Звертаючись за медичною допомогою (послугою), кожен пацієнт розраховує на її належну якість та ефективність. Однак, на практиці часто трапляється, що внаслідок медичного втручання стан здоров’я пацієнта не поліпшується, а навпаки-завдається шкода його здоров’ю чи, навіть, життю. Причому причиною таких негативних наслідків не обов’язково є недбалість чи професійна необізнаність медичних працівників. Як негативні фактори можуть розглядатися недосконалість сучасної медичної науки та техніки, задавненість хвороби та несумлінне ставлення пацієнта до лікування. Тому, навіть досвідчені судово-медичні експерти не завжди можуть точно визначити, які саме фактори спричинили погіршення здоров’я постраждалого: об’єктивні чи суб’єктивні.
Однак, звісно, постраждала особа чи її родичі мають право на правовий захист і компенсацію завданих втрат.
У цивільному праві зобов’язання, що виникають у особи, яка протиправно заподіяла іншій особі майнову чи немайнову (моральну) шкоду, називають деліктними, з огляду на те, що ці зобов’язання виникають внаслідок цивільного правопорушення –делікту. У правовій літературі делікти, які виникли внаслідок медичних втручань, отримали навіть власну назву «ятрогенні» (з грецької «jatros»- лікар).
За цивільним правом України, основним об’єктом відшкодування при ятрогенному делікті є майнові витрати, які виникають у зв’язку з ушкодженням здоров’я чи смертю особи та можуть виражатися, зокрема, у втраті заробітку чи інших прибутків, у витратах на відновлення здоров’я, на поховання тощо. Заподіяння шкоди життю або здоров’ю пацієнта дає останньому право вимагати ще й компенсацію моральної шкоди.
При розгляді зобов’язань з відшкодування шкоди у сфері медицини слід також згадати про окремі випадки заподіяння шкоди у зв’язку з купівлею платних медичних послуг. Спричинення шкоди в цих випадках має характер випадковості, вірогідності та не пов’язане з самим медичним втручанням, а, наприклад, неповною чи недостовірною інформацією про медичні вироби, що використовувалися при наданні послуги (наприклад, протези). Через це пацієнт –споживач висловлює претензії, що він зробив неправильний вибір медичної послуги. Тобто така проблема не пов’язана з медичними діями, а є наслідком порушення прав споживача.
Слід звернути увагу, що немає чіткого розмежування, яка розділяє два поняття «медична допомога» і «медична послуга». Наприклад, прийом у лікаря може трактуватися і як медична допомога так і послуга. Тому з огляду на законодавство, яке відрізняє якісну медичну послугу від неякісної і встановлює відповідальність за неякісну, проходження будь-яких лікувальних процедур-це отримання медичної послуги.
Як діяти у разі надання неякісної медичної послуги
При наданні неякісної медичної послуги не слід відразу звертатись до суду
Відповідно до п. 3 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.09.2012 № 752 визначено, що якісна медична допомога- надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров’я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я.
В разі отримання неякісних (за обґрунтованим висновком пацієнта) медичних послуг слід апелювати до законодавства про захист прав споживачів, оскільки саме як споживач хворий може домогтися відповідальності заподіювача шкоди і належної компенсації.
Таким чином, взаємодія між пацієнтом та медичним закладом розглядається як правовідносини споживача та виконавця послуги. Відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги – властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.
Пацієнт як отримувач медичної послуги має право на безоплатне усунення недоліків, пропорційне зменшення ціни наданої послуги, повне відшкодування матеріального і морального збитку.
Виконавець медичних послуг (медичний заклад, в якому працює лікар, або сам лікар, якщо він здійснює підприємницьку діяльність) зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну пацієнтові внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 1172 ЦК України).
При цьому, не має ніякої різниці чи послугу надано в приватній клініці, за що пацієнт сплатив з власної кишені, чи в державній (муніціпальній), за що цей же пацієнт заплатив податками.
Також відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди не залежить від того, чи підписаний договір між пацієнтом і медичним закладом. У випадках відсутності договору відносини регулюються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ та Цивільним кодексом України.
Існує досудовий та судовий порядок відшкодування шкоди, завданої пацієнтові наданням неякісної медичної послуги.
Досудовий порядок врегулювання спору
Згідно із п. 5 вказаного Порядку внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров’я та/або медичними радами закладів охорони здоров’я в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за кваліфікацією лікарів, які працюють у закладі охорони здоров’я; самооцінки медичних працівників; організації надання медичної допомоги у закладі охорони здоров’я; моніторингу реалізації управлінських рішень; моніторингу дотримання структурними підрозділами закладу охорони здоров’я стандартів у сфері охорони здоров’я, клінічних протоколів; моніторингу системи індикаторів якості медичної допомоги; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги.
Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення акредитації закладів охорони здоров’я, атестації лікарів, які працюють у системі охорони здоров’я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги (п. 6 Порядку).
У пункті 8 Порядку визначено, що контроль якості наданої медичної допомоги проводиться, зокрема, у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.
Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров’я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров’я України та/або управлінь охорони здоров’я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров’я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки.
В якому порядку слід звертатися із скаргами щодо надання неякісної медичної послуги
Слід почати з головного лікаря медичного закладу, якому подати скаргу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», належно її зареєструвавши.
У скарзі слід обґрунтувати факти, які свідчать про неякісне надання медичної послуги та зазначити вимоги- про безоплатне усунення недоліків чи пропорційне зменшення ціни наданої послуги, повне відшкодування матеріального і морального збитку.
Також до даного звернення варто долучати наявні докази, наприклад квитанції про оплату медичної послуги та інші.
Якщо вимоги пацієнта не буде задоволено, далі можна звернутися до управління охорони здоров’я району, міста чи області і нарешті – до Міністерства охорони здоров’я України.
Нажаль, на практиці заявнику можливо і доведеться добитися безоплатного усунення недоліків або пропорційного зменшення ціни наданої послуги, але навряд чи це допоможе відшкодувати майнову шкоду, а тим більше отримати моральну компенсацію.
В такому разі з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід звертатись до суду.
Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою є обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди, а вина заподіювача має бути доведеною.
Головним і найтяжчим у судових спорах даної категорії є доказування надання неякісної медичної послуги та у зв’язку із цим завдання матеріальної та моральної шкоди.
Серед основних доказів, які необхідно додавати до позовної заяви можливо зазначити: підтвердження того, що пацієнт звернувся до конкретного медичного закладу; результати всіх лабораторних досліджень; діагноз; рекомендації лікаря; виписний епікриз; копія історії хвороби (в ній більшість із перерахованої інформації).
Питання доказування у справах даної категорії пропонується розглянути з урахуванням судової практики.
Так, фізична особа звернулася до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням неякісної медичної послуги (справа № 344/3764/21).
Позов мотивовано тим, що вона звернулася до Лікувально-діагностичного центру за наданням медичних послуг із лікування та протезування зубів, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні правовідносини.
У зв’язку із тим, що протезування було виконано неякісно у пацієнтки з’явився біль і дефекти зовнішнього вигляду обличчя, а погіршення стану здоров’я підтверджується висновком клініко-експертної оцінки.
Унаслідок неналежного виконання фізичною особою-підприємцем (яким надавались послуги в лікувальному центрі) своїх професійних обов’язків, за які пацієнтка заплатила кошти, вона була змушена звертатися до інших лікарів і витрачати додаткові витрати для виправлення допущених лікарем помилок, у зв’язку із чим їй нанесено також фізичних і психологічних страждань.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову на підставі того, що позивачка не уклала письмову угоду з медичним закладом, не отримала розрахунковий документ, акт виконаних робіт чи інший документ, який міг би засвідчити факт надання їй неякісної послуги конкретним суб’єктом господарювання. Тому неможливо встановити особу, яка завдала позивачці шкоду, і, відповідно, причинний зв’язок між протиправною поведінкою такої особи та завданою позивачці шкодою.
Водночас апеляційний суд скасував попереднє рішення суду та частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивачки 64 730 грн. майнової ( сплаченої за лікування) та 10 000 грн. моральної шкоди, а всього на суму – 74 730 грн. Суд зауважив, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо протезування зубів, зокрема, це підтверджується показаннями свідка та скріншотами екрана телефону з відображенням листування між позивачкою та відповідачем.
Верховний Суд 30.11.2022 залишив рішення апеляційної інстанції без змін, зробивши такі правові висновки:
Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. У судовому процесі він має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення з боку обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров’ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. Вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки – слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.
На підтвердження своїх вимог позивачка подала до суду висновок клініко-експертної оцінки, в якому, зокрема, зазначено, що пацієнтка проходила лікування і протезування у відповідача.
Допитаний у судовому засіданні свідок підтвердив надання стоматологічних послуг позивачці саме відповідачем. Статтею 218 ЦК України регламентовано, що саме в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. У цій справі саме відповідач заперечував факт перебування в договірних правовідносинах із позивачкою, а тому був зобов’язаний із застосуванням засобів доказування, зазначених у вказаній статті, довести факт відсутності між сторонами договірних правовідносин.
Крім того, суди встановили та підтвердили матеріалами справи листування між позивачкою та відповідачем у мобільному месенджері «Вайбер» про надання медичних послуг, а відповідач не спростував факту надання ним неякісних стоматологічних послуг позивачці, а лише заперечував наявність між сторонами договірних правовідносин. Колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги щодо помилковості висновку апеляційного суду в частині прийняття як допустимого доказу роздруківки з мобільного додатка «Вайбер», оскільки вказаний доказ оцінений судом у сукупності з іншими доказами, в результаті чого зроблено висновок про доведеність позовних вимог.
Також вдалося отримати компенсацію моральної шкоди та матеріальної позивачці у справі № 702/162/21 по рішенню суду від 04.08.2021, яка в позові до районної лікарні (в якій вона перебувала у зв’язку з пологами) вказувала на безвідповідальне ставлення персоналу до виконання посадових обов`язків, невиконанням зобов`язань перед замовником (Національної служби здоров’я України) за програмою медичних гарантій. Було порушено її прав як пацієнтки і заподіяння матеріальних збитків в розмірі 8000 грн. (до цієї суми увійшли, зокрема – «Набір кесарів розтин» та наркоз, придбані за рекомендацією лікаря, хоча кошти на пологи від НСЗУ до лікарні надійшли в повному обсязі) та моральної шкоди, яку позивачка оцінила в 100 000 грн. Зазначала, що в результаті стресу й переживань з приводу конфлікту з медиками у неї припинилась лактація і дитину перевели на штучне вигодовування, що призвело до погіршення здоров`я немовляти та потребувало значних фінансових витрат, зокрема на молочну суміш.
Суд з урахуванням обставин справи, характеру та об`єму заподіяних позивачці моральних страждань, ступеня їх доведеності, вирішив за необхідне стягнути із відповідача на користь позивачки 400 грн. Зазначений розмір моральної шкоди за рішенням суду, відповідає вимогам розумності і справедливості. Матеріальну шкоду відшкодовано в сумі 4739,10 грн. (сплата за набір).
Також у справі № 537/4429/15 жінка звернулася із позовом до пологового будинку про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок безпідставної стимуляції пологової діяльності, на яку вона не давала згоди.
Верховний Суд задовольнив позовні вимоги та стягнув з клінічної лікарні на користь позивачки компенсацію за завдану їй моральну шкоду в сумі 74 412 грн
Верховний Суд посилаючись на докази по справі (зокрема, матеріали службового розслідування та висновки судово-медичної екпертизи та інше) зазначив, що позивачка зазнала фізичного болю внаслідок введення в її організм препаратів для підсилення пологової діяльності, моральних переживань у зв’язку з самовільним вибором лікарем способу пришвидшення пологів та прийняття рішення у вигляді внутрішньовенного введення препарату без її дозволу та з відчуттям страху за майбутній стан здоров’я народженої дитини, душевних переживань у зв’язку із самою втратою новонародженої дитини, врахувавши зміни у її життєвих і громадських стосунках, погіршення самопочуття, необхідність звернення за кваліфікованою допомогою до лікаря-психіатра, а отже має право на стягнення з клініки компенсації за нанесену моральну шкоду.
В судовому спорі із медзакладом без судової експертизи на перемогу сподіватись не варто
Одним із головних доказів слід зазначити висновок судово-медичної експертизи
Як правило, на вирішення судово-медичної експертизи ставляться питання:
- які захворювання, симптоми, синдроми були у особи на момент звернення за медичною допомогою?
- які види медичних послуг було надано особі?
- чи відповідають нормам, стандартам якості медичні послуги, надані особі?
- чи є у особи дефекти, пошкодження органів, які залишилися після надання медичних послуг, які потребують (потребували) виправлення та/або лікування?
- чи є неякісне надання медичних послуг причиною, що потягла за собою наслідок у вигляді повторного лікування (перелікування)?
Одним з важливих доказів заподіяння і розміру (суми) компенсації за моральну шкоду також є експертиза – судово-психологічна, на вирішення якої ставляться питання:
- які індивідуально-психологічні особливості має особа?
- чи відбулися зміни в емоційному стані особи, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості, що виникли внаслідок впливу певних обставин (лікарська помилка, недбалість, порушення права на достовірну та своєчасну інформацію про стан здоров’я, ін.)?
- чи є ситуація психотравмувальною для особи і чи завдано їй страждання (заподіяно моральну шкоду)?
- якщо особі завдано страждань (заподіяно моральної шкоди), який орієнтовний розмір (сума) грошової компенсації за завдані страждання (заподіяну моральну шкоду)?
Так, постановою Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 755/2545/15 залишено в силі рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «Боріс» на користь фізичної особи майнової шкоди в розмірі 2 890 грн., відшкодування моральної шкоди на суму 450 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач при падінні отримав легку шкоду здоров’я у вигляді гематоми на руці, яка зменшувалась повільно, а тому через декілька днів він звернувся в клініку «Боріс» за медичною допомогою. В клініці після огляду та проведення дослідження лікарями-спеціалістами лікар ортопед-травматолог встановив діагноз: «вивих плечового суглоба» і йому було виконано «закрите усунення вивиху правого плеча» та після рентгенівського знімку накладено пов’язку. Через декілька днів він повторно звернувся до цієї клініки, оскільки почував себе погано і черговий лікар після комп’ютерної томограми руки та плеча запропонував провести термінову операцію з метою стабілізації плечового суглобу шляхом встановлення металевого штифту.
Оскільки висновки лікарів відрізнялись позивач довгий час звертався до інших професійних травматологів і невропатологів міських лікарень та інститутів, всі висновки яких були одностайними і протилежними твердженням лікарів клініки «Борис», які стверджували що ліквідували вивих плеча, проте цей вивих з’явився після їх лікування і призвів до пошкодження двох нервів плеча.
Внаслідок цих дій лікаря ТОВ «Боріс» у подальшому позивач неодноразово звертався до різних лікувальних установ і тривалий час перебував на лікуванні, у зв’язку із чим йому надано інвалідність.
Залишаючи 27.02.2019 рішення суду першої інстанції в силі Верховний Суд погодився із відхиленням судом акту дослідження та висновку МОЗ України, яка свідчить, що надана медична допомога позивачу в клініці «Борис» в повному об’ємі відповідала характеру травми і стандартам надання медичної допомоги та про неможливість визначити коли відбулося ушкодження нервів плеча, що призвело до погіршення здоров’я пацієнта та його інвалідності.
В той же час суд першої інстанції, з яким погодився Верховний Суд взяв до уваги медичну документацію, надану позивачем, консультативний висновок спеціалістів, письмові та усні в суді роз’яснення спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, а також висновок комісійної судово-медичної експертизи, якими доведено вину відповідача та зв’язок між діями лікаря цього закладу та погіршенням здоров’я і навіть інвалідності.
Прикладом також може бути справа № 463/3653/14, по який було проведено судово-психологічну експертизу у якій визначено ступінь та розмір моральної шкоди, спричиненої лікарями пологового будинку при прийнятті пологів, що призвело до погіршення здоров’я жінки та смерті новонародженої дитини. З урахуванням цього висновку експертизи на користь жінки, а також її чоловіка стягнуто з лікарні компенсацію моральної шкоди на суму 160 000 грн.
Також, постановою Верховного Суду у справі № 161/7881/20 від 09.02.2022 залишено в силі рішення першої інстанції про стягнення з лікарні на користь дружини та дитини померлого внаслідок некваліфікованих дій лікаря-хірурга моральної шкоди по 200 000 кожному. При цьому причинний зв’язок між некваліфікованими діями лікарі-хірурга та смертю потерпілого встановлено саме судово-медичною експертизою.
Зазначене свідчить, що при належній доказовій базі цілком можливо стягнути з медичних закладів матеріальну та моральну шкоду, завдану наданням неякісною медичної допомоги (послуги), у зв’язку із чим слід звернутися до фахівця-адвоката, який допоможи зібрати належні докази, підготувати процесуальні документи, а також захистить права пацієнта як в досудовому так і в судовому порядку.