Пунктами 1, 2, 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-ХІІ визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Верховний Суд, розглянувши справу зі спору щодо законності приватизації квартири, наголосив, що письмову згоду на приватизацію квартири обов’язково повинна надати і особа, яка не є членом сім`ї наймача, але може бути визнано такою, якщо вона постійно проживає разом з наймачем і веде з ним спільне господарство. В протилежному випадку така приватизація є незаконною.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2024 залишено в силі рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову Особи 1 до Особи 2, Особи 3, Управління комунального майна та приватизації міськради. Визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації щодо приватизації на ім`я Відповідачів квартири; визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру.
Позов мотивовано тим, що з 22.12.2010 його місце проживання зареєстроване у спірній квартирі за заявою його тітки Особи 4-наймач квартири, яка померл, а він залишився проживати у цьому житлі. Відповідач Особа 2 є колишнім чоловіком Особа, шлюб з яким було розірвано у 2003 році, після чого він не проживав у спірній квартирі. Відповідач Особа 3 є дочкою Особа 2 від іншого шлюбу, яку він зареєстрував у спірній картирі у 2016 році. Вказував, що згоди на приватизацію він не давав, а видача свідоцтва на право власності по 1/2 спірного житлового приміщення на Відповідачів порушує його права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що Позивач не належав до членів сім`ї Особи 2, доказів перебування у сімейних відносинах, ведення спільного господарства з відповідачами або померлою Особа 4 не надав. Також Позивач не обґрунтував які саме дії відділу приватизації міськради були вчинені всупереч закону та які саме положення чинного законодавства було порушено під час здійснення приватизації квартири.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ № 2482-ХІІ якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абз. 2 ст. 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖКУ члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з пунктами 4, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.
Таким чином передача у спільну власність квартир, які підлягають приватизації, здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у цій квартирі.
Наслідком порушення вимог частини другої статті 8 Закону України № 2482-ХІІ є визнання приватизації недійсною.
Встановлено,що Особа 1 був зареєстрований у спірній квартирі з 22.12.2010 за заявою його тітки Особа 4. Водночас у цьому житлі було зареєстроване місце проживання чоловіка Особи 4- Особа 2, який у 2016 році зареєстрував у спірній квартирі місце проживання своєї дочки Особи 3.
Між сторонами тривали судові спори щодо виселення із спірного житла. Остаточним судовим рішенням від 18.06.2016 рішенням суду у іншій справі відмовлено у виселенні Особа 1 із спірного житла.
Таким чином, передача спірної квартири у власність відповідачів відбулась за відсутності письмової згоди особи, що проживала та була зареєстрована у вказаному житлі – Позивача.
Установивши, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог статті 8 Закону України № 2482-ХІІ та норм Положення № 396, на підставі судового рішення про виселення позивача, яке у подальшому було скасовано, ВС погодився із висновком суду апеляційної інстанції про визнання приватизації, здійсненої органом приватизації 05.03.2020 незаконною, а тому підставно скасував розпорядження органу приватизації, а також свідоцтво про право власності, видане на ім`я Особи 2 та Особи 3 на спірну квартиру.
При цьому, Верховний Суд вказав, що та обставина, що Особа 1 на момент приватизації не був членом сім`ї Особи 2, а також наявність конфлікту між особами, що проживають у спірній квартирі, не є підставою для позбавлення Позивача права на участь у приватизації державного житлового фонду.