ПОВТОРНИЙ РОЗГЛЯД СУДАМИ ПОЗОВУ З ТИМ ЖЕ ПРЕДМЕТОМ, З ТИХ ЖЕ ПІДСТАВ ТА МІЖ ТИМИ Ж СТОРОНАМИ, ЯК І ПОПЕРЕДНІЙ ЩОДО ЯКОГО ПОСТАНОВЛЕНО РІШЕННЯ, НЕ ВІДПОВІДАЄ ПРИНЦИПУ ЮРИДИЧНОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст. 175 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Таким чином, передумовою для застосування положень п. 2 ч.1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.
Тобто для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових – сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Так, 15.09.2020 Банк в межах справи про банкрутство приватного підприємства подав позов про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна Боржника, та договору купівлі-продажу, укладеного за результатами його (аукціону) проведення.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.01.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 по справі № 924/1708/14 (924/1024/20) у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд 17.08.2021 скасував вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання аукціону недійсним та провадження у цій частині закрив, в іншій частині- судові рішення залишені без змін, мотивуючи постанову наступним.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Банк в межах цієї справи про банкрутство вже звертався у січні 2018 року до Боржника із вимогами про визнання недійсними результатів аукціону, за результатами розгляду яких, в ході неодноразового здійснення судами різних інстанцій провадження, у задоволенні вимог відмовлено.
Отже оскаржувані судові рішення в частині вимог позивача про визнання недійсним результатів аукціону ухвалені про той самий предмет та між тими самими сторонами, що і судові рішення за позовом Банку, поданого у 2018 році.
Окрім того, підставами для вимог за заявою 2018 року стали такі стверджувані позивачем обставини: порушення порядку визначення організатора аукціону; порушення ліквідатором вимог щодо підготовки проведення аукціону, зокрема вимог щодо оцінки майна Боржника; порушення порядку проведення аукціону.
За повторною заявою позивача від 15.09.2020 підставами для вимог стали: порушення правил розміщення та змісту оголошення про проведення аукціону; порушення ліквідатором вимог щодо підготовки проведення аукціону, зокрема щодо формування ліквідаційної маси, щодо скасування обтяжень майна Боржника (яке перебувало в іпотеці, під забороною).
Отже, підставами обох заяв стали стверджувані позивачем порушення окремих етапів аукціону, а саме правил, які визначають процедуру його підготовки, організації та проведення: щодо формування ліквідаційної маси Боржника, щодо оцінки відповідного майна, щодо правил оприлюднення оголошення про проведення аукціону та його змісту, щодо підготовки майна до продажу тощо, щодо правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону тощо. При цьому позивач, з поданням в 2020 році позову, в частині вимог про визнання недійсними результатів аукціону у межах одних і тих самих підстав фактично уточнив та доповнив свої первинні аргументи та заперечення результатів аукціону, що були викладені в заяві 2018 року.
За таких підстав, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач повторно, за участі тих самих учасників (сторін) заявив ті самі вимоги (про визнання недійсними результатів аукціону), хоча і з уточненням стверджуваних позивачем окремих недоліків та фактів, однак по суті у межах одних і тих самих підстав, що зводяться до стверджуваних повторно позивачем порушень окремих етапів аукціону, а саме правил, які визначають процедуру його підготовки, організації та проведення.
За таких підстав Верховний Суд постановив закрити провадження в цій частині позовних вимог. Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу майна Боржника є похідним від вимог про визнання аукціону недійсним-в цій частині Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову без змін.
При цьому Верховний Суд зазначив, що за змістом п. 2 ч.1 ст. 175, п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України однією з цілей запровадження цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу та спроби, направлених на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.