Верховний Суд, роглянувши 16.04.2025 справу з корпоративного спору щодо невиплати одному із учасників ТОВ дивідендів, звернув увагу, що в таких діях ТОВ наявні ознаки дискримінації одного з учасників, протиправності, направленої на перешкоджання такому учаснику ТОВ можливості вчинення ним дій для реалізації своїх прав як учасника товариства та втручання в його майнові права.
Особа 1 звернувся до суду з позовом до ТОВ про стягнення 10 889 440 грн. невиплачених дивідендів. Позовні вимоги Особа 1 обґрунтовані порушенням прав позивача як учасника ТОВ із часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 50%, що випливає із недотримання принципу пропорційності сплати дивідендів учасникам товариства.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позов задоволено.
Верховним Судом рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін з огляду на наступне.
У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 88 ГКУ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦКУ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).
Відповідно до пунктів «а» та «б» ч.1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Згідно зі ст. 26 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток; товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства; дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом; виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників; посадові особи товариства, винні у введенні в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо повернення виплат товариству.
У відповідності до ст. 27 вказаного Закону товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо: 1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв`язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до цього Закону; 2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати. Статутом товариства можуть додатково передбачатися інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися. Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.
Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством – загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.
Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.
Задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.
Встановлено, що загальними зборами було прийнято ряд рішень, яким вирішено питання щодо здійснення розподілу прибутку товариства.
У статутних документах ТОВ, на момент прийняття учасниками спірних рішень про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів, було зазначено про рівний розподіл між учасниками товариства часток у статутному капіталі (по 50% у кожного).
Отже Особа 1 та Особа 2 , володіючи обидва по 50% часток у статутному капіталі товариства, в однаковій мірі мають право на розподіл дивідендів від діяльності товариства. Так, законодавчо презюмується виплата дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток, тобто в однаковому розмірі.
Проте, судами встановлено прийняття загальними зборами ТОВ рішення про спрямування прибутку товариства на виплату дивідендів лише відповідачу – одному із учасників товариства.
ВС зазначив, що зазначив, що сплата одному учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає іншому учаснику – позивачу “законне очікування”, що йому також будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій, що у позивача були правомірні очікування на дотримання товариством, зокрема в особі директора Особа 2, у своїй діяльності принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Участь всіх учасників товариства у загальних зборах учасників товариства під час вирішення питання про розподіл дивідендів та їх голосування за визначений розподіл, не може анулювати невід`ємне право всіх учасників на пропорційний розподіл чистого прибутку в якості дивідендів.
При цьому судами також обґрунтовано враховано, що Особа 2 є учасником товариства, що володіє 50% статутного капіталу та є одночасно директором цього товариства; має більше впливу на управління товариством, а відтак зазначені умови ставлять учасників ТОВ у нерівне становище. Так, не отримавши від товариства самостійного волевиявлення на вирішення питання про розподіл належних позивачу дивідендів, останній був змушений ініціювати цю процедуру самостійно. Позивачем, як учасником 50% частки, було направлено директору товариства (Особа 2) вимогу про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ. Не отримавши у встановлений статутом строк відповідного рішення на висловлену вимогу, позивач був змушений самостійно скликати загальні збори учасників ТОВ, на які третя особа – Особа 2, як учасник 50% частки, не з`явився.
З огляду на викладене, ВС погодився з висновками судів, що в даному випадку порушене право позивача підлягає захисту, оскільки виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, в діяннях (діях та бездіяльності) відповідача наявні ознаки дискримінації одного з учасників, протиправності, направленої на перешкоджання позивачу можливості вчинення ним дій для реалізації своїх прав як учасника товариства та втручання в майнові права позивача.