ДОПОМОГА АДВОКАТА
Постачальники житлово-комунальних послуг нерідко вдаються до ініціювання судових процесів щодо стягнення зі Споживачів заборгованості за надані послуги по постачанню газу, води, електричної енергії та інших послуг, необхідних громадянам для життя з нормальними побутовими умовами.
Більша частина таких судових процесів відбувається у заочному провадження, тобто коли суд розглядає справу за наявними матеріалами справи, без участі Відповідача (Споживача), а саме: суд постановляє заочне рішення на підставі дослідження лише наявних матеріалів справи, а в таких справах – це позов та додані до нього матеріалами, які надаються зацікавленою у швидкому та легкому задоволенні позову стороною у справі -Постачальником ЖКП. Такий заочний судовий розгляд позбавляє Відповідача викласти свої аргументи на спростування доводів позовної заяви та надати відповідні докази, наслідком чого стає прийняття судом заочного рішення про задоволення позову Постачальника і нерідко зі Споживача у примусовому порядку стягуються кошти, які значно перевищують дійсно надані Постачальником послуги, або надані неналежної якості або взагалі не надані Постачальником житлово-комунальні послуги, за які він має намір стягнути оплату у судовому порядку.
При цьому, суди приймаючи заочне рішення часто не дотримуються умов, при яких законодавством дозволяється розглядати справу у заочному провадженні, зокрема. Відповідач повинен бути повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду і від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані судом неповажними.
Отже в такому випадку, Ви, як Відповідач (Споживач) будете позбавлені надати свої заперечення проти позову і заочне рішення може бути прийнято не на Вашу користь, що фактично так і відбувається. При цьому, заочне рішенням за позовом Постачальника ЖКП може стосуватися не лише стягнення основного боргу, але і інфляційних втрат, 3 % річних, стягнення коштів за рішенням комісії Постачальника про донарахування вартості об’ємів необлікованого споживання газу, електроенергії тощо. При цьому, за відсутності заперечень та доказів Відповідача суд покладає в основу заочного рішення розрахунок суми заборгованості, складений Позивачем, який не завжди складнений вірно та відповідає дійсності-завищені тарифи, заборгованість обчислена без урахування показників індивідуального лічильника. При цьому, за відсутності заперечень Відповідача у справах про стягнення донарахованих об’ємів необлікованого споживання газу, електроенергії, води суд не зобов’язаний перевіряти законність складеного Постачальником акта про порушення, на підставі якого відбулося донарахування і який як правило складається із порушеннями законодавства та може бути скасований у судовому порядку шляхом подання зустрічного позову, але при розгляді справи у заочному провадженні Відповідач позбавлений вчиняти таку процесуальну дію, як пред’явлення зустрічного позову.
Тобто, про наявність заочного рішення про стягнення із заборгованості по житлово-комунальним послугам Споживач, як Відповідач у справі нерідко дізнається вже на стадії його примусового виконання державними або приватними виконавцями через накладення арешту на рахунки у банках, опису та реалізації майна тощо.
Законодавче вирішення вказаних проблем можливе шляхом подачі Відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до того ж суду, який його прийняв протягом 10 днів з часу отримання копії цього заочного рішення.
Разом з тим, самостійне подання необізнаним в законодавстві Відповідачем, заяви про перегляд заочного рішення без кваліфікованого та досвідченого адвоката може призвести до негативних результатів, зокрема відмови у прийняття заяви до розгляду судом або за результатами її розгляду постановити рішення аналогічне скасованому заочному рішенню.
Отже, у такому випадку, підготовка саме адвокатом обґрунтованої заяви про перегляд заочного рішення, який обізнаний не тільки у чинному законодавстві у сфері постачання житлово-комунальних послуг, але і у відповідній судовій практиці у цій сфері правовідносин, призведе до її (заяви) прийняття та задоволення судом, а заочне рішення суду, з яким Ви не згодні буде скасовано.
При цьому у разі задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування, суд розглядає справу в позовному провадженні, в ході якого адвокат буде захищати інтереси Відповідача, застосовуючи увесь спектр процесуальних повноважень для спростування доводів Позивача, у тому числі розрахунку заборгованості по ЖКП та постановлення судом рішення про відмову у задоволенні позову або значного зменшення суми, яка заявлена Позивачем до стягнення.
Послуги адвоката при прийнятті судом заочного рішення по житлово-комунальним послугам:
– підготування заяви про перегляд заочного рішення по житлово-комунальним послугам;
-представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
-підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, заяв, зустрічного позову, письмових пояснень, клопотань, доказів на спростування доводів Позивача, у тому числі на спростування розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, тощо;
-оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта, в апеляційному та касаційному порядку;
-правовий захист клієнта на стадії виконавчого провадження, у тому числі оскарження незаконних рішень, дій (бездіяльності) державного або приватного виконавця.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ, ПОВ’ЯЗАНІ
ІЗ СКАСУВАННЯМ ЗАОЧНОГО РІШЕННЯ ПО
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИМ ПОСЛУГАМ
1. Власник квартири, набутої як спадщина, зобов’язаний оплачувати житлово–комунальні послуги з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності
Заочним рішенням міськрайонного суду від 12.06.2015 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Особа 4 користь Комунального підприємства заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 11 343 грн. та 2 399 грн. – заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Ухвалою цього міськрайонного суду від 03.09. 2015 заочне рішення від 12.06.2015 скасовано та справа призначена до розгляду в загальному порядку.
Рішенням міськрайонного суду від 30.11.2015 позов КП про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Особа 4 заборгованість за послуги теплопостачання у період з 01.10.2012 по 19.02.2915 у розмірі 11 343 грн. та інфляційні втрати за послуги теплопостачання 10 269 грн, три проценти річних від простроченої суми за послуги теплопостачання 1 353 грн.; Стягнуто з Особи 4 заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за цей період у розмірі 2 399 грн, інфляційні втрати- 2 223 грн. та три проценти річних- 298 грн.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу Особа 4 задоволено частково; рішення суду першої інстанції від 30.11.2015 змінено в частині визначення суми стягнення; стягнуто з Особа 4 на користь КП » заборгованість за послуги теплопостачання в період з 01.10.2012 по 19.02.2015 борг за послуги теплопостачання 5 333 грн, інфляційні втрати – 1 356 грн та три проценти річних від простроченої суми за послуги теплопостачання – 258 грн.; сятгнуто за цей період заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1007 грн., інфляційні втрати – 250 грн і три проценти річних- 47 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2012 по 19.02.2015, проте неправильно розрахував суму заборгованості, інфляційні втрати та три проценти річних за вказаний період. Суд першої інстанції не врахував роз’яснення, розміщені на офіційному сайті Міністерства фінансів України, щодо вирахування інфляції та трьох процентів річних з урахуванням установлених щомісячних нарахувань відповідно до загальної площі квартири.
Крім того, апеляційний суд також зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, рішення виконавчого комітету селищної ради № 173 від 27.12.2011, яким затверджено до оплати тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканцям спірного житлового будинку у розмірі 1,13 грн/кв.м загальної площі квартири без урахування витрат на послугу з вивезення та утилізації твердих побутових та негабаритних відходів. Натомість, апеляційний суд при розрахунку виходив з площі квартири 44, 6 кв.м.
Залишаючи без змін 15.03.2018 постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновком суду першої інстанції про стягнення боргу за вказаний період, оскільки вимоги Позивача про стягнення заборгованості зазначено станом на лютий 2015 року. Зміст заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25 вересня 2015 року свідчить про те, що позивач збільшив лише вимоги щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, не змінюючи загальну суму заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст. 1297, ст. 1299 ЦКУ отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, є обов’язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦКУ незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Встановлено, що Відповідач, прийнявши спадщину, набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов’язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому. Договір про надання послуг централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення між КП та Особа 4 не укладався, але житлово-комунальні послуги Відповідачу надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.
Щомісяця з 01.10.2012 по 01.09.2015 Позивач нараховував Відповідачу плату за надані послуги з теплопостачання, утримання будинку та прибудинкової території, однак останній кошти за вказані послуги не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги. Водночас Відповідач ухилявся від підписання договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території та не виконував обов’язки споживача оплачувати послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території.
Згідно зі статтею 13, п.1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас відсутність договору про надання житловокомунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що між Відповідачем і Позивачем існували фактичні договірні відносини (з моменту проживання Відповідача у спадковій квартирі), у зв’язку з чим позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню, але стягненню підлягає сума у розрахунку, зробленому в апеляційному суді, а не Позивачем при поданні позову, з яким погодився суд першої інстанції при постановленні заочного рішення від 12.06.2015.