Вільне пересування на автомобілі та можливість перевозити на них вантаж є важливою перевагою володіння автомобілем. Однак, неуважність та (або) легковажність інших водіїв ( а іноді вживання алкогольних напоїв та (чи) наркотичних засобів), жахливий стан значної частини автомобільних доріг а також власна необачність, призводить до потрапляння в Дорожньо-транспортну пригоду.
І відразу виникає безліч питань з приводу ДТП! – відшкодування завданої шкоди, зокрема виникають питання хто буде покривати завдану шкоду потерпілій стороні; розмір завданої шкоди та якими документами він підтверджується; як визначити розмір шкоди, якщо авто потерпілої сторони не підлягає відновленню; хто відшкодовує шкоду при взаємній вині учасників ДТП або якщо потерпіла сторона –пішохід, винний у наїзді на нього авто; чи повинен винуватець відшкодовувати завдану шкоду, якщо його не притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху; відмова страхової компанії відшкодувати завдану потерпілій стороні матеріальну та моральну шкоду; завищений розмір відшкодування шкоди у регресних вимогах страхової компанії до винної особи та багато інших спорів. В суд може заявлятися вимоги про стягнення моральної шкоди на дуже значні суми !
Якщо в результаті ДТП заподіяно тілесні ушкодження або є загиблі, поліцією буде відкриватися кримінальне провадження і виникне необхідність захисту в кримінальному провадженні.
Оскільки в Україні кожний автомобіль підлягає обов’язковому страхуванню цивільно – правової відповідальності (ОСЦПВ), то основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Водночас, збитки поза лімітом страхового договору повинен відшкодувати винуватець ДТП.
Як показує судова практика, неуважність до власних справ по ДТП може потягти неповне відшкодування чи відмову у відшкодуванні Вам шкоди по ДТП або стягнення з Вас надмірної ( що в кілька разів перевищує розмір дійсної шкоди) шкоди заподіяної ДТП з вашої вини.
Адвокат по ДТП може надати Вам надійну правову допомогу, допомогти встановити дійсний розмір шкоди, обґрунтувати в суді розмір моральної шкоди, вчасно подати в суд кваліфіковано складені документи по справі ДТП.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ ДТП:
- Консультація з усіх питань, пов’язаних із ДТП, аналіз виниклої ситуації та перспектив можливих судових процесів;
2. Апеляційне оскарження постанов судів про накладання адміністративного стягнення по ДТП;
3. Представництво інтересів на експертизах при визначенні шкоди по ДТП, збирання необхідних доказів для суду;
4. Підготовка процесуальних документів-адвокатського запиту, позову, скарги, відзиву на позов, заперечення, письмові пояснення, заяв;
5. Представництво клієнта в судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів у справах, пов’язаних із відшкодуванням збитків, завданих внаслідок ДТП;
6. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд;
7. Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СПРАВАХ,
ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ДТП:
1.Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)
Присутність заінтересованих осіб при проведенні експертної оцінки пошкоджень авто внаслідок ДТП не є імперативною вимогою Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом ФДМУ № 142/5/2092 від 24.11.2003, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особа 2, ПрАТ (страхова компанія), в якій просив стягнути з ПАТ матеріальну шкоду 49 490 грн., стягнути з Особа 2- 361 550 грн.
Позов мотивовано тим, що Особа 2 є винуватцем ДТП, в кому пошкоджено автомобіль Особи 1.Відповідно до висновку експерта від 07.05.2015 (замовленого Позивачем) розмір матеріального збитку, заподіяного автомобілю Позивача, становить 409 933 грн. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення зазначеного дослідження шляхом направлення поштової телеграми. Відповідачем сума фактичної шкоди не відшкодована. Крім того автомобіль особа 2 застрахований і згідно договору сума відшкодування матеріальної шкоди визначена у розмірі 50 000 грн, з яких франшиза складає 510 грн.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено частково: стягнуто з Особа 2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП 361 550 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог Ослюба 1 до Особа 2, ПрАТ відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що стягуючи з Особа 2 суму збитків, завданих ДТП у розмірі 361 550 грн., суди виходили з того, що позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними, оскільки останній є заподіювачем майнової шкоди. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ПрАТ суди виходив з того, що позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування лише 01.03.2017, тобто після спливу одного року після дати дорожньо-транспортної пригоди (01.04.2015).
Верховний Суд 23.11.2020 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст. 1192 ЦКУ розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦКУ передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Позивач, керуючись вказаними нормами, просив стягнути з Особа 2, відповідальність якого на час ДТП була застрахована в ПрАТ різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а також вартість висновку експерта.
При цьому виходив із того, що розмір завданих йому майнових збитків згідно висновку експерта від 07.05.2015 складає 409 933 грн.Відповідно страхового полісу сума відшкодування становить 50 000 грн, франшиза – 510 грн.
Отже, ВС зазначив, що сума збитків, яка має бути відшкодована позивачу Особа 2 409 933,31 – (50000-510) = 360 443 грн. Вартість проведення експертизи – 1 107 грн.
При цьому, ВС відхилив доводи Касатора (Відповідача), що висновок експертного дослідження від 07.05.2015 не є належним та допустимим доказом.
ВС зазначив, що посилання відповідача на те, що висновок експертного дослідження від 07.05.2015 виконано з порушенням 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Тобто,присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.Отже, доводи Особа 2 про те, що його не було викликано для проведення огляду колісного транспортного засобу для проведення автотоварознавчої експертизи, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не навів об’єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом. А наданий до суду відповідачем розрахунок судом досліджено та надано оцінку.
2. У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб
Вказаний принцип розраховано на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди)
Якщо потерпілий від взаємодії джерел підвищеної небезпеки, що стала наслідком неправомірних дій або бездіяльності власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, заявить вимогу про відшкодування неподільної шкоди (як-от шкоди, завданої здоров`ю, моральної шкоди) одному із таких власників (володільців), і той відшкодує цю шкоду у повному обсязі, він отримає право зворотної вимоги до інших власників (володільців) у відповідній частці
Особа 2 звернулася з позовом до ПрАТ (Страхова компанія) про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Позов мотивований тим, що 31.03.2020 на проїзній частині сталося ДТП за участю автомобіля «RENAULT Master», під керуванням водія Особа 4, що скоїв наїзд на пішохода Особа 5, який від отриманих травм помер на місці.
Особа 2 є законним представником малолітньої дитини загиблого – Особа 1, якій спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у заподіянні моральної шкоди та втраті годувальника.
ПрАТ здійснив часткову виплату страхового відшкодування, а саме: 7 145 грн.- понесені витрати на поховання загиблого Особа 5; 28 338 грн. – заподіяна моральна шкода, що належить малолітній дитині загиблого; та 85 014 грн. – витрати, пов`язані із втратою годувальника.
При розрахунку Відповідач посилався на пункт 36.3 ст. 36 № 1961-ІV, зокрема зазначив, що зважаючи на те, що ДТП сталася з вини потерпілого Особа 5, розмір страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та моральної шкоди, визначено страховиком шляхом поділу на кількість учасників ДТП.
На думку позивача, Відповідач неправомірно здійснив ділення страхової виплати на 50%, а тому є всі підстави для стягнення з нього недоплаченої страхової виплати.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено.
Верховним Судом 22.02.2023 рішення судів попередніх скасовані та постановлено нове про задоволення позову: стягнуто з ПрАТ на користь Особа 2 113 352 грн., а саме: 28 338 грн. недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи; 85 014 грн недоплаченого страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.
У абзаці 1 пункту 22.1. ст. 22 Закону № 1961-ІV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (абз.1 пункту 36.3 ст. 36 Закону).
Вказана норма права розрахована на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди).
Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.
Отже, у разі, якщо потерпілий від взаємодії джерел підвищеної небезпеки, що стала наслідком неправомірних дій або бездіяльності власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, заявить вимогу про відшкодування неподільної шкоди (як-от шкоди, завданої здоров`ю, моральної шкоди) одним із таких власників (володільців), і той відшкодує цю шкоду у повному обсязі, він отримає право зворотної вимоги до інших власників (володільців) у відповідній частці. За змістом припису пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV частки відповідальних за завдання неподільної шкоди страхувальників (їхніх страховиків або Моторного (транспортного) страхового бюро України) є рівними.
У справі, що переглядається при відмові в задоволенні позову суди вважали, що з боку пішохода Особа 5 є вина в ДТП, що стало законною підставою для застосування страховиком пункту 36.3 ст. 36 Закону України № 1961-IV при визначенні розміру страхового відшкодування позивачці.
Однак, суди не звернули увагу, що абзац 1 пункту 36.3. статті 36 Закону України № 1961-IV розрахований на вищезазначені випадки.
Встановлено, що загальний розмір суми страхового відшкодування становить 233 849 грн; страховим актом від 12.06.2020, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування витрат на поховання в сумі 7 145 грн; cтраховим актом від 18.05. 2022 року, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування моральної шкоди потерпілій Особа 2 в сумі 113 352,00 грн.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що моральна шкода в цій справі не завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, а тому підстави для застування абзацу 1 пункту 36.3.статті 36 вказаного Закону України відсутні.
За таких обставин, ВС дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про відмову у задоволенні позову та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
3. Непритягнення винного в ДТП водія до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами
Відсутність судового рішення, яким винна Особа була би притягнута до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 75 ГПКУ таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди
За незаконну відмову страхової компанії у своєчасному страховому відшкодуванню потерпілій особі судом стягується сума відшкодування разом із пенею, 3 % річних та інфляційних втрат
ТОВ звернулось до господарського суду з позовом до ТДВ (Страхова компанія) про стягнення 127500 грн. страхового відшкодування, 35 920 грн. пені, 2 155 грн., 3% річних та 8 635 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок ДТП за участю транспортних засобів, які належать Позивачу та Особа 1, транспортному засобу Позивача було спричинено механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Позивача внаслідок вказаного ДТП склала 230 729 грн. На момент ДТП цивільна відповідальність Особа 1 була застрахована Відповідачем. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 127 500 грн, однак відповідачем вказана заява залишена без задоволення.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позов задоволено частково: стягнуто з ТДВ на користь ТОВ 127 500 грн. страхового відшкодування, 35 903 грн. пені, 2 154 грн. 3% річних, 8 635 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Верховний Суд 07.12.2023 судові рішення попередніх інстанцій залишив без змін з огляду на наступне.
Цивільно-правова відповідальність Особа 1 на момент ДТП була застрахована на умовах полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ з лімітом відповідальності 130 000 грн за шкоду, заподіяну майну (розмір франшизи 2500 грн). Особа 1 сплатила Позивачу франшизу, передбачену полісом, у розмірі 2 500 грн.
Враховуючи те, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки позивачу як власнику автомобіля, відповідно до положень ЗУ № 1961-IV в межах, передбачених полісом, Верховний Суд погодився з висновком обох судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 127 500 грн.
Щодо посилань скаржника на те, що в судовому порядку вину Особа 1 у вчиненні ДТП не встановлено, оскільки в матеріалах справи відсутнє судове рішення про притягнення Особа 1 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП, то ВС зазначив, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини.
Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами
Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.
Встановили, що відповідач не спростував факту порушення водієм Особа 1 вимог Правил дорожнього руху, наслідком чого став виїзд її автомобіля на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення.
Відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким ОСОБА 1 була би притягнута до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 75 ГПКУ таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.
Отже, ВС зазначив, що навіть якби було б встановлено, що Особа 1 діяла в стані крайньої необхідності, то в даному випадку вона є відповідальною за деліктне зобов`язання відповідно до вимог ст. 1171 ЦКУ, відповідно до якої шкода, завдана Особі у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Наявність вини не є умовою для настання відповідальності особи відповідно до зміст ст. 1171 ЦКУ.
Також ВС погодився із судами попередніх інстанцій, які здійснивши власний розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційний втрат, дійшли висновку, що в частині стягнення сум пені та 3% річних позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а в частині стягнення інфляційних втрат – у повному обсязі.