Бажання страхових компаній заробити як можна найбільше доходу та максимально знизити виплату по страховим подіям, породжує величезну кількість судових спорів застрахованих осіб зі страховими компаніями.
Велику частину таких договорів є договори КАСКО – договори страхування на випадок ДТП, угону, стихійні явища, нанесення шкоди від пожежі, удари блискавки, урагану, шторму та іншого. Великі договірні відділи страхових компаній займаються розробленням страхових договорів з головною метою – щоб при настанні страхового випадку клієнт обов’язково заплутався, десь допустив помилку та такому клієнту було б обгрутновано (на думку страхової компанії) відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Деякі цікаві позиції висловлені в постановах Верховного Суду по справам про стягнення страхового відшкодування у 2023 – 2024 році:
1. Якщо умови договору страхування не містять дату вступу його в силу, він набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, у тому числі сплати Страхувальником внеску особисто працівнику страхової компанії
Договір страхування КАСКО, прив’язаний умовами дійсності до полісу ОСЦПВ, набуває чинності з часу вступу в дію останнього
Суть спору у даній справі в тому, що Особа 24.06.2024 уклала із страховою компанією (ПрАТ ) 5 договорів страхування, у тому числі поліс ОСЦПВ та договір добровільного комплексного страхування (повний автозахист-КАСКО) і в цей же день сплатив за них кошти особисто працівнику Відповідача, який інформував, що кошти зараховані, а договори почнуть діяти з 25.06.2022.
25.06.2022 о 7 годині ранку сталося ДТП, в якому визнано винним Позивача. Разом з тим, йому відмовлено у страховому відшкодуванню у зв’язку із тим, що договір ОСЦПВ почав діяти з 00.00 год. 25 червня, а договір КАСКО- з 26 червня, оскільки кошти за нього надійшли на рахунок ПрАТ 25.06.2022.
Залишаючи 18.09.24 без змін рішення першої інстанції про задоволення позову та стягнення з Відповідача 130 тис. грн.- кошти страхового відшкодування, інфляційні втрати, пеню, 3 % річних – 11 126 грн., Верховний Суд зазначив, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інші умови набрання ним сили не встановлено у цій угоді.
Кошти Страхувальник передав особисто працівнику ПрАТ, і про даний факт зазначено в полісі ОСЦПВ, а також вказано, що договір набирає чинності з 00.00 години 25.06.2022.
Вказане підтверджується квитанціями банку, згідно яких працівник Страховика здійснила перерахування коштів 25.06.2022 о 07.42 та 07.45 годин зі своєї картки, але повинна була здійснити перерахунок 24.06.2022, тобто в момент отримання коштів від Позивача.
До того ж страхова компанія 25.06.2022, проводила огляд автомобіля після ДТП та здійснила калькуляцію ремонту з метою визначення майбутньої суми відшкодування, що також підтверджує чинність полісу ОСЦПВ.
Умовами договору КАСКОо передбачено його дію лише при наявності чинного полісу ОСЦПВ, що, із вищевказаних мотивів чинності на час ДТП останнього, доводить і чинність прив’язаного до нього договору КАСКО.
За таких підстав, ВС дійшов висновку про чинність договорів страхування на час ДТП, а тому позов підлягає задоволенню і з Відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за час затримки розрахунку із Страхувальником.
2. При повному знищенні транспортного засобу внаслідок ДТП страхове відшкодування Страхувальнику по КАСКО виплачується в межах страхової суми за вирахуванням дійсної ринкової вартості на момент страхового випадку
За договором КАСКО не передбачається право Страховика самостійно обирати спосіб визначення дійсної ринкової вартості залишків пошкоджень транспортного засобу
Позивач, у зв’язку із пошкодженням його застрахованого (КАСКО) автомобіля в ДТП, звернувся до АТ ра предмет страхового відшкодування. Разом з тим, йому було відшкодовано лише 337 596 тис. з розрахунку: 1 млн. 600 тис. грн. (страхова сума) – 0 грн (франшиза) – 1 183 500 грн (вартість залишків, визначених на підставі торгів ТОВ) – 78 904 грн. (знос за період дії договору страхування). У листі Страховика також зазначено, що згідно з висновком експерту відновлювальний ремонт авто становить 1 203 750 грн. і, оскільки це перевищує 75 % страхової суми (1 млн. 600 тис. грн.) –автомобіль вважається знищеним.
Не погоджуючись із сумою відшкодування Позивач вказував, що АТ без узгодження із ним визначило вартість залишків після ДТП автомобіля не відповідно до товарознавчої експертизи, а на підставі інтернет-торгів згідно з неперевіреними висновками експерту, що ставить під сумнів прийняття ним до уваги реальний стан авто. Також визначаючи вартість відновлювального ремонту авто, Відповідач не оцінив автомобіль у стані після ДТП. Разом з тим, згідно експертизи ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані- 412 864 грн. У зв’язку із цим Позивач вважав, що сума недоплаченого страхового відшкодування складає 770 635 грн.: 1 млн. 600 тис. грн. (страхова сума) – 0 грн (франшиза)- 412 864 грн. (ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані) – 78 904 грн. (знос) – 337 596 грн. (виплата Страховиком).
Верховний Суд 12.04.2023 погодився із доводами Позивача та висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про стягнення із Страховика по договору КАСКО 770 635 грн., зазначивши наступне.
Згідно з умовами договору КАСКО (п. 10.2.4) при повному знищенні (фактичній чи конструктивній) транспортного засобу або втраті транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми, але не більше його дійсної ринкової вартості на момент страхового випадку.
У цій справі встановлено, що мало місце повне знищення автомобілю внаслідок ДТП.
ВС погодився із розрахунком суми відшкодування, наведеної позивачем, оскільки ним розраховано суму з урахуванням вищезазначених умов договору, в той час як Відповідач не врахував дійсну ринкову вартість автомобіля на час ДТП, замінивши її на визначену вартість продажу авто на торгах, тобто фактично відновлювальну вартість пошкодженого авто.
Водночас ВС, відхиляючи як безпідставні доводи касаційної скарги АТ про те, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає до виплати страхувальнику внаслідок конструктивної загибелі авто, визначається на розсуд Страховика одним із способів, передбачених пунктом 10.2.4 Договору страхування, вказав на відсутність у договорі КАСКО права Страховика самостійно обирати спосіб визначення дійсної ринкової вартості залишків пошкоджень автомобіля.
Отже ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій про хибність розрахунків Страховика на предмет суми, яка підлягає відшкодуванню Страхувальнику за договором КАСКО, що призвело до значного її зменшення, а тому на користь Позивача підлягає додатково до виплаченої (337 596 грн.) стягненню сума у розмірі 770 635 грн.
3.Підтвердженням факту настання страхового випадку у вигляді викрадення авто за договором КАСКО є надання Страхувальником відомостей із ЄРДР про порушення кримінальної справи за цим фактом
Не виплата страхових відшкодувань по договору КАСКО у зв’язку із викраденням авто не може бути з підстав необхідності надання слідчими органами результатів розслідування кримінальної справи по даному факту
Верховний Суд 14.08.2024 залишив в силі постанову суду апеляційної інстанції про стягнення із страхової компанії (ПрАТ) на користь Позивача страхове відшкодування за договором страхування КАСКО – 622 тис. грн., пеню за несвоєчасну виплату – 39 497 грн., 3 % річних – 47 234 грн., інфляційні збитки – 110 696 грн.
У Позові Особа вказував, що у нього було викрадено застрахований у Відповідача автомобіль по договору КАСКО, однак ПрАТ відмовив йому у страховому відшкодування з мотивів не доведення Позивачем настання страхового випадку належними документами.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що Позивачем не доведено Відповідачу шляхом надання офіційних документів про обставини настання страхового випадку, як це передбачено умовами договору страхування. При цьому, суд вказав, що підставами для здійснення виплати у разі викрадення авто є не саме повідомлення Страхувальника про зникнення автомобіля, а юридичний акт органу, уповноваженого законом, ухвалений у формі, визначеній для розслідування злочинів, щодо встановлення факту вчинення злочину.
Водночас, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, ВС вказав, що положення ст. 25 ЗУ «Про страхування», ст. 991 ЦКУ нерозривно пов`язують момент виникнення обов`язку Страховика здійснити страхові виплати із настанням страхового випадку.
Згідно з умовами договору КАСКО-до страхових ризиків, у зв’язку із якими настає страховий випадок є викрадення застрахованого автомобіля, а також крадіжка, грабіж, розбій.
Договором передбачено, що не є страховим випадком незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене способом іншим, ніж зазначено вище, наприклад, внаслідок шахрайських дій третіх осіб.
Також умовами договору (п.30.5) передбачено випадки, коли Страховик має право відмовити у виплаті, зокрема, надання Страхувальником неправдивої інформації, невиконання вимоги щодо надання необхідних документів тощо.
Встановлено, що Позивач в день викрадення повідомив Відповідача про викрадення авто та про те, що дані відомості офіційно внесені в ЄРДР. При цьому свідоцтво про реєстрацію авто та 2 ключа від нього визнані речовими доказами по порушеній кримінальній справі.
Однак, на заяву Позивача про страхове відшкодування, Відповідач інформував про відтермінування виплат, у зв’язку із проведенням додаткової перевірки. В подальшому, у зв’язку із отриманою інформацією від слідчих органів, про те, що викрадене авто було знято з обліку, декілька разів перепродано та зареєстровано за новим власником по договору купівлі-продажу, за заявою Відповідача до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 ККУ – невстановлені особи шахрайським способом намагалися заволодіти грошовими коштами названої страхової компанії.
Отже відповідач у запереченнях на позов зазначив про недобросовісність Позивача, оскільки в його діях вбачається, що страхування автомобіля здійснено з метою незаконного отримання страхової виплати. Крім того вказав, що страхове відшкодування за умовами договору КАСКО буде лише після встановлення причин зникнення авто та визначення розміру збитку.
Разом з тим, що Верховний Суд зазначив, що Позивач на обгрунтування позову надав в суд заяву про незаконне заволодіння транспортним засобом за договором добровільного страхування, оформленої на бланку страхової компанії Відповідача, виклав обставини викрадення транспортного засобу, які свідчать про ймовірну крадіжку автомобіля всупереч його волі, повідомив правоохоронні органи про це викрадення, яким передав свідоцтво про реєстрацію та два ключі від автомобіля.
Вказані докази виключають заволодіння транспортним засобом у спосіб шахрайства, а також у матеріалах справи відсутні інші докази, які б свідчили про викрадення транспортного засобу в інший спосіб, який не є страховим випадком.
Крім того, встановлено, що Верховний Суд 09.08.2022 залишив без змін судові рішення, якими відмовлено страховій компанії у задоволенні позову про визнання договору страхування недійсним. Кримінальне провадження, порушене за заявою Відповідача, передбачене ч. 1 ст. 15, ч.3 ст. 190 ККУ закрито за відсутності складу злочину.
Отже ВС дійшов висновку, що Позивач у повному обсязі подав до Страхувальника документи, передбачені договором для підтвердження настання страхового випадку та виплати йому страхових виплат.
При цьому ВС вказав, що умовами договору передбачено, що підтвердженням викрадення авто є повідомлення внесення в ЄРДР відомостей про порушення кримінального провадження за цим фактом, а не повідомлення слідчих органів про результати розслідування цієї справи.
Отже, мотиви відтермінування виплати у зв’язку із проведенням додаткової перевірки і в наступному відмова у такій виплаті із надуманих Страховиком причин, зокрема, про причетність Позивача до викрадення авто та його шахрайських дій щодо страхування є безпідставними, а позов підлягає задоволенню.