СПОРИ З ЕЛЕКТРОПОСТАЧАЛЬНИМИ КОМПАНІЯМИ
В процесі становлення ринку електричної енергії з’явилися Електропостачальні компанії, які купують електричну енергію на оптовому ринку та перепродають Споживачам. Серед електропостачальних компаній необхідно виділити так званих постачальників універсальних послуг – електропостачальних компаній, створених на базі колишніх обленерго і які постачають електричну енергію побутовим та малим непобутовим споживачам.
При чому, постачальники універсальних послуг є суб’єктом природних монополій, так як на території однієї області може здійснювати діяльність лише один постачальник універсальних послуг. Постачальники універсальних послуг отримують найдешевшу електричну енергію з атомних та гідроелектростанцій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.
Права та обов’язки енергопостачальних компаній передбачені ст.ст. 56,57, 63 Закону «Про ринок електричної енергії» та розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, серед головних обов’язків яких є дотримання ліцензійних умов, забезпечення Споживача всією необхідною інформацією по договору поставки електричної енергії, утриматися від безпідставного припинення електропостачання.
Однак, в практичному споживанні електричної енергії, Споживачі доволі часто стикаються з такими діями Електропостачальних компаній:
– Неправомірне донарахування споживання електроенергії та виставлення безпідставних рахунків;
– Зміна Постачальником в односторонньому умов договору поставки електричної енергії;
– Безпідставне списання коштів з особистого рахунку Споживача;
– Незаконне припинення постачання електроенергії Споживачу;
– Безпідставне одностороннє припинення договору постачання електричної енергії;
– Інші незаконні дії Електропостачальних компаній по відношенню до Споживача.
При цьому Постачальник безпідставно ініціює судові процеси про стягнення із Споживача непомірно великих коштів.
Досвідчений у таких судових процесах та правових позиціях Верховного Суду з цих питань адвокат захистить права Споживача в ініційованих Постачальником електроенергії судових процесах та доведе наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Окрім того, адвокат, в залежності від ситуації, підготує позов до Постачальника електроенергії з позовними вимогами щодо ефективного захисту прав Споживача від неправомірних дій Постачальника електроенергії.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ ІЗ ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ:
1.Консультація з питань постачання та споживання електричної енергії, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесах;
- Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів –адвокатського запиту, скарг, позову, зустрічного позову, відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень, клопотань, тощо;
- Представництво інтересів клієнта у всіх судових інстанціях з метою
захисту його інтересів;
- Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд;
- Правовий захист клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДА У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ З ЕЛЕКТРОПОСТАЧАЛЬНИМИ КОМПАНІЯМИ
- Навіть за наявності зростання цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена у договорі купівлі-продажу чи поставки. Укладаючи відповідний договір на певний строк у майбутньому, Підприємець гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору
Постачальник за договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у договорі та у додатках до нього
Споживач має право вільно змінювати постачальника єлектроєнергії відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов Договору
Електропостачальники зобов`язані повідомляти Споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови
Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);підстава збільшення – коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції
Державне підприємство (Споживач) звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Укр Газ Ресурс» (Постачальник) 19 699 782,00 грн, з яких: 17 346 553,80 грн – збитки, 2 358 228,20 грн – штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання за договором про постачання електричної енергії від 28.12.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ з 22.10.2021 безпідставно відмовилось від виконання своїх зобов`язань з постачання йому електричної енергії як споживачу за Договором, у зв`язку з чим позивач був змушений укласти з ДПЗД «Укрінтеренерго» договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 03.12.2021 (що діє з 22.10.2021), внаслідок чого позивач вважає, що йому були завдані матеріальні збитки у вигляді сплаченої ДПЗД «Укрінтеренерго» різниці між вартістю електроенергії за договором, укладеним з відповідачем, та вартістю електроенергії за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 03.12.2021 у період з 22.10.2021 по 31.12.2021. Також у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки електричної енергії за Договором Позивач нарахував штрафні санкції у вигляді пені – 1 701 106 грн. та штрафу – 652 121 грн.
Апеляційний суд 25.06.2024 скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову та постановив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що: ДП не довело належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини), адже розірвання Договору відбулося саме за ініціативою Споживача (Позивача), яке не зумовлене неправомірною поведінкою Постачальника (Відповідача); Відповідачу достоменно було відомо, що після припинення постачання електричної енергії ТОВ за Договором Споживач буде змушений купувати електричну енергію у постачальника «останньої надії» за значно вищою ціною; отже, такі дії позивача щодо переходу до постачальника «останньої надії» жодним чином не пов`язані з поведінкою відповідача та здійснені Підприємством за власним бажанням і не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою Товариства, тобто відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою Відповідача та збитками позивача.
Щодо вимог ДП про стягнення з Відповідача пені в розмірі 0,1 % від вартості непоставленої в строк електричної енергії за період з 22.10.2021 по 01.06.2022 та 7 % штрафу апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині у зв`язку з непідтвердженням факту прострочення зобов`язання (поставки електроенергії) Відповідачем.
Верховний Суд 19.09.2024 не погодився з позицією суду апеляційної інстанції та скасував постанову від 25.06.2024 з огляду на наступне.
У пунктах 3.5 та 3.6 Договору Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов Договору. Постачальник за договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у договорі та у додатках до нього.
Відповідно до пункту 5.2 Договору його загальна вартість становить 46 533 824 грн. Ціна на електричну енергію, зазначена у додатку № 2 до Договору, може бути змінена Постачальником та Споживачем у разі зміни ціни на електричну енергію не більше ніж на 10 відсотків через коливання ціни на електричну енергію на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у Договорі. При цьому постачальник або споживач підтверджує зміну ціни на електричну енергію довідкою, виданою ДП «Держзовнішінформ» з урахуванням умов постачання.
Постачальник має право ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством (пункт 7.1.3 Договору).
Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови (пункт 13.3 Договору).
З 19.02.2021 ТОВ почало звертатися до ДП з листами про збільшення ціни за одиницю товару у зв`язку із зростанням ціни за одиницю товару на ринку, посилаючись на відповідні документи, що підтверджують збільшення (коливання) ціни на ринку електричної енергії.
Позивач надіслав ТОВ відповідь, в якій Підприємство повідомило про відмову укладати додаткову угоду до Договору про збільшення ціни на електричну енергію з 01.03.2021, оскільки надана постачальником довідка ДП «Держзовнішінформ» містить інформацію про коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (РДН) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС), тоді як ДП (Позивач) купує електричну енергію на роздрібному ринку електричної енергії.
Також Позивач направляв відповідачу листи з пропозицією розірвання Договору, а 29.09.2021 ТОВ направило попередження про повне припинення постачання електроенергії за Договором, в якому вказано, що останнім днем постачання електричної енергії є 21.10.2021, а також те що про відключення електроустановок Споживача Постачальник направив відповідний лист оператору системи розподілу для вжиття заходів, передбачених ПРРЕЕ.
02.11.2021 Позивач надіслав Відповідачу лист, в якому зазначив, що 22.10.2021 оператор системи розподілу АТ «Українська залізниця» повідомив Підприємство про переведення його з 22.10.2021 на постачальника «останньої надії» у зв`язку з припиненням дії Договору. Проте, як стверджує у цьому листі Позивач, він не припиняв дії Договору та вважає його чинним, а отже наполягає на подальшому забезпеченні Підприємства електричною енергію згідно з його умовами.
03.11.2021 Відповідач направив Позивачу лист, в якому зазначив, що з огляду на незгоду / неприйняття Підприємством запропонованих змін істотних умов Договору цей Договір згідно з ПРРЕЕ є розірваним за ініціативою Споживача з 22.10.2021.
ВС звернув увагу, що у пункті 13.2 Договору сторони передбачили, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Об’єднана Палата Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 відступив від попередніх висновків ВС щодо додаткових угод у закупівельних договорах про збільшення ціни за товар та зазначив, що навіть за наявності зростання цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена у договорі купівлі-продажу чи поставки (у вказаній постанові проаналізовано підстави внесення змін до договору в частині застосування п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» у редакції закону до 19.04.2020, що є аналогічною п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Крім того, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Отже, укладаючи відповідний договір на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору.
У частині 3 ст. 57 ЗУ «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів: 1) про вартість та умови надання послуг; 2) про методи оплати, які не повинні допускати дискримінації між споживачами. Системи попередньої оплати мають бути справедливими та адекватно відображати прогнозне споживання; 3) про право споживачів безоплатно обирати і змінювати електропостачальника; 4) про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.
Зі свого боку споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропостачальником у визначеному договором порядку (п. 11 ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови (пункт 3.1.1 глави 3.1 розділу III).
Пункт 3.2.2 глави 3.2 розділу III ПРРЕЕ передбачає, що зміна або розірвання договору про постачання електричної енергії Споживачу у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, цими Правилами та умовами договору.
Суд зазначив, що фактично основним питаннями, на які повинні були надати відповідь суди при вирішенні спору у цій справі, є питання про те: 1) чи були у Електропостачальника правові підстави для зміни договору, укладеного між ним та Споживачем у вигляді окремого документа за результатами проведення процедури публічної закупівлі, відповідно до ЗУ «Про публічні закупівлі», якщо так, то 2) чи виконав Електропостачальник умови, визначені законодавством та договором, з якими пов`язується зміна умов договору (зокрема, в частині його ціни).
У зв`язку з необхідністю належного дослідження наведених обставин Верховний Суд постановою від 15.05.2024 направив цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, звернувши увагу судів попередніх інстанцій на те, що за змістом наведеного пункту ПРРЕЕ такий порядок дострокового припинення договору пов`язаний зі зміною умов договору які обумовлені: 1) змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або «останньої надії»); 2) змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії.
Отже, встановленню підлягало: чи були наявні саме зазначені обставини? чи обґрунтовував Енергопостачальник зміну ціни саме ними? чи дотримався Енергопостачальник порядку повідомлення встановленого законодавством та договором?
За таких обставин апеляційний господарський суд виснував, що позивач отримав від відповідача усі листи, направлені Товариством, та дотримався порядку та строків повідомлення позивача про припинення постачання відповідно до законодавства та умов Договору.
Разом з тим ВС защзначив, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції.
За встановленими апеляційним господарським судом обставинами Товариство на офіційному вебсайті (https://ukrgasresource.com/) для виконання умов Договору: розмістило оголошення про збільшення ціни електричної енергії та у зв`язку із цим необхідність внесення змін до діючих договорів про постачання електричної енергії щодо усіх споживачів, у т. ч. ДП (Позивача) шляхом підписання додаткової угоди до Договору; повідомило Споживачів, що внаслідок коливання ціни на ринку електричної енергії середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торгівельній зоні ОЕС України зросла на 32,23 %; станом на 02.08.2021, середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН у торговій зоні ОЕС України 2 578,52 грн / МВт*год, що вище ніж станом на 01.08.2021 на 21,68 %; повідомило Споживачів, що у випадку відмови від запропонованих постачальником змін до істотних умов Договору споживачі повинні надати обґрунтовані заперечення протягом 20 календарних днів з дати оголошення / публікації / отримання оферти про такі зміни. Відсутність вказаних заперечень споживача свідчить про мовчазну згоду на застосування запропонованих змін істотних умов до Договору та обов`язку підписати погоджений сторонами проєкт додаткової угоди до Договору. Товариство повідомило споживачів про право припинити дію договору та змінити електропостачальника або отримувати електроенергію від постачальника «останньої надії» у випадку неузгодження в майбутньому змін до Договору шляхом розірвання договору, попередивши постачальника за 21 календарний день до вказаної події, з наданням проєкта додаткової угоди про розірвання договору.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та не перевірив доводи Підприємства у контексті того, що останнє не діє на ринку «на добу наперед», чим і обґрунтовував відмову від укладення додаткової угоди щодо зміни ціни на електричну енергію.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2024, (якою направляв справу на новий розгляд) зазначив про необхідність під час нового розгляду справи: проаналізували співвідношення правового регулювання зміни умов договору та припинення зобов`язань за ним, що визначене пунктом 3.2.4 ПРРЕЕ, та правового регулювання цих відносин, що визначено нормами закону України «Про публічні закупівлі», ЦКУ, ГКУ та визначити, які норми у випадку різного регулювання цих відносин мають перевагу у застосуванні до них; дослідити питання того чи застосовуються положення наведеного пункту ПРРЕЕ лише до відносин, що регулюють постачання електричної енергії споживачу за встановленим компетентним органом тарифом, чи така норма регулює відносини і щодо постачання електричної енергії за вільними цінами, які, зокрема, були визначені у процедурі публічної закупівлі.
Водночас під час нового розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції не в повному обсязі виконав зазначені вказівки суду касаційної інстанції, обмежившись посиланням на те, що запропоновані Товариством зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу обумовлені змінами регульованих складових ціни (ціни на послуги з передачі електричної енергії та ціни (тарифу) на послуги постачальника «останньої надії») і врахувавши надання відповідачем письмової відмови від прийняття запропонованих постачальником змін, вирішив, що укладений між сторонами Договір достроково припинився за ініціативи Підприємства відповідно до пункту 3.2.4 ПРРЕЕ.
Разом з тим за обставинами цієї справи у листах Підприємства, які досліджені апеляційним судом, йдеться про необхідність позивачу надати документи згідно з Договором, що підтверджують зміну ціни у бік збільшення, а не про відмову від Договору. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про дострокове припинення Договору за ініціативою Споживача.
При цьому порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Тому справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
- Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринкуу разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, – не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії
Додаткові угоди до договору поставки електроенергії при недотриманні вказаних умов при їх укладенні, є недійсними
Підприємство звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ (Постачальник електроенергії) про визнання недійсними, укладених між сторонами у справі, додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на ринку електричної енергії, а відтак додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позов задоволено повністю. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскржувані додаткові угоди не відповідають вимогам законодавства, оскільки підприємством документально не підтверджено факт коливання ціни за 1 кВт електричної енергії на ринку, відтак ним безпідставно збільшено вартість за одиницю товару (істотну умову) Договору №69, додатковими угодами від 12.02.2021 №1, від 22.02.2021 №2 та від 23.03.2021 №3, а як встановлено відповідачем, обсяг постачання зменшився на 20,66 %, що є порушенням вимоги пункту другого частини п`ятої статті 41 Закону № 922».
Верховним Судом 05.09.2023 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ (в редакції, що діяла на момент укладення спірних додаткових угод), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, – не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень статей 651, 652 ЦКУ та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VІІІ дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);підстава збільшення – коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.
Верховний Суд виходить з того, що покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.
Саме з метою запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника, законодавець вказав у ст. 41 Закону можливість сторін договору змінити його умови шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, враховуючи при цьому і інтереси покупця та запобігаючи безпідставному та необґрунтованому збільшенню ціни товару.
Таким чином, ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
3.Якщо сума заборгованості за поставку електроенергії оспорюється Споживачем, дії по відключенню Обленерго від постачання електроенергії Споживачу є незаконними
При скасуванні судового рішення (наказу) про стягнення з Споживача суми заборгованості, Обленерго не має право відключати постачання електроенергії Споживачу, оскільки заборгованість вважається відсутньою
Відключення Споживача від постачання електроенергії є незаконним у разі не попередження Постачальником останнього належним чином про майбутнє відключення
Особа 1 звернувся до суду з позовом до Обленерго про визнання незаконними відключень електропостачання, стягнення компенсації за невірно виставлені рахунки, визнання відповіді такою, що надана з порушенням законодавства, зобов`язання надати відповідь.
Свої вимоги Позивач мотивував тим, що він є Споживачем послуг з електропостачання, які надаються Відповідачем. 21.10.2018ккнекол він отримав попередження Відповідача від 11.10.2018, про відключення електропостачання у разі несплати боргу у розмірі 691, 91 грн, а 05 листопада 2018 року його домоволодіння було відключено від електропостачання. Позивач заперечував існування заборгованості та вважав такі дії відповідача протиправними, а попередження неналежним доказом наявності заборгованості. Позивач звертався до Відповідача щодо незгоди із боргом, але Відповідач не зробив перерахунок заборгованості, а 05.11.2018 та 19.03.2019 відключав Особі 1 постачання електроенергії.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконними дії Обленерго по відключенню 05.11.2018 та 19.03.2019 домоволодіння Споживача від електропостачання. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права Позивача на отримання компенсації за невірно виставлені рахунки та зобов`язання надати таку компенсацію, суди зазначили про неефективність заявленого способу захисту порушеного права. Підстави визнання відповіді Обленерго від 26.02.2019 такою, що здійснена з порушенням законодавства, та зобов`язання надати належну відповідь суди визнали відсутніми, а відповідь товариства визнали такою, що відповідає вимогам статей 7, 15 ЗУ «Про звернення громадян»
Верховний Суд 25.09.2023 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін з огляду на те, що правопорушеннями в електроенергетиці є порушення правил користування енергією. Підпункт 11.5.2 Кодексу систем розподілу передбачає, що несплата та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є підставою для припинення розподілу електричної енергії за ініціативою оператора.
Згідно з пунктом 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення в частині визнання дій Відповідача по відключенню 05.11.2018 та 19.03.2019 домоволодіння Споживача Особа 1 від електропостачання незаконними, оскільки вважав нараховану постачальником електричної енергії заборгованість спірною.
Враховуючи спірність заборгованості, тривалий період відключення, незначний розмір заборгованості, ВС дійшов висновків, що за встановлених обставин такий захід, як відключення будинковолодіння позивача від електропостачання є непропорційним заходом, застосованим відносно Позивача.
ВС також враховано, що ухвалою районного суду від 05.06.2019 судовий наказ про стягнення з Особа 1 на користь Обленерго заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 612 грн. скасований за заявою Позивача, у зв`язку з невизнанням розміру заборгованості. Отже судові рішення щодо стягнення заборгованості з Особа 1 за спірний період відсутні.
ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій об`єктивно виходили з протиправності відключення Обленерго 19.03.2019 домоволодіння Споживача ОСОБА 1 від електричної енергії, оскільки 01.01.2019 Відповідач перестав виконувати функції електропостачальника, а функції з постачання електричної енергії до домоволодіння позивача почав виконувати інший постачальник електроенергії, однак із останнім не узгоджувалося питання відключення домоволодіння Позивача від електромережі. Також судами не було здобуто доказів належного попередження про відключення Споживача від електропостачання.
ВС також наголосив, що енергопостачальна організація не позбавлена права на звернення до суду із позовом до боржника про стягнення заборгованості та у разі доведення такого факту захистити свої порушені права, не покладаючи на Споживача надмірний тягар.
- За наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника “останньої надії”) має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією)
Відповідно, якщо сума заборгованості на час односторонньої відмови Постачальника від договору постачання електроенергії була меншою ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців такий односторонній правочин є недійсним
При цьому ВС звернув увагу, що слово «попередній» має, зокрема, такі значення: «який міститься перед іншим», «який здійснюється перед чимсь, передує чомусь основному; підготовчий», «те, що було перед цим», тобто за два місяці, що передували до моменту розірвання Постачальником договору постачання електроенергії
ТОВ звернулося до суду з позовом до ПАТ (постачальник електроенергії) про визнання недійсним, з моменту підписання, повідомлення від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для розірвання укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позов задоволено. Верховний Суд 23.01.2024 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін з огляду на те, що ч. 1 ст. 188 ГКУ визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. За змістом ч. 3 ст. 202 ЦКУ одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Встановлено, що між ними укладено саме договір на постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання. Умовами Договору передбачено можливість Постачальника відмовитись від Договору у односторонньому порядку. Так, пунктом 13.4 Договору передбачено, що Постачальник має право розірвати Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: 1) споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання Договору; 2) Споживач іншим чином суттєво порушив умови Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів.
Відповідно до пункту 3.1.6 ПРРЕЕ (в редакції, чинній станом на 15.09.2022) за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника “останньої надії”) має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією).
Згідно з підпунктом 16 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ (в редакції, чинній станом на 15.09.2022) Електропостачальник має право за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, розірвати договір про постачання електричної енергії споживачу згідно з його умовами.
Встановлено також, що 12.10.2022 Споживач отримав від Постачальника повідомлення про припинення дії Договору, яке датовано 15.09.2022, у якому Постачальник повідомив Споживача про припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 з 06.10.2022 та припинення постачання електроенергії з 00:00 годин 07.10.2022.Повідомлення Постачальник обґрунтовував тим, що Споживач має заборгованість за спожиту електроенергію більшу ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців. Також Постачальник посилався на пункт 3.1.6 та підпункт 16 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ.
Враховуючи умови укладеного між сторонами Договору та на підставі аналізу змісту повідомлення від 15.09.2022, суд апеляційної інстанції встановив, що таке повідомлення є саме відмовою Постачальника від Договору в односторонньому порядку, а не попередженням Споживача про можливе розірвання такого договору.
ВС звернув увагу, що у пункті 7.5.2 ПРРЕЕ (в редакції, чинній станом на 15.09.2022) визначено, що попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
ВС погодився з висновками судів попередніх інстнацій про те, що з урахуванням того, що направлене Постачальником повідомлення від 15.09.2022 не містить відомостей щодо суми заборгованості за Договором та періоду, за який ця заборгованість виникла, тому відповідне повідомлення є саме відмовою Постачальника від Договору в односторонньому порядку,чим спростовуються доводи Касатора (Постачальника) про те, що повідомлення від 15.09.2022 є виключно попередженням Споживача про можливе розірвання Договору.
При цьому ВС зауважив про те, що посилання Скаржника, при обґрунтуванні зазначених вище доводів, на положення пунктів 6.1.24, 6.1.26 ПРРЕЕ є безпідставним, оскільки зазначені норми регулюють відносини щодо порядку зміни електропостачальника за ініціативою Споживача. Натомість дані правовідносини не стосуються зміни електропостачальника за ініціативою Споживача.
Отже, з наведеного вбачається про використання Постачальником свого права відмови від Договору у односторонньому порядку. Тобто вчинення одностороннього правочину про припинення Договору (відмови від Договору).
У той же час, дослідивши підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від Договору, та обґрунтованість таких підстав, ВС встановлено їх необґрунтованість та безпідставність.
Так, підставою для відмови від Договору у односторонньому порядку Постачальник у повідомленні від 15.09.2022 зазначив, з посиланням на пункт 3.1.6 та підпункт 16 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ, наявність у Споживача заборгованості за спожиту електроенергію більшу ніж вартість електричної енергії, спожитої ним протягом двох попередніх місяців.
Станом на 15.09.2022 заборгованість Споживача перед Постачальником за спожиту електроенергію за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року становила 218 657 грн.
У той же час, згідно з наявних у матеріалах справи рахунків за електроенергію Споживачем за липень-серпень 2022 року спожито електроенергії на загальну суму 219 533 грн., зокрема, за серпень 2022 року – на суму 124 342 грн., за липень 2022 року – на суму 95 190 грн.
Таким чином, встановивши, що наявний на момент повідомлення про припинення дії Договору борг Споживача (у розмірі 218 657 грн.) був меншим ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців (серпня та липня 2022 року), ВС дійшов висновку про відсутність підстав для застосування Постачальником пункту 3.1.6 ПРРЕЕ, як підстави для односторонньої відмови від Договору.
При цьому ВС звернув увагу, що слово «попередній» має, зокрема, такі значення: «який міститься перед іншим», «який здійснюється перед чимсь, передує чомусь основному; підготовчий», «те, що було перед цим», тобто за два місяці, що передували до моменту розірвання Постачальником договору постачання електроенергії.
Як вбачається із викладеного, у сфері електроенергетики виникає безліч конфліктних ситуацій між споживачами та постачальниками електроенергії і операторами електромереж, і досягнути позитивного результату у їх вирішенні на користь споживачів допоможе адвокат із житлово-комунальних послуг.