Намагання мікрофінансових компаній компаній отримати максимальний прибуток з наданого мікрокредиту, зумовлює складання великих за розміром та максимально заплутаних за змістом кредитних договорів, де істотні умови кредитного договору можуть бути викладані нечітко, двозначно, мінливо. Особливо гостро стоїть це питання при видачі онлайнкредитів. Намагання Верховної Ради України законодавчо врегулювати питання обізнаності про істотні умови Споживача закінчилося вимогами Закону «Про споживче кредитування» викладати всі істотні умови договору про споживче кредитування у Паспорті споживчого кредиту – процентну ставку, загальна вартість з комісіями та додатковими платежами, строк кредитування, інші платежі, а також порядок повернення кредиту та періодичність платежів -додаток 1 до Закону.
Однак, деякі мікрофінансові компанії не завжди притримуються умов закону про Споживче кредитування і навіть можуть заповнювати паспорт кредиту не повному розмірі, не зазначати додаткових платежів та намагаючи вічно стягувати зі Споживача кошти за користування кредитом – зазначати строк кредиту на час існування заборгованості. Або навіть трапляються випадки, коли мікрофінансові компанії загалі не видають паспорт кредиту !
Чи може це Споживач використати недоліки кредитної інформації в паспорті кредиту на свою користь у випадку виникнення спору по споживчому кредиту?
Так, по паспорт кредиту є фактично додатком до кредитного договору та має нести прозору та повну інформацію про обсяг кредитного навантаження на Споживача та повну вартість споживчого кредиту. Так, неможливість кредитних компаній пояснити в суді різницю сум нарахованих в позові та сум в паспорті споживчого кредиту може бути доказом зловживання Кредитора та підставою прийняття судового рішення на користь Споживача – не зазначені комісії та збільшені відсотки у позові порівняно з паспортом споживчого кредиту однозначно вказує на зловживання Мікрофінансової компанії.