Перейти до вмісту
Главная страница » СПОРИ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ПЕНСІЇ

СПОРИ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ПЕНСІЇ

Однією із головних пріоритетів державної політики –це соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і, перш за все – це забезпечення їх конституційного права на Чорнобильську пенсію.

Пропонуємо розглянути правові позиції Верховного Суду у справах зі спору щодо призначення Чорнобильської пенсії.

1. Наявність у Особи посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації та проживання Особи на території гарантованого добровільного відселення більше 20 років, є достатніми умовам, що підтверджують право особи на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ

Пенсійним органом відмовлено Особі у призначенні з 22.03.2023 пенсію  за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, у зв’язку із чим Особа звернулась до суду.

Відмова мотивована тим, що у Особи відсутнє право на зниження пенсійного віку. Вказано, що період проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю – 03 роки 11 місяців 21 день. Зауважено, що до заяви про призначення пенсії долучено рішення суду, в якому винесено рішення про факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю, але в довідці від 09.03.2023 вказаний період не зазначено, а тому необхідно надати оновлену довідку.

Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Водночас, Верховний Суд 24.05.2024 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 55 ЗУ № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч.1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже,  умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 п.2 ч. 1 ст. 55 Закону Закону № 796-ХІІ  є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абз. 5 п. 2 ч.1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ   становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Встановлено, що позивач в період з 20.01.1989 по 26.10.1992 та з 26.10.1992 по теперішній час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

Наявність у позивачки посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до п.10 Порядку, затвердженого постановою КМУ 25.08.1992 № 501

Однак в оспорюваному рішенні пенсійний орган зазначив, що в до заяви долучено рішення суду, в якому винесено рішення про факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю, але в довідці №648 від 09.03.2023 вказаний період не зазначено.

З цього приводу ВС зазначив, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер, оскільки в довідці від 09.03.2023 №648 чітко зазначено, що вона видана Особі і така довідка підтверджує факт проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення з 20.01.1989 по 26.10.1992, з 26.10.1992 по теперішній час, що є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Враховуючи наявність у позивачки посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації та проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення більше 20 років, Верховний Суд констатував, що позивачка має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.

З огляду на викладене Верховним Судом скасовано судові рішення попередніх інстанцій та постановлено нове рішення про визнання рішення пенсійного органу про відмову противоправним та скасовано його та зобов’язано відповідача  призначити та виплачувати з 22.03.2023 Позивачці  пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 № 796-ХІІ.

2. Інформація в трудовій книжці про навчання особи певний період  в навчальному закладі, місце розташування якого не відноситься до зонигарантованогодобровільноговідселення не свідчить, що він проживав за місцем навчання

Факт реєстрації тапроживання Особи певний період на територіїгарантованогодобровільноговідселення підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування

Постановою Верхового Суду від 16.10.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи про визнання протиправним та скасовано рішення пенсійного органу про відмову у призначення пенсії та зобов’язано Відповідача  призначити Позивачу  пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ з 03.03.2023.

Погоджуючись із відмовою пенсійних органів про призначення пенсії та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зменшення пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону 796-XII можливе за сукупної наявності двох самостійних умов:

1) постійне проживання або постійна праця, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, що є підставою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки;

2) постійне проживання або постійна праця щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи.

 Водночас, позивачем не підтверджено період проживання його в зоні гарантованого добровільного відселення в період: з 24.06.1987 по 21.06.1989 у зв`язку із проходженням ним строкової військової служби поза межами зони (відповідно до військового квитка); з 01.09.1990 по 01.07.1994 у зв`язку з його навчанням в університеті, розташованому не у зоні гарантованого добровільного відселення.

Тобто апеляційний суд дійшов висновку, що період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становив менше трьох років, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Разом з тим, Верховного Суду не погодився з висновками суду апеляційної інстанції та зазначив, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 26.01.1995.

В періоди з 14.03.1969 по 28.08.1986, з 04.04.1990 по теперішній час (12.04.2023) Особа зареєстрований та постійно проживає в місті, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до постанови №106, що підтверджується довідкою сільради від 12.04.2023 №4980.

У рішенні про відмову  зазначено, що до періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки від 12.04.2023 №4980 не враховано період навчання з 01.09.1990 по 01.07.1994 в університеті.

Разом з тим утрудовій книжці міститься лише інформація про навчання позивача в університеті в період з 01.09.1990 по 01.07.1994  (що також підтверджується дипломом), але  в трудовійкнижці не міститьсяінформації щодо місцяпроживанняпозивача, а  інформація, яка міститься в трудовій книжці та дипломі, не спростовує встановлені судами обставини, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, який проживав та працював станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідцівід 12.04.2023 №4980 чіткозазначено, що вона видана Особі і ця довідкапідтверджує факт його проживання на територіїгарантованогодобровільноговідселення з 14.03.1969 по 28.08.1986, з 04.04.1990 по теперішній час, що є достатньоюумовою для призначення йому пенсії зі зниженнямпенсійноговікувідповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.

3. Витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на заявника є неприйнятним. Неналежневиконанняпенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеженняконституційного права особи на отриманняналежноїїйпенсії

Пенсійному органу заборонено відмовляти у призначенні Чорнобильської пенсії з формальних підстав

Пенсійним органом відмовлено Особі у призначенні  пенсію  за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ № 796-ХІІ, у зв’язку із чим Особа звернулась до суду.

Відповідач відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, зазначивши, що відповідно до наданих документів період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 19 днів.

Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Водночас, Верховний Суд 18.09.2024 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Позивачка  є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 18.09.1995.

В періоди з 16.11.1988 по 18.05.1990, з 05.06.1992 по 22.07.1994, з 26.07.1994 по 09.07.1996 та з 09.07.1996 по теперішній час Особа зареєстрована та постійно проживає в м. Овруч Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до постанови №106, що підтверджується довідкою Овруцької міської ради від 21.12.2022 №6535.

Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії пенсійний орган посилався на те, що в архівній довідці від 13.01.2023 №6 міститься інформація про навчання Особи в період з 23.08.1984 по 29.06.1988 в Ржищівському педагогічному училищі та перебування її  в період з 26.01 по 01.03 1987-1988 навчального року на переддипломній практиці в м. Овруч.

Однак, в цій довідці міститься лише інформація про навчання позивачки і не міститьсяінформації щодо місцяпроживанняпозивачки, а  інформація, яка міститься в цій довідці, не спростовує встановлені судами обставини, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, яка проживала та працювала станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, а навпаки лише підтверджує, що в період з 26 січня по 01 березня 1987-1988 навчального року вона перебувала на переддипломній практиці в м. Овруч.

ВС звернув увагу, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідцівід 21.12.2022 №6535 чіткозазначено, що вона видана Особі і ця довідкапідтверджує факт їїпроживання на територіїгарантованогодобровільноговідселення з 16.11.1988 по 18.05.1990, з 05.06.1992 по 22.07.1994, з 26.07.1994 по 09.07.1996, з 09.07.1996 по теперішній час, що є достатньоюумовою для призначенняїйпенсії зі зниженнямпенсійноговікувідповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.

Таким чином Верховний Суд визнав протиправним дії пенсійного органу та зобов`язав призначити та виплачувати Позивачці пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ  за її заявою від 01.02.2023.