Велика кількість виданих кредитів Мікрофінансовими організаціями пояснюється відносною легкістю отримання таких кредитів (левова частка взагалі видається онлайн через сайт Кредитної компанії). Як правило, дуже рідко термін кредитування перевищує один місяць, а сума кредиту – 20 000 грн. На більший термін і велику вартість, як правило, кредити видають Банки.
Що таке споживчий кредит? – це сума коштів, одержуваних Споживачем придбання особистих споживчих товарів, робіт, послуг.
Також однією з відмінностей одержання споживчих кредитів від МФО від інших кредитів є відсутність забезпечення у вигляді поруки, застави (іпотеки). Це одна з мотивуючих умов при отриманні споживчого кредиту від МФО.
У чому ж небезпека таких легких та швидких кредитів?
Як правило, при отриманні кредитів онлайн, часто умови отримання кредитів, не відповідають дійсним умовам при отриманні договору споживачем, а за будь-якого прострочення відсотки за кредитом зростатимуть у геометричній прогресії. І часто позичальники, без кваліфікованої юридичної підтримки, роблять грубі помилки – продовжують дію мікрокредитних договорів (але ще на більш обтяжливих умовах) та (або) з метою оплати мікрокредитів, беруть нові кредити до МФО.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО МФО (МІКРО – ТА ОНЛАЙН-КРЕДИТАМ):
-Надання усних та письмових консультацій;
-Прорахунок дійсної заборгованості по мікрокредиту (онлайн-кредиту);
-Складання претензії до МФО, складання відповіді на претензію МФО;
-Складання скарги до Національного банку України у разі порушення Ваших прав, у т.ч. у разі невідповідності інформації при отриманні Вами кредиту до МФО інформації на сайті МФО;
-Складання заперечення на позов МФО зі стягнення боргу;
-Складання позову про недійсність (повністю або частково) кредитного договору з МФО у разі порушення Ваших прав;
-Складання заяв про перегляд заочного рішення, у разі ухвалення рішення судом без вашої участі;
-Оскарження судових рішень за кредитами МФО шляхом складання апеляційної та (або) касаційної скарги;
-Представництво інтересів у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справах кредитів МФО;
-Ініціювання процедури банкрутства Позичальника для списання заборгованості за кредитами МФО.
ДО АДВОКАТУ ПО КРЕДИТАМ МФО БІЛЬШІСТЬ ЗВЕРТАЮТЬСЯ З НАСТУПНИХ ПИТАНЬ:
- На сайті МФО було викладено одну інформацію, а насправді кредит видано зовсім на інших умовах.
Відповідно до вимог Закону «Про споживче кредитування», у разі надання кредиту на умовах, гірших, ніж ті, що містяться на сайті МФО, позичальник має право вимагати привести умови договору до умов, які були надані на сайті на момент взяття кредиту. Також при зверненні МФО до суду такі умови не тлумачитимуться як викладені в договорі, а тлумачитимуться за умовами, викладеними на сайті.
2.Клієнт взагалі не укладав договір кредиту з МФО, але МФО вимагає сплати кредиту.
Як правило, згідно із Законом «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ МФО зобов’язане ретельно встановлювати особу Позичальника, а також перевіряти його платоспроможність. Однак, насправді часто відбувається, що при крадіжці мобільного телефону або заволодінні особистими даними особи, шахраям вдається отримати гроші, а кредит від МФО оформити на потерпілого. Вирішити проблему з МФО можна лише у суді, визнавши недійсним кредитний договір. На щастя, суди у таких випадках стають на бік потерпілого та визнають недійсними кредитні договори, оформлені шахраями.
3.Платник кредиту від МФО вчасно сплачує кредит і відсотки, але заборгованість однаково є, оскільки у кредитному договорі передбачено обов’язок сплачувати додаткові оплати, які фактично є послугами – обслуговування кредитної заборгованості, будь-яких фінансових інструментів, кредитних ресурсів тощо.
Насправді це призводить до того, що Позичальник не розуміє, що він сумлінно оплачує кредит, але МФО все одно наполягає на існуванні заборгованості, оскільки є ще безліч додаткових платежів і комісій, які фактично є послугами, але істотно збільшують боргове зобов’язання.
Як правило, такі умови про додаткові комісії, які взагалі не є послугами, суперечать Закону «Про захист прав споживачів» та Закону «Про банки та банківську діяльність», вони порушують публічний порядок і є нікчемними. Такі висновки вже неодноразово робили Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду. При цьому при судовій суперечці з МФО, платежі за такими комісіями підлягають зарахуванню в рахунок оплати за кредитом або стягуються з МФО.
- МФО подано позов, причому відсотки нараховані понад межу терміну кредитування.
Строк, на який видається кредит МФО, є суттєвими умовами кредитного договору та має бути обов’язково зазначений у договорі. Проте МФО, подаючи позов, посилаються на умови договору, що термін кредиту діє до повного погашення боргу. І таким чином, як правило, при отриманні кредиту, наприклад, 8 000 грн. МФО у суді заявляє позов на 60 000 грн. Однак на практиці з’ясовується, що насправді Позичальнику кредит надавався на місяць і повна сума такого кредиту складає разом із відсотками 15 000 грн., а не 60 000, оскільки за межами терміну використання кредиту із Позичальника МФО може отримати лише згідно зі ст. 625 ЦК України збитки від інфляції та 3% річних. А формулювання в кредитному договорі, що термін кредиту діє до виконання, юридично нікчемна, оскільки поведінка Позичальника може бути одночасно правомірним і неправомірним. Таку позицію підтримують як Верховний Суд, і Велика Палата Верховного Суда. А якщо в кредитному договорі взагалі буде зазначено фразу, що термін кредиту – до повного виконання, суди можуть тлумачити це як відсутність у кредитному договорі такої істотної умови, як термін кредиту, оскільки відповідно до ст. 638 ЦКУ договір можна визнати укладеним лише за умови досягнення всіх істотних умов. Тобто, у такому разі Позичальнику доведеться повертати лише суму кредиту без відсотків та нарахування згідно зі ст. 625 ЦК України, але без кредитних процентів.
5.МФО видало кредит на півроку, але за місяць вимагає повернути кредит, але з нарахуванням як за півроку.
У кредитному договорі справді може бути передбачено право МФО вимагати достроково здійснити Позичальником погашення кредиту у повному обсязі, зокрема у разі порушення, допущеного Позичальником. У судовій практиці трапляються такі випадки, коли МФО вимагало достроково сплатити кредит, але до суду заявляється вимога з нарахуванням відсотків за весь термін кредитування. Такі вимоги МФО є незаконними, оскільки заявивши вимогу про дострокову сплату кредиту, МФО змінило термін кредитування та нарахуванню підлягають відсотки з дня отримання кредиту Позичальником до дня вимоги. Таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, розглядаючи кредитні суперечки щодо МФО.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ В СПОРАХ З МФО
- Доказав, что МФО перечислило средства по кредиту постороннему лицу, потерпевший доказал, что не заключал договор с МФО.
Під час розвитку телекомунікаційних технологій, нерідко особисті дані особи можуть потрапити до зловмисників, і такі дані можуть використовуватися з незаконною метою, у тому числі укладання кредитного договору з МФО на сторонню особу.
У вересні 2020 року Позивач звернувся до суду з позовом до МФО про визнання недійсним кредитного договору, зазначаючи, що йому постійно дзвонять колектори з вимогою погашення кредиту, проте Позивач ніяких кредитів не отримував, і взагалі не було його волевиявлення на отримання такого кредиту.
Рішенням місцевого суду від 21 січня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду від 27 травня 2021 року, позов було задоволено, було визнано недійсним договір з МФО та стягнуто судовий збір на користь Позивача.
Погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, і залишаючи їх у силі, Верховний суд у своїй постанові послався на те, що МФО, порушуючи вимоги Законів «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис», а також умов публічного договору недостатньо ідентифікувало позичальника, оскільки МФО перерахувало на кредитну картку, яка позивачу не належала.
- При виконанні Позичальником кредитного договору належним чином, МФО не має права нараховувати додаткові нарахування та штрафні санкції
Спроби МФО у будь-який спосіб зробити більше нарахування за кредитом, іноді призводять до того, що при сумлінному виконанні договору Позичальником, МФО може нарахувати додаткові відсотки та штрафні санкції.
У серпні 2020 року Позивач звернувся до суду з позовними вимогами визнати визнання належного виконання ним кредитного договору з МФО, зазначаючи, що належним чином виконав зобов’язання зі сплати кредиту за кредитним договором з МФО, проте до нього МФО почало надсилати претензії за вимогою сплати боргу договору.
Рішенням місцевого суду від 31 травня 2021 року та постановою Апеляційного Суду від 29 травня 2022 року позовні вимоги Позичальника були задоволені. Рішення судів мотивовано належним чином виконання зобов’язання за кредитним договором МФО, а МФО не надало доказів існування заборгованості. Залишаючи судові рішення без змін, Верховний Суд своєю постановою від 12 червня 2023 року зазначив, що здійснивши чотири платежі на оплату кредиту в межах дії кредитного договору, Позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, що є підставою згідно зі ст. 599 ЦК України для припинення зобов’язання, отже, у МФО не було правових підстав для нарахування Позивачів додаткових відсотків та штрафних санкцій.
- Умови кредитного договору з МФО, що передбачають нарахування більших відсотків у разі прострочення Позичальника, суд може визнати недійсними
У березні 2019 року МФО звернулося до суду до Позичальника з позовом про стягнення боргу за споживчим кредитом, з яких – 3000 грн. сума позики та 120 000 грн. – Відсотків.
Позичальник звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним пунктів кредитного договору, який передбачає при порушенні умов кредитного договору Позичальником збільшення відсотків у 2 рази до 3,8% на день, оскільки такі умови несправедливі, суперечать нормам Закону «Про захист прав споживачів», оскільки встановлюють непропорційно більшу суму.
Рішенням місцевого суду від 10 вересня 2019 року позов МФО був задоволений частково, стягнуто на користь МФО тіло кредиту у розмірі 3000 грн. та відсотки за використання кредиту у розмірі 1620 грн. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов про захист прав споживачів та визнання пункту кредитного договору про збільшення нарахування відсотків за кредитом у разі прострочення був задоволений, оскільки розмір відсотків непропорційно високий і дисбаланс прав сторін, шкодить Позичальнику, несправедливі і суперечать принципам розумності і сумлінності.
Апеляційний своєю ухвалою від 10 грудня 2019 року суд із висновками місцевого суду погодився, вказавши, що до спірного пункту кредитного договору було застосовано положення ст. 203, 215 ЦК України.
Верховний Суд, переглядаючи рішення судів, своєю постановою від 7 жовтня 2020 року попередні судові рішення залишив без змін, вказавши таке:
Відповідно до вимог «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», МФО зобов’язане не порушувати вимоги Закону «Про захист прав споживачів».
Ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає, що за наявності суттєвого договірного дисбалансу умови договору несправедливі та шкодять споживачеві.
Оскільки кредитним договором встановлено сплату Позичальником непропорційно великої суми компенсації, такі умови несправедливі, а висновки судів попередніх інстанцій- правильні.
- Якщо до Позичальника не висувалась вимога про дострокову оплату кредиту, Позичальник може оплачувати такий кредит за умовами договору
У липні 2017 року Банк звернувся до суду з позовом, у якому вказував, що надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 180 000 доларів США, проте Позичальник свої зобов’язання за кредитним договором порушує, грошові кошти за договором не сплачує. Розмір боргу становить 62 712 доларів – тіло кредиту 45 372 доларів та відсотки – 17 339 доларів США. Також за другим договором Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 25 375 доларів США, проте Позичальник також порушує умови цього кредитного договору
11 липня 2017 р. Банком була направлена вимога Позичальнику про дострокове виконання кредитного договору, проте вимога Банку була проігнорована Позичальником.
Заочним рішенням місцевого суду від 29 листопада 2017 року позов Банку було повністю задоволено, стягнуто за Позичальника 62712 доларів США та 25290 доларів за другим кредитним договором.
Постановою Апеляційного Суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу Позичальника було задоволено частково. Заочне рішення місцевого суду змінено, стягнуто з Позичальника 19264 доларів США за першим кредитним договором та 10191 доларів США за другим кредитним договором. Змінивши рішення місцевого суду, Апеляційний суд констатував, що оскільки справа не містить доказів направлення Банком вимоги Позичальнику, у Позичальника не виникло зобов’язання дострокової оплати кредиту, тому із Позичальника підлягають сплаті відсотки у значно меншому розмірі.
Залишаючи рішення Апеляційного Суду, як і раніше, Верховний Суд своєю постановою від 2 лютого 2022 року навів свої міркування:
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що у разі затримки оплати споживчого кредиту більш ніж на місяць, а споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою на понад три місяці, Кредитодавець має право на повернення повної суми кредиту, якщо таке передбачає договір споживчого кредитування. Таку вимогу Кредитувати має зробити письмово, з інформацією про сутність порушення, які дії слід зробити для усунення такого порушення та строку. Позичальник повинен усунути таке порушення протягом 30 днів за споживчим кредитом, а за споживчим кредитом на придбання житла – протягом 60 днів.
Таким чином, право на дострокову вимогу кредитного зобов’язання може виникнути лише за умови здійснення досудової вимоги відповідно до ст. 16 Закону про споживче кредитування. З огляду на те, що таких вимог не було, висновки судів про часткове задоволення позовних вимог є правильними.
- Підвищені відсотки користування кредитом, які були погоджені із Позичальником, не підлягають стягненню
У травні 2017 року Банк звернувся до суду з позовною вимогою до Позичальника стягнення боргу за кредитним договором, 949 656 грн. – тіло кредиту за ставкою 20,9 річних, а також додаткові умови кредитного договору були викладені в газеті «Голос України» від 13 травня 2011 року, а 9
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2020 року позов Банку було задоволено повністю.
Постановою Апеляційного суду від 7 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Позичальника задоволено частково, рішення місцевого суду змінили шляхом зменшення розміру заборгованості, стягнуто із позичальника на користь Банку суму кредиту із відсотками 1 076 650 грн.
Свій висновок щодо необхідності зменшення суми нарахованих відсотків. Апеляційний Суд аргументував тим, що місцевий суд не перевірив обґрунтованість нарахованої суми за відсотками та пенею, однак у справі відсутні достатні докази пропозиції Позичальнику Правил кредитування Банком, зокрема за ставкою у підвищеному розмірі, наданою Банком звертаючись до суду, зокрема опубліковані в газеті «Голос України», і такі для укладеного із Позичальником договору.
Залишаючи ухвалу Апеляційного Суду без змін, Верховний Суд своєю ухвалою від 17 травня 2023 року відзначив таке:
Позичальник не погоджувався з нарахуванням відсотків за кредитним договором Банком, зокрема, згідно з Правилами споживчого кредитування Позивач з ними не знайомився і не погоджувався, і доказів про це Банком не надано.
Тому Апеляційний Суд зробив правильний висновок, що без надання доказів укладання Банком із Позичальником угод про сплату підвищених відсотків за кредитним договором такі вимоги Банку є безпідставними