Об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 січня 2021 уточнила висновки щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, викладені в раніше прийнятих постановах Верховного Суду, зокрема, вказала:
– безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
– за дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦКУ, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦКУ, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
– заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
– наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника;
– наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Ураховуючи вказану правову позицію Верховний Суд 11.06.2024, переглядаючи судові рішення у справі зі спору щодо визнання одностороннього правочину (заяви) про зарахування зустрічних вимог недійсними, скасував судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, вказавши на їх передчасність та необхідність дослідження оспорюваний правочин на предмет безспірності зарахованих вимог.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відмовлено у задоволенні позову ТОВ до СП про визнання недійсним одностороннього правочину Відповідача, оформленого листом (заявою) від 13.04.2023 про зарахування зустрічних вимог між сторонами.
Суть спору в тому, що між ТОВ (Постачальник) і СП (Покупець) 09.11.2022 укладено договір постачання товару у кількості 1 500 штук, загальна вартість якого – 3 149 550 грн., яка еквівалентна 86 200 євро з ПДВ за курсом НБУ грн. до євро 36,5375 станом на 09.11.2022.
У зв’язку із неналежним виконанням сторонами договору поставки Відповідач 13.04.2023 звернувся до Позивача з листом з вимогою про сплату неустойку в розмірі 229 869 грн., нараховану внаслідок прострочення поставки товару та направив оспорювану заяву про зарахування зустрічних вимог. Позивач 20.04.2023 направив Відповідачу лист з вимогою здійснення повної оплати за Договором у розмірі 5 709,06 євро, в еквіваленті гривні на дату здійснення платежу.
Зокрема, в оспорюваному листі зазначено, що СП є боржником, а ТОВ кредитором у виконанні грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару за договором поставки від 09.11.2022 , строк оплати якого настав, на суму 716 644,25 грн (вимога 1); ТОВ є боржником, а СП є кредитором у виконанні грошового зобов`язання з оплати неустойки за цим договором постав , строк оплати якої настав, на суму 229 869,10 грн (вимога 2). Отже на виконання ч. 2 ст. 601 ЦКУ СП заяви про зарахування свого зобов`язання перед ТОВ за вимогою 1 у розмірі 229 869 грн. та зобов`язання ТОВ перед СП за вимогою 2 у розмірі 229 869 грн. На думку СП, зобов`язання СП перед ТОВ за вимогою 1 припиняється частково на суму 229 869 грн, а зобов`язання ТОВ перед СП за вимогою 2 припиняється повністю.
Верховний Суд 11.06.2024 скасував вказані судові рішення з огляду недослідження судами оспорюваного правочину з урахуванням доводів Позивача на відсутність безспірності у зобов`язаннях контрагентів.
За результатами нового розгляду рішенням суду першої інстанції від 04.09.2024, урахувавши правову позицію ВС позов задовольнив з огляду на те, що Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено, насамперед, порушення прав заявника та наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсним.
Статтею 601 ЦКУ встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша – боржником, а в другому – навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) – лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання..
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: – бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); – бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 3 ст. 549 ЦКУ). Для застосування до постачальника вказаного заходу відповідальності, покупцем повинно бути доведено обставини настання строку поставки товару.
Виходячи зі змісту специфікації (додаток до договору) сума попередньої оплати повинна становити еквівалент в євро 68 960,38 євро, а після сплата – 17240,10 євро.
Отже, 50 денний строк поставки для постачальника починає свій перебіг після внесення покупцем попередньої оплати в розмірі, що еквівалентний 68 960,38 євро за курсом євро НБУ.
Виходячи з курсу євро по відношенню до гривні, що був встановлений НБУ 23.12.2023 та 29.12.2023 покупцем було перераховано постачальнику суми грошових коштів, яка сумарно еквівалентна 68 401,80 євро.
Означене вказує на відсутність підстав вважати, що 29.12.2023 покупцем було здійснено останній платіж, внаслідок якого фактично було виконано в повному обсязі зобов`язання з попередньої оплати товару, а отже, і відсутні підстави починати відлік 50 денного строку поставки з означеного моменту, оскільки недоплата становила 558,53 євро. При цьому, суд звернув увагу, що у даному випадку виставлення позивачем рахунків на оплату ніяким чином не нівелює обов`язку постачальника здійснювати платежі так, щоб сплачені ним суми були рівні (і відповідали) еквівалентам в євро здійснюваних платежів на дату їх внесення, а не виставлення рахунку.
Поставка товару здійснювалась за видатковими накладними від 01.03.2023 № 33, від 14.03.2023 № 36, від 14.03.2023 № 37 від 14.03.2023 № 38, від 06.04.2023 № 43. Доказів доплати 558,53 євро покупцем до моменту поставки товару матеріали справи не містять.
При цьому, судом враховано, що за умовами специфікації строк поставки: до 50 днів з дня отримання передоплати з можливістю дострокової поставки, а отже, дії постачальника щодо поставки товару до моменту отримання повної суми попередньої оплати відповідають умовам укладеного між сторонами правочину.
За таких обставин, суд погодився із доводами Позивача щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, оскільки у Постачальника за договором від 09.11.2022 обов`язку сплатити неустойку за порушення строків поставки товару не виникло та дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для визнання недійсним одностороннього правочину від 13.04.2023 СП про зарахування зустрічних вимог.