Перевезення вантажів є надважливою частиною сучасного ринкового життя України. Значну частину перевезень пропонують Екпедиторські компанії, що насправді є звичайними посередниками між Перевізниками та Замовниками. Також експедиторські компанії можуть надавати додаткові послуги – допомога страхування вантажів, оформлення (дооформлення) супроводних документів на вантаж, направлення вантажу на зберігання або кінцевому Вантажоотримувачу.
Однак час від часу, між Вантажовідправниками, Експедиторськими компаніями та Вантажоодержувачами час від часу виникають різноманітні спори, що можуть розпочинатися із претензій та закінчуватися судовими розглядами.
Не доставили Вантаж або Вантаж втрачений, Вантаж пошкоджений, Експедиторська компанія вимагає доплату, неустойку, штраф ? Існують інші невирішені претензійні питання з Експедиторською компанією ?
Допомога адвоката по спорам з Експедиторським компаніями допоможе скласти претензію або обгрунтовану відповідь на претензію Експедиторської компанії, представити Ваші інтереси в суді.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПО СПОРАХ З ЕКСПЕДИТОРСЬКИМИ КОМПАНІЯМИ:
-Надання консультацій при спірних питаннях;
-Складання адвокатських запитів в інтересах Клієнта;
-Складання претензії, надання відповіді на претензію;
-Складання позову, відзову на позов по спорах з Експедиторськими
компаніями;
-Складання апеляційних та касаційних скарг з Експедиторськими
компаніями
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ З ЕКСПЕДИТОРСЬКИМИ КОМПАНІЯМИ
1. Транспортне експедирування є допоміжним щодо перевезення видом діяльності, тобто комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях -сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу. Отже, за невиконання або неналежне виконання комплексу цих заходів саме Експедитор несе відповідальність
Клієнт повинен відшкодувати простій транспортних засобів лише у випадку, якщо такий простій спричинений саме через винні дії Клієнта. Додаткові витрати, які поніс Експедитор, Клієнт відшкодовує останньому у разі попереднього їх узгодження
ТОВ 1 (Клієнт) звернулось в суд із позовом до ТОВ 2 (Експедиторська компанія) про стягнення збитків (вартості зіпсованого вантажу), посилаючись на неналежне виконання ТОВ 2 своїх зобов`язань за договором поставки.ТОВ 2 подало зустрічний позов про стягнення з ТОВ 1 плати за користування (простой) вагонами за межами території України, інфляційних втрат, 3% річних, пені, витрат на проведення експертизи, додаткових витрат за понаднормове користування вагонами (вартість послуг ТОВ 3).
Верховним Судом 23.10.2024 рішення судів попередніх інстанцій про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову залишено в силі, звернувши увагу, що транспортне експедирування, як вид господарської діяльності, не може розглядатися окремо від перевезення, це – комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відповідно, за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом «Про транспортно-експедиторську діяльність», Експедитор і Клієнт несуть відповідальність.
Згідно додатку до Договору експедитор зобов`язався здійснювати супровід товару від складу відправника до складу одержувача, що включає організацію та особистий контроль навантаження, перевалу, перевантаження, вивантаження товару у пункті призначення, а також експедитор зобов`язаний відшкодувати (компенсувати) клієнту фактичну вартість за повне або часткове пошкодження та/або псування вантажів, їх часткову чи повну втрату, знищення, зникнення, викрадення, недостачу, які були передані до перевезення. Тобто, відповідальність за псування вантажу, який був переданий до перевезення, покладається на експедитора. При цьому на експедитора покладені обов`язки, зокрема, повідомляти клієнта про відхилення за якістю та кількістю, виявлені в ході навантаження, і діяти надалі строго відповідно до вказівок клієнта.
ТОВ 1 прийняло вантаж до перевезення без зауважень та заперечень, застереження щодо невідповідності вантажу за якістю не висловлювалися, і внаслідок неналежного виконання ТОВ 1 цих зобов`язань ТОВ 2 було позбавлене можливості своєчасно здійснити переадресування вагонів, у зв`язку з чим висівки пшеничні гранульовані загальною вагою 301,20 т, які перевозилися у вагонах, були зіпсовані.
Щодо відмови у задоволені зустрічного позову ВС зазначив, що Клієнт повинен відшкодувати простій транспортних засобів лише у випадку, якщо такий простій спричинений саме через винні дії Клієнта. Разом з тим, доказів наявності вини ТОВ 1 у простої вагонів поза межами території України ТОВ 2 не надано.
Окрім того, додаткові витрати ТОВ 2 пов`язані з виконанням його зобов`язань за Договором не узгодило із ТОВ 1, як на час укладення договору, так і на час виникнення необхідності їх надання; Експедитор звернувся до Клієнта про стягнення їх вартості вже після надання відповідних додаткових послуг, що унеможливлює стягнення з Клієнта їх вартості.
2. Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу
Питання про наявність/відсутність договірних відносин щодо здійснення перевезення має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вирогідність і взаємозв`язок, а не на підставі окремо поданого документа, який суд не прийняв як належний доказ, що свідчить про наявність договірних відносин з перевезення
ТОВ 1 (Клієнт) звернулося в суд з позовом до ТОВ 2 (Експедитор) про стягнення збитків у розмірі 525 736 грн., мотивуючи це тим, що згідно договору на автомобіль Відповідача було завантажено продукцію для перевезення певним маршрутом на суму 525 736 грн. Проте в обумовлені сторонами строки автомобіль до узгодженого місця розвантаження не прибув, а його місцезнаходження не встановлено.
Верховний Суд 29.01.2021 скасував постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову та постановлено нове про відмову у задоволенні позову, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони передбачили, що всі документи стосовно цього договору, так само як і сам договір і додатки до нього, які підписано сторонами і передано за допомогою факсимільної, електронної чи іншого зв`язку, що дозволяє вірогідно встановити, що документ надходить від сторони за договором, вважати такими, що мають юридичну силу до надання оригіналів. Сторони мають протягом 10 робочих днів підписати оригінали цих документів.
Разом з тим, надана позивачем в обґрунтування позовних вимог копія заявки на перевезення не є належним доказом наявності між сторонами договірних відносин щодо завантаження та перевезення продукції на загальну суму 525 736 грн., а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Не погоджуючись із вказаною позицією ВС звернув увагу, що на законодавчому рівні передбачений порядок подання електронних доказів. Зокрема, вони подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, що є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Проте, надаючи оцінку наданим позивачем доказам у справі, суд апеляційної інстанції не надав їх оцінки у сукупності, посилаючись лише на те, що позивачем не надано до суду оригінал заявки на перевезення, а надана позивачем копія названої заявки, що містить підпис перевізника не прийнята судом, оскільки відповідач заперечує її існування та здійснення її підпису. До того ж суд апеляційної інстанції вказав, що електронні переписки, що долучені до позову, не скріплені електронно-цифровим підписом, а тому не є допустимим доказом у справі.
Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що питання про наявність/відсутність договірних відносин щодо здійснення перевезення має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вирогідність і взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК, що не було зроблено судом апеляційної інстанції.
3. Зобов`язання з оплати наданих експедитором послуг за договором виникає у клієнта після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, а також отримання від експедитора рахунка, податкової накладної, акта звірки взаєморозрахунків та документів, підтверджуючих надання послуг.
Безпідставне стягнення (списання) з Експедитора коштів Перевізником урегулевуються між останніми, а не є додатковими витратами, які зобов’язаний відшкодовувати Клієнт Експедитору.
Не виникнення у Клієнта заперечень щодо сплати певних виплат у попередніх договірних відносинах із Експедитором та заперечення їх виплатити, як неузгоджені із ним у наступних договірних відносинах не свідчить про недобросовісність виконання Клієнтом умов договору у даних конкретних спірних правовідносинах.
Рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій відмовлено у задоволенні позову ТОВ 1 (Експедитор) до ПАТ (Клієнт) про стягнення 4 790 440 грн. основного боргу, 667 461 грн. пені, 330 651 грн. 3% річних, 583 636 грн. інфляційних втрат з мотивів неналежним виконанням відповідачем умов Договору транспортного експедирування залізничним транспортом в частині відшкодування документально підтверджених витрат, пов`язаних із наданням послуг. Удові рішення мотивовані недоведеністю Позивачем наявності заборгованості Відповідача за Договором на спірну суму.
Погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій Верховний Суд 27.06.2023 не погодився із доводами Касатора (Позивача) про те, що погоджуючись у Договорі із видом перевезень залізничним транспортом, Відповідач чітко усвідомлював, як працює Укрзалізниця, а також у Відповідача не виникало у попередні періоди заперечень щодо тарифів, сум до сплати чи методики калькуляції, порядок відшкодування витрат у попередні періоди не заперечувався Відповідачем. Однак, зі свого боку, Позивач розумно покладався на виконання Відповідачем зазначених умов Договору.
З приводу списання у Експедитора Укрзалізниця витрат за переадресацію вагонів по станції, по якій, за твердженням Скаржника, були відсутні будь-які замовлення від Відповідача про перевезення вантажу на цей період і за такими адресами, ВС зазначив, що Позивач в порядку, передбаченому Договором про надання послуг, укладеним з Укрзалізниця, мав право звернутися до Перевізника для проведення перевірки, якщо вважає таке списання безпідставним.
При цьому всупереч положенням Договору Позивач не надав судам підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, доказів узгодження з відповідачем додаткових витрат, виставлення Позивачем рахунків на оплату, у той час як сторони Договору погодили, що зобов`язання з оплати наданих експедитором послуг за договором виникає у клієнта після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, а також отримання від експедитора рахунка, податкової накладної, акта звірки взаєморозрахунків та документів, підтверджуючих надання послуг.
За таких обставин, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за Договором транспортного експедирування залізничним транспортом, ВС дійшов висновку про недоведеність Позивачем наявності заборгованості відповідача за Договором на спірну суму.
Одночасно, за встановлених судами обставин щодо виконання відповідачем зобов`язань за Договором, відсутні підстави для твердження про суперечливу поведінку або недобросовісність відповідача, навіть якщо за попередніми договірними відносинами Він не заперечував щодо відшкодування Експедитору заявлених, у тому числі аналогічних, додаткових витрат.
При цьому ВС дійшов висновку, що оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність належним чином оформлених документів, на підставі яких в порядку, погодженому сторонами в Договорі, здійснюється відшкодування Експедиторові витрат, пов`язаних з наданням послуг, наявність електронного листування, на яке посилається Позивач як на електронний доказ, не може вплинути на правильність вирішення спору по суті.