БЕЗ ЗМІНИ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
З 2015 року існувала стала правова позиція Верховного Суду щодо застосування до земельних правовідносин (оренда, передача землі у власність) статей 31, 33 – 37 ЗК України.
Відповідно до позиції Верховного Суду зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади в рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного законодавством.
Така зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою, зокрема, для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду 01.06.2021 відступила від вказаної правової позиції та зробила протилежний висновок з цього питання.
Так, прокурор звернувся в господарський суд до сільради, фермерського господарства (орендаря земельних ділянок) про визнання недійсним рішення про затвердження проекту землеустрою та визнання недійсним договору оренди землі.
Позов прокурора, окрім іншого, мотивовано тим, що спірні земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті) та систематично використовувались для сінокосіння, проте були передані в оренду відповідачу для ведення фермерського господарства, внаслідок чого відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням встановленого порядку зміни цільового призначення земель, що суперечить статті 21 ЗК України.
Господарським судом області, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, у позові відмовлено.
Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи цю справу та залишаючи без змін вказані судові рішення, змінила підстави такої відмови у мотивувальних частинах цих рішень з огляду на наступне.
Із змісту ст.ст. 19, 20 ЗК України вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 – 37 цього Кодексу.
Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 – 37 ЗК України для такого виду використання.
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.
Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.
Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в попередніх постановах Верховного Суду та зазначила, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення не повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.