Верховний Суд, переглянувши 16.03.2023 справу зі спору про визнання недійсним договору оренди землі недійсним, надав роз’яснення щодо порядку надання фермерському господарству земельної ділянки та відмінність першопочаткового надання в оренду землі з метою створення фермерського господарства та отримання в оренду додаткової землі вже після державної реєстрації ФГ.
Верховним Судом 16.03.2023 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову прокурора до Держгеокадастру, Фермерському господарству про визнання недійсними наказу Держземагентства від 28.10.2014 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель с/г призначення державної власності та договору оренди земельної ділянки від 05.12.2014, укладеного між Відповідачами.
Позов обґрунтований тим, що на момент прийняття Відповідачем 1 оспорюваного наказу ФГ вже набуло статусу юридичної особи, а відтак Особа 1 (голова ФГ) не мав права на отримання додаткової земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, оскільки ФГ після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки лише за результатами земельних торгів, порядок яких визначено ст. 135 ЗКУ.
Не погоджуючись із вказаними висновками прокурора, Верховний Суд зазначив, що стаття 123 ЗКУ врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться.
Водночас, відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗКУ, Законом України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-ІV, що є спеціальним нормативно-правовим актом.
Можливість реалізації громадянином права на створення ФГ пов’язана безпосередньо з передачею йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства і є обов’язковою умовою для його державної реєстрації.
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що для отримання у власність (оренду) земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної райдержадміністрації або до місцевої ради відповідно. При позитивному рішенні вказані органи дають згоду на підготовлення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки, який погоджується та затверджується у встановленому Законом порядку. У разі відмови у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства спір виирішується судом.
Таким чином, спеціальний Закон № 973-ІV визначає обов’язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗКУ до змісту клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений ст. 7 Закону № 973-ІV, як спеціального по відношенню до ст.123 ЗКУ.
Орган, який розглядає заяву або суд повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити ФГ та спроможності вести господарство такого типу – виробляти товарну с/г продукцію, займатися її переробленням та реалізацією з метою отримання прибутку на землях, наданих для ведення фермерського господарства.
В той же час, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримати на конкурентних засадах через участь у торгах, що відповідає висновкам в усталеній судовій практиці Верховного Суду.
Встановлено, що земельна ділянка площею 24,7 га, отримана Особою 1 за розпорядженням райради від 25.03.2010 та земельна ділянка, зазначена в оспорюваному наказі із аналогічною площею є однією і тією ж земельною ділянкою.
Таким чином, Особа 1 отримав за пільговою процедурою лише одну земельну ділянку, на базі якої ним і було створено ФГ. Отже, спірну земельну ділянку не можна вважати додатково отриманою Особою 1, а відповідно набуття такої земельної ділянки в оренду не свідчить про збільшення за її рахунок масиву земель фермерського господарства.
За таких обставин ВС констатував недоведення прокурором наявності порушення Відповідачем-1 вимог чинного законодавства щодо передання земельної ділянки у користування і є хибним твердження прокурора, що в даному випадку має місце факт повторного, вже після реєстрації Особою 1 ФГ, отримання додаткової земельної ділянки у спрощеному порядку з метою збільшення площі земель фермерського господарства в обхід обов’язкової процедури – земельних торгів.