Верховний Суд, переглянувши судові рішення у справі зі спору про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння звернув увагу на належність та ефективність у спірних правовідносинах саме віндикаційного позову про витребування земельних ділянок без поєднання цих позовних вимог з будь-якими іншими позовними вимогами.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Сільської Ради до ТОВ 1, ТОВ 2: витребувано у Відповідачів в комунальну власність Сільради земельну ділянку загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів в координатах, межах та конфігурації, що була передана Особі 1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 13.10.2017; земельну ділянку загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів в координатах, межах та конфігурації, що була передана Особа 2 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 13.10.2017; скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію спірних земельних ділянок.
На обґрунтування позову Прокурор зазначав, що рішеннями суду від 16.04.2021 у справі № 676/195/20 та від 30.08.2021 у справі № 676/181/20 встановлено, що спірні земельні ділянки вибули із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання Особа 1 та Особа 2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто вибули поза волею власника цих земельних ділянок – держави. У вказаних справах суд визнав недійсними накази ГУ Держгеокадастру від 13.10.2017, якими затверджено проекти землеустрою та надано у власність Особа 1, Особа 2 спірні земельні ділянки площами по 2 га.
У подальшому шляхом ряду дій щодо оформлення прав на спірні земельні ділянки (зокрема, неодноразові об`єднання та поділ) право власності на них у складі земельних ділянок іншої площі та з іншими кадастровими номерами (площею 30,7476 га та площею 45,2524 га) перейшло до ТОВ 1, а право користування на умовах договору оренди – до ТОВ 2.
Також Прокурор у позові зазначив, що у спірних правовідносинах витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння Відповідачів можливе лише разом із застосуванням такого способу захисту, як скасування державної реєстрації цих земельних ділянок.
Верховним Судом 29.08.2024 судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державні реєстрації земельних ділянок із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо даних земельних ділянок речових прав та їх обтяжень, скасовано. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ВС вказав, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018, 11.09. 2018, 30.01.2019, 02.07. 2019 та багатьох інших.
При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова ВПВС від 07.11.2018).
Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанови ВПВС від 14.11.2018, 07.11.2018.)
Також ВП ВС також звертала увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (постанови ВП ВС від 07.11.2018, 25.10.2022, 22.11.2022).
Отже, ВС сформулював висновок, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.
Тому позовна вимога Прокурора про скасування державної реєстрації права власності Відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.