Верховний Суд, переглянувши судові рішення у справі зі спору щодо оскарження дій пенсійного органу по неналежному розгляду заяви і надання відповіді у вигляді листа зазначив, що уникаючи формального підходу до оцінки дій суб`єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії, в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору.
Проте в цій ситуації спеціальний нормативний акт чітко вимагає прийняття розпорядження, оскільки за його відсутності, у тому числі, неможливо оцінити позицію відповідача.
Не прийняття за результатами розгляду заяви Особи Розпорядження, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача, є достатньою підставою для задоволення судом позову про визнання таких дій щодо відмови неправомірними.
Постановою Верховного Суду від 22.11.2023 скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задоволив позов Особи про визнання протиправними дій пенсійного органу щодо неналежного розгляду заяви Особи про призначення пільгової пенсії та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною ЗУ № 1058 –ІV та Порядком від 25.11.2005 № 22-1.
Відмовляючи у задоволенні позову суди зазначили, що Особа не звертався до пенсійного органу із заявою встановленого зразка про призначення пенсії, як це передбачено статтею 44 закону № 1058-ІV, а подана позивачем заява є довільної форми (письмове звернення).Відтак Відповідач не приймав рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.
Натомість, відносини, які склалися між сторонами у цій справі, унормовані положеннями закону України «Про звернення громадян», згідно з якими Відповідачем було надано письмову відповідь листом. За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідь пенсійного органу не є рішенням у розумінні частини другої ст. 2 КАСУ та не порушує права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас Верховний Суд, непогоджуючись із вказаними висновками зазначив, що зміст положень ч.5 ст. 45 Закону № 1058-ІV, пунктів 4.3 та 4.10 Порядку дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії повинен оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.
Визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання.
У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.
Водночас результат розгляду порушеного позивачем у заяві питання відповідач оформив листом.Поряд із цим, лист пенсійного органу (який є предметом оскарження у цій справі) не містить в собі інформації щодо порушення порядку звернення (не за формою).
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
ВС зазначив, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним ст. 2 КАСУ критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
За таких обставин, ВС дійшов висновку про незаконність відмови, оформленої листом, пенсійного органу у розгляді заяви позивача про призначення пільгової пенсії.
Окрім того, ВС зазначив, що в контексті ст. 9 КАСУ в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).
Водночас у спірному випадку, суди вдалися до оцінки форми та змісту поданої позивачем заяви, хоча відповідь пенсійного органу не містить інформації про те, що позивач звернувся до пенсійного органу із порушеного питання у неналежній формі.
Відтак, зважаючи на те, що недодержання форми поданої заяви не було підставою для її нерозгляду пенсійним органом, ВС вказав на відсутність підстав для надання правової оцінки цим обставинам.
Також оскільки заява позивача у належний спосіб (з прийняттям відповідного рішення у формі розпорядження) розглянута не була, ВС не вбачає підстав для надання оцінки обставинам, викладеним пенсійним органом у листі, з яким не згоден Позивач.
Таким чином, ВС дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання повторно розглянути заяву Особи про призначення пільгової пенсії із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Законом № 1058-ІV та Порядком № 22-1.