ДОПОМОГА АДВОКАТА
Відкриття кримінального провадження відносно певної Особи в багатьох випадках закінчується складанням обвинувального акту, судовим розглядом та вироком суду. Чи бездоганно органи досудового розслідування проводять розслідування кримінальних справ, чи не порушується при їх розгляді норми кримінально- процесуального закону, чи завжди слідчими, прокурорами та суддями робиться належна кваліфікація кримінального діяння? Звісно що ні.
Багато обвинувальних вироків, де порушення кримінально-процесуальних норм та норм кримінального закону має просто кричуче-виражений характер проходять Апеляційний суд через небажання підсудних (засуджених) скористатися послугами захисників, або сподівання прокурорів та суддів, що такі вироки не будуть оскаржуватися в касаційному порядку.
Що може стати підставою для скасування вироку у Верховному Суді ?
Це як правило, істотне порушення кримінально-процесуального закону – порушення порядку проведення певних слідчих дій – проведення певних слідчих дій без ухвалу суду, проведення обшуку без запрошення понятих, зазначення певних доказів без проведення експертизи, порушення процедури впізнання та інші.;
Неправильна кваліфікація діяння може мати місце при неправильному тлумаченні закону слідчими, прокурорами, суддями. Неправильне застосування норм кримінального закону може потягти скасування обвинувального вироку як з направленням справи на новий розгляд справи в суд першої інстанції або апеляційний суд, так і постановлення нового виправдовувального вироку Верховним Судом. Часто це трапляється при кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я, посадових та корупційних злочинів, господарських злочинів.
Важливо також звернути увагу, що судові рішення місцевого та апеляційного суду, що не відповідають практиці застосуванню кримінально-процесуального закону та нормам кримінального права Верховного Суду, з дуже висикою ймовірністю буде скасовано. Знання адвокатом відповідних судових рішень Верховного Суду допоможе клієнту досягти необхідного результату.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ
ПРИ РОЗГЛЯДІ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
1. Якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Ухвалою апеляційного суду від 12.04.2022 представнику Особа 1 (адвокату – Особа 2) відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 13.08.2021 про накладення арешту на автомобіль, який визнано речовим доказом по кримінальній справі.
Верховним Судом 17.01.2023 ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до цього суду для розгляду по суті апеляційної скарги.
ВС погодився із доводам касаційної скарги адвоката, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яка була постановлена без виклику особи, має обчислюватися лише з дня отримання такою особою копії судового рішення.
Тому, причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, оскільки ухвалу було постановлено без виклику власника майна (Особа 1), а копію судового рішення адвокат отримала на електронну пошту лише 17.12.2021 після направлення численних клопотань до місцевого суду.
При цьому, Апеляційний суд формально зазначив, що представник Особа 1 – адвокат не навела об`єктивних підстав, які перешкоджали би їй своєчасно подати апеляційну скаргу та вказав при цьому, що її було відомо про оскаржувану ухвалу з інших джерел.
Отже ВС дійшов висновку, що Апеляційний суд безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернув апеляційну скаргу, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
2. При визначенні поважності причин пропуску строк на оскарження рішення (ухвали) суду суди повинні врахувати, що не є тотожними обставинами дата (можливість) поінформованості про наявність оскарженого рішення Особою (Скаржником) з поінформованістю його адвоката
Ухвалою апеляційного суду від 02.06.2022 відмовлено Особа 1 в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 15.11.2018 про накладення арешту на земельну ділянки у тому числі належну на праві власності Особа 1.
Ухвала мотивована тим, що Скаржник не надав підтвердження того, що ухвалу слідчого судді було отримано представником Особа 1 саме 29.11.2021 (відсутня розписка), а дані, які представник надав в суд апеляційної інстанції на підтвердження неможливості своєчасного оскарження судового рішення, не є переконливими для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки адвокат Особи 1 (Особа 2) у даному кримінальному провадженні неодноразово приймав участь в судових засіданнях апеляційної інстанції, що свідчить про обізнаність останнього щодо наявності такої ухвали, що не позбавляло його можливості своєчасно її оскаржити.
Верховним Судом 18.01.2023 задоволено касаційну скаргу адвоката Особа 1, скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направлено до цього суду для розгляду справи по суті апеляційної скарги.
ВС звернув увагу, що відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 395 КПК якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Матеріали провадження не містять відомостей про направлення Особа 1 копії судового рішення та розписки про одержання ним копії судового рішення.
Разом з тим, про наявність оспорюваної ухвали Особа 1 дізнався лише 29.11.2021 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка долучена до апеляційної та касаційної скарг, з якої вбачається, що довідка сформована 29.11.2021.
Посилання апеляційного суду на те, що адвокат Особа 1 у даному кримінальному провадженні неодноразово приймав участь в судових засіданнях апеляційної інстанції, що свідчить про обізнаність останнього про наявність такої ухвали, що в свою чергу не позбавляло його можливості своєчасно її оскаржити, ВС вважав безпідставними, адже адвокат Особа 1 представляв інтереси інших власників майна в частині накладення арешту в даному провадженні та не перебував у будь-яких правовідносинах з Особа 1.
Лише 29.11.2021 Особа 1 укладено договір пронадання правової допомоги із адвокатським об`єднанням, на підставі ордера якого, адвокат Особа 2 представляв інтереси Особа 1 в суді апеляційної інстанції.
Отже, ВС дійшов висновку про обгрутованість доводів касаційної скарги про помилковість ототожнення судом апеляційної інстанції поінформованість про наявність оскарженого рішення Особа 1 з поінформованістю його адвоката.
3. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо безпосереднього дослідження й оцінки доказів
Верховний Суд скасовує ухвалу суду апеляційної інстанції у разі безпосереднього не дослідження цим судом та надання оцінки не тільки вироку суду першої інстанції, але і всім аргументам апеляційної скарги, у тому числі, попри висновки суду першої інстанції, безпосередньо оцінює усі докази по справі на предмет їх належності та доведеності вини засудженого
Верховним Судом 17.01.2023 скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції від 23.11.2021, якою змінено вирок суду першої інстанції відностно Особи 1: виключив із мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання суду на застосування правил ст. 71 КК і постановив вважати Особа 1 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком іншого районного суду від 28.08.2019, – до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.
У касаційній скарзі захисник – адвокат Особа 1 ставив під сумнів дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення. Указує на незаконність судових рішень через однобічне й неповне дослідження судами попередніх інстанцій всіх доказів у справі та фактичну відсутність доказів, якими б підтверджувалася винуватість засудженого поза розумним сумнівом.
ВС погоджуючись із касаційою скаргою адвоката, звернув увагу, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому, суд досліджує докази безпосередньо.
Також, Верховний Суд у котре звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Так, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Разом з тим, переглядаючи вирок за апеляційними скаргами захисника – адвоката Особа 1, засудженого і прокурора, апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався.
На обґрунтування своїх доводів сторона захисту стверджувала, що в основу вироку суд поклав неправдиві показання свідка, які не відповідають іншим доказам по справі, а також не дав оцінку показам засудженого та іншого свідка, які збігаються із іншими доказами.
Крім того, засуджений у своїй апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції послався у вироку як на доказ його вини на протокол проведення за його участю слідчого експерименту, зафіксованого на DVD, у той час як жодних слідчих дій з його участю не проводилося, а суд суд не допитав з цього приводу слідчого, на чому наполягала сторона захисту.
Зазначав засуджений і про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам закону не відреагував процесуальними рішеннями на його численні заяви про застосування до нього фізичного та психологічного насильства з боку правоохоронних органів, про фальсифікацію доказів у справі тощо.
До того ж суд апеляційної інстанції, детально виклавши в ухвалі доводи, наведені в апеляційних скаргах засудженого Особа 1 і його захисника, не проаналізував їх і не надав в ухвалі вичерпної та конкретної відповіді на жоден із них. Зі змісту ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції перерахував усі докази, на які послався суд першої інстанції у вироку, а на доводи в апеляційних скаргах обмежився однією узагальнюючою відповіддю про правильність встановлення судом фактичних обставин справи та обґрунтованість висновку суду щодо наявності в діях Особа 1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 ККУ.
Таким чином ВС дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги адвоката Особа 1, а оспорювана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, із призначенням нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
4. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК, а якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульвані цим Кодексом– до них застосовуються норми ЦПКУ, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У касаційному порядку можливо оскаржити судові рішення попередніх інстанцій по кримінальній справі лише в частині не згоди із ними в частині вирішення цивільного позову. При скасуванні Верховним Судом судових рішень у кримінальному провадженні в частині цивільного позову, справа направляється до суду першої інстанції для розгляду в частині цивільного позову в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд 11.01.2023 задовольнив касаційної скарги адвоката потерпілої Особи 1: скасував ухвали судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої Особи 1 про стягнення завданої моральної шкоди скасувати і призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
ВС зазначив, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПКУ, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд першої інстанції у вироку дійшов висновку, що цивільний позов потерпілих Осіб підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з Особа 2 (Засудженого) на користь Потерпілого матеріальної шкоди в розмірі 7000 грн. в частині стягнення моральної шкоди відмовлено Рішення мотивовано тим, що вчинення Особа 2 суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, передбачених пунктами 2, 10, ч. 2 ст. 115, частинами 4, 5 ст. 152 КК відбулось саме внаслідок нездійснення відповідного контролю та належного виховання за малолітнім Особа 2 з боку його батьків, а не бездіяльності навчального закладу, органів державної влади чи місцевого самоврядування. При цьому зазначив, що оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були пред`явлені не до батьків Особа 2, а до навчального закладу, органів державної влади та місцевого самоврядування, які, на думку суду, не є належними відповідачами, дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість.
Верховний Суд вважав, що, відмовляючи у задоволенні цивільного позову представника потерпілої суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків про те, що позивач звернувся до неналежних відповідачів – ряду органів державної влади та місцевого самоврядування, зазначаючи про необхідність звернення про стягнення моральної шкоди до батьків Особа 2. При цьому за наслідками судового розгляду фактично визнав, пред`явлений цивільний позов до ряду вищевказаних органів по суті необґрунтованим.
Водночас, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК не відобразив усіх ключових доводів апеляційної скарги представника потерпілої, а в тих доводах, що були зазначені допустив неточності, зокрема, вказав про те, що представник потерпілої просить стягнути грошові кошти у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди з восьми державних установ, хоча останній зазначав про необхідність стягнення матеріальної шкоди з матері Особа 2, а моральної – з ряду органів державної влади та місцевого самоврядування.
До того ж, суд апеляційної інстанції відповідних доводів представника потерпілої належним чином не перевірив та фактично без зазначення жодних мотивів ухваленого рішення необґрунтовано погодився з суперечливими висновками місцевого суду щодо підстав для відмови у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, під час розгляду провадження суди обох інстанцій допустили порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, що є підставою для скасування цих рішень.