Тисячі громадян, подаючи документи на призначення пенсії, отримують відмови. Як правило, часто такі відмови носять формальний та безпідставний характер, суперечать закону про пенсійне страхування. Так, органи пенсійного фонду не застосовують норми Закону про пенсійне забезпечення, безпідставно бракують записи у трудовій книжці прохачів пенсії, не зараховують стаж при відсутності пенсійних внесків, навіть через відсутність документів подання яких до Пенсійного фонду не є обов’язковими. При призначенні пенсії по втраті годувальника вимагають стаж у майбутнього пенсіонера, при наявності записів у трудовій книжці вимагають уточнюючі довідки, при наявності кратності стажу не визнають такого права.
Як підтверджує судова практика вказані та інші причини відмови в пенсії частіш за все бувають неправомірними, надуманими, а також не відповідають дійсності та поданим до пенсійного органу документам.
Вказані дії службовців пенсійних органів, створюють громадянам, безпідставні та штучні труднощі в отриманні законного та гарантованого державою пенсійного забезпечення.
Пенсійний адвокат АО «Ткачук і партнери» допоможе швидко із позитивним для Клієнта результатом вирішити проблеми із незаконною відмовою пенсійних органів в призначенні пенсії.
Так, неправомірну відмову пенсійного органу в пенсії можливо оскаржити до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ ВІДМОВІ В ПЕНСІЇ:
1.Консультація з питань відмови в пенсії, аналіз виниклої ситуації та підготовка позову про визнання рішення про відмову в пенсії протиправним;
2. Підготовка процесуальних документів: адвокатського запиту, позову, заперечення, письмових пояснень, клопотань, апеляційної і касаційної скарг, а також інших, необхідність в яких виникне;
3. Представництво Клієнта в судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
4.Правовий супровід Клієнта на стадії виконання судового рішення, постановленого на його користь.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРУ ПО ОСКАРЖЕННЮ ВІДМОВИ В ПЕНСІЇ
1.Недопустимість формалізму з боку пенсійного органу при відмові громадянину в пенсії.
Верховним Судом 27.11.2019 залишено в силі рішення апеляційного суду, яким зобов’язано ГУ ПФУ розглянути по суті заяву позивача про призначення йому пенсії.
Суть справи полягає в тому, що відповідач розглянув заяву позивача від 01.02.2017 про призначення пенсії в порядку Закону України «Про звернення громадян» та листом (а не прийняттям відповідного рішення) відповів останньому, що його заява не може бути розглянута по суті, оскільки вона викладена довільно і не відповідає установленій чинним законодавством формі.
Верховний Суд у постанові зазначив, що відповідно до п.1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу. Згідно цього пункту днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до п. 4.1. Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною до додатку 2 заявою.
Верховний Суд дійшов висновку, що зміст наданої позивачем заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів , які подаються саме при призначенні пенсії, а тому вона (заява) безпідставно не була розглянута відповідачем по суті.
При цьому Верховний Суд зазначив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Наслідком такої безпідставної відмови у розгляді заяви про призначення пенсії стало те, що позивач вимушений був більше 2-х років замість отримання пенсії у судових органах доводити неправомірність дій посадових осіб пенсійного органу.
2. Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховним Судом 31.01.2025 задоволено позов Особа 1 про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ про відмову в призначенні пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ повторно розглянути заяву Особа 1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків і мотивів, викладених ВС у цій постанові.
Суть спору в тому, що ГУ ПФУ відмовило Особа 1 у призначенні пенсії віку за стажем, у зв’язку із непідтвердженням частини страхового стажу, і невключення у нього певних періодів.
Верховний Суд зазначив, що страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у п. 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
Частиною 1 ст. 56 № 1788-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується:
– робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
-будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
ВС зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, ВС зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також, ВС зазначив, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування відповідних періодів роботи позивача.
ВС звернув увагу що орган же пенсійного фонду, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту здійснення Позивачем певної діяльності й не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, а також не запропонував Особа 1 усіх можливих способів отримання такої інформації.
Загальновідомою є й обставина окупації населеного пункту постійного місця проживання позивача внаслідок збройної агресії рф й остання об`єктивно може впливати на можливість збору Особа 1 та подання ним всіх документів, необхідних для призначення пенсії.
Тому, незарахування до страхового (трудового) стажу позивача відповідного періоду у зв`язку із (можливо) перебуванням підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не буде пропорційним та порушить баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням органу пенсійного фонду щодо перевірки підстав для призначення пенсії.
Отже, рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні пенсії Позивачу без перевірки відповідності Особа 1 всім критеріям, які дають йому право на призначення пенсії за віком, у тому числі й щодо наявності у нього страхового стажу не може бути законним.
3. Особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, має право на призначення пенсія відповідно до розміру стажу, встановленого ст. 55 Закону № 796-ХІІ, тобто 15 років і більше.
Позивачка звернулася з позовом до ГУ ПФУ, в якому просила визнати незаконну відмову в призначенні пенсії як потерпілій особі згідно ст. 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ та зобов’язати їй призначити пенсію.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 30.05.2024, залишеного без змін постановою Апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у задоволенні позову було відмовлено.
Суди погодились, що Позивачка досягла необхідного віку для призначення пенсії, але їй необхідно мати 28 років стажу, а не 15, як помилково зазначала Позивачка.
Натомість Верховний Суд 19.05.2025 зазначив, що Позивачка як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, має право на призначення пенсія відповідно до розміру стажу, встановленого ст. 55 Закону № 796-ХІІ, тобто 15 років і більше, а тому судові рішення попередніх судів є незаконними, а позовні вимоги Позивачки про зобов’язання призначення пенсії підлягають задоволенню.