Права та обов’язки постачальників і споживачів природного газу визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної Комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VІІІ, Правилами постачання природного газу, затвердженими 30.09.2015 постановою Національної Комісії № 2496, Цивільним і Господарським кодексами України, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Законом України № 329-VІІІ, Правилами постачання природного газу передбачено права і обов’язки постачальників газу, а також побутових і непобутових споживачів.
Разом з тим, між Споживачем та Постачальником газу можливе виникнення безліч спорів стосовно: укладення договорів з постачання газу; постачання природного газу; якості газу; погодження обсягів постачання природного газу; обліку газу; оплати газу; відшкодування збитків; припинення (обмеження) газопостачання; з інших питань, що виникають у процесі виконання та/або припинення Договору постачання природного газу.
Вирішуються спори між Сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.
У разі порушення постачальником цих Правил та умов договору постачання природного газу споживач подає постачальнику претензію, складену в довільній формі. Постачальник повинен протягом п’яти робочих днів усунути порушення чи надати споживачеві обґрунтовану відмову. Постачальник не відповідає за ненадання або неякісне надання послуг з газопостачання, якщо це сталося з вини споживача або внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного або екологічного характеру.
Коли між споживачем і постачальником не досягнуто згоди про надання послуг з газопостачання, розмір їх оплати, відшкодування збитків, спірні питання вирішуються в судовому порядку. Споживач та постачальник не обмежуються в праві звернутися до Регулятора чи його територіальних підрозділів за відповідними роз’ясненнями щодо тлумачення цих Правил та правовідносин на ринку природного газу
Пропонується розглянути правові висновки судів за результатами розгляду справ з найбільш розповсюджених спорів між постачальниками і споживачами.
Так, найпоширенішими спорами між постачальником та побутовим споживачем є питання заборгованості за постачання газу.
У цій категорії спорів виникають питання правомірності нарахування такої заборгованості, а також застосування мір відповідальності за несплату боргу боржником, наприклад, припинення постачання газу.
У якості неправомірності нарахування споживачу заборгованості за споживання газу, незаконності зміни порядку нарахування коштів за спожитий газ, а також припинення постачання газу можливо на прикладі справи № 511/700/20, в якій визначено повний спектр можливої відповідальності постачальника за допущенні порушення.
Споживач газу звернувся до суду з позовом про захист прав споживача житлово-комунальних послуг до ТОВ”Одесагаз-постачання” (постачальник газу до будинку позивача), ПАТ «Одесагаз» (оператор ГРМ). Позивач зазначив, що на підставі даних оператора ГРМ здійснюються розрахунки між постачальником та споживачем. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. При цьому, порядок розрахунків споживача природного газу за плановою величиною середньомісячного споживання природного газу не пропонувався. ТОВ «Одесагаз-постачання» нарахована недостовірна заборгованість за спожитий газ споживачу у розмірі 5 691 грн., внаслідок чого позивачу припинено газопостачання. Районним судом було винесено судовий наказ про стягнення з позивача на користь постачальника заборгованості за спожитий природний газ, який (наказ)в подальшому за заявою позивача було скасовано (невірно нарахована заборгованість). Таким чином, неточність і недостовірність нарахування суми заборгованості у розмірі 5 161 грн., відображеної в судовому наказі є підставою вважати, що відповідачем порушено ЗУ «Про захист прав споживачів», а відповідачем АТ «Одесагаз» свавільно змінено порядок нарахування обсягів спожитого позивачем природного газу, регламентований Договором.
Щодо відключення споживача від газопостачання, позивачем зазначено, що повідомлення щодо припинення газу в адресу споживача, яке підлягає оформленню відповідачем належним чином, тобто з підтвердженням факту вручення документу особисто позивачу відповідачами не направлялось, що порушує процедуру відключення.
Суд, розглянувши вказану справу дійшов висновку про неправомірність дій відповідачів і рішенням від 10.06.2021 задовольнив вимоги позивача:
- визнав незаконними дії відповідачів в частині порушення права на отримання інформації щодо розрахунків, зміни порядку нарахування обсягів спожитого газу (ст. 4, п.4 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»);
- визнав неправомірним припинення постачання газу, у тому числі з порушенням порядку відключення газу;
- стягнуто надмірно сплачені кошти за споживчий газ у розмірі 3 311 грн. (як частково погашену незаконно нараховану заборгованість) ;
- стягнуто майнову шкоду, завдану незаконним припиненням постачання газу – 21 844 грн., яка завдана витратами на придбання єлектроприладів для готування їжи та опалення на час відключення газу;
- стягнуто моральну шкоду – 1 000 грн.;
- стягнуто вартість невідпущеного газу за період відключення – 7 580 грн.
Продовжуючи тему стягнення заборгованості з побутових споживачів газу слід зазначити, що найбільш швидким стягнення з боржників коштів є звернення до суду із заявою про видачу наказу про стягнення коштів як безспірної заборгованості, які судами, як правило задовольняються.
Дані судові накази, у разі незгоди із сумою або взагалі наявністю заборгованості підлягають оскарженню.
Так, фізична особа звернулась до районного суду із заявою про скасування судового наказу, виданого цим судом про стягнення з неї заборгованості за надані послуги с розподілу природного газу в розмірі 1 834 грн. на користь АТ «Харківгаз».
В обґрунтування заяви особа зазначила, що вказана сума заборгованості не є безспірною, оскільки вона не є власником будинку (до якого постачався газ), а проживала там тимчасово. Оскільки під час заміни лічильника власник був відсутнім, на прохання представників відповідача вона лише підписала заяву –приєднання до умов договору розподілу природного газу.
Суд розглянувши 03.02.2023 справу № 613/186/23 дійшов висновку про обґрунтованість заяви та ухвалою скасував оспорюваний судовий наказ.
Стосовно спорів між постачальником та споживачем газу, що не є побутовим, то найпоширенішими є спори про відшкодування збитків за неналежне виконання умов договору, зокрема споживання більше/менше обсягів газу ніж передбачено договором.
Так, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» з позовом про стягнення 35 792 грн. збитків, завданих позивачеві неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань згідно умов договору щодо обсягу споживання газу, а саме в один із місяців відповідач спожив природний газ в меншому обсязі ніж було узгоджено сторонами, що є підставою, на думку постачальника для стягнення збитків.
Центральним апеляційним господарським судом 14.07.2022, залишено в силі рішення суду першої інстанції у даній справі № 904/8921/21 (в касаційному порядку не переглядалась), яким відмовлено у задоволенні позову.
Судові рішення мотивовано тим, що ст.ст. 22, 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Визначення поняття збитків наводиться у ч.2 ст. 224 ГК України відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, – наслідком такої протиправної поведінки.Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Стаття 225 ГК України – конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності
Отже, право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил № 2496, також викладені у чисельних постановах Верховного Суду: від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20 та від 16.12.2021 у справі № 911/3214/20.
З огляду на те, що позивач не довів у даній справі нанесення йому збитків відповідачем у зв’язку із споживанням газу за обсягом меншим ніж передбачено договором, суди відмовили у задоволенні позову.
В той же час судовим рішенням від 17.02.2022 у справі № 915/1689/21 з постачальника газу на користь споживача стягнуто збитки у вигляді недовідпущеного газу у розмірі 7 227 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем нанесення відповідачем збитків, так як останній незаконно припинив постачання газу з підстав відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника.
З огляду зміст п. 9 розділу ІІ Правил № 2496 постачальник зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГРМ) у відповідному розрахунковому періоді.
Отже відповідач своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника не виконав, неправомірно припинив постачання газу, що призвело до заподіяння споживачу збитків у вигляді вартості недовідпущеного природного газу
Окрім того, слід навести правову позицію ВС у справі про стягнення коштів як безпідставно набутого майна за споживання газу після закінчення дії договору постачання газу.
ТОВ “Укр Газ Ресурс” звернулося до суду з позовом про стягнення з НТУ “КПІ» грошових коштів у розмірі 248 756 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після закінчення строку договору постачання природного газу групі будинків (гуртожитків) для потреб побутових споживачів відповідач продовжив споживати природній газ та відібрав з мережі у жовтні 2021 року природній газ обсягом 5 522,50 м3 на суму 226 973 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 18 611 грн. інфляційних втрат та 3 171 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період споживання цього газу.
Рішенням суду від 20.07.2022 у справі № 910/3555/22, залишеним без змін судами апеляційної (22.09.2022) і касаційної (21.12.2022) інстанцій у позові відмовлено.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було спожито у жовтні 2021 року природний газ без відповідного укладення договору про постачання природного газу у розмірі 5 522,50 м3.
Водночас, за положеннями ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.
Доказів наявності у суді спору щодо повернення майна позивачем суду не подано, а тому стягнення вартості такого майна окремо без наявності спору стосовно повернення такого майна не вбачається за можливе.
Твердження апелянта, що в тексті позовної заяви позивачем присвячено цілий блок чому відповідач не має можливості повернути в натурі безпідставно набутий природній газ судом не прийнято до уваги, оскільки не є доказом наявності спору про повернення майна, не зумовлює автоматичне застосування судом положень ч.2 ст. 1213 ЦК України. Крім того, положення цієї норми вказують на необхідність спершу доведення обставин неможливості повернення безпідставно набутого майна і встановлення неможливості такого повернення судом.
Оскільки вимоги про стягнення з відповідача сум трьох процентів річних та інфляційних втрат (за ст. 625 ЦК України) є похідними від первісної вимоги, то вони також не підлягають задоволенню.
Якщо все ж таки виникла заборгованість і вона нарахована правомірно, то є можливість реструктуризації боргу.
При цьому слід звернути увагу на висновок ВП ВС щодо способу захисту при відмові постачальника укласти договір реструктуризації.
Так, Об’єднана Палата Верховного Суду 02.10.2020 у справі № 910/5738/19 за позовом ТОВ «Теплоенерго» до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання протиправною відмови щодо укладення договору реструктуризації заборгованості та зобов`язання укласти такий договір на основі типового, зробив висновок щодо належного способу захисту у справах даної категорії.
Зокрема, Верховний Суд у постанові зазначив, що у відповідача існує обов`язок, передбачений Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, щодо укладення договору реструктуризації заборгованості відповідно до типової форми, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 222.
Об’єднана Палата за результатами розгляду справи зробила висновок, що належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, адже задоволення вимог про визнання відмови від укладання договору протиправною та зобов’язання такий договір укласти, не призведе до поновлення порушеного права.
Наведений висновок Верховного Суду вкотре звертає увагу на те, що вибір належного способу захисту є визначальною вимогою для ефективного захисту порушених прав, адже невірно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.
Слід звернути увагу, що Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/397/18, від 05.06.2019 у справі № 922/1909/18, від 23.07.2019 у справі №922/1908/18, за позовами до того ж самого відповідача – ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, поданих з аналогічних зазначеній справі підстав, дійшов висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог шляхом саме визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ в запропонованій позивачами редакції.
Наведене свідчить, що для позитивного результату для споживачів газу при вирішенні спору із постачальником з питань неналежного виконання, передбачених чинним законодавством та договором обов’язків необхідна правова допомога адвоката по захисту прав споживачів, який визначить найефективніші шляхи та способи захисту прав клієнта як в досудовому так і в судовому порядку.