В травні 2020 року Позивач звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду щодо здійснення перерахунку його пенсії відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення шахтарської праці, відповідно до якої, розмір мінімальної пенсії шахтарям, що пропрацювали на відповідних роботах не менш 15 років чоловікам та 7,5 років для жінок, встановлюється не менш 80 % заробітку, що обчислюється відповідно до ст. 40 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, однак не менш як три розміри прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність.
Рішенням управління Пенсійного фонду від 04.06.2020 року Позивачу було відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії, так як дія ст. 8 Закону України Про підвищення шахтарської праці не поширюється на посаду гірничного майстра за контролем якості вугілля.
У червні 2020 року Позивач подав на таке рішення Пенсійного фонду позовну заяву до суду, в якій просив визнати протиправну відмову в перерахунку його пенсії Пенсійним фондом відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці.
Задовольнивши позовні вимоги своїм рішенням 22.10.2020 року, суд першої інстанції вказав, що в трудовій книжці Позивача є відповідні записи роботи Позивача на підприємстві, а за відсутності відповідних записів приймаються документи, що видані архівними установами. А оскільки із записів трудової книжки Позивача вбачається, що вона працювала майстром ОТК та майстром ОТК з контролю якості видобутку вугілля з повним робочим днем в шахті, тому Позивач виконувала роботи з повним робочим днем на підземних роботах.
Постановою Апеляційного суду від 09.02.2021 року рішення суду першої інстанції було скасовано, в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в позові, Апеляційний суд дійшов висновку, що дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці та передбачені ним пільги, належать працівникам що передбачені у списку 1, що були зайняті на підземних роботах повний робочий день. А тому, що посада Позивача відноситься до п. г підрозділу 1 розділу 1 Списку 1, де зайнятість зазначена в 50 та більше відсотків робочого часу, то Позивач не має права та такий перерахунок.
06 липня 2023 року Верховний Суд своєю постановою постанову Апеляційного суду від 09.02.2021 року скасував, а рішення суду першої інстанції від 22.10.2020 року залишив в силі.
Як зазначено в постанові Верховного суду від 6 липня 2023 року, ст. 8 Закону України Про престижність шахтарської праці передбачено мінімальний розмір пенсій шахтарям, що пропрацювали на підземних роботах не менш 15 років – для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком 1 Шкідливих виробництв, професій, посад і показників, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Для обчислення пенсії за віком, за кожний повний рік стажу підземних робіт до страхового стажу додається додатково по одному року такої роботи.
Аналіз таких норм призводить до висновку, що вони є законодавчою гарантією для шахтарів, що відпрацювали не менш 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок, а цім Законом встановлені пільги для осіб, що були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
В трудовій книжці Позивача, що є основним документом про трудову діяльність Позивача, зазначено, що вона пропрацювала 8 років та 11 місяців повний робочий день у шахті, тобто набула необхідного стажу на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, а висновок Апеляційного суду про те, що Позивач не має права на отримання пенсії у відповідному розмірі, так як її робота відноситься до п. г підрозділу 1 розділу 1 Списку № , що передбачає зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік, то такий висновок є хибним, так як саме по собі віднесення посади Позивача за тим чи іншим кодом професій не визначає його тривалості робочого часу.