ПЕНСІЙНИЙ ЮРИСТ
При зверненні до Пенсійного фонду Вами отриману відмову в призначенні чи перерахунку пенсії ? Вам незарахована певна частина трудового стажу чи невірно враховано Ваш заробіток ? Невраховані певні довідки про заробіток та ( чи) неправильно застосовано середній показник заробітної плати ? Багато проведених пенсійних реформ та нескінчені правки в пенсійні закони, намагання держави в ручному режимі керувати пенсійними виплатами шляхом прийняття відповідних постанов Кабінетом Міністром, призводить до численних обґрунтованих скарг та претензій громадян до Пенсійного фонду.
-Чи є відмова Пенсійного фонду в призначенні пенсії за віком законною чи Пенсійним фондом штучно було забраковано частину чи весь трудовий стаж особи та незаконно відмовлено в пенсії ?
-При призначенні пенсії за списком 1 чи списком 2 Пенсійним фондом не взято до уваги посаду заявника чи пільгові довідки ?
-При призначенні нової пенсії за іншим законом внаслідок неправильного застосування середнього показника середньої заробітної плати штучно занижена пенсія ?
Всі ці питання, що виникають при спілкуванні з Пенсійним фондом, може розв’язати на вашу користь Пенсійний юрист. Незалежний аудит Ваших пенсійних нарахувань та пенсійної справи, правова експертиза спірних рішень та дій Пенсійного фонду, обізнаність з актуальною практикою Верховного Суду та його Великої палати з питань пенсійного захисту громадян дозволить Пенсійному юристу вирішити ваше пенсійне питання на Вашу користь.
ПОСЛУГИ ПЕНСІЙНОГО ЮРИСТА:
-Надання консультацій з питань відмови в призначенні та перерахунку пенсії, інших дій та рішень Пенсійного фонду;
-Перевірка правильності призначеної пенсії та моделювання можливих перерахунків з метою її збільшення;
-Супроводження в суді справ з позовами до Пенсійного фонду, включаючи апеляційне та касаційне оскарження;
-Супроводження виконання судових рішень, ухваленим судами проти Пенсійного фонду.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПОРАХ З ОРГАНАМИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ
- Заява Особи, складена не по формі, визначеній Додатком 1 Порядку №3-1, яка містить необхідну інформацію та дає змогу оцінити намір заявника не може бути не прийнята органами ПФУ до розгляду з підстав недотримання форми.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії. Викладення прийнятого рішення-відмови органами ПФУ у листі є підставою для визнання його протиправним.
Рішенням окружного адміністративного суду від 26.06.2019 позов Jcj,f 1 задоволено частково:зобов`язано ГУНП виплатити Позивачу суму недоплаченої винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 1 198 грн.; зобов`язано ГУНП виплатити Особа 1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6 963 грн.; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо невиплати Особа 1 пенсії за період з 11.09. 2018 року по лютий 2019 року включно та зобов’язано нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії за цей період
Постановою апеляційного суду від 09.09.2019 скасовано рішення суду першої інстанції від 26.06.2019 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ГУНП виплатити Особа 1 недоплаченої винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 1198 грн. та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховним Судом 06.03.2023 судові рішення попередніх інстанцій скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ призначити замість пенсії по інвалідності пенсію за вислугу років та здійснити відповідний перерахунок пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення за період: з моменту її призначення (11.09.2018) по день винесення рішення і у цій частині ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову: зобов`язано ГУ ПФУ повторно розглянути заяву Особа 1 від 04.12.2018 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, з прийняттям за наслідками такого розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства.
Постанова ВС мотивована тим, що у разі якщо Особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, призначається одна пенсія за її вибором.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
ВС зазначив, що зміст положень Порядку № 3-1 дає підстави дійти висновку про те, що для переведення з одного виду пенсії на інший особа звертається до пенсійного органу особисто або через свого представника із відповідною заявою, правильність оформлення якої перевіряє відповідальний працівник Пенсійного фонду на стадії приймання документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для переведення з одного виду пенсії на інший орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення про переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до пункту 18 Порядку №3-1, рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії .
Встановлено, що Позивач 04.12.2018 звертався до ГУ ПФУ із заявою про перегляд умов пенсійного забезпечення, проте суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що звернення не відповідає установленій Порядком №3-1 формі, а тому констатували відсутність факту звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший.
Водночас ВС вважав такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки незважаючи на те, що заява позивача від 04.12.2018 складена не по формі, визначеній Додатком 1 Порядку №3-1, така містить необхідну інформацію, яка дає змогу оцінити намір заявника.
Окрім того ВС зазначив, що згідно із положеннями пунктів 17, 18 Порядку №3-1, результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо переведення з одного виду пенсії на інший оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.
В контексті наведеного ВС звернув увагу, що уникаючи формального підходу до оцінки дій суб`єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії в судовій практиці непоодинокі випадки коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору, проте в цій ситуації спеціальний нормативний акт чітко вимагає прийняття розпорядження, оскільки за його відсутності, у тому числі, неможливо оцінити позицію відповідача.
ВС наголосив, що визначена Порядком №3-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 КУ дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.
Водночас результат розгляду порушеного Позивачем у заяві від 04.12.2018 питання ГУ оформив листом від 17.01.2019.
Своєю чергою зміст відповіді пенсійного органу на заяву від 04.12.2018 не містить інформації про вирішення питання щодо переведення Особа 1 на інший вид пенсії, як і інформації, що відсутність повного пакету документів як підстави для відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що пенсійний орган допустив надмірний формалізм, наслідком якого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
- Положення пункту 5 Порядку № 124 не узгоджені з приписами ч.2 ст. 42 ЗУ № 1058-ІV, а тому застосування органами ПФУ при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до ч.2 ст. 42 Закону № 1058-ІV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним
Право громадян, пенсія яким призначена у 2020-2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим шестимісячним строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів
Верховним Судом 13.02.2025 частково задоволено позовні вимоги Особи 1 та зобов’язано ГУ ПФУ здійснити індексацію пенсії Позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 та у звʼязку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
Суть спору в тому, що Позивачка з квітня 2021 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ як особа, яка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. Відповідач у 2022, 2023 та 2024 роках не провів індексацію пенсії позивачки, а встановив щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн (у 2022 році), 100 грн (у 2023 році) та 100 грн (у 2024 році).
Відмову у проведенні індексації відповідач обґрунтував тим, що для обчислення пенсії позивачки враховується показник середньої заробітної плати в Україні у розмірі 9118,81 грн, який є більшим ніж той, що визначений Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, ВС зазначив, що відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України № 1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»
Отже, запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов’язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Однак, як виснував Верховний Суд у цій справі, положення пункту 5 Порядку № 124 не узгоджені з приписами ч.2 ст. 42 ЗУ № 1058-ІV , оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону); показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до ч.2 ст. 42 Закону № 1058-ІV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.
Водночас, ВС наголосив на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020- 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України). Наслідками пропущення строків звернення до адміністративного суду, встановлених після відкриття провадження у справі, є залишення судом позовної заяви без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2022 та 2023 роках позивачці не нараховувалася, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Таким чином, ВС зазначив, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
- Особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, проте реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IVі затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1
Рішенням суду першої інстанції частково задоволено позов Особи 1 та зобов’язано зобов`язано орган ПФУ провести нарахування та виплату пенсії за віком з 24.10.2017 у розмірі відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із урахуванням наданих представником позивача документів та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Постановою апеляційного вказане рішення суду скасовано в частині зобов`язання ГУ ПФУ провести нарахування пенсії з 24.10.2017, у розмірі відповідно до вимог Закону № 1058-IV із урахуванням наданих документів та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. У вказаній частині ухвалено постанову, якою відмовлено Особа 1 у задоволенні позову в частині зобов`язання ГУ ПФУ призначити та виплачувати пенсію за віком з 24.10.2017 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Верховним Судом 11.07.2022 вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд з огляду на наступне.
Встановлено, що Особа 1 є громадянином України, який постійно проживає на території держави Ізраїль. 28.04.2004 позивач виїхав до Ізраїлю та прийнятий на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль 09.12.2004.
10.10.2017 представник позивача направив до ПФУ заяву встановленої форми про призначення Особа 1 пенсії за віком, яку листом ПФУ від 17.12.2017 заяву перенаправлено до ГУ ПФУ для її вирішення по суті. 24.12.2017 представник позивача звернувся із заявою про призначення пенсії Особа 1 безпосередньо до ГУ ПФУ. До заяви про призначення пенсії позивачу додані наступні документи: оригінал заяви про призначення пенсії за віком від 10.10.2017 (з проставленим апостилем та декларацією Особи1), копія закордонного паспорта, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копія трудової книжки, копія довіреності представника Особа 1
Рішенням ГУ ПФУ від 30.10.2017, яке надіслано листом від 11.12.2017 №3314/03, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що позивач не є громадянином України, що підтверджується відсутністю паспорта громадянина України та реєстрації на території України.
Постановою апеляційного суду у іншій справі (№ 821/1091/18) від 29.11.2018, що набрала законної сили, суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ від 30.10.2017 про відмову в призначенні Особа 1 пенсії за віком та зобов`язав повторно розглянути подану позивачем заяву із урахуванням висновків суду. 20.12.2018 представник позивача звернувся до пенсійного органу з листом, в якому просив добровільно виконати судове рішення.
Проте листом від 18.02.2019 ГУ ПФУ відмовило представнику позивача у задоволенні його звернення, посилаючись на відсутність особистої декларації заявника, документу уповноваженого органу Російської Федерації, про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної республіки Крим та м. Севастополя, даних про місце проживання (реєстрації) позивача на території України, а також ненадання оригіналів документів, що підтверджують стаж, вік та заробітну плату особи.
Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії та ним дотримано порядок звернення за її призначенням.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання призначити пенсію, апеляційний суд виходив з того, що предмет спору у цій справі не стосується порядку обрахунку страхового стажу позивача, також вказане питання не досліджувалось апеляційним судом у справі №821/1091/18, а тому вимога позивача про призначення та виплату пенсії без встановлення страхового стажу особи є передчасною, а отже в її задоволенні слід відмовити.
Разом з тим, ВС зазначив, що аналіз норм Порядку № 22-1 дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Слід звернути увагу, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, проте реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
Встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії згідно листа від 18.02.2019 є неподання оригіналів документів про стаж, вік та заробітну плату позивача, відсутність документа про реєстрацію, який є обов`язковим для призначення пенсії згідно постанови КМУ від 02.07.2014 № 234.
Водночас суди попередніх інстанцій, визнавши протиправною відмову у призначенні пенсії та бездіяльність щодо її непризначення, жодним чином не надали оцінку, чи дотримано позивачем порядок звернення за призначенням пенсії, встановлений Порядком №22-1.
При цьому ВС не прийняв посилання позивача та судів на постанову апеляційного суду від 29.11.2018 у справі за №821/1091/18, якою визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ від 30.10.2017 про відмову в призначенні Особа 1 пенсії за віком та зобов`язано повторно розглянути подану позивачем заяву із урахуванням висновків суду, оскільки підставою для відмови стала неможливість органу пенсійного фонду призначити пенсію у зв`язку із тим, що позивач не є громадянином України, що підтверджується відсутністю паспорта громадянина України та реєстрації на території України.
Решта обставин, які є обов`язковими при призначенні пенсії не були предметом судового розгляду та дослідження в межах справи № 821/1091/18. Крім того, відмова у призначенні пенсії не обґрунтована відсутністю страхового стажу, оскільки за відсутності оригіналу трудової книжки та документів, які його підтверджують, пенсійним орган не проведено його розрахунок.
За результатами нового розгляду, з урахуванням висновків ВС від 11.07.2022, рішенням суду від 26.12.2022 позов задоволено :визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ від 03.01.2019 року про відмову у призначені пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV Особі 1; зобов`язано ГУ ПФУ повторно розглянути заяву Особа 1 від 10.10.2017 року про призначення пенсії за віком, із урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
- Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим
Якщо припинення виплати пенсії Особі було свавільним та неправомірним, то пенсію Особі 1 має бути поновлено з дати припинення її виплати
Постановою апеляційного суду від 28.02.2020 скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та позов Особи 1задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження ГУ ПФУ щодо припинення виплати Особі 1 пенсії з 02.11.2017 року; зобов`язано ГУ ПФУ поновити виплату пенсії по інвалідності Особа 1 у визначеному законодавством розмірі з 13.12. 2018.
Верховним Судом 28.02.2023 скасовано постанову апеляційного суду в частині задоволення позову та позов Особа 1 задоволено повністю: зобов`язано ГУ ПФУ поновити виплату пенсії по інвалідності Особа 1 у визначеному законодавством розмірі з 02.11.2017.
Верховний Суд 28.02.2023 переглядав справу в межах доводів касаційної скарги – щодо дати, з якої Відповідача зобов`язано здійснити поновлення виплати пенсії позивачу та зазначив наступне.
ВС урахував висновку ВП ВС, викладені у постанові від 20.05.2020 про те,що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Відповідач не навів жодних доказів того, що:- наявна вина позивачки у припиненні виплати пенсії;- підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною). Позивачка звернулася до територіального органу ПФУ (вжила активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте їй було відмовлено в такому поновленні.
ВП ВС дійшла висновку, що зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України. Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення КСУ від 07.10.1009 У справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Оскільки правовідносини у цій справі є подібними вказаній справі, ВС зазначив, що припинення виплати пенсії позивачу було свавільним та неправомірним. А відтак, на ВС, зазначений правовий висновок застосовний до обставин цієї справи. Отже, пенсію Позивачу має бути поновлена з дати припинення її виплати, а саме з 02.11.2017.