Договір страхування належить до так званих алеаторних договорів, укладаючи які сторони заздалегідь не можуть знати, хто отримує вигоду (або принаймні уникне значних збитків), а хто залишиться в програші. Проте часто страхові компанії намагаються порушити правила гри та уникнути виплати страхового відшкодування, посилаючись на всі можливі причини.
Укладаючи договір іпотеки задля забезпечення кредитного договору, позивач вирішив … підстрахуватися. Отже, між позивачем (ТОВ), відповідачем (Страхова компанія) та вигодонабувачем (Банк) було укладено Договір добровільного страхування заставного майна (міні-гідроелектростанції). У червні 2020 року мав місце страховий випадок (повінь), внаслідок якого застраховане майно було пошкоджене. Позивач звертався до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку та просив забезпечити присутність представника страхової компанії для обстеження майна.
Як буде встановлено судом, позивач, у відповідності до вимог договору своєчасно та належно повідомив відповідача про настання страхового випадку; подав заяву про виплату страхового відшкодування; надавав всі запитувані відповідачем документи, які підтверджують настання страхового випадку. Знайшло свого підтвердження й само настання страхового випадку, а відтак позивач вважав, що у відповідача, відповідно до умов Договору страхування, виник обов’язок здійснити відшкодування вартості пошкодженого майна.
Проте відповідач мав з цього приводу іншу думку, у виплаті страхового відшкодування відмовив, а коли справа дійшла до суду, надав на позов низку заперечень, зокрема про те, що позивач не забезпечив участі представника страхової компанії при проведенні обстеження пошкодженого обладнання, а його дії щодо демонтажу обладнання призвели до неможливості визначення страховиком обставин страхового випадку та розміру збитків.
Досліджуючи обставини справи, суд встановив, що 23 червня 2020 року на території, де знаходилося застраховане майно, дійсно відбувся внаслідок дощів сильний повінь. Того ж дня страхувальником було повідомлено страховика про настання страхової події по телефону, а наступного дня – направлено письмове повідомлення про настання страхового випадку внаслідок стихійного лиха (повені) та подано Заяву про виплату відшкодування в зв`язку з настанням страхової події з усіма необхідними документами. Позивач також повідомив про настання події в органи Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідач відреагував на дії позивача й листом від 24 червня зазначив про необхідність забезпечення можливості огляду місця страхового випадку та пошкодженого майна; наголосив на необхідності не змінювати стан майна до здійснення огляду (в тому числі, не здійснювати демонтаж обладнання, не починати відновлювальний ремонт), не вчиняти щодо майна ніяких дій крім дій та заходів спрямованих на рятування пошкодженого майна, а також забезпечити участь представника відповідача в будь-яких комісіях, створюваних для встановлення причин і визначення розміру збитків; письмово повідомити інформацію про те, які дії вживаються та які заходи плануються для рятування майна, усунення причин події; забезпечити охорону пошкодженого майна.
26 червня представниками відповідача проведено огляд місця страхової події, за результатами чого також було складено акт. Після цього представники відповідача не брали участі у жодних діях щодо майна.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд взяв до уваги низку обставин, що розглядаються далі.
Складений представниками відповідача акт огляду пошкодженого майна не був прийнятий судом у якості належного доказу
Суд встановив, що 26 червня представниками відповідача проведено огляд місця страхової події, за результатами чого було складено акт в одному примірнику. В акті зазначалося про те, що на момент огляду робота міні-гідроелектростанції (застраховане майно) була зупинена і було неможливо встановити чи в працездатному стані перебувало обладнання, що на його думку мало поставити під сумнів вимоги позивача. Вказаний акт було підписано експертом. Досліджуючи акт, суд дійшов до висновку, що він не може бути належним доказом на підтвердження викладених у ньому обставин, оскільки був складений в односторонньому порядку (з боку відповідача), зі змістом даного акту не було ознайомлено представника позивача, про що свідчить відсутність підпису представника позивача на акті, а також акт не містить переліку майна, яке оглядалось.
Як страхувальник, позивач мав вжити всіх заходів доступних та доцільних для рятування майна
Як зазначалося вище, після 26 червня відповідач жодного разу не брав участі в огляді та дослідженні застрахованого майна. Водночас, обґрунтовуючи свою позицію про відмову у виплаті страхового відшкодування, він посилався на те, що вчинення позивачем дій щодо демонтажу обладнання унеможливило визначення обставин подій та розміру збитків. Суд визнав таку позицію необґрунтованою, оскільки заявляючи позивачу вимогу про заборону здійснювати демонтаж обладнання, відповідач не зазначив строки, протягом яких не мало бути демонтовано обладнання, отримуючи повідомлення про огляд застрахованого майна від позивача, відповідач не забезпечив участі своїх представників для визначення розміру завданих збитків. Зрештою, коли подальше зволікання з проведенням ремонтних робіт могло мати за наслідок подальше псування застрахованого майна, позивач прийняв рішення про його демонтаж та відправку для подальшого ремонту та відновлення робочого стану.
Матеріальні збитки визначаються у розмірі дійсної вартості майна безпосередньо перед настанням страхового випадку, за вирахуванням вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання, а податкові нарахування є невід’ємною частиною вартості майна
Як було зазначено у наданій позивачем Довідці про розмір витрат, понесених на усунення наслідків повені, ним було здійснено витрати з ліквідації наслідків повені, у тому числі відкачка води, очищення від бруду, ремонт та заміна пошкодженого обладнання, що входить до застрахованого майна, а також придбання нових складових для нього. На підтвердження купівлі нового обладнання позивачем долучено платіжні доручення.
Тут слід звернути увагу на те, що, на думку суду, заперечення відповідача щодо нарахування ПДВ та ввізного мита спростовується нормами Податкового кодексу України та Митного кодексу України, якими передбачено нарахування та сплату ПДВ та ввізного мита, внаслідок чого вартість товару збільшується на суму сплаченого податку та мита; витрати на відновлення застрахованого майна або його заміни включають в себе податкові нарахування, які є невід’ємною частиною вартості майна.
Роботи, спрямовані на поліпшення пошкодженого майна, не можуть включатися до складу збитків, що підлягають страховому відшкодуванню
Розглядаючи справу, суд звернув увагу на те, що витрати позивача щодо відновлення комплектності застрахованого майна, з ліквідації наслідків повені (відкачка води, очищення від бруду) та ремонта окремих складових майна підлягають частковому включенню до складу збитків, які відшкодовуються за договором страхування, оскільки включають також і роботи з поліпшення пошкодженого майна. Розділів такі витрати, суд прийняв рішення про часткове задоволення позову.
Таким чином, отримавши повідомлення про настання страхового випадку, відповідач фактично знехтував своїми договірними обовʼязками щодо участі в огляді пошкодженого застрахованого майна та оцінці розміру збитків, що призвело до подальної безпідставної відмови у виплаті страхового відшкодування.