Велика Палата Верховного Суду від 09.10.2024, розглянувши справу зі спору про стягнення Банком заборгованості за договором кредиту та договором поруки дійшла наступних правових висновків щодо застосування статті 1281 ЦКУ та правових наслідків пропуску кредитором строків пред’явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину:
-Аналіз приписів ч. 1 ст. 559 ЦКУ, ч.ч. 2, 4 ст. 1281 ЦКУ свідчить про те, що в разі пропуску кредитором строків пред’явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється права вимоги як за основним зобов’язанням, так і додатковим зобов’язанням-порукою, що не може існувати окремо від основного зобов’язання;
– Якщо смерть Позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом Кредитора до Позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовуються правила про загальний порядок пред’явлення Кредитором Спадкодавця вимог до Спадкоємців, визначені у ст. 1281 ЦКУ, а Спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставі ст. 55 ЦПКУ.
Так, вказаною постановою ВП ВС залишила в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Банку до Особа 1, Особа 2, ПП про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів за користування кредитом та пені в розмірі 41276,74 доларів США та 8 842 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Банк уклав договір із Особою 1 про надання споживчого кредиту та із Особою 2 та ПП договори поруки, які зобов`язалися відповідати у повному обсязі за виконання Позичальницею всіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, у солідарному порядку із Особою 1. У зв’язку із виникненням у Позичальниці заборгованості Банк просив суд стягнути із відповідачів в солідарному порядку суму боргу разом із штрафними санкціями.
Ухвалами суду правонаступником Особи 1 (Позичальниця, яка померла) та ПП (яке припинило свою діяльність) визнано Особу 2 (яка прийняла спадщину після смерті позичальниці, до складу якої також увійшло 100% частки в статутному фонді ПП).
Розглядаючи вказану справу ВП ВС виклала правову позицію з наступних питань: 1. Щодо пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину; 2. Щодо припинення поруки як акцесорного зобов`язання.
По першому питанню ВП ВС зазначила, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника регламентуються приписами ст. 1281 ЦКУ. Тобто ст. 1281 ЦКУ, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених порукою (іпотекою). Сплив визначених ст. 1281 ЦКУ строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань.
Приписи статті 1281 ЦКУ не містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи.
Таким чином, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у ст. 1281 ЦКУ, а спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідно до ст. 55 ЦПКУ, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи.
Водночас підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. З огляду на це, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦКУ, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.
Кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог ст.1281 ЦКУ в один із таких способів на власний розсуд: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України – через консульські установи).
Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦКУ, позбавляється права вимоги (ч.4 цієї статті).
Таким чином, зі спливом строків, визначених ст. 1281 ЦКУ, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.
По другому питанню ВП ВС зазначила, що розрізняють основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання. Основні зобов`язання можуть існувати самостійно без додаткового (акцесорного) зобов`язання, тоді як додаткові (акцесорні) зобов`язання виникають лише за наявності основного зобов`язання та нерозривно пов`язані з ним.
У законодавстві не наведено визначення акцесорних зобов`язань, але у ст. 266 ЦКУ йдеться саме про основну та додаткову вимоги, тобто фактично про основне та акцесорне зобов`язання.
У ст. ст. 266, 546, 553, 559 ЦКУ чітко простежується акцесорність поруки та її додатковий характер, який проявляється у неможливості існування поруки окремо від основного зобов`язання. Вимоги до поручителя можуть бути пред`явлені лише у разі чинності основного зобов`язання та (якщо в договорі не передбачено інше) лише у тому обсязі, що й до основного боржника.
Аналіз правил ч.1 ст. 559 ЦКУ, ч.ч. 2, 4 ст. 1281 ЦКУ дає підстави для висновку, що у разі пропуску кредитором строків пред’явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням (порукою), які не можуть існувати окремо від основного зобов`язання.
Отже, приписи ч.1 ст. 559 ЦКУ щодо припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язанням не передбачають жодного винятку, тому сплив строків, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦКУ, який має наслідком припинення права вимоги кредитора за основним зобов`язанням, одночасно має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги за додатковими зобов`язаннями (порукою) незалежно від того, хто є спадкоємцями померлого боржника – цей самий поручитель чи інші особи.
З урахуванням вказаного аналізу законодавства ВП ВС вказала про відсутність підстав для задоволення позову Банку з огляду на наступне.
Про відкриття спадщини після смерті боржниці Особи 1 Банк дізнався не пізніше 03.02.2015, про що представник банку зазначив у поданому до суду клопотанні про витребування із нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи.
Банк, як кредитор, вимогу до спадкоємців боржниці в будь-який спосіб у строки, визначені ч.2 ст. 1281 ЦКУ, не пред`являв, а лише 29.02.2016 звернувся до суду із процесуальною заявою про залучення до участі у справі правонаступниці Особи 1- Особи 2.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, який задоволив позов Банку до Спадкоємиці Боржниці, зробив помилковий висновок, що банк не пропустив встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦКУ строку пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, оскільки відлік цього строку для Банку почався з дня, коли представник Банку дізнався про відкриття спадщини після смерті Позичальниці.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у задоволенні вимог Банку про стягнення заборгованості як із Особа 2 – спадкоємиці померлої боржниці, так і з Особа 2 як поручителя має бути відмовлено у зв`язку із втратою кредитором права вимоги з підстав пропуску строку, визначеного ч.2 ст. 1281 ЦКУ.