Перейти до вмісту
Главная страница » ПОТЕРПІЛА У ДТП ОСОБА ВПРАВІ ЗВЕРНУТИСЯ ІЗ ПОЗОВОМ ДО ВИННОЇ ОСОБИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ПРИ НАЯВНОСТІ ВІДМОВИ СУДОМ У ЗАДОВОЛЕННІ ЇЇ ПОЗОВУ ДО СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ, ОСКІЛЬКИ ЦІ СПРАВИ НЕ Є ТОТОЖНИМИ

ПОТЕРПІЛА У ДТП ОСОБА ВПРАВІ ЗВЕРНУТИСЯ ІЗ ПОЗОВОМ ДО ВИННОЇ ОСОБИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ПРИ НАЯВНОСТІ ВІДМОВИ СУДОМ У ЗАДОВОЛЕННІ ЇЇ ПОЗОВУ ДО СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ, ОСКІЛЬКИ ЦІ СПРАВИ НЕ Є ТОТОЖНИМИ

  • від

Велика  Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 зазначила правовий висновок, що необхідність застосування п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПКУ зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили.

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову – це річ, щодо якої виник спір.

З урахуванням вказаної правової позиції Верховний Суд 17.04.2024 наголосив про право постраждалої від ДТП Особи звернутися із позовом до винної особи (роботодавця винної особи) про відшкодування завданої шкоди в результаті ДТП при наявності судових рішень у іншій справі про відмову в задоволенні позову цієї Особи до Страхової Компанії про відшкодування шкоди в межах ліміту страхового полісу та до винної особи (роботодавця останнього) про стягнення залишеної суми завданої шкоди після страхового відшкодування. При цьому Верховний Суд зазначив, що дані справи не є тотожними оскільки у них різні сторони та підстави позову. 

Заочним рішенням суду першої інстанції частково задоволено позов Особи 1 до Особа 2 (ФОП) про стягнення 308 716 грн. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

         Позов мотивовано тим, що 19.08.2020 з вини водія Особи 3, який керував транспортним засобом «VOLVO FN», належного на праві власності ФОП сталося ДТП, у якій пошкоджено автомобіль Позивача  «Mercedes-Benz Sprinter». Згідно зі звітом автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу  вартість шкоди становить 438 716 грн.

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «VOLVO FN» була застрахована у Страховій компанії, однак рішенням суду від 15.11.2021  йому було відмовлено у стягненні з цієї Компанії страхового відшкодування з мотивів пропуску річного строку подання заяви до страховика.

Отже Позивач вважав, що саме ФОП, як законний володілець джерела підвищеної небезпеки та роботодавець Особа 3, з вини якого сталася ДТП, має повністю компенсувати йому завдану майнову та моральну шкоду.

Ухвалою зазначеного суду заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, ухвалою суду від 10.05.2023 провадження у справі закрито з мотивів того, що  зазначені Особа 1 на обґрунтування позовних вимог обставини вже були предметом судового розгляду у іншій справі за його позовом до Страхової Компанії, ФОП  про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, та у задоволенні позову особі 1 відмовлено. Оскільки існує таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то провадження у цій справі підлягає закриттю згідно з п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПКУ.

            Разом з тим, Верховний Суд 17.04.2024 погодився із постановою суду апеляційної інстанції від  21.11. 2023, якою  вказану ухвалу суду від 10.05.2023 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

         Верховний Суд зазначив, що спори між тими самими сторонами не вважаються тотожними, якщо змінилися предмет або підстава позову. При цьому питання тотожності вирішується не лише за загальними ознаками предмета позову, але й за його конкретним змістом. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає сторонам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі.

         Відповідно до ст. 50 ЦПКУ позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Звертаючись із позовом у цій справі у березні 2022 року, Особа 1  просив стягнути з  ФОП на свою користь 438 716 грн. на відшкодування майнової шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, посилаючись, серед іншого, на те, що стягнення страхового відшкодування зі Страхової Компанії неможливе через пропуск річного строку подання заяви до страховика. У позовній заяві Особа 1 зазначив нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, тобто правові підстави позову, – положення   статей 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України.

Поряд із цим, у поданому у вересні 2021 року позові  Особа 1 просив стягнути із Страхової Компанії страхове відшкодування у розмірі 128 000 грн., а з ФОП різницю між фактичним розміром майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, і страховою виплатою у сумі 310 716,76 грн. У цій справ Позивач визначив правовими підставами позову положення Закону № 1961-IV та статтю 1194 ЦКУ.

Отже, встановивши, що у іншій справі та у цій справі сторони і підстави позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а також нормативно-правова кваліфікація таких обставин, не збігаються, тоді як нетотожність хоча б одного з елементів позову не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованої особи за вирішенням спору, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для закриття провадження у цій справі за положеннями п.3 ч.1 ст. 255 ЦПКУ.

При цьому ВС суд зазначив,що доводи касаційної скарги ФОП про те, що предмет позову у іншій  справі є тотожним заявленим позивачем вимогам в межах цієї справи, не заслуговують на увагу, оскільки підстави позовів в обох справах є різними, а нетотожність хоча б одного з елементів позову не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованої особи за вирішенням спору.

Отже, встановивши правову природу правовідносин, які виникли між учасниками справи, ВС погодився із висновками суду апеляційної інстанції, що у цій справі та у іншій справі за позовом Особи 1 спори є нетотожними.