У процесі надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, Укрзалізниця застосовує до суб’єктів господарювання господарсько-правові санкції у вигляді штрафів за порушення правил перевезення вантажів, пошкодження вагонів, затримки у використанні вагонів, контейнерів та порушення безпеки руху. Штрафи та інші санкції передбачені Статутом залізниць України та договорами перевезення.
Які основні підстави підстави для накладення Укрзалізницею на суб’єктів господарювання штрафів (господарсько-правові санкцій) ?
Можливо виділити основні підстави, які найчастіше зустрічаються, а саме:
–Затримка вагонів– затримка понад встановлений для завантаження або розвантаження час .
–Пошкодження рухомого складу– псування під час використання (вантажних робіт) вагонів, контейнерів, обладнання для перевезення вантажів.
-Відмова/ невикористання- від поданих вагонів або замовлених обсягів.
-Порушення правил завантаження- невідповідність вантажу документам, неправильне розміщення (кріплення) вантажу, що створює небезпеку руху, безпідставне перевантаження вагонів.
–Забруднення вагонів-неочищення вагонів після вивантаження.
А чи завжди такі санкції Укрзалізниці є законними ?Звичайно, ні.
В переважності випадків, у разі відмови суб’єкта господарювання добровільно сплатити нараховані Укрзалізницею штрафи, остання звертається до суду про їх стягнення.
Разом з тим, захистити себе відповідачам у вказаних справам, без допомоги досвідченого адвоката, складно, оскільки виключно обізнаний не лише в нюансах законодавства, що регулює відповідні правовідносини, але і в правових позиціях Верховного Суду у таких справах адвокат може переконати суд в необґрунтованості або недоказаності позовних вимог Укрзалізниці.
Слід звернути увагу, що, як засвідчила судова практика, найчастіше суд приймає рішення про відмову у стягненні штрафів, накладених Укрзалізницею, на підставі не доведення позивачем факту порушення, відсутності належних доказів, а також у разі, якщо Укрзалізниця не підтвердила обсяг та характер порушення. Наприклад, Укрзалізниця не надала суду комерційних актів, актів загальної форми або інших документів, що підтверджують обґрунтованість накладення штрафу, зокрема, за неправильно зазначену вагу вантажу або порушення термінів.
Також нерідко відмова у задоволенні позову про стягнення штрафу ґрунтується на неможливості доведення Укрзалізницею, що порушення сталося саме з вини вантажовласника, а не через форс-мажор чи дії самої Укрзалізниці.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА АО «ТКАЧУК І ПАРТНЕРИ» ПРИ НАКЛАДЕННІ УКРЗАЛІЗНИЦЕЮ ШТРАФІВ:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із накладенням штрафів Укрзалізницею на суб’єктів господарювання, аналіз виниклої ситуації та розробка стратегії захисту клієнта від претензій Укрзалізниці по застосованим штрафам;
2.Збір доказової бази та підготовка процесуальних документів-адвокатського запиту, відзиву на позов, письмових заперечень, клопотань, апеляційних і касаційних скарг та інших;
3. Представництво інтересів клієнта в судах усіх інстанцій з метою захисту його інтересів у справах за позовом Укрзалізниці ро стягнення штрафів.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗА ПОЗОВОМ УКРЗАЛІЗНИЦІ ПРО СТЯГНЕННЯ ШТРАФІВ
1. Звільнення від плати за «простой» поданих під завантаження вагонів може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини Залізниці.
При розгляді спору про стягнення Залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини Вантажоодержувача.
Укрзалізниця звернулась в суд із позовом до ТОВ про стягнення плати за користування вагонами на суму 2 718 639 грн. Позов обґрунтовано тим, що на станцію на під`їзну колію ПАТ подано вагони під навантаження для ТОВ (Відповідача). Вагони простоювали на під`їзній колії з 12.02.2022 по 15.06.2022, у зв`язку з чим, за актами позивачем було нараховано відповідачу плату як за користування вагонами у сумі 2 718 639 грн., яку останнім не сплачено.
Верховним Судом 25.01.2024 залишено без змін рішення апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 71 Статуту визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини Залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Між позивачем та ПАТ укладено договір 1 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ, яка примикає до станції Залізниці. Угодою 2, укладеною між відповідачем та ПАТ, визначено порядок подачі на під`їзну колію ПАТ вагонів, які прибувають на адресу ТОВ під навантаження. Згідно пункту 1 угоди ПАТ (власник колії) надає можливість ТОВ (вантажоодержувач) використання залізничної під`їзної колії для подавання та навантаження вагонів з вантажем, який належить вантажоодержувачу.
Згідно пункту 4 Угоди 2 стягнення платежів за послуги виконуються згідно таблиці. Факт користування вагонами і надання послуг по подачі, забиранню вагонів і маневровій роботі підтверджується відомістю плати за користування вагонами та накопичувальною карткою. Водночас, порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, у пунктах 3, 4, 6-9 яких визначено форми документів, у яких фіксується облік часу користуванн вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення Залізниця видає наказ.
Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів Залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини Залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення Залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 18.09.2020.
Разом з тим,матеріали справи не містять доказів, що відповідач замовляв подані позивачем вагони, сторонами не було надано відповідних планів чи заявок. Матеріали справи не містять доказів, що відповідача було своєчасно повідомлено про доставку вагонів на під`їздну колію ПАТ.
Окрім того, пам`ятки про подавання вагонів не були своєчасно підписано повноважним представником відповідача у лютому 2022 року, а були надані відповідачу для підписання у червні 2022 року. Інформації про те, якій особі було передано залізницею спірні вагони у лютому 2022 року, та яка прийняла (і на якій підставі) ці вагони, матеріали справи не містять. Отже, відомості плати за користування вагонів за весь період були сформовані у червні 2022 року.
До того ж, на особовому рахунку позивача, створеному в Єдиному розрахунковому центрі залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця», була відсутня інформація про заборгованість відповідача із плати за користування вагонами.
Таким чином, Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що що у справі відсутні документи, своєчасно підписані відповідачем, щодо подання та забирання вагонів, отже, первинними документами не підтверджено, що спірні вагони перебували у користуванні відповідача, у час вказаний залізницею для нарахування.
2. Не може стягуватись збір за зберігання вантажу до завантаження вагонів, якщо затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від Залізниці, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу.
Нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Є неправомірним стягнення Укрзалізницею збору за зберігання вантажу за час до загруження вагонів вантажем або за затримку вагонів, якщо порушення терміну відбулося не з вини Замовника. Відсутні підстави для сплати відповідачем збору за зберігання вантажу за час до його завантаження, а збір сплачується лише з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Укрзалізниця звернулась в суд із позовом до ТОВ про стягнення 50 351 грн. збору за зберігання вантажу на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що затримка вагонів на станційних коліях станції відбулась з вини відповідача, який не надав з першою партією вагонів накладну, а продовжував формувати маршрут на коліях загального користування, у зв`язку з чим, відповідач повинен сплатити позивачу збір за зберігання вантажу на коліях загального користування.
Верховним Судом 01.02.2024 залишені в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Суди встановили, що 26-27 листопада 2021 року на станції відповідач проводив навантаження залізничних вагонів, які надалі слідували по маршрутній відправці, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23.
Опис обставин, що викликали складання актів: затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Дані вагони простоюють на 3 ст. колії в очікуванні оформлення документа та накопичення маршрута. Акти підписано представником відповідача без зауважень.
На підставі актів загальної форми позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ на загальну суму 41959 грн. без ПДВ, яка підписана вантажовласником – відповідачем із зауваженнями наступного змісту: З даними нарахуваннями незгоден, так як накопичення сплачено по накопичувальній картці, а також вагони невірно поставлено на акт загальної форми.Оскільки вантажовласник –відповідач відмовився від підпису накопичувальної картки працівниками позивача складено акт.
Позивач вказував, що неспроможність відповідача швидко сформувати маршрутну відправку стала причиною тривалого перебування вантажу на станційних коліях протягом 26-27.11.2021 і, як наслідок, проведених позивачем нарахувань за надані послуги зберігання вантажу на коліях загального користування, тому Залізниця направила на адресу відповідача претензію, в якій просив терміново розрахуватись за заборгованістю у сумі 41959 грн без ПДВ., однак претензія залишена без задоволення.
Суди встановили, що позивач надав відповідачу, згідно договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої відповідач не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв`язку з чим, відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ, що не заперечується сторонами у справі. Інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.
Утім, позивач посилаючись на пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції від 28.11.2014) вважав, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагоні.
Положення наведених пунктів правил свідчать про те, що нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Встановлено, що Залізниця у позові вказувала на те, що існує затримка вагонів саме з вини відповідача, яка пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження, зокрема, відповідачем 26.11.2021 о 14:50 та 27.11.2021 о 05:00, 12:20 та 16:35 було подано чотири партії вагонів, проте накладні на перевезення вантажу позивачу надано не було. Лише, 27.11.2021 о 21:51 відповідачем подано перевізнику перевізний документ (накладну), що дало змогу позивачу відправити вагони згідно маршрутної відправки. Вказане накопичення вагонів засвідчено актами загальної форми ГУ-23, що повністю узгоджується з вимогами пунктів 5-8 Додатку № 1-4 до договору.
Встановивши, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах – за розкладом руху маршрутних поїздів та погодили специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати з урахуванням характеру укладеного між сторонами договору, суди дійшли висновку про те, що накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний та за попередньою заявкою і відповідачем не було допущено порушення умов договору, а також нормативних актів при оформленні маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом.
Верховний Суд погодився з наведеними висновками судів, оскільки із встановлених ними обставин, зокрема, претензії позивача вбачається, що відповідач подавав вагони під навантаження зерна, що свідчить про те, що ці вагони при подачі на під`їзну колію були порожніми, тобто вантаж у них був відсутній, тому відсутні підстави для сплати відповідачем збору за зберігання вантажу, який сплачується лише з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Більш того, накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
Таким чином, ВС зазначив, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від Залізниці (Позивача), а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу, про що також було вказано відповідачем у зауваженнях до накопичувальних карток, які долучені позивачем до позову.
Отже, позивач не довів існування обставин, з якими законодавець пов`язує можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктами 8, 9 зазначених Правил.