Економічна діяльність підприємств та підприємців тісно пов’язано з зовнішньоекономічною діяльністю та необхідністю стикання з роботою митних органів.
Вкрай велика кількість переміщення через митний кордон товарів, численний обсяг нормативного регулювання та намагання митних органів максимально збільшити надходження грошових коштів до державного бюджету породжує велику кількість судових спорів з митними органами.
Збільшення митної вартості (коригування), інше зазначення коду товару, не пропуск товару, накладання штрафів, конфіскація товарів, безпідставна відмова у митному оформленню – далеко не повний перелік спірних ситуацій, який може виникнути при здійснення митного оформлення товарів.
Враховуючи, що гальмування з проходженням митниці товарів може мати негативні наслідки по виконанню зовнішньоекономічних контрактів, в тому числі по оплаті збитків та неустойки, суб’єкти господарювання потребують допомоги кваліфікованого та досвідченого адвоката при вирішенні конфліктних ситуацій із митними органами.
Послуги адвокатів АБ «ТКАЧУК І ПАРТНЕРИ» у спорах з митними органами:
Надання консультацій усних та письмових по вирішенню спірних питань з митними органами;
Підготування позовів по коригуванню митної вартості, відмов у митному оформленні, інше визначення кодів товарів, повернення вилучених матеріальних цінностей, оскарження митних платежів та штрафів;
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по коригуванню митної вартості, відмов у митному оформленні, інше визначення кодів товарів, повернення вилучених матеріальних цінностей, оскарження митних платежів та штрафів;
Супроводження виконання судових рішень по коригуванню митної вартості, відмов у митному оформленні, інше визначення кодів товарів, повернення вилучених матеріальних цінностей, оскарження митних платежів та штрафів.
До адвокатів нашого Бюро найчастіше звертаються із наступних питань, що стосуються спорів із митними органами:
Збільшення митними органами митної вартості товару (коригування митної вартості товару);
Спори щодо визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД;
Не пропуск митницею товару через митний кордон;
Накладення митними органами штрафів за порушення митних правил;
Тимчасове вилучення митницею товарів;
Конфіскація товарів;
Відмова у митному оформленні тощо
Вказаний перелік далеко не є вичерпним, однак багаторічний досвід судової практики адвокатів АБ «Ткачук та партнери» дає можливість вирішити багато спірних питань із митними органами на користь клієнта та досягти бажаного результату.
ДОПОМОГА АДВОКАТА
У СПІРНИХ ПИТАННЯХ, З ЯКИМИ НАЙЧАСТІШЕ СТИКАЮТЬСЯ СУБ‘ЄКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО БІЗНЕСУ
З МИТНИМИ ОРГАНАМИ
ЗБІЛЬШЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРУ
(КОРИГУВАННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРУ)
Переважна більшість спорів із митними органами виникає під час визначення митної вартості товарів. Перш за все це зумовлюється небажанням митних органів визнавати контрактну ціну товару, збільшуючи їх митну вартість.
При цьому митні органи застосовують роками напрацьовані методи збільшення вартості товару, що призводить або до необхідності оскарження відповідних рішень або до відкликання митних декларацій для коригування вартості.
Всі ці неправомірні рішення (дії) митників оскаржуються в судовому порядку, в чому допоможуть юристи нашого Бюро.
Можливо навести деякі найбільш розповсюджені підстави, що застосовують працівники митниці для завищення митної вартості товарів та правові позиції з цього приводу Верховного Суду.
1.Включення у вартість товару вартості пакування та маркування.
Незважаючи на вказівки в договорі, що ціна на товар включає вартість експортного пакування та маркування, достатньо часто працівники митниці стверджують, що наданої інформації щодо витрат на пакування товару недостатньо і завищує вартість останнього на такі витрати.
З цього приводу слід навести висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2023.
ТОВ звернулось до суду із позовом до митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Верховний Суд 17.01.2023 погодився із судовими рішеннями попередніх інстанцій про задоволення позову зазначивши наступне.
Платник, здійснюючи митне оформлення товарів, надав необхідні документи, які чітко ідентифікували товари, містили всі відомості та підтверджували числові значення складників митної вартості товарів. Водночас контрольний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів і наполягав на необхідності зазначення витрат на пакування та інших витрат не тільки у зовнішньоекономічному контракті, а й в інвойсі, пакувальному листі.
Непогоджуючись із позицією працівників митниці Верховний Суд за результатами розгляду справи дійшов наступного висновку.
Якщо постачання імпортованих товарів здійснюється на підставі контракту, ціна на товар згідно з умовами FOB, відповідно до «Інкотермс – 2000» охоплює вартість завантаження та навантаження товару в постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Якщо згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, то на підставі положень пп.«в» п. 1 ч.10 ст. 58 МКУ під час визначення митної вартості такі витрати не додаються до ціни, фактично сплаченої за товар.
2.Включення у вартість товару транспортних витрат або страхових платежів
Працівники митниці досить часто не звертають увагу на умови поставки товарів і безпідставно збільшують вартість останнього додаючи у неї витрати на транспортування або страхування.
Про хибність такої позиції митниці також зазначено у постановах Верховного Суду від 16.06.2023, 15.08.2023.
Так, суть спору в 1 першій справі була в тому, що здійснюючи митне оформлення товарів, платник надав необхідні документи, які чітко ідентифікували товари, містили всі відомості та підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Постачання було виконано на умовах CFR.
Декларант не здійснював інших витрат, пов’язаних з перевезенням, страхуванням імпортованих товарів, що повністю відповідало відомостям у документах, наданих під час митного оформлення.
Водночас митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів і наполягав на необхідності зазначення витрат на пакування та інших витрат не тільки у зовнішньоекономічному контракті, а й в інвойсі, пакувальному листі. У кінцевому підсумку було ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів і винесено картки відмови.
Залишаючи 16.06.2023 судові рішення попередніх інстанцій про скасування прийнятих митницею рішень без змін, Верховний Суд зазначив, що в разі постачання товару на умовах CFR транспортні витрати вже є включеними до фактурної вартості товару. Тому під час визначення митної вартості такі витрати не додають до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
У другій справі Верховний Суд 15.08.2023 (задоволено позов про скасування рішення про коригування митної вартості товарів) зробив висновок, що ненадання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, у випадку поставки товарів на умовах поставки CIF, також не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
3. Наявність недоліків у первинних документах
Якщо в первинних документах (прайс-листах,СMR тощо) містяться будь-які неточності, описки працівники митниці, користуючись такими виявленими «погрішностями» безпідставно завищують митну вартість товарів.
Щодо неправомірності таких дій з боку митників зазначено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10.05.2023.
ТОВ звернулось до суду із позовом про скасування скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.
Суть спору зводилась до того, що постачання товарів було здійснено згідно з умовами CIF «Ікотермс – 2010», відповідно до яких витрати на страхування товарів включені в ціну товарів, виставлену до оплати продавцем у інвойсах.
Митний орган ухвалив рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані платником документи для митного оформлення товарів містили розбіжності:
1) відповідно до положень контрактів оплата здійснювалася попереднім платежем або після отримання товару, але ні в контракті, ні в інвойсі строки післяплати не були обумовлені;
2) оплата здійснювалася перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або за іншими реквізитами, вказаними в додаткових угодах до договору, але до митного оформлення додаткові угоди не були надані;
3) у страхових полісах був відсутній номер інвойсу, згідно з яким здійснювалося митне оформлення вантажу; в експортній декларації не були зазначені дані про контракт, відповідно до якого відбувалося постачання, хоча така графа містилася в експортній декларації; надані прайслисти на умовах постачання CIF вказували на суб’єктивну спрямованість пропозицій та суперечили суті прайс-листа.
Залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Якщо контрагент здійснював страхування та митне очищення експорту, платник не підлягає відповідальності за повноту відомостей, наведених у страхових документах та експортній декларації.
Ненадання декларантом додаткових угод до контракту не має наслідком наявність розбіжностей у поданих документах, якщо зовнішньоекономічний контракт визначає платіжні реквізити сторін і не було потреби в укладанні додаткових угод. Відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів має наслідком відстрочку платежу та не вказує на заниження платником митної вартості товару.
Подані до митного оформлення товарів інвойси є розрахунково-платіжними документами, у яких покупцю виставляються суми до сплати, а також міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайслиста, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд.
Тому будь-які сумніви в правильності складання прайс-листа не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Також у іншій справі судовими рішеннями задоволено позов ТОВ про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови
Митний орган визначив підставою для ухвалення рішень про коригування митної вартості товарів, які платник переміщував через митний кордон України, неможливість використання застосованих методів визначення митної вартості у зв’язку з відсутністю в контрольного органу та декларанта інформації про ідентичні товари і вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості контрольний орган указав декларації інших платників. Декларант зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містять відомостей, які саме документи, подані під час митного оформлення товару, не містили всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складників митної вартості товару та не давали можливості виконати розрахунки на основі об’єктивних даних, які підтверджені документально та підлягають обчисленню.
Залишаючи 20.06.2023 вказані судові рішення без змін Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та напряму не впливають на ціну товару. Самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів. Якщо оформлення вантажних накладних CMR, на які вказує митний орган як на дефект, були пояснені платником і випливають із правовідносин продавця щодо зберігання та відвантаження товару, то відсутні нормативно та фактично обґрунтовані підстави для відмови у визнанні задекларованої митної вартості.
Звичайно, є велика кількість інших аргументів та підстав, які застосовують митні органи для безпідставного завищення митної вартості товару, але в будь-якому випадку юристи нашого Бюро оскаржать такі неправомірні рішення в судовому порядку та доведуть хибність позиції митників в суді.
СПОРИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ КОДУ ТОВАРУ ЗГІДНО З УКТ ЗЕД
Ще однією із найросповсюдженіших проблем, які виникають із митними органами-це визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант, а орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією та може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.
Користуючись такими повноваженнями, працівники митниці визначають код товару «по-своєму» і звичайно результат відстоювання такої позиції-не на користь декларанта, оскільки визначення коду УКТ ЗЕД при імпорті товару може мати вирішальне значення для платника в частині розміру сплати митних або інших платежів.
Хибність позиції митних органів у спорах щодо визначення коду товару допоможуть довести у судовому порядку юристи нашого Бюро.
Слід навести ряд правових позицій Верховного Суду при розгляді справ даної категорії.
1. За загальним правилом класифікації товарів у разі коли товар, на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше у порівнянні з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.
Постановою Верховного Суду від 10.02.2021 залишені без змін рішення судів попередніх інстанцій про скасування карток відмови.
Відмова митницею мотивована тим, що застосовано невірну ставку акцизного податку, зумовленого невірним віднесенням імпортованого товару по коду УКТ ЗЕД у зв’язку з наявною неоднозначністю віднесення такого товару до того чи іншого коду товарів.
Зокрема, відповідач стверджував, що відповідно до вимог Податкового кодексу України ставка податку 8,02 застосовується лише до вин та інших зброджених напоїв без додавання етилового спирту в іншому місці не зазначених, однак у спірному випадку позивачем ввозився товар згідно з кодом УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, що виключає можливість застосування до нього ставки податку 8,02. У цьому випадку позивачем ввозився товар – ігриста суміш зброджених напоїв (вино) з безалкогольними напоями (демінералізована вода) з ароматизаторами, який зазначений в пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПКУ лише в графі зі ставкою 11,65.
Верховний Суд у постанові зазначив, що у положеннях ПКУ серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків. Його суть зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, мова йде не лише про загальнообовязкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов’язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обовязків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Презумпція закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПКУ саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПКУ дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
Більш того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган. Та обставина, що товар, який ввозить позивач згідно з УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, згадується у двох різних колонках таблиці ставок акцизного податку, не спростовує правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Адже за загальним правилом класифікації товарів у разі коли товар, на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше у порівнянні з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. При цьому, відповідність десятизначному коду УКТ ЗЕД є лише передумовою, що забезпечує можливість переходу до чотирьохзначного коду, оскільки декларування товару за чотирьохзначним номером товарної позиції є технічно неможливим без вказівки товарної підкатегорії.
Однак, у випадку, коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, вони вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару.
Враховуючи наведене, Верховний Суд визнав незаконним підхід контролюючого органу, що дало змогу платнику застосувати меншу ставку акцизного податку як для цієї операції, так і для подальшого імпорту даної категорії товару.
2. До моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною.
До такого висновку дійшов Верховний Суд 23.11.2020 задовольнивши позов ТОВ про визнання протиправними та скасування рішення митниці щодо відмови в задоволенні заяви ТОВ про надання дозволу на внесення змін до митної декларації та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву.
У цій справі платник скористався правилами ст. 267 МК України та задекларував товари для вільного обігу на митній території за одним класифікаційним кодом згідно УКТ ЗЕД, здійснивши розмитнення за найбільшою ставкою ввізного мита 10%. Водночас, після подання митної декларації та митного оформлення товару платник виявив помилкове віднесення одного з товарів до неправильної класифікації, що призводило до збільшення ставки митна до 15%. Відтак, платник прийняв рішення здійснити декларування зазначеного товару за ставкою 15 %, та окремо по кожному товару у поставленій партії, оскільки в протилежному випадку весь товар необхідно розмитнювати за найбільшою ставкою, тобто 15 %.
У зв`язку із чим, платник звернувся до митного органу із заявою в порядку ст. 269 МК України про надання дозволу на внесення змін до митної декларації.
Митний орган відмовив в задоволенні заяви зазначивши, що внесення змін у декларацію або виправлення помилок можливе, якщо такі помилки не призведуть до зменшення розміру митних платежів. Оскільки відомості, які пропонується внести до митної декларації призведуть до перерахування митних платежів, то задовольнити такі вимоги немає можливості.
Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій, які підтримали позицію митних органів та відмовили в задоволенні позову та задовольнив позов зазначивши наступне.
Законодавцем встановлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій податковій (митній) декларації.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 269 МКУ за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.
За таких підстав Верховний Суд зазначив, що вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення.
Таким чином, Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 18.10.2019, 06.05.2020 та підтримав позицію платника.
3.Якщо митні органи до ідентичних товарів застосовують різні коди класифікації, то рішення повинно бути прийняте на користь декларанта (платника).
Верховним Судом 13.10.2020 залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову про скасування рішень про відмову у митному оформленні автомобілів Chevrolet Volt другого покоління за поданими митними деклараціями з причин прийняття рішення про визначення невірного коду товару.
Митницею було змінено класифікаційний код товару з «8703 90 10 90» на «8703 22 90 10», який, на думку митниці, відповідав більш точно характеристикам транспортних засобів, наданим у технічній документації виробника та в митній декларації. Зміну класифікаційного коду було обґрунтовано такими параметрами, як робочий об’єм двигуна внутрішнього згоряння, вік автомобіля та його призначення.
Натомість Верховний Суд у постанові зазначив, що на підставі даних Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД автомобіль підлягає класифікації за: – компонентом, що описаний конкретніше; – компонентом, який визначає основні властивості; – найбільшим порядковим номером серед товарних позицій.
Зважаючи на те, що автомобіль Chevrolet Volt другого покоління має як електричний, так і двигун внутрішнього згоряння, що електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу (коли пальне є вторинним джерелом енергії), такий автомобіль є двокомпонентним товаром згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД.
Ураховуючи, що електродвигун визначає основні властивості автомобіля Chevrolet Volt другого покоління, і товарна позиція «8703 90 10 90» є більшою за товарну позицію «8703 22 90 10», цей автомобіль потрібно класифікувати за кодом товару «8703 90 10 90». Описаний підхід обґрунтований технічними характеристиками автомобіля, поданими в технічній документації виробника та в митній декларації.
Окрім того, Верховний Суд зазначив, що що протягом 2016 – початку 2017 років автомобілі Chevrolet Volt другого покоління проходили митне оформлення на цій митниці за кодом УКТЗЕД 8703 90 10 90 (транспортні засоби, оснащені електричними двигунами, інші), що підтверджено листом цієї митниці. Отже, ідентичні та аналогічні автомобілі вже проходили митне оформлення за різними кодами класифікації товарів, що вже саме по собі свідчить про неоднозначне трактування відповідачем одних й тих самих положень законодавства.
З огляду на положення ст. 3 МКУ та те, що посадові особи відповідача допускають неоднозначне трактування обов`язку визначати код класифікації автомобіля Chevrolet Volt другого покоління, рішення повинно бути прийняте на користь позивача – автомобіль Chevrolet Volt другого покоління необхідно класифікувати за товарною позицією 8703 90 10 90.
Отже, у разі виникнення спору із митними органами щодо кодової класифікації товару, юристи нашого Бюро доведуть правильність позиції клієнта у судовому порядку.
ВІДМОВА У МИТНОМУ ОФОРМЛЕННІ
Працівники митниці нерідко відмовляють особам в митному оформленні товарів і часто даний захід відбувається безпідставно.
Причини, через які можуть відмовити в прийнятті митної декларації наведені у частинні 11 статті 264 МКУ. Зокрема, якщо:
-не вказано у декларації усі відомості про товар або подали її без документів, що містять відомості про найменування та адресу перевізника, країну відправлення та країну призначення товарів, найменування та адреси відправника та отримувача товарів, загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки тощо;
-неправильно заповнено електронну декларацію, зокрема в ній відсутні обов’язкові реквізити, встановлені законодавством;
-подано митну декларацію з порушенням інших вимог, встановлених Митним кодексом.
Суб’єкти ЗЕД подають митну декларацію або в електронному виді, або на паперових носіях. Вона має бути оформлена за формою встановленого зразка, містити підпис особи, яка її подала, а до неї мають бути додані всі необхідні документи, перелік яких міститься у статті 335 Митного кодексу України.
У декларацію мають бути внесені лише ті відомості, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог МКУ та інших законодавчих актів.
Окрім самої декларації, митному органові потрібно подати рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, а в деяких випадках також і декларацію митної вартості.
Звертаю увагу ! Вимагати від декларанта подання інших документів, не передбачених Митним кодексом, працівники митного органу не мають права.
У разі безпідставного прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні, картку відмови можливо оскаржити в судовому порядку, в чому допоможуть юристи нашого Бюро.
Так, постановою Верховного Суду від 14.07.2021 залишено без змін рішення апеляційної інстанції про задоволення позову про скасування картки про відмову у митному оформленні товару з підстав недотримання підприємством вимог статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в частині відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції, невиконання вимог п.23 ч.3 ст.75 та пп.5 ч.3 ст.335 МК України.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону. Такий режим скасовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Закон України «Про валюту і валютні операції», який набрав чинності 07 лютого 2019 року, виключив статтю 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Тому з 07 лютого 2019 року застосування адміністративно – господарських санкцій, визначених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стало неможливим у зв’язку з відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні.
Таким чином, станом на момент виникнення спірних відносин у митного органу були відсутні підстави вимагати індивідуальну ліцензію під час подання митної декларації для розмитнення товару, а також відмовляти в митному оформленні.
ВИЛУЧЕННЯ МИТНИЦЕЮ ТОВАРІВ
Пунктом 4 ч. 2 ст. 508 МКУ передбачена можливість тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу, та документів на них.
Відповідно до п. 3 ст. 461 МКУ вилученню підлягають:
– товари, транспортні засоби комерційного призначення – безпосередні предмети порушення митних правил,
– товари, транспортні засоби зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), які використовували для приховування товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю,
– транспортні засоби, які використовували для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
Винятком є транспортні засоби комерційного призначення, які використовують лише для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених згідно із законом. Такі транспортні засоби вилученню не підлягають.
Отже, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів до них – це процесуальна дія у справі про порушення митних правил, під час якої в обов’язковому порядку складають протокол.
За результатами розгляду справ про порушення митних правил суди за результатами вирішують питання щодо повернення товару. Зокрема, суд може прийняти рішення про накладення на винну особу штрафу, але повернути вилучений товар.
Однак трапляються випадки, коли митниця не бажає повертати товар і в такому випадку необхідно звернутися до суду з відповідним позовом про зобов’язання повернути вилучений товар, в чому допоможуть адвокати нашого Бюро.
Так, постановою суду апеляційної інстанції від 16.07.2024 задоволено позов Особи про зобов`язання митницю повернути транспортний засіб особистого користування Volkswagen Multivan та технічний паспорт на нього, без стягнення витрат за зберігання автомобіля на складі митниці.
У ході розгляду справи було встановлено, що митницею відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 МКУ, а саме: за перевищення встановленого ст. 380 МКУ строку тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування Volkswagen Multivan на митну територію України більше ніж на тридцять діб.
Позивач перетнув митний кордон України через «зелений коридор». Митні платежі за цей автомобіль, який був ввезений як транспортний засіб особистого користування та оформлений у митному режимі «тимчасове ввезення», не сплачувалися.
Також митницею складено протокол про тимчасове вилучення транспортного засобу з метою забезпечення стягнення штрафу.
Постановою суду позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МКУ та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 000 грн., а також вартість зберігання транспортного засобу, що позивачем було оплачено.
При цьому вказаним судовим рішенням встановлено, що Особа не вчинив дії, передбачені ч.ч.4 ст. 380 МКУ, перевищив встановлений ст. 380 МКУ строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування на територію України більше ніж на тридцять діб.
Апеляційний суд зазначив, що тимчасове вилучення автомобіля, передбачене ст. 511 МКУ мало обмежуватись в даному випадку періодом розгляду протоколу про порушення митних правил судом з ухваленням відповідного рішення та набрання ним законної сили.
Відтак, оскільки метою тимчасового вилучення транспортного засобу особистого користування було забезпечення стягнення штрафу, і такий штраф позивачем сплачений, відсутні підстави в подальшому зберіганні відповідачем спірного транспортного засобу, та як наслідок є неправомірною відмова митного органу в поверненні позивачу такого транспортного засобу та документів на нього, як і вимагання від позивача сплати за зберігання транспортного засобу.
Аналогічний правовий висновок наведений Верховним Судом в постанові від 31.08.2022.
КОНФІСКАЦІЯ ТОВАРІВ
За вчинення порушень митних правил може бути застосований такий вид стягнення як Конфіскація, яка полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 МКУ, і безоплатній передачі їх у власність держави.
Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 МКУ застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Конфіскація предметів може застосовуватись як основне, так і додаткове адміністративне стягнення.
Важливо ! Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються Митним кодексом України.
Досить часто вказані рішення суду щодо конфіскації товарів та транспортних засобів приймаються незаконно і їх оскаржити допоможуть адвокати нашого Бюро.
НАКЛАДЕННЯ МИТНИЦЕЮ ШТРАФІВ
За порушення митних прави митні органи наділені повноваження притягувати осіб до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафів.
Є два варіанти оскарження таких постанов-адміністративний та судовий.
Слід зазначити, що із досвіду адвокатів нашого Бюро судовий порядок-найбільш ефективний спосіб оскарження постанов митних органів про накладення штрафів за порушення митних правил, в чому допоможуть юристи нашого Бюро.
Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу подається протягом 10 днів з часу отримання особою постанови, однак можливо продовжити цей строк, якщо його пропущено із поважних причин.
Отже юристи нашого Бюро підготують обґрунтований адміністративний позов до суду про оскарження постанови про накладення митним органом штрафу та доведуть справу до позитивного для клієнта результату.
Слід навести судову практику щодо оскарження зазначених постанов митних органів.
1. Постановою суду від 11.02.2022 скасовано постанову митниці про накладення адміністративного стягнення на Особу, як керівника КП, у розмірі 34 000 грн., а провадження у справі закрито.
Постанова мотивована тим, що згідно з положеннями ст. 525 МКУ справа про порушення митних правил розглядається у15-денний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Разом з тим протокол про вчинення правопорушення складено 19.12.2021, а оспорювана постанова про накладення штрафу прийнята 11.01.2022, а отже відповідачем порушено 15-денний строк розгляду справи.
Окрім того, позивача притягнуто за порушення ч. 4 ст. 481 МКУ- перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на двадцять діб ( в даному випадку-транспортний засіб).
В оскаржуваній постанові зазначено, що декларантом за митною декларацією при ввезенні транспортного засобу на митну територію України 11 жовтня 2018 року була ФОП, яка відповідно й ввезла транспортний засіб на митну територію України. При митному оформленні декларантом серед інших документів митному органу надано заяву-зобов`язання керівника підприємства КП від 11.10.2018 щодо зворотного вивезення товару у строк до 30.09.2021.
В той же час позивач призначений на посаду начальника КП з 18.11.2020.
За таких підстав позивач не може бути суб’єктом притягнення до відповідальності за порушення митних правил, що передбачене ч. 4 ст. 481 МКУ.
2. Рішенням суду від 19.05.2023 скасовано постанову митниці про накладення на Особу стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 281 грн. за порушення, передбачене 485 МКУ.
Митницею встановлено, що позивачем було вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом заявлення в усній формі неправдивих відомостей щодо фактурної вартості товару – дверні замки в комплекті, та надання з метою зменшення розміру митних платежів, митному органу документів, що містять вартість товару істотно нижчу за визначену експертом, що могло призвести до недоборів митних платежів на загальну суму 24 993 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що ст. 485 МК Упередбачено наявність спеціальної протиправної мети – неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини.
Верховний Суд у постановах від 20.08.2020, 25.06.2020, 18.06.2020 дійшов висновку, правопорушення, передбаченогостаттею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченогостаттею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин і встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 зазначив, що при притягненні до відповідальності, згідно статті 485 МКУ необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, зокрема, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, й наявність прямого умислу, тобто усвідомлених і цілеспрямованих дій особи, направлених на уникнення сплати митних платежів або їх сплати у меншому розмірі.
З проведеної судової товарознавчої експертизи встановлено, що загальна вартість зазначеного товару по уніфікованій митній квитанції не є заниженою Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували чи викликали сумніви щодо результатів проведеної експертизи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачка діяла в порядку встановленому чинним законодавство, а відтак у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Отже, як показує судова практика, з боку митних органів допускається чимало порушень в ході митного контролю, тому можливість оскарження їх діяльності – це ефективний інструмент для захисту інтересів бізнесу.
Адвокати АБ «Ткачук і партнери» захистять інтереси клієнта у справах різної складності, гарантуючи повне супроводження у судовому вирішенні митних спорів.