Час від часу у фізичних та юридичних осіб, через незаконні операції з майном з боку третіх осіб у власника майна виникає необхідність через суд витребувати майно, яке було зареєстровано на власника та перебуває в чужому віданні. Доволі часто такі ситуації виникають при продажі квартир в новобудовах, при незаконних продажах ( доволі часто це іпотечна нерухомість та), незаконних дій державних органів з нерухомим майном (наприклад безпідставна реалізація майна потерпілого на аукціоні, незаконність якого згодом визнана судом. Часто необхідність витребування майна виникає при вчиненні правочинів представниками фізичних та юридичних осіб з перевищенням повноважень.
Також витребуванню підлягає майно, хоч яке і перепродавалося багато разів, але перша угода купівлі-продажу визнана недійсною.
Слід пам’ятати, що велика кількість сторін незаконних угод та їх нотаріальне посвідчення, публічні торги, аукціони та участь державних органів не повинно стати на заваді по витребуванню Вами вашого майна у сторонніх осіб !
Як формувати позовні вимоги, чи слід договори визнавати недійсними, до кого пред’являти позов про витребування майна- на ці та інші питання зможе надати відповідь адвокат по витребуванню майна.
Наявність великої судової практики та знання практики Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо витребування майна з чужого володіння адвокатом по витребуванню майна допоможе досягти клієнту необхідного результату.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО ВИТРЕБУВАННЮ МАЙНА :
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із витребуванням майна, аналіз виниклої ситуації та розробка стратегії правових дій, необхідних для захисту прав клієнта;
2. Збір доказової бази та підготовка позову про витребування майна на користь клієнта;
3. Підготовка необхідних процесуальних документів – адвокатського запиту, письмових пояснень, заперечень, клопотань, тощо;
4. Представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
5. Оскарження незаконних судових рішень, постановлених не на користь клієнта в Апеляційний та Верховний Суд;
6.Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРУ
ПРО ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА
1. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду
Частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав
Особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників. Саме такий спосіб захисту є належним, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до Єдиного Державного Реєстру
ПАТ звернулося в суд із позовом до СТОВ, Особа 1, Особа 2, державного реєстратора про витребування з чужого незаконного володіння частки в розмірі 50% в статутному капіталі СТОВ та визнання за Позивачем права власності на цю частку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 18.12.2006 є учасникм СТОВ та власником частки в розмірі 50% в статутному капіталі цього товариства. Однак, ця частка позивача була протиправно відчужена за договором купівлі-продажу від 24.05.2017 на користь Особа 2, тобто вибула з володіння власника (позивача) за відсутності його волевиявлення на відчуження частки та на вихід зі складу учасників СТОВ, що встановлено господарськими судами у межахіншої справи. У подальшому спірна частка в статутному капіталі СТОВ у розмірі 50 %, що належить позивачу, була відчужена на користь Особа 1, який є останнім набувачем цієї частки.
Верховний Суд, залишаючи 06.02.2025 без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позовні вимоги: витребувано з чужого незаконного володіння у Особа 1 на користь ТОВ майно, а саме: частку в розмірі 50 % в статутному капіталі СТОВ. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ВС зазначив, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Отже поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників СТОВ та розмір їх часток, що належить до відносин у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, зокрема здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.
Верховний Суд звернув увагу, що він вже неодноразово зазначав про те, що відповідно до пунктів “д” та “е” п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників. Саме такий спосіб захисту є належним, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.
При цьому, витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача – колишнього учасника товариства, що був виключений, у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема:
-якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до ст. 387 ЦКУ);
– якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця);
– якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до чч. 2 ст. 388 ЦКУ);
– якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у ч. 1 ст. 388 ЦКУ).
Таким чином, власник майна з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦКУ може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Отже ВС дійшов висновку про те, що позовна вимога про витребування майна (частки у статутному капіталі товариства) з чужого незаконного володіння, пред`явлена до володільця спірної частки (особи, щодо якої у ЄДР містяться відомості як про власника спірної частки), є належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача.
Окрім того, ВС відхилив доводи касатора про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділене в натурі, з огляду на що залишили поза увагою те, що позивач не визначив індивідуальних ознак майна, а просить витребувати відсотки у статутному капіталі товариства, які не є індивідуально визначеним майном.
Частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Верховний Суд зазначає про те, що скаржник у цих своїх доводах фактично ототожнює частку у статутному капіталі товариства з відсотковою величиною, що характеризує розмір такої частки, та не враховує правову природу частки у статутному капіталі товариства, залишючи поза увагою правову природу частки у статутному капіталі товариства, саме як майна.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позовна вимога про витребування частки в статутному капіталі СТОВ містить чіткі посилання на розмір такої частки, її вартісний вираз, найменування товариства, частка в статутному капіталі якого витребовується, які ідентифікують спірне майно, ВС зазначає про те, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам ВС на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався скаржник, а доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими.
2. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦКУ може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача
Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою
Інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи
Особа 1 звернулася в суд з позовом до ТОВ 1, ТОВ 2, Особа 2 про визнання за нею майнове (речове) право на об’єкт незавершеного будівництва (двокімнатної квартири); визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між Товариствами (Відповідачами) та ТОВ 3 (Замовник) від 25.07.2017; витребувати цю квартиру у Особа 2; скасувати державну реєстрацію.
Позовна заява мотивована тим, що 22.09.2014 між нею (Покупець) та ТОВ 3 (Замовник), ТОВ 1 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого покупець купує у продавця майнові права на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва житлової прибудови з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями двокімнатна квартира загальною площею 52,8 кв. м. Позивач сплатила продавцю кошти в розмірі 391 248 грн, що складає 100 % вартості майнових прав об`єкта нерухомості за договором та отримала технічний паспорт на квартиру.
Запланованим терміном закінчення будівництва у договорі зазначено 3-й квартал 2015 року, але введення в експлуатацію вказаного об`єкта капітального будівництва затримано вже більше ніж на п`ять років.
18.08.2017 року між ТОВ 3 та ТОВ 2 та Позивачкою підписано акт обстеження об`єкта нерухомості, в якому були зафіксовані недоліки вказаної квартири. Пунктом 2 акта обстеження передбачено, що після підтвердження (підписом) покупцем належного усунення продавцем всіх вказаних в цьому акті недоліків, об`єкт нерухомості вважатиметься переданим покупцеві у належному стані, а обов`язки продавця перед покупцем щодо об`єкта нерухомості вважатимуться виконані ними в повному обсязі. В подальшому, за ТОВ 2 зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2017, укладеного між ТОВ 3 та Відповідачами. 03.10.2019 ТОВ 2 продано квартиру Особа 2. При цьому об’єкт не введено в експлуатацію. Реєстрацію квартири за ТОВ 2 було скасовано за результатами розгляду Міністерством юстиції скарги Позивачки.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено. Після скасування постанови апеляційного суду Верховним Судом та повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції прийнято рішення про часткове задоволення позову: витребувано квартиру з чужого незаконного володіння у Особи 2.
Постановою апеляційного суду від 26.06.2024 рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивування підстав відмови в задоволенні позовних вимог Особа 1 до Особа 2 про витребування квартири з чужого незаконного володіння, викладено їх в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування, а не витребування майна з чужого незаконного володіння.
Верховним Судом 13.08.2025 постанову апеляційного суд від 26.06.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Особа 1 до Особа 2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.
Верховний Суд зазначив, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Право власника згідно із ч. 1 ст. 388 ЦКУ на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
ВС звернув увагу, що законодавством встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб, а інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Тобто інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
При цьому, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Таким чином, ВС вказав, що на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав від 25.07.2017 ТОВ 2 фактично реалізовано майнові права на квартиру, що були предметом договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного 22.09.2014 із Особа 1.
При цьому договір купівлі-продажу майнових прав від 25.07.2017 укладений всупереч волі первісного інвестора – Особа 1 та за відсутності правових підстав.
В той же час, Інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи. Оцінюючи добросовісність Особа 2 як набувача спірного нерухомого майна, Верховного Суду вважав, що Відповідач, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірне майно вибуло з володіння Позивача з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів її добросовісність під час набуття цього майна у власність.
Оскільки мало місце неодноразове відчуження квартири, майнові права на яку мала позивач, відчуження майна відбулося всупереч її волі та за відсутності правових підстав, Верховний Суд вважав за необхідне витребувати це майно з чужого незаконного володіння Особа 2 на користь Особа 1.
3. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача
Суб`єктом звернення із витребуванням майна у порядку ст. 388 ЦКУ є власник майна
Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею
Витребування майна, яке незаконно вибуло з володіння Особи, від останнього набувача, не впливає на подальші спори між подружжям щодо поділу такого майна
Особа 4 звернулася в суд із позовом до Особа 2 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності. Позов мотивовано тим, що 11.07.2018 постановлено ухвалу у іншій справі за позовом Особа 3 до Особа 4 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом Особа 4 до Особа 3 про поділ майна подружжя, якою затверджено мирову угоду між сторонами та визнано, що вони домовилися здійснити між собою поділ майна, зокрема, виділити Особа 3 квартиру. Про існування даної справи Особа 4 не знала, а після ознайомлення із матеріалами дізналася, що її інтереси в суді представляла Особа 5 за довіреністю, яку вона не видавала.
Незважаючи на оскарження Особа 4 вказаної ухвали суду в апеляційному порядку, Особа 3 06.08.2018 Особа 3 зареєстрував право власності на спірну квартиру за собою.
За заявою позивачки 17.08.2017 до ЄРДР внесено відомості про порушення кримінального провадження Особа 3, Особа 5. Однак, 31.10.218 Особа 3 передав спірну квартиру за актом примання-передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ, засновником якого є він сам. 06.11.2018 право власності на квартиру зареєстровано за Особа 2 на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ. 08.11.2018 постановою апеляційного суду скасовано ухвалу суду про затвердженн мирової угоди та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, яким, позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою апеляційного суду скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову та постановлено нове про відмову у задоволенні позову.
Верховним Судом 16.04.2025 постанова суду апеляційної інстанції сксовано, рішення суду першої інстнації в частині позовних вимог Особа 4 про витребування майна залишено в силі. В частині позовних вимог про визнання права власності рішення скасовано та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
Верховний Суд звернув увагу, що за змістом ст. 388 ЦКУ випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦКУ застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Суб`єктом звернення із витребуванням майна у порядку ст. 388 ЦКУ є власник майна.
З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦКУ залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.
Встановивши, що Особа 4 була титульним власником спірної квартири та вона вибула з її власності на підставі судового рішення (ухвали про затвердження мирової угоди), яке у подальшому було скасовано, ВС погодився із судом першої інстанції про задоволення позовної вимоги про витребування майна на її користь.
При цьому, ВС вказав, що витребування майна, яке незаконно вибуло з володіння Особа 4, від останнього набувача, не впливає на подальші спори між подружжям щодо поділу такого майна.