Перейти до вмісту
Главная страница » СПОРИ ПО ВИНАГОРОДІ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ

СПОРИ ПО ВИНАГОРОДІ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ

  • від

ПОСЛУГИ АДВОКАТА

         У процесі здійснення своїх повноважень по виконанню рішення судів та інших органів Приватні виконавці за вчинення виконавчих дій отримують основну (встановлену законодавством) та додаткову (за угодою із стягувачем) винагороду, яка є його доходом.

         Разом з тим, нерідким є випадок, коли Приватний виконавець намагається стягнути як основну так і додаткову винагороду незаконно:

-при добровільному виконанні Боржником зобов’язання за  рішенням суду чи іншого органу;

-стягується винагорода за фактично невиконане рішення суду або іншого органу;

-значно завищується сума належної виконавцю винагороди, наприклад шляхом завищення вартості майна, що повинно бути передано Стягувачу;

-стягнення винагороди із розрахунку 10% від суми, яку необхідно стягнути за виконавчим документом, а не пропорційно із сумою, яку фактично стягнуто з боржника;

-стягнення винагороди після закінчення виконавчого провадження;

-розрахунок суми винагороди в дол. США в гривневому еквіваленти за курсом НБУ не на час відкриття виконавчого провадження, як це передбачено законодавством, а на час повного виконання зобов’язання Боржником за виконавчим документом;

-стягує додаткову винагороду за відсутності угоди про її виплату із Стягувачем тощо.

         Від таких неправомірних дій значно потерпають Боржники у виконавчому провадженню, оскільки неправомірна постанова про стягнення винагороди Приватному виконавцю призводить до зобов’язання Боржника окрім основного боргу, сплатити ще і 10 % від суми стягнутого боргу у майнових зобов’язаннях або встановленої Кабінетом Міністрів фіксованої суми у немайнових зобов’язаннях.

Така неправомірна винагорода, яку Приватний виконавець намагається стягнути з Боржника за, начебто, вчинені ним виконавчі дії, які фактично не проводились, або виконувались «показово-формально» може сягати значних сум, які обчислюються у десятках !, сотнях! і навіть, тисячах ! і мільйонах! гривень, і сплата Боржником цих коштів-це, як мінімум, подаровані приватному виконавцю кошти ні за що, а як максимум-плата коштів за зловживання приватним виконавцем своїми наданими законодавством повноваженнями.      

Неправомірними діями Приватного Виконавця шкоду може бути нанесено не лише Боржнику у виконавчому провадженні, але і Стягувачу. Нерідкими є випадки, коли приватний виконавець порушуючи порядок розподілу стягнених  з Боржника коштів між Стягувачами, обминаючи установленні законодавством черги задоволення вимог Стягувачів, першочергово погашає суму своєї винагороди.

Постанову приватного виконавця про стягнення з боржника винагороди можливо оскаржити в суд адміністративної юрисдикції за допомогою кваліфікованого та досвідченого Адвоката. Також Адвокат підготує скаргу на дії Приватного Виконавця, пов’язаними із стягненням винагороди.

ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ ПО ВИНАГОДІ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ:

-Консультація з усіх питань, пов’язаних із стягненням приватними виконавцями винагороди, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;

-Збір доказової бази та оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника винагороди або оскарження неправомірних  рішень, дій (бездіяльності)  приватного виконавця, пов’язаних із стягнення винагороди;

-Участь у судах всіх інстанцій на захист інтересів клієнта у спорах по винагороді приватному виконавцю;

– Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта, у апеляційному та касаційному порядку.

ЗА ЩО ПРИВАТНИЙ ВИКОНАВЕЦЬ ОТРИМУЄ ВИНАГОРОДУ ТА В ЯКИХ РОЗМІРАХ ?

Приватному виконавцю за вчинення виконавчих дій сплачується винагорода, яка поділяється на  основну та додаткову.

ОСНОВНА ВИНАГОРОДА ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ

            Основна винагорода приватного виконавця встановлена Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403 – VIII (ст. 31) у вигляді:

– фіксованої суми – у разі виконання рішення немайнового характеру;

– відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З 1 січня 2022 року набрали чинності, внесені постановою КМУ від 14.07.2021 № 726, зміни до «Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», затвердженого постановою КМУ від 08.09. 2016 № 643.

Установлено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 % суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 12 місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду в розмірі 10 % суми заборгованості із сплати аліментів у порядку, встановленому Законом № 1403VIII.

Розмір основної винагороди приватного виконавця у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізособа, становить чотири розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, – вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Основна винагорода приватного виконавця стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім стягнення аліментів).

Солідарні боржники несуть солідарний обов’язок із сплати основної винагороди.

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов’язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 31 Закону 1403VIII, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу.

Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.

Звертаємо увагу, що приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.

ДОДАТКОВА ВИНАГОРОДА ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ

Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.

За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Звертаємо увагу, що стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, не допускається.

ПОРЯДОК СТЯГНЕННЯ ПРИВАТНИМ ВИКОНАВЦЕМ ВИНАГОРОДИ

Про стягнення винагороди приватний виконавець приймає постанову, яка є виконавчим документом відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону «Про виконавче провадження»  від 02.06.2016 № 1404-VІІІ

Частиною 2 ст. 44 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для: 1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам; 2) зарахування коштів виконавчого провадження; 3) зарахування винагороди.

 Як зазначено у частині 3 цієї ж статті кошти, зазначені у пунктах 1 і 2 частини другої цієї статті, не є доходом приватного виконавця.

Таким чином, винагороду, про яку йдеться у п.3 ч. 2 цієї статті і яка надходить на відповідний рахунок приватного виконавця, слід вважати доходом приватного виконавця.

При розподілі стягнутих виконавцем з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) в порядку статті 45 Закону «Про виконавче провадження» у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми. Як встановлено у статті 46 Закону, у разі якщо під час розподілу грошових сум стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів третьої черги (вимоги пункту 3 частини 1 статті 45 цього Закону) основна винагорода приватного виконавця стягується в п’яту (останню) чергу.

Таким чином, під час розподілу стягнутих приватним виконавцем коштів, основна винагорода стягується фактично з коштів і в сумі, що залишилась після задоволення усіх вимог стягувачів.

У разі прийняття приватним виконавцем незаконної постанови про стягнення винагороди, як основної так і додаткової,  Адвокат оскаржить постанову в судовому порядку та доведе справу до позитивного для клієнта результату. Адвокат також оскаржить в судовому порядку неправомірні дії приватного виконавця, пов’язані із стягненням винагороди.

СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПОРАХ ПО ВИНАГОРОДІ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ

         1.Підставою для стягнення основної винагороди є здійснення Приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з Боржника на користь Стягувача зазначених у виконавчому документі сум

          Розмір основної винагороди Приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі

         Постановою Верховного Суду від 03.03.2020 залишено  в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особа 1 про  визнання протиправними дії приватного виконавця  щодо прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 22.05.2019  в розмірі 20   633 грн. та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 22.05.2019 в  розмірі 27 173 грн.  шляхом їх скасування.

Позовні вимоги мотивовано тим,  що  у зв`язку із поверненням виконавчого документа Стягувачу без виконання у виконавчих провадженнях приватним виконавцем стягнуто з Особи 1 основну винагороду. Такі дії Приватного виконавця вважає протиправними з огляду на відсутність фактичного виконання виконавчих документів Боржником. Оскільки будь-яких коштів в примусовому порядку з неї стягнуто не було, то безпідставним є також стягнення й основної винагороди Приватного виконавця. Окрім того, зазначила, що Відповідачем в межах даних виконавчих проваджень жодних рішень на її адресу не надсилалось, а тому їй не було відомо про факт пред`явлення Стягувачем виконавчих документів для примусового виконання.

         Верховний Суд зазначив, що аналізуючи положення ч.ч.4, 5 ст. 31  Закону №1403 – VIII можливо зробити  висновок, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

Також, ВС наголосив, що п. 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом №1404 – VIII, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є його винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

За таких обставин, Верховний Суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, враховуючи положення ст. 31 Закону  №1403 – VIII  та п. 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Проте, Приватним виконавцем не було стягнуто з Боржника на користь Стягувача зазначених у виконавчому документі сум, що виключає стягнення з Боржника основної винагороди.

         2. Основна винагорода приватного виконавця є йому винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з Боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі

Саме лише існування  постанови про стягнення суми основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди та не надає права Приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.

         Стягнення основної винагороди Приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми

         Верховним Судом 08.02.2023 залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову ТОВ про визнання  протиправною і скасування постанови Приватного виконавця від 25.11.2021 про стягнення з ТОВ (Боржника) основної винагороди в сумі 238 160 грн.

         Позов обґрунтовано тим, що Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження на виконання рішення суду про стягнення з ТОВ на користь ДТЕК  неустойки в розмірі 1 978 262 грн., штрафу – 368 142 грн., витрат по сплаті судового збору- 35 195 грн., всього – 2 381 600 грн.

          За період здійснення виконавчого провадження  списано коштів з рахунків ТОВ у банківських установах на загальну суму 425 725 грн., а 10.12.2021 Відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа Стягувачу (ДТЕК) на підставі його заяви про повернення виконавчого документа без виконання, згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404- VIII.

         Разом з тим, оспорюваною постановою визначено до стягнення суми основної винагороди у розмірі 238160 грн., що складає 10% від суми, яка першопочатково підлягала стягненню- 2 381 600  грн., а не з фактично стягнутої Приватним виконавцем коштів з Боржника.

         Верховний Суд зазначив, що  за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є йому винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з Боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

ВС  підкреслив, що Приватним виконавцем лише частково було стягнуто з Позивача заборгованість з подальшим перерахуванням її Стягувачу 425   725 грн. з одночасним стягненням основної винагороди у розмірі 10 %  від цієї суми – 42   572 грн.

Отже, Верховний Суд констатував, що дійсно Приватним виконавцем вчинялись дії щодо примусового виконання наказу суду, однак, результатом таких дій стало часткове стягнення з ТОВ заборгованості у сумі 425 725 грн.

          При цьому ВС зауважив, що стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону № 1403- VIII та п. 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

 Разом з тим, спірним питанням у справі, що розглядається, є правомірність винесення приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, оскільки після повернення виконавчого документа стягувачу інші постанови щодо стягнення основної винагороди приватним виконавцем не приймались.

 Частиною сьомою статті 31 Закону  № 1403- VIII  передбачений обов`язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

 Зі встановлених у справі обставин вбачається, що спірна постанова має розрахунок основної винагороди приватного виконавця – 10% від суми, що визначена у виконавчому документі, та становить 238   160 грн. Тобто, вказана постанова була винесена у відповідності та на виконання ч. 7 ст. 31 Закону  №1403- VIII.

 Водночас, Верховний Суд наголосив, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

 Згідно з п.5 ч.1 ст. 3 Закону №1404- VIII постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню в порядку, визначеному цим Законом.

Отже, саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.

         З огляду на викладене, ВС погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки сума основної винагороди Приватного виконавця складає 10 % від фактично стягнутої суми боргу у виконавчому провадженні- 42 572 грн., а не 238   160 грн., яка зазначена в оспорюваній постанові Приватного виконавця, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

3. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження Приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, що є обов`язком приватного виконавця, а не правом

Суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого Виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у оспорюваній постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження

Вказуючи у спірній постанові розмір винагороди у дол. США, приватний виконавець, фактично, не визначає чітко суми цієї винагороди, яка може бути в подальшому стягнута, оскільки така сума може змінюватись разом із коливанням курсу. Отже,  основна винагорода, яка стягується у дол. США в гривневому еквіваленті, розраховуюється  в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження, а не на час фактичного виконання рішення суду

         Постановою Верховного Суду від 26.07.2024 залишено без змін судове рішення першої інстанції про задоволення позову Особа 1 про         визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з Боржника (Особи 1) основної винагороди Приватного виконавця від 12.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірною постановою  із Позивача стягнуто основну винагороду приватного виконавця в сумі 6 468,81 доларів США в гривневому еквіваленті на момент виконання зобов`язання, що суперечить чинному законодавству про виконавче провадження та змісту самого виконавчого документу про стягнення із позивача кредитної заборгованості в сумі 75 7910,48 грн. Позивач наголосив, що стягнення винагороди приватному виконавцю в сумі 6  468,81 дол. США на стадії відкриття виконавчого провадження (без виконання судового рішення) суперечить чинному законодавству про виконавче провадження.

Верховний Суд зазначив, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода – це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця.

Вказуючи у Спірній постанові розмір винагороди у дол. США, приватний виконавець, фактично, не визначив чітко суми цієї винагороди, яка може бути в подальшому стягнута, оскільки така сума може змінюватись разом із коливанням курсу. Отже, в даному випадку основна винагорода, згідно із вимогами Закону №1403-VIII та Закону №1404-VIII, становить 10% від суми 6    468,81 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження.

 Таким чином, Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про невідповідність Спірної постанови вимогам ст.27 Закону №1404-VIII та ст.31Закону №1403-VIII, а тому підлягає скасуванню.