АДВОКАТ ПО СПОРАМ З БАНКАМИ

 

 

     На сьогоднішній день чинне законодавство встановлює обов’язковість проведення грошових зобов’язань виключно через Банки, тому в Банках відкрито велику кількість поточних рахунків фізичних, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування. Також дуже багато фізичних і юридичних осіб користуються й іншими банківськими послугами: кредити, депозити, грошові перекази, відкриття карткових рахунків, інкасація грошової виручки, купівля-продаж валюти, видача банківських гарантій тощо.

     Звичайно, така активність породжує виникнення спорів між споживачами банківських послуг та Банками. Цьому також сприяє не завжди сумлінне ставлення банківських службовців до своїх обов’язків, помилки в документах, нав’язування банками непотрібних клієнту послуг, надмірна імітація банківськими установами боротьби із відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом.

     Спори з банками вважаються одними із найважчих. Це пов’язано з великою кількістю законодавчих та підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності, які постійно змінюються, не сталою судовою практикою і великою кількістю правових нюансів в залежості від ситуації.  Ніхто не застрахований від спорів із фінансовими установами, а саме тому звертайтесь до адвоктів по спорам з банками АБ «Ткачук і партнери», які нададуть Вам кваліфіковану правову допомогу у вирішенні суперечок із банками на Вашу користь.

 

     Адвокати по спорам з банками АБ «Ткачук і партнери» допоможуть Вам захистити свої права та пропонують такі правничі послуги:

 

     – Отримання консультації із Вашого питання, оцінка ситуації та перспектив можливих судових процесів;

     – Ведення переговорів від імені клієнта щодо вирішення спірних питань із банком, підготовка претензії та відповіді на неї;

     – Підготовка заяви до Антимонопольного комітету України щодо 

порушення банком антимонопольного законодавства;

    – Підготовка скарги до Національного Банку України щодо порушення банком банківського законодавства та ліцензійних умов;

    – Допомога в зібранні доказової бази та підготовка процесуальних документів – адвокатського запиту, позовів, заперечень, клопотань, пояснень,  у т. ч. розрахунок збитків, неустойки, відсотків тощо;

     – Ознайомлення з матеріалами справи, якщо справа щодо спору із  банком вже перебуває в суді;

     – Оскарження судових рішень шляхом підготовки апеляційних та (або)  касаційних скарг;

     – Представництво інтересів клієнта щодо спору із банком, у тому числі за позовами останніх у суді першої інстанції, апеляції, Верховному Суді;

     – Правовий супровід при виконанні судового рішення, постановленого на користь клієнта.

 

     Із досвіду адвокатів АБ «Ткачук і партнери» на практиці найчастіше зустрічаються конфліктні ситуації, які виикають із наступних неправомірних дій банківських установ:

 

     – безпідставна зміна умов із боку банку – зміна відсоткової ставки за     кредитом чи депозитом;

     – безпідставна вимога про дострокове повернення кредиту;

     – безпідставна відмова у видачі депозиту;

     – нарахування безпідставних платежів;

     – нав’язування клієнту непотрібних послуг;

     – безпідставне невиконання платіжного доручення клієнта;

     – безпідставна відмова Банку від договору банківського рахунку (також, можливо, із блокуванням коштів клієнта);

     – безпідставне списання коштів клієнта;

     – видача коштів з рахунку не в тій валюті, у якій було відкрито  рахунок;

     – безпідставне блокування коштів клієнта під виглядом «фінансового   моніторингу»;

     – невизнання факту припинення поруки (хоча вона припинилася  відповідно до норми закону) тощо.

 

     Усі перелічені питання не можна вирішити без висококваліфікованої правової допомоги. Лише таким чином Ви зможете відвищити свої шанси на позитивний результат у банківській справі. Досвідчені адвокати нашого Бюро допоможуть розібратись у найскладніших ситуаціях та виріішити справу на користь клієнта.

 

     Клієнту банків необхідно знати деякі нюанси в законодавстві та правові позиції судів для недопущення порушення своїх прав. 

 

     1. Безпідставна одностороння відмова Банку від обслуговування поточного рахунку клієнта, блокування коштів клієнта на поточному рахунку ( в т.ч. посилаючись на фінансовий моніторинг).

 

     З набуттям чинності нового законодавства про моніторинг (Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ від 06.12.2019)  багато підприємців і власників рахунків зіткнулися із блокуванням рахунків через підозру в легалізації доходів або підозру в шахрайстві, причому без пояснення. А згідно із законодавством, тепер існує 73 ознаки підозрілості, за якими банки можуть заблокувати рахунок. Серед цих ознак навіть нервова поведінка клієнта чи бажання обслуговуватись у певного співробітника. Процес подальшого спілкування із банком та розблокування рахунку є досить складним і іноді вирішується лише в суді, в чому допоможуть адвокати нашого Бюро.

 

     Що необхідно знати клієнтам банків про фінансовий моніторинг. 

 

      Постановою Правління Національного банку від 19 травня 2020 року                  № 65 затверджено нове Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (із змінами і доповненнями).  Саме на підставі її норм банки збирають інформацію про клієнтів та блокують, за потреби, рахунки. І саме останнє особливо хвилює багатьох. Адже попри суттєве збільшення межі для фінмоніторингу (до 400 тис. грн) банки почали активно впроваджувати передбачений Законом про фінмоніторинг ризико-орієнтований підхід, тобто оцінювати комплексно клієнтів та їх дії, роблячи висновки про блокування рахунків.

      Додатком 20 до Положення № 65 йде перелік ознак, які Нацбанк пропонує використовувати як підозрілі для блокування рахунків (так звані Індикатори підозрілості фінансових операцій). І саме на них банки й орієнтуються. 

Звісно, кожен банк має ще власні внутрішні документи з приводу фінмоніторингу, але вони повинні базуватися на Законі про фінмоніторинг та Положенні № 65, що не завжди відбувається.Складність взаємодії з банками та іншими суб’єктами первинного фінансового моніторингу полягає в тому, що кожен з них впроваджує правила фінансового моніторингу на свій розсуд.

     Так, фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує «поріг» в 400 тисяч грн. та за наявності однієї з таких ознак:

     – якщо хоча б одна із сторін – учасників фінансової операції має 

реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що здійснює збройну агресію проти України;

     – фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї або осіб, 

пов’язаних з політично значущими особами;

     – платіжні операції з переказу коштів за кордон;

    – фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

     В даний час для фінансового моніторингу достатньо 2500-5000 дол. США перерахувати із-за кордону на Ваш рахунок, в тому числі з криптовалютних операцій. 

     Щодо підозрілих фінансових операцій, то сума не має значення. Головний фактор – наявність підозри щодо незаконності походжень коштів або сама операція носить злочинний намір. Більше того, на державні органи та суб’єктів первинного фінансово моніторингу покладається не право, а саме обов’язок повідомити спеціально уповноваженому органу про такі операції та їх учасників.

     При цьому, в основу підозрілості покладається сама думка про чию-небудь причетність, тобто не остаточне і обґрунтовано доказане рішення, а сумнів та здогад, який базується  не на об’єктивному дослідженні, а на наявній інформації у інспектора з моніторингу.

     В результаті вимальовується картина, коли працівник суб’єкта первинного фінмоніторингу приймає рішення про підозрілість фінансової операції з усіма подальшими наслідками, керуючись лише наявною інформацією та припущеннями, які можуть свідчити про незаконність такої операції.

     Тому, в першу чергу, а особливо при наданні додаткових пояснень на вимогу, необхідно подати достатню кількість даних, які могли б розвіяти припущення про схемність операції чи походження коштів. 

     Індикатори підозрілості фінансових операцій ділиться три групи:

    – що стосуються діяльності чи поведінки клієнта;

    – що стосуються фінансових операцій клієнта;

    – за різними видами продуктів (послуг).

     В свою чергу, щоб не стати об’єктом посиленої уваги СПФМ та Держфінмону підприємцю варто б дотримуватись базових правил. Ігнорування таких, з великою долею вірогідності, призведе до затримок в транзакціях, посилених заходів належної перевірки, запиту пояснень та додаткових документів.

 

     Адвокати АБ «Ткачук і партнери» можуть надати наступні поради як не допустити блокування грошових переказів і фінансових операцій та замороження коштів адже такі дії краще попереджати, аніж виправляти. 

 

     1.Не допускати нетипове використання особистих розрахункових

 рахунків, яке не характерне для попереднього досвіду отримання або переказу коштів (як відносно періодичності, так і сум грошових коштів).

     2.При відкритті нового особистого рахунку у банку, клієнтом якого 

раніше не були, слід уникати ризиків запуску процедур фінмоніторингу- проведення операцій на значні суми, активне використання особистих рахунків для отримання/переказу коштів без належних правових підстав, велика кількість ідентичних переказів/зарахувань, не характерних для використання особистих рахунків тощо.

    3.Невідкладно надавати банку необхідні підтверджуючі документи.

    4.При наданні послуг нерезидентам виписувати у інвойсі детальний опис і найменування послуг, порядок надання та розрахунку загальної суми оплати. При проведені оплати на суми від 30000 гривень рекомендуємо укладати договір, у якому прописувати характер послуг/товарів, порядок оплати та інші обов’язкові умови для відповідного виду договору. При проведенні / отриманні оплат на суми від 400000 гривень надавати на вимогу банку договір, додатки до нього, а також детальну інформацію про іншу сторону договору.

    5.У разі відсутності нагальної необхідності проводити (отримувати) оплату в розмірі від 400000 грн. одним платежем, та навіть і суттєво менші суми, рекомендуємо дробити суму на декілька менших платежів, навіть у тих випадках, коли оплата проводиться на підставі договору з актами та усіма додатками до нього. 

   6.Мати можливість підтвердити наявність “чистого” (білого) доходу, який еквівалентний або більший за суми фінансових операцій щодо яких у банку виникли сумніви.

Дотримання цих простих рекомендацій допоможе забезпечити вільне розпорядження коштами, які знаходяться на рахунку, та оминути блокування операцій банками. Також у разі виникнення конфліктних ситуацій при дотримання цих рекомендацій з боку клієнта це полегшить роботу адвоката при захисті Ваших прав у суді, оскільки буде доказовою базою вчинення протиправних дій саме з боку Банку. 

 

     Необхідні дії з розблокування коштів «заморожених» через фінмоніторинг, в чому Вам допоможе адвокат:

 

    1.З’ясувати деталі блокування. Дізнатися у працівника банку весь 

перелік причин, через які заблоковано операцію та відомості, які необхідно надати для розблокування. За необхідності скерувати на адресу банку письмовий запит.

   2.Проаналізувати вимоги банку, обрати найкращий варіант підтвердження законності заблокованої операції та/або правомірності набуття відповідних коштів, наявності відповідного “білого” доходу. Наприклад, укласти зі стороною, від якої отримується або на користь якої здійснюється переказ, договір, акт чи інший підтверджуючий документ. У підтвердження наявності законного доходу, що дозволяє зробити переказ на користь іншої особи, може бути долучено копію декларації або довідку про нараховану заробітну плату з місця роботи. 

    3.Вчасно надати банку копії необхідних документів та раціональні пояснення щодо заблокованої банком операції та/або підтвердження законності походження отриманих доходів.

Якщо зазначені заходи виявились неєфективними слід дане питання за допомогою юриста вирішувати у судовому порядку, у тому числі звертатись з позовом про відшкодування завданої такими неправомірними діями банку шкоди. 

     Наприклад, Верховний Суд у справі № 910/3245/19 погодився із судовими рішення попередніх інстанцій про задоволення позову Товариства про  визнання недійсним односторонній правочин, вчинений банком щодо розірвання договору банківського обслуговування, за яким ТОВ було відкрито рахунок. Банк прийняв рішення про розірвання договорів та закриття поточних рахунків на підставі  ст. 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ч. 1  ст. 10 Закону України№ 361-ІХ ,  у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

     Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди зазначили, що відповідач не надав жодних внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику позивачеві. Окрім того, відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості підстав вважати незаконними джерела походження коштів ТОВ (позивача), інших його активів або прав на такі активи, а також не довів наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів, в той час як позивач довів проведення ним «легальної» операції із документальним підтвердженням.

     У справі № 910/21320/17 Товариство звернулось із позовом до Банку про зобов’язання відповідача виконувати умови договору банківського обслуговування в частині зарахування коштів на розрахунковий рахунок   в Банку. Позов обґрунтовано посиланнями на неправомірність одностороннього розірвання Банком договору банківського обслуговування, укладеного з Товариством, та відмови від зарахування коштів на розрахунковий рахунок, що був відкритий на його виконання, за платіжними дорученнями Товариства з мотивів встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

      Залишаючи судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову без змін Верховний Суд зазначив, що встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є підставою для односторонньої відмови від договору банківського обслуговування та закриття банківського рахунку клієнта.

      Зокрема, підставою встановлення Товариству неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта Банк визначив те, що засновники Товариства є пов’язаними особами з публічною особою, стосовно якої порушено кримінальне провадження.

      Однак, факт порушення такого кримінального провадження сам собою не є безумовною підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин з Товариством, оскільки в матеріалах справи відсутні навіть відомості щодо наявності обвинувального вироку суду стосовно цієї особи, тоді як згідно зі ст. 62 Конституції    України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

      Крім того, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку Банком жодними належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості підстав вважать незаконними джерела походження коштів Товариства, інших його активів або прав на такі активи. Банком також не доведено й наявності у банківських операціях Товариства ознак відмивання доходів.

 

      2. Безпідставне списання коштів клієнта із поточного рахунку

 

      Банк не має права списувати кошти із Вашого рахунку без Вашої згоди чи безпідставно. А підставами для списання без Вашої згоди можуть бути лише стягнення податкової служби, рішення суду, виконавчий напис нотаріуса, стягнення банком заборгованості за кредитним договором та інші підстави, передбачені законодавством України.

Одну із правових позицій щодо безпідставного списання банком коштів з рахунку клієнта можливо навести на прикладі справи  № 725/314/15-ц.

      Так, Банк звернулось до суду з позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

      Позовна заява мотивована тим, що між банком та особою укладено договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Особа взяті на себе зобов’язання належним чином не виконував, у зв’язку із чим  утворилась заборгованість у сумі 30 026 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 13 145 грн 34 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 13 325 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1 650 грн; штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн; штрафу (процентна складова) у сумі 1 406 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

      Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що не вчиняв будь-яких дій щодо зняття грошових коштів з його кредитного рахунку, а гроші були зняті третіми особами внаслідок шахрайських дій, про що він неодноразово повідомляв банк, проте останній продовжував нараховувати проценти, комісію та штрафи на заборгованість за кредитом.

       Рішенням районного суду позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 13 145 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 

     Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом суд, виходив із того, що оскільки зняття коштів з рахунку відповідача проведено відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, то банк не несе відповідальності за зняття коштів іншою особою, а не клієнтом банку, на якого оформлена платіжна картка, що дає підстави для задоволення позову про стягнення з позичальника на користь банку тіла кредиту.        

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, комісії та штрафів,  суд першої інстанції виходив із того, що оскільки грошові кошти з банківської картки відповідача були протиправно зняті третіми особами, про що відповідач повідомив банк, то нарахування процентів, комісії та штрафів по заборгованості за кредитом є безпідставним.              

      Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. 

Апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено обставин, які безспірно доводять, що, відповідач як користувач, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є безпідставним.

      Верховний Суд залишив рішення апеляційної інстанції без змін, зазначивши, що статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою НБУ від 30 квітня 2010 року № 223 (які були чинними на час протиправного зняття з банківської картки відповідача грошових коштів; на даний час-Закон України «Про платіжні послуги»), встановлено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За відсутності обставин, які безспірно доводять, що відповідач  своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність вини відповідача як підставу цивільно-правової відповідальності у знятті грошових коштів з його кредитного рахунка та відсутності підстав для покладання на відповідача обов’язку з погашення заборгованості за кредитом.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові по справі № 6-71цс15.

Доводи касаційної скарги банку про те, що операції щодо зняття коштів з кредитного рахунка відповідача стало можливим внаслідок порушення ним Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, умов зберігання та використання конфіденційної інформації, є безпідставними, оскільки на їх підтвердження не наведено доказів і самі по собі вони не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Надання відповідачем третім особам необхідної інформації для здійснення звичайних операцій із зарахування на картковий рахунок коштів (номер карткового рахунку; прізвище, ім’я по батькові власника карткового рахунку, його номера телефону) не може розцінюватися як надання користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У справі № 711/11121/18 особа звернувся до суду із вимогами до Банку про про відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»).

Позов обгрнутовано тим, що у Банку позивачу відкрито кредитну картку, на якій існувала заборгованість у сумі   1 863 грн. У позивача було викрадено телефон, на якому був прикріплений фінансовий номер до рахунків у Банку та додаток Приват24.

При зверненні позивача на гарячу лінію Банку щодо заблокування карток, йому було інформовано, що з кредитної картки проведені фінансові операції та з неї знято 39 539 грн. Крім того, за допомогою сервісу «Миттєва розстрочка» шахраями замовлено та отримано на вказаний картковий рахунок грошові кошти – 18 000,00 грн., які були перераховані, але не зняті. У зв’язку із цими проведеними шахраями операціями на картці створена заборгованість у розмірі 21 539 грн., оскільки частина коштів пішла на погашення особистої заборгованості позивача. Всі банківські картки  знаходились у позивача і він користувався ними відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг відповідача, які не порушував, пін-коди та іншу особову інформацію стосовно платіжних карт нікому не передавав, у телефоні цю інформацію не зберігав, що свідчить , що злочинець, який викрав його телефон, зламав його пароль для доступу до особистого акаунту Приват24, отримав доступ до його банківських рахунків, з яких викрав кредитні кошти.

Верховний Суд 17.02.2021 залишаючи в силі суде рішення першої інстанції в частині відновлення становищо на рахунку позивача до проведення операцій невідомими особами зазначив, що грошові кошти знімалися з використанням картки клієнта та введенням паролю, не підтверджені належними і допустимими доказами. Посилання Банку, що собою представляє собою IVR-меню, як можна зняти кошти в банкоматі без картки, яким чином можна змінити фінансовий номер телефону та як змінити логін та пароль входу до Приват24, зводяться лише до опису процедури надання банком послуг за допомогою електронного платіжного засобу (мобільного платіжного інструменту), а тому твердження, що без розголошення з боку позивача  пін-коду своєї картки, номера своїх карток, інша особа, навіть перевипустивши сім-картку, або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти, також не підтверджено належними  доказами.

У зв`язку з неправомірним, без волевиявлення позивача, через крадіжку його мобільного телефону, збільшенням кредитного ліміту до 42 000 грн, переказом грошових коштів на іншу картку через IVR-меню та зняттям готівки в банкоматах суд першої інстанції, з яким погодився Верховний Суд, правильно задовольнив позовні вимоги про зобов`язання банку припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій) (викрадення телефону), та відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням спірних фінансових операцій,  врахувавши внесену позивачем плату на суму 1 863 грн в рахунок погашення боргу за картковим рахунком. 

 

Отже у разі безпідставного списання з Вашого рахунку коштів слід звертатися до суду про їх повернення, в чому Вам допоможуть адвокати нашого Бюро.

 

     3. Нав’язування клієнту додаткових та незаконних зобов’язань, непотрібних страхових послуг.

 

Непоодинокими є випадки, коли банк підключає Вам якусь послугу, інформуючи, що вона підключається автоматично і за замовчуванням, а відключити Ви її можете самі. Це і смс інформування (швидше за все, з абонплатою), і спеціальна накопичувальна картка, а також відкриття додаткових кредитних карток та інших карток у пакеті із тією єдиною карткою, яку Ви дійсно просили.

Банки можуть зобов’язувати чи схиляти оформити страховку на кредитний ліміт на карті чи страховку як обов’язкову умову відкриття та обслуговування банківської картки. А під час укладання договорів кредиту, лізингу та іпотеки банки можуть зобов’язувати клієнта укладати страхові договори і лише із однією компанією, що є порушенням антимонопольного законодавства.

Пропонувати свої послуги, нехай навіть наполегливо, – це не порушення прав споживачів. Проте банкам непотрібно видавати бажане за дійсне. Якщо банк стверджує, що не може видати зарплатну чи пенсійну картку без кредитної, – він уводить вас в оману та нав’язує послугу. Українське законодавство забороняє такі дії (стаття 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»). Клієнт має повне право відмовитися від нав’язаної кредитної картки.

Найчастіші випадки нав’язування послуг – у відносинах за кредитами. А найбільш неприємний момент – клієнти часто навіть не розуміють, що банк нав’язує послуги, а тому й не захищають свої права.

Найчастіші  приклади нав’язування послуг:

– банк видає кредитну картку разом із зарплатною;

– банк включає обов’язкову страховку певної страхової компанії до пакета послуг під час отримання кредиту, навіть, якщо клієнт бажає застрахуватися в іншій компанії;

– банк продає страховку від нещасних випадків під час обміну валюти;

– банк самовільно підключив послугу sms-інформування та стягує за це комісію.

Ризикові ситуації для Клієнта банку.

 

Наприклад, клієнт банку отримав кредитну картку разом із зарплатною. Після цього він не користується кредитною карткою. Але банк стягує платіж за обслуговування кредитної картки в розмірі 20 грн. (умовно) за рахунок кредитного ліміту. Таким чином у клієнта з’являється борг, про який він навіть не підозрює. В кращому випадку банк повідомить про виникнення заборгованості, коли клієнт не внесе на кредитку обов’язковий мінімальний платіж в наступному місяці, в гіршому – клієнт дізнається про борг, коли він досягне значної суми.

В іншому випадку, наприклад, клієнт банку отримав кредитну картку разом із зарплатною. Після цього баланс на рахунку відображається з урахуванням кредитного ліміту. Тобто клієнт користується карткою, не розуміючи, де його власні кошти, а де кредитні, за які потрібно сплачувати відсотки.

 

Адвокати нашого Бюро радять вирішити такі неприємні ситуації наступним чином.

Спочатку потрібно написати скаргу на ім’я керівництва банку. Якщо банк відмовляється йти назустріч і нехтує скаргою, слід звертатися до НБУ. Профільний підрозділ – Управління захисту прав споживачів фінансових послуг – опрацьовує усі скарги. Якщо є ознаки порушень, фахівці звертаються безпосередньо до банку з вимогою виправити ситуацію.

Якщо вжиття вказаних заходів не призвело до позитивного результату, необхідно звернутись до кваліфікованого фахівця- адвоката, який допоможе вирішити Ваше проблемне питання у судовому порядку.

 

     4. Безпідставна відмова у виконанні платіжного доручення клієнта

 

Так, законодавством України передбачено, що банк зобов’язаний виконати платіжне доручення клієнта не пізніше наступного операційного дня. А у разі невиконання – здійснити повернення коштів та проінформувати про причину не пізніше наступного операційного дня. Проте законодавство також зберігає право за банками та клієнтами прописувати інші умови у договорі. У зв’язку із чим необхідно розуміти причину відмови та, що прописано у Вашому договорі із банком.

Якщо Ви вважаєте, що банк невиконав платіжне доручення без належних підстав, то  зобов’язати його виконати можливо у судовому порядку.

Так  рішенням господарського суду, залишеним без змін судом касаційної інстанції, у справі № 1/89пн зобов’язано АБ “Експрес-Банк” виконати умови договору банківського рахунку шляхом перерахування грошових коштів згідно платіжного доручення ТОВ. 

Позовні вимоги були обгрутовані тим, що  банк передбачені чинним законодавством та договором зобов’язання не виконав, посилаючись на сумнів у призначенні платежу і не здійснив банківську операцію. Замість перерахування коштів за призначенням банк самовільно направив їх на погашення заборгованості за договором поруки, укладеного між банком і товариством в забезпечення виконання зобов’язань товариством (позивачем) “Торгівельно-промисловий дім “Кристал” за договором про відкриття кредитної лінії .

Верховний Суд зазначив, що в порушення вимог ст.ст.526, 1066, ч.3 ст.1068 ЦК України, п.п.22.6,22.7 ст.22, п.32.3 ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів і Україні” та п.2.3.4 договору банківського рахунку  відповідачем (банком) не було виконано платіжне доручення клієнта (позивача)  щодо перерахування 250 138 грн. з рахунку позивача на рахунок третьої особи. Вказане платіжне доручення було прийнято банком до виконання та не було повернуто позивачу з підстав, визначених чинним законодавством.

Встановлений судами факт безпідставного непроведення банком розрахункової операції по платіжному дорученню свідчить про незаконне обмеження прав позивача на розпорядження грошовими коштами на його рахунку, що також є порушенням імперативних приписів ст.1074 ЦК України, згідно якої обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

 

     5. Відмова у поверненні депозиту, в т.ч. «зникнення депозиту»

 

Можливі схеми розвитку подій, за яких банк з тих чи інших причин не може або не має наміру повертати депозити вкладникам, мотивуючи це наступним:

1. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації.

2. Прийняття рішення про ліквідацію банку.

3. Банк відмовляє у достроковому розірванні договору банківського вкладу.

4. Банк відмовляє у поверненні коштів після закінчення дії договору банківського вкладу. 

5. Неповернення депозитів, що зумовлено діями працівників банку. Такі дії можуть бути різними (навіть злочинними) та проявлятися, наприклад, у відсутності реєстрації договору банківського вкладу, і, як наслідок, необліковування на рахунку банку грошових коштів, залучених від вкладників на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу. Відповідні юридичні факти суди кваліфікують як невиконання банком своїх обов’язків за договором банківського вкладу.

6. Банк видає валютний депозит у гривні чи встановлює обмеження для щоденної видачі валюти.

7. Ліквідація банку на стадії виконавчого провадження.

Усі перелічені причини є неправомірними і їх необхідно оскаржувати до Національного банку України (у разі наявності ознак злочину-до поліції) або в судовому порядку, в чому Вам допоможе адвокат по спорам с банками нашого Бюро.

 

 

Так, банк може незаконно вимагати погашення певних комісій навіть якщо клієнт у 14-денний період з моменту укладання кредитного договору відмовився від кредиту або вимагати погашення неправомірно нарахованих штрафів, пені, що повинно вирішуватись у судовому порядку.

Так, рішенням суду у справі № 382/101/20 відмовлено АТ «УКРСИББАНК» про стягнення з особи окрім основного боргу за договором споживчого кредиту, ще і нараховану комісію та пеню.

Судове рішення мотивоване тим, що згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) регулюється ст. ст. 549-552 ЦК України.У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені) (ст. 611 ЦК України).

       Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      Разом з тим, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Законів України «Про захист прав споживачів» та  «Про споживче кредитування».

     За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо з дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

      Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

      Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду по справах № 6-2071цс16, № 311/1985/16-ц

Отже, у разі незаконного нархування Вам Банком комісій, штрафних санкцій, тощо їх необхідно оскаржувати в судовому порядку або обгрунтовано заперечувати у разі звернення Банком із позовом до Вас, а захистить Ваші порушені права у судовому процесі адвокат.

 

     Які перемоги за допомогою адвокатів АБ «Ткачук і партнери» можна здобути у спорі із банком:

 

– змінити суму заборгованості у менший бік;

– анулювати суму заборгованості;

– скасувати штрафи, пеню, комісії;

– скасувати арешт/продаж/заставу майна (у разі виявлених порушень       

   законодавства);

– зняти арешт з майна, відстрочити продажу майна;

– повернути депозит із відсотками за весь період перебування у банку, а      

   також із додатковими компенсаціями;

– зняти частково чи повністю відповідальність із поручителя за борги     

   Позичальника тощо.

 

      Проте, слід звернути увагу, що кожна ситуація індивідуальна і у кожній ситуації адвокатами нашого Бюро проводиться індивідуальна оцінка шансів і ризиків, і навіть прогнозується можливе судове рішення.

      І також слід пам’ятати, що досудові переговори та судовий процес із банком – досить складні процеси. Крім цього, банк, як велика і досить прибуткова організація, має сильний штат юридичних фахівців, змагатися із якими під силу тільки професійному адвокату.

 

     Таким чином, закон захищає права клієнта, проте інструментами для протистояння банку та відстоювання цих прав наділений лише досвідчений та кваліфікований юрист, а тому звертайтесь до адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які допоможуть вирішити суперечки із банками на Вашу користь.