Верховний Суд, переглянувши 06.03.2024 судові рішення у справі зі спору про витребування майна з чужого незаконного володіння, дійшов висновку, що співвласники майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності мають право на захист права володіння за позовом до володіючого невласника щодо всього нерозподіленого пайового фонду ліквідованого КСП, як цілісного майнового комплексу (або його частини), а не окремо виділеного майна.
При цьому ВС звернув увагу, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (аналогічна позиція у постанові ВС від 08.11.2023).
Так, у вересні 2020 року громадяни звернулися до суду з позовом до Селянського фермерського господарства про витребування майна з чужого незаконного володіння у кількості 290 найменувань на загальну суму 8 916 545 грн.
Позов мотивований тим, що вони є власниками майнових паїв ліквідованого КСП, що підтверджується свідоцтвами на право власності на майновий пай члена колективного с/г підприємства виданими сільрадою. Право на майновий пай при ліквідації КСП на момент розпаювання отримали 185 його колишніх членів. Будучи співвласниками майнових паїв, навесні 2020 року вони дізналися про те, що все розпайоване майно, яке належало КСП перебуває у фактичному користуванні СФГ без достатніх правових підстав. Проте співвласники майнових паїв ліквідованого КСП рішення про передачу майна КСП СФГ не приймали і договір про порядок володіння та користування майном не укладали.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що спірне нерухоме майно, яке вони просили витребувати у відповідача, є таким, що належить їм на праві власності, та було визначено зборами співвласників для розпаювання та виділено саме їм. Суди також зауважили, що справа не містить також доказів на підтвердження обставин щодо фактичного володіння СФГ належним позивачам майном, на яке вони мають право в порядку паювання, його найменування та кількість.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд 06.03.2024 скасував вказані судові рішення, вважаючи їх передчасними з огляду на наступне.
У частині третій статті 9 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦКУ).
ВС зауважив, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) позову, апеляційної скарги чи відзиву, з яким суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) вирішення справи по суті, чи тільки процесуального питання.
Судами попередніх інстанцій встановлено,що кожному з позивачів належить частка в майні пайового фонду ліквідованого КСП; згідно зі змістом листа голови СФГ від 31.01.1998 до бухгалтерського річного звіту за 1997 рік на адресу райвідділу статистики у фактичному користуванні СФГ перебуває майно пайовиків; згідно з актом МРДПІ «Про результати проведення перевірки з питання правомірності створення фермерського господарства від 19.01.1999, в січні 1997 року зборами трудового колективу прийнято рішення про розпаювання КСП, майновий пай наділено в грошовому та натуральному виразі, основні та оборотні засоби, які підлягали розпаюванню, окремо кожному члену підприємства в натурі не виділено; у листі від 23.05.2014 РДА зазначено, що розпаювання майна КСП загальною вартістю 473,3 тис. грн. проведено в 1997 році і затверджено зборами пайовиків від 04.05.1997, договорів оренди майна між власниками майнових паїв та СФГ не укладалося, майно, яке є власністю пайовиків, використовувалося СФГ.
Проте, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що позивачі не надали доказів, що майно в кількості 290 найменувань на загальну суму 8 916 545,92 грн., яке вони просили суд витребувати у відповідача, визначено зборами співвласників для розпаювання та виділено саме їм, як і фактичного володіння СФГ саме цим майном, на яке позивачі мають право в порядку паювання, його найменування та кількість.
Як зазначив ВС судами не враховано, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) є способом захисту права власника при порушенні його правомочності володіння своїм майном володіючим невласником; майно ліквідованого КСП до його виділу на пай натурою належить його членам (пайовикам) на праві спільної часткової власності; частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле, тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Позивачі як співвласники майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності, мають право на захист права володіння за позовом до володіючого невласника щодо всього нерозподіленого пайового фонду ліквідованого КСП, як цілісного майнового комплексу або його частини, і у таких справах співвласник (окремі співвласники) діють в інтересах всіх співвласників; зміст позовних вимог у цій справі не свідчить, що позивачі звернулися до суду за захистом свого права власності на індивідуально визначене майно, яке виділено саме їм в натурі в порядку паювання.
Отже, ВС зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо ненадання позивачами доказів перебування майна у володінні відповідача, його найменування та кількості є необґрунтованими.
При цьому ВС звернув увагу, що суди попередніх інстанцій помилково не взяв до уваги наданий позивачами перелік активів, які належать власникам майнових паїв агропідприємства, які були надані у користування СФГ, на який посилались позивачі як на ключовий доказ, оскільки ламінування документа або відсутність додатків до нього (інших документів, на які є посилання у наданому суду письмовому доказі) не є достатніми підставами для кваліфікації доказу як неналежного або недопустимого.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволені позову.