбулаторному лікуванні не може розцінюватися як поважна причина пропуску для прийняття спадщини. Окрім зазначеного, позивачка після стаціонарного лікування мала можливість своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак цього не зробила, проживаючи із спадкодавцем в одному населеному пункті – м. Краснограді Харківської області.
У постанові від 13.04.2022 Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні ч.3 ст. 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання. Отже, у позивача не було об`єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку з чим Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.
У постанові від 28.02. 2018 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. Позивач не зазначив, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв`язку.
Із урахуванням викладених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, ВС дійшов висновку, що доводи Позивачки про те, що у зв`язку із необхідністю дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню та поширенню коронавірусної хвороби їй було створено перешкоди своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька, є безпідставними. Позивачка не була позбавлена можливості протягом шестимісячного строку після смерті батька подати заяву про прийняття спадщини прийняття за місцем відкриття спадщини (в межах одного населеного пункту) засобами поштового зв`язку, або ж іншими доступними засобами.
3. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
У жовтні 2018 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до міської ради та просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті Особа 3.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що в Ізраїлі померла його матір Особа 3, після смерті якої відкрилася спадщина на частину житлового будинку та земельної ділянки в Україні.Його матір тривалий час хворіла, після її смерті він перебував у тяжкому стресовому стані, був юридично необізнаний щодо строків подачі заяви про прийняття спадщини, а тому пропустив строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд 16.08.2023 рішення судів попередніх інстанцій скасував та постановив нове рішення про задоволення позову: вирішено визначити Особа 1 додатковий строк для прийняття спадщини після Особа 3, протягом трьох місяців з моменту прийняття цієї постанови.
В обгрунтування прийнятого рішення ВС виходив з того, що заява про прийняття спадщини подається Спадкоємцем особисто.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
ВС вказав, що залишаючи без задоволення вимоги Особа 1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері Особа 3, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що незадовго до смерті матері позивачу виповнилося 18 років, внаслідок її хвороби та смерті Особа 1 перебував у довготривалому стресовому стані.
Окрім того, у зв`язку зі смертю матері на території Ізраїлю він тривалий час не міг отримати свідоцтво про її смерть з проставленим апостилем для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що у Спадкоємця існували перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, а саме тяжкий стресовий стан, спричинений втратою матері у 18-річому віці, необхідність отримання свідоцтва про смерть Спадкодавця з апостилем, суди дійшли помилкового висновку про те, що відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Враховуючи обставини справи, незначний проміжок пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (менше двох місяців), а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для визначення Особа 1 додаткового строку для прийняття спадщини.