При розслідуванні кримінальних проваджень правоохоронцями часто проводиться така слідча дія, як обшук. Розмиті формулювання слідчих суддів, що надають право на обшук – предмети що мають відношення до злочину – надають зелене світло на свавільне вилучення будь-якого майна слідчими (детективами) – це може бути вартісна техніка, обладнання, транспорт, інше цінне майно.
Оскільки на практиці, як правило, посадова особа, яка проводить обшук, вилучає все майно та документи, які «потрапили в поле зору» (наприклад в ухвалі слідчого судді заначено, що обшук проводиться з метою виявлення бухгалтерських документів, а вилучають знайдені гроші, дорогоцінні вироби, навіть, транспортні засоби та інше), не вдаючись в подробиці щодо їх статусу та значення для проведення досудового слідства у кримінальному провадженні.
Отже, у фізичної Особи або підприємства виникає проблема повернення неправомірно вилученого майна.
Звичайно, Особа, чиє майно вилучено при обшуку, може подавати слідчому або прокурору безліч клопотань про його повернення, однак, як правило, майно не повертається, а Особа отримує «відписки», що вилучені речі приєднані до кримінального провадження, як речовий доказ.
Навіть трапляються випадки, коли судовий розгляд по кримінальній справі закінчився, а майно особі все одно не повертається, хоч таке майно до кримінальної справи відношення взагалі не мало ! Непоодинокі є кричущі випадки привласнення правоохоронцями вилученого майна !
Безумовно, вкрай важливо мати інформацію щодо розслідування в кримінальній справі, в якій перебуває Ваше майно. Однак зазвичай буває, що майно не має відношення до кримінальної справи, або майно взагалі незрозуміло де знаходиться.
Ефективне вирішення цього питання можна лише в судовому порядку, шляхом оскарження слідчому судді бездіяльність слідчого щодо безпідставного неповернення вилучених речей, або, в залежності від ситуації, з іншими вимогами, наприклад, оскарження незаконного арешту, накладеного слідчим суддею на вилучене під час обшуку майно. В крайньому випадку можливо стягнення вартості вилученого майна з Держави.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА ПРИ ПОВЕРНЕННІ МАЙНА, ВИЛУЧЕНОГО ПІД ЧАС ОБШУКУ:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із проведенням обшуку у клієнта, вилучення майна та його повернення, аналіз виниклої ситуації та вироблення стратегії повернення вилученого при обшуку майна;
2.Захист інтересів клієнта адвокатом при проведенні обшуку;
3. Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів – адвокатський запит, скарга, позовна заява, письмові пояснення, клопотання;
4. Представництво клієнта у судах всіх інстанцій у спорах щодо повернення вилученого під час обшуку майна, з метою захисту його інтересів;
5. Оскарження незаконних судових рішень зі спорів про повернення вилученого під час обшуку майна, постановлених не на користь клієнта, в апеляційному та касаційному порядку.
6. Юридичний супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ПРО ПОВЕРНЕННЯ МАЙНА, ВИЛУЧЕНОГО ПРИ ОБШУКУ
1. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто Особі, в якої його було вилучено
В приміщенні, орендованому Особа 1 слідчим ГУ НП області проведено обшук та вилучено документи та майно: вебкамери, системні комп’ютери, комп’ютерні монітори та інші речі.
Особа 1 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність слідчого щодо неповернення вилученого майна, з посиланням на те, що в порушення ст. 171 КПКУ, слідчий не звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно під час обшуку, тому скаржник вважає, що майно повинно бути негайно повернуто Особі 1.
Заперечуючи проти задоволення Скарги, Слідчий зазначив, що речі та документи приєднані в якості речових доказів по кримінальному провадженню, а також у вказаному кримінальному провадженні проведено низку комп`ютерно-технічних експертиз, для проведення дослідження судовим експертам направлено 12 комп`ютерних системних блоків. При цьому в клопотанні до нього та у скарзі не зазначено індивідуальні та родові ознаки вилученого майна, яке на праві власності належить Особа 1.
Ухвалою слідчого судді районного суду від 13.02.2020 скаргу задоволено частково: повернуто все вилучене майно, окрім комп’ютерної техніки, направленої на експертизу, зазначивши, що питання її повернення повинно бути вирішено після проведення експертизи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 169 КПКУ тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна, а клопотання слідчого або прокурора, згідно із ч. 5 ст. 171 КПКУ повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто Особі, у якої його було вилучено.
Оскільки у передбачені законом строки арешт на майно накладено не було і на поточну дату майно залишається неповернутим, суд дійшов висновку про незаконність подальшого утримання майна. Отже на даний час Особа 1 позбавлений права користування своїм майном, хоча судом такої заборони не встановлено, чим завдано власнику майна істотної шкоди.
2.Тимчасове вилучення майна під час обшуку можливе лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом, законодавець не вказує
Особа 1 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна при обшукуз вимогою повернути на грошові кошти, загальною сумою 46 000 доларыв США та 5 700 євро.
Ухвалою слідчого судді від 22.04.2024 скаргу задоволено, з огляд на те, що постановою слідчого вилучені гроші визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та відмовив у клопотанні Особа 1 у їх поверненні.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПКУ тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом, законодавець не вказує.
Аналізуючи правовий зміст ч. 7 ст. 236, ч. 1 ст. 98 КПКУ ч. 2 ст. 168 КПК, в яких вказано , що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають одних з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, – тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до до вирішення питання про його арешт або повернення.
Законодавцем в ст. 169 КПКУ визначено підстави повернення тимчасового вилученого майна, зокрема зазначено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПКУ; 4) у разі скасування арешту.
Із зазначеної норми вбачається, що однією із підстав повернення тимчасового вилученого майна є випадки, передбачені ч. 5 ст. 171 КПКУ, тому майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Тобто, у випадку не подання слідчим, прокурором не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна клопотання про його арешт, тимчасово вилучене майно повертається особі в якої його було вилучено.
Отже слідчий суддя дійшов висновку, що, незважаючи на вимоги зазначених норм чинного кримінально-процесуального закону, органом досудового розслідування після вилучення майна не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на це майно, що свідчить про наявність правових підстав для повернення вказаного майна, відповідно до вимог ст. 169, ч. 6 ст. 173 КПКУ.