Верховний Суд, переглянувши 23.01.2024 судові рішення у справі зі спору про визнання недійсним повідомлення про припинення договору про постачання електроенергії, роз’яснив з яких підстав та у якому порядку енергопостачальна компанія може розірвати в односторонньому порядку такий договір.
При цьому ВС звернув увагу, що за сталою судовою практикою за змістом положень ч.3 ст. 202 ЦКУ одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру і даний правочин може бути визнаний недійсним.
У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом.
Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.
З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи
Вказаною постановою Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову ТОВ до ПАТ про визнання про визнання недійсним, з моменту підписання, повідомлення від 15.09.2022 про припинення дії договору на поставку електроенергії від 01.01.2019 з 06.10.2022 та припинення постачання електроенергії з 00:00 годин 07.10.2022.
Прийняття Відповідачем оспорюваного рішення мотивовано тим, що Споживач має заборгованість за спожиту електроенергію (218 657 грн.) більшу ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців. Також Постачальник посилався на пункт 3.1.6 та підпункт 16 пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених Постановою НКРЕ № 312 від 14.03.2018.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання. Умовами Договору передбачено можливість Постачальника відмовитись від Договору у односторонньому порядку.
Зокрема, п. 13.4 Договору передбачено, що Постачальник має право розірвати Договір достроково, повідомивши Споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо: 1) Споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що Постачальник здійснив попередження Споживачу про можливе розірвання Договору; 2) Споживач іншим чином суттєво порушив умови Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів.
Також, відповідно до п. 3.1.6 ПРРЕЕ (в редакції, чинній станом на 15.09.2022) за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, електропостачальник (крім постачальника універсальних послуг та постачальника “останньої надії”) має право розірвати договір про постачання електричної енергії згідно з його умовами, якщо інше не передбачено умовами договору (комерційною пропозицією).
Згідно з підпунктом 16 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, розірвати договір про постачання електричної енергії споживачу згідно з його умовами.
У пункті 7.5.2 ПРРЕЕ визначено, що попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
З урахуванням того, що направлене Постачальником повідомлення від 15.09.2022 не містить відомостей щодо суми заборгованості за Договором та періоду, за який ця заборгованість виникла, ВС дійшов висновку, що відповідне повідомлення є саме відмовою Постачальника від Договору в односторонньому порядку, що спростовує доводи відповідача, що це-попередження.
У той же час, дослідивши підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від Договору, та обґрунтованість таких підстав, ВС встановлено їх необґрунтованість та безпідставність.
Встановивши, що наявний на момент повідомлення про припинення дії Договору борг Споживача (у розмірі 218 657 грн) був меншим ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців (серпня та липня 2022 року-219 533 грн.), ВС зазначив про відсутність підстав для застосування Постачальником пункту 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, як підстави для односторонньої відмови від Договору.
При цьому відхилив доводи Відповідача щодо невірного тлумачення судами попередніх інстанцій поняття «попередні місяці», що на думку Касатора, у даному випадку «попередніми місяцями» до вересня є будь які місяці з січня по серпень.
ВС зазначив, що що мовне тлумачення словосполучення «протягом двох попередніх місяців», у контексті застосування положень підпункту 6 пункту 3.1.6 ПРРЕЕ слід розуміти як два місяці поспіль, що безпосередньо передують місяцю, в якому електропостачальник використав своє право розірвати договір про постачання електричної енергії.
Інше інтерпретування зазначеної норми надавало б електропостачальнику можливість недобросовісно використовувати своє право на припинення договірних відносин, зокрема, можливості вибірки будь яких місяців споживання споживачем електроенергії за час існування між сторонами договірних відносин, що суперечитиме основним засадам цивільних відносин (справедливості, добросовісності та розумності).
Також ВС зауважив про те, що посилання Скаржника, при обґрунтуванні зазначених вище доводів, на положення пунктів 6.1.24, 6.1.26 ПРРЕЕ є безпідставним, оскільки зазначені норми регулюють відносини щодо порядку зміни електропостачальника за ініціативою Споживача. Натомість дані правовідносини не стосуються зміни електропостачальника за ініціативою Споживача.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що Постачальник неправомірно та за відсутності законних підстав припинив в односторонньому порядку договір із Споживачем на постачання електричної енергії та наявні підстави для визнання оспорюваного повідомлення про припинення дії Договору недійсним.