Велика кількість Банків та інших Кредитних установ пропонують на кожному кроці можливість отримання Споживчого кредиту на задоволення миттєвих Споживчих потреб – купівлі одягу, меблі, будівельних матеріалів, купівлі різноманітного обладнання та інших речей.
Відносна легкість отримання споживчого кредиту може мати вкрай негативні наслідки для Споживача у разі несвоєчасного його погашення, зокрема, у вигляді нарахування Кредитодавцем непомірної суми відсотків, яка в сто, тисячу разів може перевищувати суму наданого кредиту; нарахування комісії за послуги, які не надавалися Споживачу або не передбачені умовами договору; підвищення процентної ставки відсотків без згоди Споживача і багато інших нарахувань усупереч законодавства про споживче кредитування та умов договору.
При цьому, для стягнення цих коштів Кредитодавець може ініціювати судовий процес і суд, за відсутності юридичного захисту Споживача досвідченим та обізнаним у сфері споживчого кредитування адвокатом може постановити рішення про стягнення штучно роздутої Банком або іншою Кредитною установою Споживчого кредиту – можуть нарахувати відсотки за великий проміжок часу, не враховувати зроблені Споживачем платежі, здійснювати інші невигідні тлумачення Закону «Про споживче кредитування» та умов кредитного договору.
Тому необхідно за отриманні відомостей про звернення Кредитодавця до суду, негайно вчиняти дії по своєму юридичному захисту.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ЗІ СПОРІВ ПО СПОЖИВЧОМУ КРЕДИТУ:
-Надання консультацій щодо спорів по споживчому кредиту, у тому числі розрахунок відсотків, тлумачення умов кредитного договору;
-Підготовка позовів, відгуків на позови, інші процесуальні документи;
-Представництво інтересів клієнта в апеляційному та Верховному Суді щодо спорів по споживчому кредиту, підготовка апеляційних та касаційних скарг;
-Представництво інтересів клієнта на стадії виконання судових рішень щодо спорів по споживчому кредиту.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ В СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ ПО СПОЖИВЧОМУ КРЕДИТУ
1.Способом підтвердження виконання переддоговірного обов’язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту, який не є складником кредитного договору.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання Споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит і дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не фіксується воля сторін договору та його зміст
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відмовлено у задоволенні позову Банку про стягнення з Особи 1 заборгованості за споживчим кредитом Банк в розмірі 12 797 грн.
Позов мотивовано тим, що 19.10.2018 між Банком та Особа 1 укладено договір споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі 6 000 грн. на строк 240 місяців зі сплатою відсотків у розмірі, який встановлений умовами та правилами надання банківських послуг. Банк належним чином виконав свої зобов`язання. Особа 1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20.12.2019 утворилась заборгованість у розмірі 12 797 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 6 332 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 6 332 грн., заборгованості за простроченими процентами – 2 859 грн., заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦКУ – – 2 520 грн, штрафу (фіксована частина) – 500 грн, штрафу (процентна складова) – 585 грн.
Об’єднана Палата Верховного Суду 23.05.2022 вказані рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін та надала відповідь на ключове питання: чи належить паспорт споживчого кредиту до письмової форми договору споживчого кредитування ?
ОП ВС зазначила, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1 ст. 207 ЦКУ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦКУ).
Тлумачення вказаних норм та норм Закону України «Про споживче кредитування» свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
ОП ВС звернула увагу, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Таким чином ОП ВС, дійшла висновку ,що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У даній справі Банком ініційовано спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 19.10.2018.
На підтвердження заявлених вимог Банк надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Банку від 19.10.2018, роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування, які суд розцінив як паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із Умов та правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості.
Разом з тим, анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 19.10.2018, яка підписана сторонами, не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту. Додана до позовної заяви підписана сторонами роздруківка інформації та контактні дані кредитодавця, яка судом розцінена як паспорт споживчого кредиту, містить відомості по двох типах кредитного продукту: Універсальна та Універсальна Голд.
Тобто, вказані письмові докази не свідчать, що Відповідачу було встановлено кредитний ліміт 6 332 грн., які Позивач просить стягнути як заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Окрім того, у наявній в матеріалах справи анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а також у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом також бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
З огляду на викладене, ОП ВС вважала, що у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦКУ за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком у період – з часу виникнення спірних правовідносин (19.10.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.03.2020), тобто Банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в цьому банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в Банку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в Банку через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Особою 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, ОП ВС погодилась із рішеннями судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову Банку.
2. Якщо в кредитному договорі Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов’язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11 , ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції частково задоволено позов Банку до Особи 1: стягнуто заборгованість за кредитним договором від 18.09.2019 в розмірі 139 791 грн., яка складається з наступного: 139 753 грн. – залишок простроченого кредиту; 38 грн – залишок прострочених відсотків. В частині стягнення заборгованості за простроченими комісіями в розмірі 30 335 грн. у позові Банку відмовлено.
Об’єднаною Палатою Верховного Суду 06.11.2023 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Банку, а рішення судів попередніх інстанцій змінено в мотивувальній частині з урахуванням наступного. Ухвала ВС про передачу справи на розгляд ОП ВС мотивована наявністю застосування судом касаційної інстанції в різних палатах принципово різного підходу щодо правомірності нарахування банком щомісячної комісії за обслуговування кредиту.
Встановлено, що 18.09.2019 між сторонами укладено кредитний договір, умовами якого (пункт 1.2 та розділ 4) передбачено обов`язок Позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» № 1734- VІІІ, у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІІ від 12.05.1991 текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».
Положення частин 1,2, 5 ст. 18 Закону № 1023-ХІІІ з набуттям чинності Закону № 1734-VІІІ залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону ункту 4 частини першої статі 1 Закону № 1734- VІІІ, загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону № 1734- VІІІ до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до пункту 5 Правил, затверджених Постановою Правління НБУ № 49 від 08.06.2017 про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил № 49).
Згідно з додатком 1 до Правил № 49 загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Отже, Правила про споживчий кредит № 49 розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Разом з тим Закон «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1734- VІІІ після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 1734- VІІІ умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, сч. 5 ст. 12 цього Закону.
При цьому в кредитному договорі 18.09.2019 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Ураховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
З урахуванням викладеного, ОП ВС погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення комісії в розмірі 30 335 грн.
Разом з тим суди не застосували закон, який підлягав застосування до спірних правовідносин, зокрема положення статей 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування», а також застосували постанову Правління НБУ від 10.05.2007 № 168, яка втратила чинність, тобто не підлягала застосуванню.
За таких підстав ОП ВС змінила рішення судів попередніх інстанцій лише в мотивувальній частині.