ЗА ВИМОГОЮ, ЯКУ ЗАЗДАЛЕГІДЬ НЕМОЖЛИВО ВИКОНАТИ
Верховний Суд, переглядаючи 19.12.2024 вперше у судовій практиці навів правові висновки щодо правомірності накладення Антимонопольним комітетом штрафу за порушення, передбачене п. 13 ст. 50 «Про захист економічної конкуренції» № 2210-ІІІ-неподання інформації на вимогу АМК у встановлені строки.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову ТОВ 1 про визнання недійсним рішення АМК про вчинення порушення, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону №2210-ІІІ у вигляді неподання інформації позивачем на вимогу АМК від 28.09.2021 у встановлений ним строк, за що на Товариство накладено штраф у розмірі 43 452 318 грн.
Верховний Суд 19.12.2024 не погодився із вказаними висновками судів попередніх інстанцій та скасував зазначені рішення з огляду на наступне.
Оспорюване рішення Відповідача аргументовано тим, що АМК отримало інформацію про укладання 5 іноземними компаніями, в тому числі SEP 71 B.V., та одним іноземним приватним АТ угод щодо фінансування відповідного проекту та розподілу повноважень між його учасниками; ТОВ 1 пов`язане відносинами контролю в розумінні ст. 1 Закону № 2210-ІІІ з компаніями SOI B.V. та SEP 71 B.V.; між ТОВ 1 та компанією SOI B.V. існує ланцюжок контролю, а компанія SEP 71 B.V. та ТОВ 1 входять в єдину мережу контролю, де в обох випадках головною особою є компанія S., яка не підконтрольна будь-якій іншій особі.
У зв`язку з цим Комітет з метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання надіслав ТОВ 1 вимогу від 28.09.2021 про надання інформації з переліком питань. Водночас ТОВ 1 у відповіді на запит не надало відповіді на поставлені Комітетом питання, оскільки не володіло такою інформацією.
Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи обмежились лише встановленням підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1, 63 Закону № 2210-ІІІ та дослідженням причин, з яких відомості (інформацію/документи) на вимогу не було подано.
Разом з тим, неподання інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (відповідно до її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання правомірної вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин.
Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе непритаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм.
Встановлення змісту документа, який надходить на вимогу органу АМК в аспекті надання (неповного надання), ненадання інформації на таку вимогу належить до дискреційних повноважень органу АМК, разом з тим дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
Комітет, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються. В іншому випадку матиме місце порушення принципу справедливості юридичної відповідальності, зокрема, відповідальність несе лише та особа, яка скоїла правопорушення.
Верховний Суд дійшов висновку, що у вимози АМК про надання інформації повинна бути реальність як самої поставленої мети, так і реальність способів її досягнення. Вимога Комітету не можуть встановлювати нездійсненні цілі та/або покладати обов`язки, які наперед неможливо виконати на практиці.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2210-ІІІ цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Судам перш за все необхідно було дослідити, чи була спрямована вимога про витребування інформації та документів на забезпечення захисту економічної конкуренції в Україні, ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Водночас суди не дослідили, чи була спрямована вимога про витребування інформації та документів у Товариства на забезпечення захисту економічної конкуренції саме в Україні, ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Крім того, з`ясовуючи зміст документа, який судами досліджується та оцінюється, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту, адже форма не може превалювати над змістом такого документа. Застосування приписів ст. 1 Закону № 2210-ІІІ в контексті спірних правовідносин має враховувати, що відносини контролю для визначення групи повинні мати відповідний зв`язок зі здійсненням суб`єктами господарювання, пов`язаними відносинами контролю, господарської діяльності, правомірність якої є об`єктом контролю органів Комітету.
Проте наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та не дослідили: змісту листа–відповіді ТОВ на вимогу АМК; не навели мотивів прийняття (відхилення) аргументів Товариства про те, що воно не є та ніколи не було учасником проєкту, не володіє запитуваною інформацією та документами, натомість посилалося на ймовірність володіння запитуваною інформацією та документами S.O.І. B.V., яке може звернутися із запитом про надання інформації та документів до суб`єкта господарювання групи S., що є стороною запитуваних Комітетом угод. Крім того суди не перевірили дії Комітету щодо розгляду листа ТОВ виключно як клопотання про продовження строку для надання відповіді на вимогу.
Встановлення цих обставин має вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи з огляду на зміст інкримінованого Товариству порушення – неподання (взагалі) запитуваної у вимозі інформації та документів у встановлений органом Комітету строк та накладення за це на ТОВ штрафу.