Як правило, для ведення бізнесу партнерами найчастіше обирається Товариства з обмеженою відповідальністю, набагато рідше – Товариства з додатковою відповідальністю і доволі рідко – Акціонерні товариства – приватні та публічні.
Варто пам’ятати, що здійснення господарської діяльності у формі акціонерного товариства прямо передбачена в законах – для Банків, операторів розподілу електричної енергії, страхування. Однак, в процесі діяльності, через різне бачення моделі ведення бізнесу, мети досягнення бізнес-інтересів, розходження думок щодо ризиковості шляхів отримання прибутку, може статися конфлікт між учасниками Товариства, що може довести відповідний корпоративний спір до суду. Розгляд корпоративних спорів відноситься до підвідомчості господарських судів.
Ваш бізнес партнер не вносить свій в капітал Товариства; покупець частки Товариства може не розрахуватися за куплену частку; Акціонерне товариство прийняти рішення про додатковий випуск акцій, внаслідок чого ваша частка акцій в Акціонерному товаристві буде суттєво зменшена; з учасником, який вийшов, Товариство не виплачує його ринкову вартість частки. Ці та інші корпоративні спори виникають при здійсненні участі в Товаристві з обмеженою відповідальністю чи Акціонерного товариства.
Найчастіше господарські суди розглядають такі корпоративні спори:
-Оскарження виключення учасника зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю;
-Переведення права та обов’язків покупця при продажу Учасником своє частки Товариства з обмеженою відповідальністю сторонній особі;
-Оскарження акціонером рішення Акціонерного товариства про додатковий випуск акцій;
-Спори, що виникають при укладанні та виконанні договорів купівлі-продажу часток Товариства з обмеженою відповідальністю;
-Спори, що виникають при реорганізації Товариств, зокрема – щодо втрати права власності на частку, акції;
-Стягнення вартості частки Товариства з обмеженою відповідальністю учасником, що вийшов.
Відмінною рисою корпоративного спору є те, що він виникає серед учасників однієї організації і складність таких суперечок в тому, що відносини між учасниками товариства регулюються внутрішніми документами, які не завжди відповідають законодавству. В той же час постійно змінюється законодавство, що регулює питання створення та діяльності різних видів юридичних осіб, як змінюються доволі часто і правові підходи Верховного Суду при вирішення такої категорії спорів.
Отже вирішити корпоративний спір з позитивним результатом для клієнта можливо виключно за допомогою досвідченого у правових нюансах корпоративного законодавства адвоката.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У КОРПОРАТИВНИХ СПОРАХ:
– Консультація з питань, пов’язаних із створенням та діяльністю та припиненням юридичної особи, аналіз виниклої ситуації та перспектив можливих судових процесів;
– Представництво інтересів учасника за загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю або Акціонерного товариства;
– Сбір доказової бази та підготовка процесуальних документів-адвокатського запиту, заяв, скарг, позовів, заперечень на позов, письмових пояснень, клопотань тощо;
– Представництво клієнта у судах усіх інстанцій з метою захисту його прав та інтересів;
– Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта до Апеляційного та Верховного Суду;
– Юридичний супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ
З КОРПОРАТИВНИХ СПОРІВ
1. Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини) іншого учасника товариства, що продається третій особі, якщо інше не передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник
Велика Палата ВС 01.06.2021 розглянула справу за позовом ТОВ 1 в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду (Фонд) до відповідачів (продавця (Особа 1) та покупця (Особа 2)) про переведення на позивача прав та обов’язків покупця за укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ 2 від 07.02.2020.
Позов обґрунтований тим, що, укладаючи договір, відповідачі порушили переважне право позивача на придбання частки в ТОВ 2.
Покупець звернувся до суду із зустрічним позовом до продавця про визнання недійсним договору від 07.02.2020, мотивуючи тим, що Продавець замовчував обставини, які можуть перешкодити вчиненню правочину, що свідчить про навмисне введення Покупця в оману.
Рішенням господарського суду від 22.07.2020, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 21.12.2020, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо підвідомчості судам цивільної юрисдикції спору у справі про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі товариства, викладеного в постанові ВС від 18.03.2020.
Велика Палата ВС відступила від висновку ВС, сформульованого у вказаній постанові ВС, адже для вирішення питання щодо юрисдикції таких спорів не має значення, чи набула особа, на користь якої відчужено частку, корпоративних прав у встановленому законом порядку.
Те, що спір про недійсність договору виник між двома фізичними особами, не змінює його правової природи як спору з правочину щодо частки в статутному капіталі товариства, розгляд якого віднесено до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Розглянувши справу по суті спору ВП ВС скасувала рішення попередніх інстанцій та постановила рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
ВП ВС виходила з того, що позивач за первісним позовом правильно обрав спосіб захисту свого порушеного переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ 2. Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, якщо інше не передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.
Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Якщо статутом ТОВ не встановлено інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства, то відчуження частки товариства здійснюється з дотриманням порядку, визначеного у статтях 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Продаж учасником ТОВ частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов’язків покупця частки на підставі зазначеного Закону.
2. Вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, відповідно до якого позивача було звільнено з посади директора, не призведе до поновлення його порушених прав, оскільки не передбачає його автоматичного поновлення на вказаній посаді. Тому позовна заява повинна містити додаткову вимогу щодо поновлення позивача на посаді
Особа, звільнена за рішенням загальних зборів з посади директора товариства, не може позиватися до цього товариства з вимогами про скасування наступних рішень загальних зборів і зобов’язання скасувати відповідні записи про державну реєстрацію, здійснені на підставі цих рішень після того, коли цю особу було звільнено з посади попереднім рішенням, адже з моменту втрати особою повноважень виконавчого органу товариства, він не може оскаржувати будь-які наступні управлінські рішення товариства
Рішеннями суді першої та апеляційної інстанцій відмовлено у задоволенні позову Особа 1 до ТОВ про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій відмовив повністю.
Позов обгрунтовано тим, що незаконним звільненням позивача з посади директора ТОВ на підставі рішення загальних зборів учасників від 17.12.2020 та вирішено призначити на посаду директора Особа 2. В подальшому, на загальних зборах від 25.02.2021 незаконно призначено Особа 3 на посаду директора ТОВ , за наслідками прийняття рішення про звільнення з посади директора Особа 2.Відповідні відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ щодо керівника Особа 2 та керівника Особа 3.
Верховним судом 15.02.2023 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін з огляду на наступне.
Зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦКУ надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством.
Тобто, за природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував про його незаконне звільнення з посади директора ТОВ на підставі рішення загальних зборів учасників від 17.12.2020 та незаконне цим же рішенням призначення Особа 2, а також за наслідками його звільнення подальше незаконне призначення на цю посаду Особа 3 на підставі рішення загальних зборів від 25.02.2021, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що повноваження, для вчинення яких була видана довіреність від 03.05.2012 на ім`я Особа 3, не передбачали можливість приймати участь від імені довірителя, Компанії, на загальних зборах учасників ТОВ від 17.12.2020 та будь-яких інших загальних зборах, відповідно голосувати з питань порядку денного цих зборів тощо, у т.ч. з питань зміни позивача, як керівника цього товариства. Тобто, Позивач зазначав, що Особа 3 приймав участь у загальних зборах за довіреністю від Компанії, яка втратила чинність та надавала повіреному лише обмежені повноваження, які не охоплюють прийняття рішень щодо усунення керівника (виконавчого органу) з займаної посади. За таких обставин, позивач вважає, що було порушено процедуру ухвалення рішень.
З цього приводу ВС звернув увагу, що твердження скаржника про відсутність у Особа 3 повноважень приймати участь та голосувати від імені довірителя на загальних зборах учасників з питань зміни позивача, як керівника цього товариства, в силу приписів чинного законодавства не можуть бути підставою для визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів саме за позовом звільненого керівника (виконавчого органу), який не є учасником ані відповідача, ані Компанії. Питання щодо представництва учасника (довірителя) на загальних зборах повіреним, в разі неоспорення такого представництва довірителем, не свідчать про порушення процедури скликання та проведення загальних зборів, на які може посилатись керівник товариства, повноваження якого є припиненими на таких загальних зборах, оскільки презюмується необхідна кількість голосів по факту належного представництва учасника.
В той же час, Позивач як виконавчий орган товариства, оскаржуючи своє звільнення, зокрема шляхом оспорення відповідного рішення загальних зборів, повинен доводи визначені законом підстави для визнання його недійсним, як то: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах, чого в даному випадку позивачем доведено не було, оскільки: 1. стаття 99 ЦКУ надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав; 2. у загальних зборах приймали участь два учасники, які володіють частками, що у сукупності становить 100 % статутного капіталу товариства.
При цьому, невизнаних або оспорених корпоративних прав чи інтересів, за захистом яким могло бути подано позов про визнання недійсними відповідних рішень загальних зборів, судами також не встановлено.
Щодо посилання на порушення апеляційним судом статті 238 ЦК України, яка забороняла Особа 3 діяти в своїх інтересах при призначення його на посаду директора відповідача, то колегія суддів відзначає, що призначення останнього директором відбулось в інтересах товариства відповідача та його учасників. Не будучи учасником корпоративного управління товариством відповідача, позивач не має права вимоги щодо оскарження відповідного рішення, яким його не було усунуто з посади керівника, оскільки керівником на той час вже був Особа 4.
Щодо ефективності способу захисту ВС зазначив,що вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 17.12.2020, відповідно до якого Позивача було звільнено з посади директора ТОВ не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки у разі задоволення позову Позивача не буде автоматично поновлено на вказаній посаді, а відповідної вимоги позивачем заявлено не було.
3. У разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом до заявника публічних безвідкличних пропозиції/вимоги та/або самого товариства про стягнення ціни придбання акцій (в процесі процедури сквіз-аут), яка на його думку є справедливою, суди мають з`ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою
Верховний Суд постановою від 04.03.2021 скасував рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову міноритарного акціонера до ТОВ, ПАТ про стягнення 304 941 грн.(різниця між ціною акцій Позивача, яка на його думку є належною, та ціною акцій, визначеною Відповідачами при проведенні процедури примусового викупу його акцій).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні примусового викупу акцій міноритарних акціонерів відповідачі допустили порушення норм Закону України «Про акціонерні товариства», які визначають порядок проведення цієї процедури та порядок визначення ціни придбання акцій, внаслідок чого акції позивача як міноритарного акціонера були викуплені за заниженою ціною, а тому позивач просив стягнути з відповідачів справедливу компенсацію їх ринкової вартості. У якості доказів позивач надав висновки проведеної на його замовлення експертизи щодо ринкової вартості акцій.
Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що суди відмовляючи у задоволенні позову обмежившись лише висновком про те, що у спірних правовідносинах ринкова вартість акцій товариства була правильно визначена саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог, не перевірили розрахунок ринкової вартості акцій, проведений оцінювачем, не з`ясували, якими методами оцінки, якими вихідними даними та показниками керувався експерт при визначенні ринкової вартості акцій, чи враховувався експертом при її визначенні біржовий курс акцій на біржі/біржах (у разі перебування таких акцій в обігу на біржі). Тобто не з`ясували, чи є визначена експертом ринкова вартість акцій об`єктивною та справедливою з урахуванням експертизи, наданої позивачем, в якому ринкова вартість акцій значно є вищою.
Про правомірність вимог позивача може свідчити затвердження під час нового судового розгляду ухвалою суду першої інстанції від 10.06.2021 мирової угоди між сторонами, згідно якої позивачу погоджено виплатити відповідачами компенсацію у розмірі 296 592 грн.
Аналогічну правову позицію зазначено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021.