ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Уповноважені особи Національного Агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) наділені правом складати протоколи про адміністративні порушення, пов’язані з корупцією, але лише стосовно топ-чиновників – осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Повний перелік цих осіб визначено у статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Зокрема, уповноважена особа НАЗК складає протоколи за результатами перевірок та направляє їх для розгляду до суду загальної юрисдикції за вчинення вказаними особами адміністративних правопорушень, передбачених: ст.172 (п.п.4,5, 6, 7, 8, 9, 9-1) КУпАП: порушення, пов’язані із сумісництвом, отриманням подарунків, поданням декларацій, конфліктом інтересів, використанням службової інформації, протидією корупції, розміщенням спортивних ставок; за ст.188-46 КУпАП: невиконання правомірних вимог НАЗК; за ст.212 (п.п.15, 21) КУпАП: порушення, пов’язані із внесками на підтримку політичних партії та з фінансовою звітністю політичної партії/виборчого фонду.
Разом з тим, вказані протоколи не завжди є законними, і переважна більшість їх складається формально, без дослідження усіх обставин справи та зібрання працівниками НАЗК належних доказів, що підтверджують у діях Особи наявність складу адмінправопорушення, за яким вона притягується.
Не менше випадків зустрічається складення протоколу із відсутністю обов’язкових відомостей, які повинен містити протокол- відсутнє місце і дата вчинення правопорушення або дата складення протоколу; відсутність підпису уповноваженої особи, яка склала протокол або особи, відносно якого складено протокол та інші порушення порядку та форми протоколу. Також нерідко поза увагою суду залишається те, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією (ст. 172-4-172-9 КУпАП), а також правопорушень, передбачених ст. 51 та статтями 212-15-212-21 КУпАП), накладається протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Ці всі порушення є підставою для закриття судом провадження у справі відносно Особи щодо якої НАЗК складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Однак, не завжди суди без обґрунтованого, юридично грамотного заперечення на протокол звертають увагу на порушення порядку та форми складення НАЗК протоколу або обставини, які свідчать про відсутність події або складу адміністративного правопорушення у діях особи, відносно якої складено НАЗК протокол.
Наслідками цього стає визнання невинної особи про вчинення адміністративного правопорушення ,пов’язаного з корупцією, накладення на неї штрафу в розрізі від 50 до 2500 розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Більше того, таку особу суд може позбавити права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю протягом до 1 року. Отже, від такого неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності на підставі незаконно складеного працівниками НАЗК протоколу Особа не тільки понесе матеріальні збитки, але «з такою репутацією» може бути назавжди позбавлена можливості працювати у певних органах або займати певні керівні посади.
Якщо суд, все ж таки за результатами розгляду протоколу, складеного працівником НАЗК про вчинення адміністративної відповідальності, приймає постанову про визнання цієї Особи винною та притягнення її до адміністративної відповідальності остання має право оскаржити цю постанову протягом 10-днів з дня її прийняття до апеляційного суду.
Досвідчений адвокат, допоможе підготувати письмові пояснення (заперечення) на протокол НАЗК, відстояти позицію клієнта в суді та мінімізувати ризики визнання клієнта винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного із корупцією та накладення судом штрафу.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО ШТРАФАМ НАЗК:
-Консультація з усіх питань, пов’язаних із штрафами НАЗК, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
-Сбір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документі- адвокатський запит; письмові пояснення (заперечення) на протокол про вчинення адмінправопорушення, складений НАЗК, клопотання тощо;
– Представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
-Оскарження постанов НАЗК та суду про притягнення Особи до адміністративної відповідальності до судів першої, апеляційної інстанцій та Верховного Суду.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЩОДО ШТРАФІВ НАЗК
1. Адміністративна відповідальність за ст. за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає при умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої ЗУ «Про запобігання корупції»
Оскільки ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлений кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи, які припинили здійснення діяльності зобов`язані подати декларацію, тому в даному випадку Особа позбавлена змоги відокремити правомірну поведінку від протиправної
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за вказаною статтею КУпАП має бути встановлено і доведено, що Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її
В такій категорії справ установленню підлягає факт роз`яснення положень ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» і рішень НАЗК щодо обов`язку та строку подання декларації при звільненні, особі, якій інкримінується факт несвоєчасного подання та факт умисного неподання нею такої декларації. Таке інформування щодо обов`язку подання декларації у зв`язку зі звільненням має бути учинене у період видачі наказу про звільнення
Постановою суду від 19.04.2021 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносноОсоба 1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 даного Кодексу.
Суть справи в тому, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення складеного головним спеціалістом НАЗК, Особа 1, звільняючись з посади начальника Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у області, будучи суб`єктом на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням), а саме припинивши з 31.03.2020 виконання функцій держави, була зобов`язана подати декларацію перед звільненням не пізніше 00 хв. 00 год. 29.04.2020, однак подала останню 17.05.2020. За таких у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП.
Постанова Суду мотивована тим, що за ч.1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Адміністративна відповідальності за даною статтею указаного Кодексу настає при умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої ЗУ «Про запобігання корупції».
Суд звернув увагу, що з об`єктивної сторони таке правопорушення може виявлятися у формі умисного неподання суб`єктом декларування декларації. З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При цьому, інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та в передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її.
Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Він зазначає про те, що в ч. 1 ст. 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов`язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання щорічно до 1 квітня.
Разом з тим,увипадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі.
Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну (автоматичну) констатацію несвоєчасності такого подання, адже вимагає установлення факту того, що особі були відомі строкові рамки для подання такого типу декларації.
Отже, відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
Окрум того,суд зазначив, що НАЗК перевіряє факт подання відповідно до Закону «Про заробігання корупції» декларацій особами, зазначеними у п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону.
Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному ч. 1 ст. 45 України «Про запобігання корупції».
Стороною обвинувачення не надано достовірних і переконливих доказів того, що обвинувачений знав про обов`язок подати декларацію, передбачену ч. 2 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції» саме в день звільнення, або перед звільненням чи в день звільнення був повідомлений державним органом, в якому він працював, про необхідність подання декларації при звільненні, або отримував повідомлення НАЗК про факт неподання декларації.
Сам обвинувачений у судовому засіданні суду першої інстанції заперечував умисел на вчинення правопорушення. Стверджував, що йому не роз`яснювали положень ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» і рішень НАЗК щодо обов`язку та строку подання декларації при звільненні, а тому він її не подавав.
Водночас усі зазначені докази свідчать лише про обізнаність обвинуваченого щодо необхідності подання щорічної декларації за 2016 рік. Проте жоден із наведених доказів не містить даних про обізнаність обвинуваченого в обов`язковості подання окремої декларації при звільненні та про умисне неподання ним такої декларації.
Суд зауважив, що за правовою позицією Верховного Суду ( постанова від 10.09.2019) в такій категорії справ установленню підлягає факт роз`яснення положень ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» і рішень НАЗК щодо обов`язку та строку подання декларації при звільненні, особі, якій інкримінується факт несвоєчасного подання та факт умисного неподання нею такої декларації. Тобто, апріорі, ВС зауважив, що таке інформування щодо обов`язку подання декларації у зв`язку зі звільненням має бути учинене у період видачі наказу про звільнення.
В ході розгляду даної справи не було установлено факту того, що Особа 1 була обізнана в обов`язковості подання окремої декларації при звільненні протягом саме 20 робочих днів, апріорі, остання прямо вказала, що вона вважала, що цей термін є не визначеним в Законі, а тому вона з першу орієнтувалася на дату 01 квітня, однак потім ураховуючи набрання чинності 17 березня ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобіганню та виникненню і поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19)», яким, серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими у 2020 році продовжено до 1 червня термін подання декларацій стала орієнтуватися на дану дату, адже декларація перед звільненням передбачена, як і вказано в цьому Законі у абзаці 1 ч. 2 ст. 45.
Особа 1 10.05.2020 подала щорічну декларацію та 17.05.2020 декларацію перед звільненням.
При таких обставинах в їх сукупності (в т.ч. не установленість факту поінформованості про строк подачі декларації перед звільнення визначений не Законом, а НПА Національного агентства, подача особою 10.05.2020 декларації щорічної та 17.05.2020 перед звільненням й у період дії вказаного Закону) суд дійшов висновку, що в даному випадку не може йти мова про прямий умисел в діях Особа 1.
Також доказом визначеним ст. 251 КУпАП – поясненнями особи, яка притягається до адміністратвиної відповідальності з`ясовано, що, окрім відсутнсоті даних про строк у 20 робочих днів, не була дійсною у т.ч. можливость подати декларацію перед звільненням у зв`язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, адже захист прямо указав на цей факт (відсутність можливості) та за наслідками розгляду справи останній (факт відсутності можливості) не спростовується жодними матеріалами справи.
Доводи Національного агентства щодо того згідно ст. 68 КУ незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, в цій ситуації не указують на умисність дій особи, так як термін подачі декларації перед звільнення не визначається Законом, а унормований актами самого агентства.
Суд звернув увагу, що розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості винувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною. При цьому, ст.62 КУ зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд дійшов висновку, що суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
2. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією накладається протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення
Постановою суду від 27.01.2025 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності Особи 1 за ст. 212-15 КУпАП.
Суть справи в тому, що згідно протоколу, складеному працівником НАЗК, Особа 1 07.02.2024 та 14.03.2024, перебуваючи на посаді генерального директора Приватного акціонерного товариства, всупереч вимогам п. 9 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні» порушив порядок надання внеску на підтримку політичної партії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 212-15 КУпАП.
Постанова суду мотивована тим, що матеріалами справи доведеної вчинення Особою 1 правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП.
Разом з тим, згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Враховуючи, що датою виявлення правопорушення є 05.07.2024, відповідно на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
3. Право НАЗК на одержання інформації не є абсолютним і має реалізовуватись з урахуванням покладених на нього повноважень та з урахуванням обмежень, встановлених законом
Якщо лист НАЗК про надання інформації не є вимогою або приписом НАЗК в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про політичні партії в Україні», а відповідь посадової особи на цей лист НАЗК містить прохання уточнити законність підстав та перелік інформації, яка необхідна НАЗК для виконання покладених на нього повноважень, в діях цієї посадової особи відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 188-46 КУпАП
Законом України «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» визначено, що у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітного характеру уповноваженими органами не здійснюються
Постановою суду від 30.10.2023 провадження по справі відносно Особа 1 закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-46 КУпАП.
Суть справи в тому, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою НАЗК, з рахунку державного фінансування статутної діяльності політичної партії 1 протягом 2021 та 2022 років на користь ТОВ перераховано кошти за надані юридичні послуги на загальну суму 2240000,00 грн згідно з договором від 04.01.2021 та 1700000,00 грн згідно з договором від 30.07.2021.
У зв`язку з викладеним Національне агентство надіслало на адресу ТОВ запит від 31.05.2023 про надання у письмовій формі інформації про надані послуги та копії документів, що стосується порушеного питання із попередженням про відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 188-46 КУпАП, за ненаданням інформації, документів, порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо неправдивої інформації або у не у повному обсязі.
Проте, Особа 1, як директор ТОВ листом від 16.06.2023 безпідставно відмовила у наданні запитуваних інформації та документів, чим порушила встановлений законом обов`язок щодо надання запитуваних НАЗК інформації та документів та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 188-46 КУпАП.
Постанова суду мотивована тим, що ч. 1 ст. 188-46 КУпАП, передбачена відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) НАЗК щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 12 Закону «Про запобігання корупції», НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань.
Разом з тим, право НАЗК на одержання інформації не є абсолютним і має реалізовуватись з урахуванням покладених на нього повноважень та з урахуванням обмежень, встановлених законом. Отже, право отримувати інформацію та копії документів від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, уповноважені особи НАЗК мають лише в порядку встановленому законом та задля виконання покладених на цей орган завдань.
Суд зазначив, що Закон «Про запобігання корпуції» не містить переліку завдань, які покладені на НАЗК, а пунктом 8-1 ч. 1 ст. 11 цього Закону встановлено, що до повноважень НАЗК належать, зокрема, здійснення у порядку та в межах, визначених законом, державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.
Отже такі повноваження та завдання НАЗК мають здійснюватися (виконуватися) лише у порядку та в межах, чітко визначених Законом.
Законом не встановлено порядку здійснення державного контролю за законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, крім того такий порядок відсутній як окремий нормативно-правовий акт.
Разом з тим, на виконання повноважень НАЗК, зокрема передбачених п. 81 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про запобігання корупції», було прийнято наказ НАЗК № 6/21 від 14.01.2021 «Про деякі питання проведення перевірки звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру», який зареєстрований в Мінюсті 29.01.2021 за № 117/35739.
Пунктом 5 Розділу ІІ Порядку проведення перевірки звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (затверджений цим Наказом) визначено, що з метою проведення перевірки звіту уповноважена особа НАЗК має право відповідно до статей 12, 13 Закону «Про запобігання корупції» направляти запити про надання підтвердних документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань.
Під час проведення перевірки уповноважена особа НАЗК має право вимагати та одержувати документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені у відповідних розділах звіту відповідно до Закону та необхідні для проведення перевірки звіту, у тому числі для з`ясування дотримання політичною партією встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, вимог щодо законного та цільового використання політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їх статутної діяльності.
Суд дійшов висновку про те, що лист НАЗК від 31.05.2023 про надання інформації не є вимогою або приписом НАЗК в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про політичні партії в Україні». За змістом вказаний лист є запитом НАЗК з проханням надати інформацію, відмова в задоволенні якого не є адміністративним правопорушенням передбаченим статті 188-46 КУпАП. Також, відповідь товариства не є відмовою в наданні інформації.
При цьому, листом від 21.06.2023 року Товариство звернулося з проханням уточнити законність підстав та перелік інформації, яка необхідна НАЗК для виконання покладених на нього повноважень, зокрема, період, за яким здійснюється перевірка звіту політичної сили 1, щодо яких відомостей, зазначених в ньому, ТОВ має надати документи та інформацію.
В листі НАЗК від 31.05.2023 дійсно зазначається, що протягом 2021 та 2022 років на користь ТОВ були перераховані кошти за договором від 04.01.2021р. та 30.07.2021р., при цьому періоди перевірки звіту політичної сили не вказано, що свідчить про доцільність необхідності уточнення ТОВ кола документів та договорів.
Крім того, суд звертає увагу, що Законом України «Про захист інтересів субєктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» визначено, що у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітного характеру уповноваженими органами не здійснюються.
Політичні партії на сьогодні не мають технічної можливості подати Звіти про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, оскільки НАЗК на час дії воєнного стану закрила доступ до Реєстру звітів політичних партій POLITDATA, а отже Звіти за 2021-2022 роки на даний час не подані і перевірятись не можуть.
В зв`язку з цим зазначена вище відповідь містить прохання надати інформацію, за який період НАЗК здійснюється перевірка звітності політичної партії та яку інформацію з відповідного розділу звіту потрібно уточнити.
Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку до висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-46 КУпАП.