ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Аграрна розписка –цезручний інструмент фінансування агросектору, який в свою чергу має надати кредиторам найнадійніший спосіб забезпеченння виконання агровиробниками своїх зобов’язань.
Разом з тим, на практиці отримавши кредитування сільскогосподарські господарства намагаються уникнути його повернення через виконання зобов’язання за наданою ними Аграрною розпискою.
Це може проявлятися у:
-Ініціюванні судового процесу про визнання Аграрної розписки недійсною з формальних підстав;
-Поданні безпідставного позову про визнання виконавчого напису нотаріуса щодо виконання Аграрної розписки таким, що не підлягає виконанню;
– Оспорюванні в суді суми боргу, зазначеного в Аграрній розписці;
-Відмові поставити продукцію або сплатити кошти на виконання Аграрної розписки, мотивуючи це відсутністю врожаю, продажем зерна за нижчою ціною, ніж передбачено розпискою, твердженням, що Кредитор не виконав свої зобов’язання (наприклад, не поставив обладнання для с/г виробництва або поставив його неналежної якості тощо);
-Відчуженні заставленого майна (продукції) третім особам, фактично переводячи зобов’язання по виконанню Аграрної розсписки третім особам, яка за законодавством може відповідати не тільки в межах придбаного майна, але і іншим майном, якого у третьої особи може і не бути.
Непоодинокими є випадки доказування Боржником, що продукція, відчужена третім особам не являється тією, яка зазачена в Аграрній розписці, що ставить Кредитора перед вибором до кого пред’являти позовні вимоги, оскільки за законодавством Боржник і третя особа не можуть бути ні солідарними, ні субсидіарними відповідачами. Невірно зазначений у позові відповідач тягне за собою відмову у позовних вимогах- а це марне втрачання часу та коштів.
Вирішити вказані спірні ситуації можливо у судовому порядку шляхом пред’явлення до Боржника (або до третьої особи) позовної заяви про стягнення коштів або майна за Аграрною розпискою. При цьому з Боржника (або третьої особи) окрім боргу за Аграрною розпискою можливо стягнути також пеню та інші штрафні санкції.
Однак, підготувати обгрунтований та підтверджений належними доказами позов або побудувати належний правовий захист від доводів Боржника за його позовом, можливо лише за допомогою досвідченого у таких спорах адвоката.
У судових спорах щодо Аграрних розписок адвокат також захищає інтереси кілєнта який є Боржником у спірних правовідносинах або третьою особою. Зокрема, суд за клопотанням та за наявності певних умов, підтверджених належними доказами може значно зменшити штрафні санкції, передбачені Аграрною розпискою, які можуть бути більшими ніж саме зобов’язання вдвічі, втричі раз !
Отже без кваліфікованого адвоката, який знає всі законодавчі нюанси у сфері правовідносин по Аграрним розпискам, як Кредитору, так і Боржнику або третій особі не обійтись.
Послуги адвокатів АБ «Ткачук і партнери» спорах по Аграрним розпискам:
1.Консультація з усіх питань у правовіддносинах по Аграрним
розпискам, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2.Зібрання доказової бази та підготовка відповідного позову до суду зі спору по Аграрним розпискам;
3.Підготовка необхідних процесуцальних документів-адвокатського запиту, заяв, пояснень, відзиву, клопотань тощо;
4.Представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів у справах зі спорів по Аграрним розпискам;
5. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в апеляційному та касаційному порядку;
6. Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ЩО СОБОЮ ПРЕДСТАВЛЯЄ АГРАРНА РОЗПИСКА ?
ОСОБЛИВОСТІ АГРАРНОЇ РОЗПИСКИ
Правовідносини у сфері Аграрних розписок регулюється Законом України «Про аграрні розписки» від 06.11.2012 № 5479-VІ.
Аграрна розписка – це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі яких унормовано, зокрема, ст. 9 Закону України “Про аграрні розписки”, а виконання за ними має відповідати вимогам ст. 12 цього Закону.
Зобов’язання за аграрною розпискою забезпечується заставою майбутнього врожаю. Тобто, якщо сільгосптоваровиробник не виконає свого обов’язку погасити заборгованість за АР, кредитор може стягнути належну йому суму за рахунок урожаю.
Аграрні розписки використовують в операціях з сільгосппродукцією, перелік якої визначений у групах 01-14 розділів І та ІІ УКТ ЗЕД. Під час видачі аграрної розписки нотаріально посвідчують, а дані про аграрну розписку нотаріус вносить до реєстру аграрних розписок, а предмет застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
ВС у постанові від 09.03.2023 звернув увагу на те, що аграрна розписка не є договором і виникнення застави майбутнього врожаю згідно з аграрною розпискою виникає саме на підставі Закону України “Про аграрні розписки”, приписами ч.1 ст. 7 якого аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов’язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції.
Є два види Аграрних розписок:
-Товарна аграрна розписка– встановлює безумовне зобов’язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою;
-Фінансова аграрна розписка – встановлює безумовне зобов’язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.
Аграрні розписки складаються в письмовій формі на бланку, підлягають нотаріальному посвідченню і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені), якщо інше не передбачено Законом.
Видавати аграрні розписки можуть тільки сільгосптоваровиробники (як юридичні особи, так і ФОП), які мають право власності на земельну ділянку сільгосппризначення або право користування такою земельною ділянкою на законних підставах для здійснення виробництва сільгосппродукції. Всі такі земельні ділянки (їх кадастрові номери тощо) зазначаються в аграрній розписці.
Кредитор має право передати аграрну розписку іншій особі. Передання прав за аграрноюї розпискою підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації в реєстрі аграрних розписок в такому самому порядку, як і видача аграрної розписки. Тоді ці інші особи набувають прав і обов’язків кредитора за аграрною розпискою.
Увесь рух аграрної розписки від боржника до кредитора і назад, як правило, оформляється актами приймання-передачі.
Отримавши погашену аграрну розписку, божник має право звернутися до нотаріуса для внесення запису про виконання аграрної розписки до відповідних реєстрів.
Аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов’язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції.
Розмір застави повинен бути не меншим за розмір зобов’язання за аграрною розпискою. На день видачі аграрної розписки майбутній врожай сільськогосподарської продукції не може перебувати в інших заставах, ніж за аграрними розписками.
На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов’язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника за Аграрною розпискою.
ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА АГРАРНИМИ РОЗПИСКАМИ
Аграрні розписки діють до повного їх виконання щодо кожного виду сільськогосподарської продукції в порядку в черговості їх видачі.
За згодою Кредитора дата виконання зобов’язань за аграрною розпискою може бути перенесена на наступний маркетинговий рік.
Товарні аграрні розписки виконуються шляхом здійснення поставки вказаної в аграрній розписці сільськогосподарської продукції від боржника за аграрною розпискою до кредитора за аграрною розпискою на погоджених ними умовах поставки.
Поставка сільськогосподарської продукції іншої якості, ніж визначено в аграрній розписці або в погоджених формулах перерахунку, є невиконанням аграрної розписки, якщо інше не погоджено сторонами аграрної розписки.
Фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок.
Кредитор за Аграрною розпискою зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов’язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис “Виконано”, що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку Боржнику особисто за актом, а в разі неможливості – шляхом направлення цінним листом з описом вкладення.
За згодою кредитора за аграрною розпискою і боржника за аграрною розпискою допускається часткове виконання зобов’язань за аграрною розпискою. Для цього в товарній аграрній розписці погоджується розмір мінімальної партії сільськогосподарської продукції, яка може бути поставлена на її часткове виконання. У фінансовій аграрній розписці – мінімальний обсяг грошових коштів, який може бути сплачений на часткове виконання фінансової аграрної розписки.
У разі отримання часткового виконання за аграрною розпискою на ній робиться напис, в якому фіксуються виконана частина зобов’язання та розмір зобов’язання, що зберігається. Такий напис скріплюється підписами Боржника та Кредитора.
У разі невиконання боржником за Аграрною розпискою зобов’язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк Кредитор має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого державний або приватний виконавець, що здійснює примусове виконання протягом семи днів забезпечує передачу Кредитору за аграрною розпискою предмета застави Аграрної розписки.
Звертаємо увагу, що Кредитор за аграрною розпискою має право здійснювати моніторинг застави майбутнього врожаю, тобто спостереження кредитора та інших залучених ним осіб за майбутнім врожаєм, за дотриманням боржником технологічних процесів вирощування, спостереження за зберіганням зібраного урожаю. Виявивши порушення Кредитор може скласти акт про порушення і вимагати від боржника усунути порушення. У разі невиконання боржником вимог кредитора останній має право самостійно або із залученням третіх осіб доростити майбутній врожай з дотриманням відповідних технологічних процесів і вимагати від Боржника відшкодування додаткових витрат.
У разі відсутності в натурі предмета застави, що має бути переданий кредитору за аграрною розпискою, Кредитор за аграрною розпискою має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна Боржника.
При відчуженні Боржником за Аграрною розпискою майна, що є предметом застави, будь-якій третій особі до виконання зобов’язань за аграрною розпискою, Кредитор має право задовольнити свої вимоги до боржника за аграрною розпискою за рахунок такого чи іншого майна такої третьої особи, після чого в неї виникає право регресної вимоги до боржника за аграрною розпискою.
Звертаємо увагу, що відповідальність третьої особи обмежується розміром вартості фактичної реалізації заставного майна (його частини), що було відчужено до виконання зобов`язання за Аграрною розпискою. Якщо вартість заставного майна, що була набута третьою особою, не покриває вимоги кредитора, Кредитор не має право отримати суму, якої не вистачає, виключно з Боржника за Аграрною розпискою.
СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ ПО АГРАРНИМ РОЗПИСКАМ
1. Для набуття статусу кредитора за Аграрною розпискою відповідно до ст. 1 ЗУ «Про аграрні розписки» у спірних правовідносинах визначальним є доведення позивачем та встановлення судами наявності зобов`язальних відносин за договором (договорами), за якими боржником було видано таку Аграрну розписку, а не зазначення у ній реквізиту такого договору (договорів)
Постановою Верховного Суду від 01.12.2021 залишено в силі судове рішення першої інстації про відмову в задоволенні позову ФОП до Підприємства, приватного нотаріуса про визнання недійсною Фінансової аграрної розписки.
Позов обґрунтовано тим, що оспорювана фінансова аграрна розписка оформлена з порушенням вимог Закону «Про аграрні розписки» від 06.11.2012 № 5479-VІ, не містить визначення зобов`язання на виконання якого вона (розписка) була видана. Крім того, нотаріусом не дотримано вимог приписів ст.5, 54 Закону України «Про нотаріат». Позивач стверджувала, що не отримувала за Аграрною розпискою ні коштів, ні будь-який товар та вважала, що розписка, в разі її виконання позивачем, надає можливість Підприємству двічі стягнути з позивача одні і ті самі кошти, як за розпискою, так і за існуючими між ними договорами.
За змістом ч.1 ст. 236 ЦКУ нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Позивач вважав, що видана ним Відповідачу-1 оскаржувана Фінансова аграрна розписка не відповідає вимогам Закону №5479-VІ, зокрема, не містить визначення зобов`язання, на виконання якого розписка була видана, внаслідок чого неможливо встановити, згідно з яким договором позивач несе безумовне зобов`язання перед кредитором.
Натомість ВС вважав, що оспорена Розписка повністю відповідає вимогам ч.1 ст. 6 вказаного Закону, яка є спеціальною нормою, що визначає виключні підстави нікчемності аграрної розписки, як правочину. Закон прямо не вимагає обов`язкового зазначення у аграрній розписці конкретного зобов`язання, на виконання якого вона видана. Відповідно, відсутність зазначення в аграрній розписці реквізитів договорів, згідно з якими позивач несе безумовне зобов`язання перед кредитором, не є підставою для її нікчемності в силу закону.
При цьому ВС вважав помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо невідповідності аграрної розписки приписам ст. 1 Закону №5479-VІ, з посиланням на те, що Відповідач-1 не набув статусу кредитора через відсутність посилання в розписці на зустрічне зобов`язання за договором. Верховний Суд виходив з того, що відповідні зобов`язальні відносини як підстави для видачі аграрної розписки були встановлені судами попередніх інстанцій. Зокрема, суду були надані копії договорів поставки за умовами яких постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його. А також копії складених до вищезазначених договорів специфікацій, видаткових накладних, актів коригування (збільшення) ціни товару, додаткової угоди, акту звірки взаємних розрахунків.
Отже, обумовлені договори підтвердили обставини того, що Відповідач-1 поставляв товари позивачу та обставини існування боргу Позивача перед Підприємством, що відповідає критеріям п.3 ч.1 ст. 1 спеціального Закону.
Таким чином, ВС зробив висновок, що для набуття статусу кредитора за аграрною розпискою відповідно до ст. 1 ЗУ «Про аграрні розписики» у спірних правовідносинах визначальним є доведення позивачем та встановлення судами наявності зобов`язальних відносин за договором (договорами), за якими боржником за аграрною розпискою було видано таку аграрну розписку, а не зазначення реквізиту такого договору (договорів) у фінансовій аграрній розписці, виключні вимоги до змісту якої визначаються ст. 6 цьго Закону.
З урахуванням викаденого, Верховний Суд дійшов висновку, що Відповідач-1 є кредитором в розумінні приписів ст. 1 Закону № 5479-VІ, а Фінансова аграрна розписка відповідає вимогам цього Закону, а тому підстав для визнання її недійсною немає.
2.Сума, зазначена в Аграрній розписці самим Боржником, визщнаою з Кредитором формулою презюмує обізнаність боржника не лише з обсягом зобов`язань, а й з їх безумовністю та безспірністю
Склад безумовного грошового зобов’язання Боржника (включення в суму окрім основного боргу також і штрафних сакцій тощо) не впливає на юридичну силу Аграрної розписки і зобов`язання Боржника щодо виконання її умов
Постановою Верховного Суду від 13.09.2022 залишено без змін постанову апеляційного суду, якою рішення суду першої інстнації про задоволення позову ТОВ 1 до ТОВ 2 про визнання недійсною Фінансової аграрної розписки – скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Єдиною підставою заявлених у цій справі позовних вимог ТОВ 1 визначило невідповідність спірної Аграрної розписки вимогам статті 1 Закону України «Про аграрні розписки» в частині суми 2 574 053 грн., зазначаючи про те, що Відповідач у цій частині боргу не набув статусу кредитора з огляду на статус спірних коштів як штрафних санкцій, що свідчить про відсутність цього боргу за договорами поставки.
Так, у даній справі встановлено факт укладення між сторонами договорів поставки та здійснення Відповідачем поставки товарів на виконання зобов’язань за вказаними договорами, а спірна аграрна розписка була видана Позивачем, як Боржником, на виконання ним зобов`язання в рамках цих договорів.
Отже, судами встановлено наявність зобов’язальних відносин між сторонами спору, зокрема виконання відповідачем зустрічного зобов’язання з постачання товарів позивачу, що підтверджує наявність у відповідача статусу кредитора за аграрною розпискою згідно з критеріями, встановленими п.3 ч. 1 ч.1 ст. 1 ЗУ № 5479-VІ.
Натомість сума зобов`язання за фінансовою аграрною розпискою визначається у відповідності до ст. 5 вказаного Закону, з якої вбачається, що фінансова аграрна розписка встановлює безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.
Так, сума безумовного зобов’язання 17 097 255 грн. була визначена самим позивачем під час видачі ним як Боржником за договорами поставки, аграрної розписки за погодженою з кредитором формулою, що презюмує обізнаність боржника не лише з обсягом зобов`язань, а й з їх безумовністю та безспірністю.
При цьому спірна аграрна розписка не передбачає розмежування безумовного грошового зобов`язання боржника на основне зобов`язання за договором поставки та штрафні санкції, а визначає лише загальну суму основного зобов`язання у розмірі 17 097 255 грн., розрахованого за формулою, яка включає в себе показники загальної кількості врожаю, площі посіву, очікуваної врожайності, розрахункової ціни за тону зерна.
Отже, склад безумовного грошового зобов’язання боржника не впливає на юридичну силу аграрної розписки і зобов`язання боржника щодо виконання її умов.
Оскільки судами не встановив обставин недодержання сторонами вимог законодавства на момент видачі спірної аграрної розписки, правові підстави для визнання аграрної розписки недійсною відповідно до статей 203, 215 ЦК України відсутні.
3. Відсутність напису “Виконано” на Товарній аграрній розписці, при умові настання строку її виконання, свідчить про безспірність вимог, а тому за таких умов відсутні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
При цьому норми спеціального закону, а саме Закону України “Про аграрні розписки”, не містять переліку інших обов’язкових дій кредитора чи нотаріуса,які мають передувати вчиненню виконавчого напису за товарною аграрною розпискою
ФГ у вересні 2020 звернулось до гсподарського суду з позовною заявою до ТОВ 1 про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи відь 04.09.2020, вчинені на виконання Аграрної розписки.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що нотаріусом не дотримано розумного строку між направленням відповідачем вимоги позивачу про усунення порушення виконання зобов`язань та вчиненням виконавчого напису, чим порушено права боржника, оскільки позбавлено його можливості навести свої заперечення та повідомити про наявність спору щодо розміру заборгованості. Позивач зазначає, що на момент звернення до суду у вересні 2020 року заборгованість позивача за договорами, на забезпечення виконання якого були видані Аграрні розписки від 22.06.2020 були погашені 18.09.2020.
Постановою Верховного Суду від 10.06.2021 залишені в силі судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задвооленні позову з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до пункту 12 “Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 No1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріального посвідченими аграрними розписками подаються: оригінал Аграрної розписки без відмітки про її виконання; засвідчена кредитором копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, що була надіслана боржнику; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року (ч.1 ст. 88 ЗУ “Про нотаріат”).
Положеннями статті 3 Закону України “Про аграрні розписки” передбачено, що товарна аграрна розписка – це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов’язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.
Отже, її виконання не повинно залежати від факту оскарження чи недійсності положень забезпечуваного договору.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про аграрні розписки” аграрні розписки діють до повного їх виконання. Товарні аграрні розписки виконуються шляхом здійснення поставки вказаної в аграрній розписці сільськогосподарської продукції від боржника за аграрною розпискою до кредитора за аграрною розпискою на погоджених ними умовах поставки.
Кредитор за аграрною розпискою зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов’язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис “Виконано”, що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. Після повернення боржнику за аграрною розпискою оригіналу аграрної розписки з відміткою про її виконання боржник за аграрною розпискою має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання аграрної розписки до відповідних реєстрів.
Приписами статті 13 Закону № 5479-VІ унормовано, що наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім
підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.
Тобто сама по собі відсутність напису “Виконано”, при умові настання строку виконання торгової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника.
У разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов’язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки (ч. 2 ст. 13 ЗУ № 5479-VІ)
Отже, аграрна розписка – це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника здійснити поставку узгодженої с/г продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі яких унормовано, зокрема, статтею 9 Закону, а виконання за ними має відповідати вимогам ст. 12 Закону.
Оскільки строк виконання спірних аграрних розписок настав 31.08.2020, на вказаних розписках відсутній напис “Виконано”, доказів виконання товарних аграрних розписок до суду не надано, то підстави звернення ТОВ 1 нотаріуса для вчинення виконавчих написів є безумовними. А відсутність напису “Виконано”, при умові настання строку виконання товарної аграрної розписки, свідчить про безспірність вимог, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому норми спеціального закону, а саме Закону України “Про аграрні розписки”, не містить переліку інших обов’язкових дій кредитора чи нотаріуса, які мають передувати вчиненню виконавчого напису за товарною аграрною розпискою.
4.Відповідальність третьої особи обмежується розміром вартості фактичної реалізації заставного майна (його частини), що було відчужено до виконання зобов`язання за Аграрною розпискою. Якщо вартість заставного майна, що була набута третьою особою, не покриває вимоги кредитора, він не має право отримати суму, якої не вистачає, виключно з Боржника за Аграрною розпискою
Тягар доказування обставин щодо походження відчуженої с/г продукції покладається на боржника за Аграрною розпискою та третю особу, яка є боржником у спірних правовідносинах
Штрафні санкції можуть бути застосовані як до Боржника по Аграрній розписці, так і до третьої особи, якій відчужер заставне майно
У червні 2020 року ТОВ 1 (юридична особа за законодавством Естонії) звернулося з позовом до Заводу, в якому просить задовольнити за рахунок майна Заводу вимоги за Фінансовою аграрною розпискою, яка видана ТОВ 2 шляхом стягнення суми 369 111 доларів США, еквівалентної 9 875 345 грн.,що складається з безумовного зобов`язання за розпискою, штрафів за невиконання зобов`язання, пені та 24 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Боржником за аграрною розпискою, що видана в забезпечення зобов`язання за контрактом на поставку с/г безумовного зобов`язання щодо сплати грошової суми у встановлений строк та відчуження зерна рапсу (ріпаку), що є предметом застави, третій особі – Заводу, що відповідно до ч.4 ст. 13 Закону надає Кредитору право задовольнити свої вимоги до Боржника за рахунок майна третьої особи.
Рішеннями судів першої та апеляційої істацій у задоволенні позову відмовлено, зокрема, недоведеністю Позивачем, що відчужена Боржниколм продукцуія Заводу становить продукцію, передбачену в Аграрній розписці. Разом з тим, Верховним Судом 24.05.2022 рішення судів порепредніх інстанцій скасовано з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону № 5479-VІ на день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов`язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника за аграрною розпискою.
Згідно з ч.4 ст. 13 Закону у разі відчуження боржником за аграрною розпискою майна, що є предметом застави за аграрною розпискою, будь-якій третій особі до виконання зобов`язань за аграрною розпискою, кредитор за аграрною розпискою має право задовольнити свої вимоги до боржника за аграрною розпискою за рахунок такого чи іншого майна такої третьої особи, після чого в неї виникає право регресної вимоги до боржника за аграрною розпискою.
Отже, встановлена законодавчо спростована презумпція, що відповідна кількість зібраної с/г продукції є предметом застави. Тому у спорі між кредитором та третьою особою, якій боржник відчужив майно, що є предметом застави за аграрною розпискою, до виконання зобов`язань за аграрною розпискою, тягар доказування обставин щодо походження відчуженої сільськогосподарської продукції покладається на боржника за аграрною розпискою та третю особу, яка є боржником у спірних правовідносинах.
Водночас в порушення ст. 13 ГПКУ суди попередніх інстанцій, звільнили боржника та третю особу від обов`язку доведення походження зібраної с/г, що була відчужена на користь Заводу, з тих підстав, що у законі не передбачено механізму доведення цих обставин.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 6 Закону опис предмета застави, у тому числі інформація щодо кадастрового номера, місця розташування, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції є обов`язковим реквізитом фінансової розписки.
Суди не надали оцінки відповідній умові аграрної розписки, зокрема, щодо обсягу врожаю, якій перебуває в заставі, тому дійшли передчасного висновку, що придбаний відповідачем ріпак врожаю станом на момент укладення правочину не був заставою по Аграрній розписці.
Верховний Суд також зауважує, що визначена судами обставина, що у договорі поставки, укладеному Боржником з третьою особою, гарантовано, що товар не є предметом застави, не може бути підставою для висновку щодо відмови в позові, оскільки Кредитор не є стороною такого договору. Відповідно до ст. 629 ЦКУ обов`язковість договору встановлена лише для його сторін.
Оскільки кредитор має право задовольнити свої вимоги до боржника за аграрною розпискою як за рахунок відчуженого майна, так і за рахунок іншого майна третьої особи, що придбала заставне майно; із положень ст. 190, 192 ЦКУ випливає, що гроші визнаються різновидом майна; і предметом спору є стягненням коштів з третьої особи, Верховний Суд визнає помилковими висновки судів, як підставу для відмови в позові те, що позивач не зазначив, за рахунок якого майна належить задовольнити вимоги за фінансовою аграрною розпискою.
Водночас, Верховний Суд визнає помилковими аргументи скаржника, що третя особа відповідає за зобов`язаннями боржника в повному обсязі, незалежно від вартості набутого майна, що є предметом застави.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю, тому Верховний Суд доходить висновку, що до спірних правовідносин застосовуються загальні положення про заставу, а також наслідки відчуження заставного майна боржником, який не мав права його відчужувати з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Ст. 13 Закону(відповідальність) передбачає, що Кредитор за аграрною розпискою має право задовольнити свої вимоги до Боржника, але не визначає обсяг такої відповідальності, тому у такому разі застосовуються загальні положення, які визначають, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч.2 ст. 1 ЗУ «Про заставу).
Словосполучення «за рахунок такого чи іншого майна такої третьої особи» у частині четвертій статті 13 Закону вживається виключно для позначення можливості звернути стягнення також на інше майно третьої особи, якщо заставне майно вже відсутнє у третьої особи в силу специфіки такого товару, як зерно.
Отже, відповідальність третьої особи обмежується розміром вартості фактичної реалізації заставного майна (його частини), що було відчужено до виконання зобов`язання за аграрною розпискою. Якщо вартість заставного майна, що була набута третьою особою, не покриває вимоги кредитора, він не має право отримати суму, якої не вистачає, виключно з Боржника за аграрною розпискою.
Окрім того висновки судів попередніх інстанцій, що вимога про стягнення штрафних санкцій може бути заявлена виключно до Боржника, у якого є письмова угода з Кредитором – аграрна розписка, є помилковими, оскільки відповідно до ст. 19 ЗУ «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, – неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
5. Якщо сума пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення боргу за Аграрною розпискою значно перевищує розмір збитків або створює несправедливо надмірний тягар для Боржника суд має право на зменшення цієї суми неустойки
Межі суми, на яку може суд зменшити неустойку законодавством не встановлено
ТОВ 1 звернулось до суду з позовом про стягнення з дослідно-селекційної станції (ДСС) (з урахуванням заяви про збільшеня/ зменшення) 4 540 575 грн. – основного боргу, 362 127 грн. – пені, 1 362 172 грн. – штрафу, 1 339 035 грн. – 36 % річних, 1 372 083 грн. – інфляційних втрат.
Рішенням судів попередніх інстанцій позов задоволено частково стягнуто з Відповідача 4 540 575,25 грн основного боргу; 136 217,26 грн штрафу; 41 686,21 грн пені; 133 903,56 грн 36% річних; 903 273,86 грн – інфляційних втрат. У задоволенні позову в частині стягнення 1 225 955 грн штрафу; 375 176 грн пені; 1 205 132 грн. 36% річних та 10 812 грн. інффляційниїх втрат- відмовлено.
Верховний Суд 09.03.2023 вказані судові рішення залишив без змін з огляду на наступне.
Аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання ним зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит, відповідно до якого Кредитор (ТОВ 2) зобов`язався передати (поставити) партіями у власність Боржнику продукцію виробничо-технічного призначення для вирощування сільськогосподарської продукції, а Боржник зобов`язується оплатити отриманий товар (пункт 1 Аграрної розписки). Відповідно до пунктів 2, 3 Аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4 540 575 грн не пізніше 15.10.2021.
В забезпечення виконання зобов`язань Боржник передав в заставу Кредитору майбутній врожай Соняшника врожаю 2021 року в загальному обсязі не менше 650,6704 тонн.Розпискою передбачено, що у разі прорстрочення відповідачем строків виконання зобов`язання боржник повинен сплятити пеню, штраф, 36%-річних. ТОВ 2 передало право вимоги за Аграрною розпискою ТОВ 1 (Позивачу).
Приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з Відповідача на підставі Аграрної розписки в розмірі 4 540 575 грн.
За змістом ст. 233 ГКУ, ст. 551 ЦКУ має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч.3 ст. 551 ЦКУ визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.
Отже Верховний Суд з урахуванням встановлених обставин зазначив:
– відповідач є аграрним виробником, який забезпечує продовольчу безпеку в країні, де йде війна;
-інтереси позивача додатково захищено нарахованою сумою інфляційних втрат;
– позивачем не доведено розмір понесених збитків;
– загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 88,8% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача;
-неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, та з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості.
Отже ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних на 90%.
Таким чином, звертайтесь до адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які допоможуть вирішити спір по Аграрним розпискам в судовому порядку з позитивним для Клієнта результатом.