Займаєтесь Ви бізнесом чи проводити майнові операції або просто підробляєте онлайн – Ви обов’язково будете вимушені спілкуватися з органом Податковою службою.
Ви сумлінно заповнили податкову декларацію по податку на прибуток, податок на додану вартість або податок на землю, сплатили цей податок і вважаєте податкове зобов’язання виконаним.
Разом з тим, неточності в документах, не зрозумілі для податкового органу умови договору, можливість подвійного тлумачення норм податкового закону може потягти бажання органу Податкової служби здійснити донарахування податкового зобов’язання платнику податку шляхом прийняття та надіслання податкового повідомлення-рішення. Також де існують законодавчі прогалини, Державна Податкова Служба зробить своє роз’яснення, яке буде витлумачене на користь органу Податкової служби з метою поповнення державного бюджету.
Дуже часто орган Державної податкової служби донараховують в податкових повідомленнях -рішеннях всілякі штрафи та пені за порушення податкового законодавства.
Чинне законодавством передбачено проведення податковими органами податкових перевірок (планових, позапланових, камеральних, виїзних) і результатами цих перевірок є довідка про відсутність порушень (що досить рідко) або акт про порушення. На підставі даних актів податківці приймають рішення-повідомлення про донарахування платникам податків суми несплачених (неправильно сплачених) обов’язкових платежів, а також штрафних санкцій за порушення.
І як правило, працівники органу Податкової служби не переймаються обґрунтованістю та законодавчою виваженістю прийнятого податкового повідомлення -рішення. Далі – виключно проблеми Платника податку.
Якщо проігнорувати таке прийняте податкове повідомлення- рішення наступний крок органу Державної податкової служби – надсилання платнику податку податкової вимоги – і вже майно платника податку опиниться в податковій заставі !
Але якщо таке податкове повідомлення-рішення своєчасно оскаржити в суді – платнику податку немає чого перейматися – таке рішення податкового органу буде вважатися неузгодженим і не матиме для платника податків жодних негативних наслідків.
Чи можливо вирішити вказану ситуацію та не сплачувати неправомірно нараховані податківцями у податкових повідомленнях-рішеннях кошти ?
Звичайно можливо шляхом оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, в чому допоможе досвідчений у таких справах адвокат.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ ОСКАРЖЕННІ ПОДАТКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ-РІШЕНЬ:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із оскарженням податкових повідомлень-рішень, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2. Збір доказової бази та підготовка позову або зустрічного позову про скасування податкового повідомлення – рішення;
3. Представництва клієнта в судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів у справах зі спору щодо незаконності податкового-повідомлення рішення;
4. Оскарження незаконних судових рішень, постановлених не на користь клієнта, в Апеляційний і Верховний Суд;
5. Правова допомога клієнту на стадії виконавчого провадження.
ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ПІДСТАВИ ДЛЯ СКАСУВАННЯ ПОДАТКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ-РІШЕННЯ ?
1.Досить часто податкові органи в податкових повідомленнях-рішеннях донараховують платникам податку грошові зобов’язання та штрафні санкції у зв’язку із відсутністю реального характеру господарських операцій, тобто вчинених за, так званими фіктивними угодами.
Однак, прийняття вказаних рішень відбувається без доведення податківцями факту фіктивності (нереальності) господарської операції.
Верховний Суд 22.09.2022 вказав на неправомірність оспорюваних податкових повідомлень–рішень прийнятих ДПІ з мотивів, які зводяться до відсутності реального характеру господарських операцій позивача (ТОВ 1) з ТОВ 2, у зв’язку із чим ТОВ 1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток на 431 523 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 107 881 грн; збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ за платежем податок на додану вартість на 479 470 грн та штрафні санкції на суму 119 868 грн.
При цьому ВС дійшов висновку, що не може беззаперечно свідчити про фіктивність (нереальність) господарської операції факт порушення кримінальної справи і її матеріали повинні оцінюватися судом у сукупності із іншими доказами
Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги ДПС щодо посилання на свідчення в межах кримінального провадження керівника ТОВ 2 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, та на наявність ухвали суду, якою кримінальне провадження за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 ККУ за підозрою останнього у скоєнні кримінального правопорушення закрито з нереабілітуючих підстав у зв`язку із закінченням строків давності, вважав, що даний факт не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 ККУ, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
ВС зазначив, що такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі ч. 8 ст. 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
При цьому, як зазначила, ВП ВС, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції вчинялись позивачем з урахуванням специфіки його господарської діяльності і дійсних намірів досягнення ділової мети.
Отже, податковий орган, безпідставно донарахував Позивачу податок на прибуток та податок на додану вартість, а також штрафні санкції, у зв’язку із нереальністю господарської операції.
2. Порушення податковим органом законодавства при проведенні перевірки, за результатами якого прийнято оспорюване податкове повідомлення- рішення.
У постанові від 22.09.2022 ВС зазначив, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.
Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення податковим органом перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення–рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення – рішення, а необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов’язання – відсутня.
Вказаною постановою Верховний Суд залишив в силі судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову ФОП до ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення – рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по ПДВ на загальну суму 762 065 грн., в т.ч. сума податкового зобов`язання – 609 652 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 152 413 грн.
Верховний Суд погодився з доводами судів попередніх інстанцій, які задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що перевірка була проведена незаконно, оскільки:
– позивач не був належним чином попередньо повідомлений про проведення перевірки, (копія наказу про проведення перевірки була вручена позивачу в день, коли розпочалася перевірка);
– характер проведеної стосовно позивача перевірки не відповідає наказу про її проведення (згідно з наказом була призначена документальна позапланова виїзна перевірка, проте остання проводилася за місцезнаходженням контролюючого органу).
За таких підстав ВС дійшов висновку про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
3.Донарахування ФОП податковим повідомленням-рішенням податку на додану вартість в той час, як він не зареєстрований як платник ПДВ.
Верховний Суд 22.09.2022 визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення, яким ФОП збільшено суму грошового зобов`язання по ПДВ на загальну суму 762 065 грн., в т.ч. застосовані штрафні санкції в розмірі 152 413 грн.
Постанова ВС мотивована тим, що про неправомірність визначення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ, свідчить те, що норма пункту 181.1 ст. 181 ПКУ, якою встановлено обов`язок зареєструватися платником ПДВ, поширюється на позивача з 01.01.2017, тобто з дати його переходу на загальну систему оподаткування.
4.Донарахування у податковому повідомленні-рішенні зобов’язання з податку на об’єкт, який не є об’єктом оподаткування
Верховний Суд, задовольняючи 20.06.2022 позов Особипро скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 25000 грн. зазначив, що є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення –рішення щодо донарахуванню фізичній особі податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб, якщо транспортний засіб останнього не входить до Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування.
Постанова ВС мотивована тим, що статтею 267 ПКУ встановлено транспортний податок як вид обов`язкового місцевого податку, платниками якого є фізичні та юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПКУ є об`єктами оподаткування.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПКУ є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у відповідному році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному вебсайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, тобто Мінекономрозвитку.
Водночас до Переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2018 році, включено автомобіль марки BMW, моделі Х5 з робочим об`ємом дизельного двигуна 3,0 літра, до 2 років (у стовпчику 3 зазначено: «рік випуску (включно)». Беручи до уваги рік випуску автомобіля – 2016 (дата реєстрації автомобіля 01.06.2016), Верховний Суд дійшов висновку, що автомобіль, належний Позивачу, є об`єктом оподаткування лише у 2016 та 2017 років. Отже, нарахування Позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку за 2018 рік є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
5. Накладення податковим повідомленням-рішенням штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних без доведення вини платника податків у такому простроченні.
Верховний Суд 22.10.2024 у постанові зазначив, що застосування до платника податків наслідків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у вигляді штрафу можливе лише за наявності його винної поведінки. У разі прострочення реєстрації податкової накладної не з вини платника ПДВ, який завчасно вчинив всі необхідні дії для її реєстрації у строк, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій. Платник податків не несе відповідальність у вигляді накладення на нього штрафу за те, що направлені ним у строк податкові накладні були зареєстровані податковим органом в ЄРПН після спливу граничних строків
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції частково задоволено позов ТОВ та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПС в частині застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у розмірі 60 тис. грн. Відмовлено в позові в частині накладення штрафу у розмірі 7 569 175 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову, Верховний Суд 22.10.2024 задовольнив позов ТОВ, вказавши, що згідно оспорюваного акту перевірки ДПС ТОВ порушено граничний термін реєстрації податкової накладної від 30.12.2022 в ЄРПН, зазначений у п. 201.10.ст. 201 ПКУ на суму 75 691 750 грн. на 1 день (зареєстрована 16.01.2023 о 8:49 годин).
Пунктом 200-1.4 ст. 200-1 ПКУ встановлено, що на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ платника зараховуються кошти, в тому числі, з поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПКУ.
Згідно з абз. 13 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, якщо сума, визначена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в ЄРПН, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ. Тобто, платник податку може зареєструвати податкові накладні у ЄРПН за умови наявності достатньої суми коштів на його електронному рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, яка б відповідала загальній сумі податку за податковими накладними.
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
Водночас згідно з підпунктом 69.18 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з метою захисту прав платників, збереження та захисту даних надання електронних сервісів та приймання електронних документів від платників податків здійснюються у робочі дні з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
Надаючи правову оцінку законності підстав застосування штрафних санкцій відповідно до п. 120-1.1, 120-1.2 ст. 120-1 ПКУ, Верховний Суд вказав, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише за наявності його винної поведінки.
Позивач зазначив, що станом на звітній період у ТОВ не вистачало ліміту з ПДВ для реєстрації податкової накладної, а тому та ТОВ завчасно направило казначейству платіжне доручення для поповнення ПДВ-рахунку грошовими коштами у розмірі еквівалентною сумі ПДВ за податковою накладною від 30.12.2022. Однак, поповнення рахунку ПДВ відбулося лише 13.01.2023 о 18 год. 12 хв., тобто після закінчення операційного дня, що унеможливило її реєстрацію податкової накладної в ЄРНН.
Вказані обставини свідчать, що порушення Позивачем строків реєстрації податкової накладної в 1 день відбулося не з його вини, оскільки ним були вчинені усі необхідні дії щодо зарахування коштів на свій спеціальний рахунок з ПДВ, у зв`язку з чим підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ відсутні, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в розмірі 7 569 175 грн. протиправним та підлягає скасуванню.
Також ВС погодився із задоволенням позову в частині скасування оскаржуваного повідомлення рішення про застосування до ТОВ штрафних санкцій у розмірі 60 тис. за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 01.02.2022, так як вона ТОВ подана на реєстрацію з урахуванням положень абз. 4 підпункту 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, до 15.07.2022 (дата відправки 15.07.2022 в 17:45 годин).
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН. Тобто, якщо до 18:00 годин операційного дня, в який платником податків було направлено податкові накладні для їх реєстрації, йому не було надіслано квитанцію, відповідні накладні вважаються зареєстрованими у цей день.
Тому ВС дійшов висновку, що платник податків, виконавши свій обов`язок щодо складання, підписання та направлення податкових накладних до податкового органу протягом встановлених ПКУ строків, не може нести відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні були зареєстровані податковим органом в ЄРПН після спливу граничних строків.
Наведені порушення є найбільш розповсюдженими підставами для скасування податкового повідомлення –рішення, яке оскаржити в суд, у тому числі з інших підстав, допоможе адвокат.