При поданні Теплопостачальною Компанією позову до Споживача про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, Позивач має довести факт надання послуги, та підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму. Неправильний розрахунок або неможливість перевірити правильність розрахунку судом у зв’язку із ненаданням позивачем відповідних документів є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення із Споживача теплової енергії заборгованості.
При цьому, підставою для відмови у задоволенні позову є також розрахунок спожитих Відповідачем обсягів електричної енергії на підставі показань загальнобудинкового лічильника, а не на підставі показань індивідуального приладу обліку, розміщеного у приміщення Відповідачки, без надання теплопостачальною компаніє належних обгрунтувань саме такого розрахунку.
Із зазначеного приводу пропонується навести правові позиції судів у справах зі спорів по теплопостачанню.
1. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надані відповідні пільги, а внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане приведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин
Для правильного вирішення спору про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму
Суд відмовляє у задоволенні позову теплопостачальної компанії про стягнення заборгованості із Споживача у разі ненадання позивачем належних і допустимих доказів помісячного обсягу теплоносія, поданого на житловий будинок, зокрема і відповідачу, тобто первинні документи (акти зняття показань лічильника, акти наданих послуг) дані, наведені у щомісячних рахунках
Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до особа 1 про стягнення заборгованості з послуги з постачання теплової енергії.
Повні вимоги обґрунтовано тим, що Особа 1 на праві власності належить нежитлове приміщення 107 площею 248,90 кв.м. в багатоквартирному будинку.Хоча договір із Відповідачем не укладався, але Позивач надавав будинку послуги із теплопостачання, які Особа 1 не оплатив.
Рішенням суду першої інстанції від 15.02.2024 позов задоволено та стягнуто з Особа 1 на користь Концерну заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 64 807 грн.
Постановою суду апеляційної інстанції від 10.05.2024 вказане рішення скасовано та постановлено нове про відмову у задоволенні позову Концерну.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до абз. 1,2 ч. 5 ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане приведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.
Крім того, ч.6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення відповідача, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, суд апеляційної інстанції погодився із висновком уду першої інстанції про те, що між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 01.11.2021 року про надання послуги з постачання теплової енепргії, копія якого додана Позивачем по справі.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 « Про початок опалювального періоду 2021-2022, 2022-2023 років у м. Запоріжжя» встановлено, що забезпечення Концерном міські теплові мережі» початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ, організацій здійснюється з 01.11.2021, а закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя встановлено з 31.03.2022 та 31.03.2023 року з проведенням Концерном відключення споживачів теплової енергії, про що свідчать відповідні рішення виконавчого комітету міської ради.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться нежиле приміщення Відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон у місті. Концерн зазначав,, що нежитлове приміщення відповідача знаходииться в житловому будинку оснащеному комерційним засобом обліку. Обсяг спожитої приміщенням теплової енергії за період-листопад 2021 року лютий 2023 року згідно з розподільчим приладом обліку становить 0 ( нуль) Гкал.
В даному випадку, для правильного вирішення спору позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму
Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об`єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення), з урахуванням положень пункту 11 розділу І цієї Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Таке питоме споживання теплової енергії має відповідати нормативній температурі внутрішнього повітря.
З урахуванням вимог Методики мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії, яка підлягає нарахуванню приміщенню відповідача, дорівнює 50 % від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.Зняття показань вузлів обліку та приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць.
В той же час, до Позивачем не надано відповідного акта приймання в експлуатацію приладу комерційного обліку теплової енергії.
Позивачем не надано також доказів поставки теплоносія в нежитлове приміщення Відповідача, доказів, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку, актів зняття показань приладу обліку за спірний період з листопада 2021 по лютий 2023 включно. Також позивачем не надано документів на підтвердження фактичного відпуску відповідачу теплової енергії щомісяця за спірний період (актів надання послуг, інших первинних документів бухгалтерського обліку), так само позивачем не надано суду доказів направлення або вручення відповідачу документів на оплату спожитої теплової енергії у спірний період.
Суд апеляційної інстанції двйшов висновку, що за відсутності таких документів позивач жодним чином не підтвердив розрахунок відпущеної теплової енергії, а саме не зазначив величину теплового навантаження на об`єкт опалення; не обґрунтував та документально не підтвердив порядок та методику нарахування споживачу вартості наданих послуг з теплопостачання , не надав розрахунку кількості Гкал, які вказані в рахунках, та первинних доказів, якими така кількість підтверджується, та доказів, на підставі яких позивач визначив покази будинкових приладів обліку.
Отже, позивачем не нанадано належних і допустимих доказів помісячного обсягу теплоносія, поданого на вказаний житловий будинок, зокрема і відповідачу. Отже, первинні документи (акти зняття показань лічильника, акти наданих послуг) дані, наведені у щомісячних рахунках, які подані до позовної заяви та мають значення для справи позивачем суду не надані.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, про відсутність підстав для задоволення позову Концерну.
2. Законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу
Позивач (Теплоенерго) не звільняється від обов`язку доведення розміру наданих послуг, який має враховувати конкретну ситуацію щодо її обсягів, теплового навантаження та ціни. Лише після доведення цих обставин позивачем – відповідач має процесуальний обов`язок спростувати свій обов`язок брати участь у загальних витратах на опалення у конкретному розмірі, зокрема, у належному відповідачці нежитловому приміщенні
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги
Якщо нежитлове приміщення Споживача належить до підвального приміщення, то бсяг теплових втрат для приміщень у підвалі потрібно визначати по формулі 23, що знаходиться у розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики у другій редакції від 28.01.2022 де застосовується показник: L підвальна довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до Особи 1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що за період з 01.11.2021 року по 28.02.2023 року Концерн надав житлово-комунальні послуги в нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, належному Особі 1, Споживач оплату послуг не здійснював, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на суму 51 929 грн.
Рішенням суду першої інстанції від23.01.2024 позов задоволено та стягнуто з Особи 1 51 929 грн.
Постановою суду апеляційної інстанції від 07.08.2024 рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга Відповідача мотивована тим, що листом від 08.12.2023 КП «Запоріжремсервіс» надана інформація про загальну площу будинку – у розмірі 1636 кв.м., а згідно Довідки з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2023 вбачається, що площа нежитлового приміщення Відповідача (підвал) становить 70,3 м2.
Між тим, судом першої інстанції покладено в основу судового рішення від 23.01.2024 помилкові вихідні дані (зазначені Позивачем) загальної площі будинку – у розмірі 1496 кв.м. та площу нежитлового приміщення Відповідача – у розмірі 72,1 кв.м., що відповідно зумовлює неправильні розрахунки в цілому.
Відповідач в апеляційній скарзі вказував, що суд неправильно визначив характер та зміст правовідносин між сторонами (опалення замість транзиту теплової енергії через приміщення відповідача), а встановлені судом обставини що приміщення відповідача відноситься до опалювального є недоведеними, які спростовується зібраними у справі доказами, зокрема, Актом обстеження системи теплозабезпечення від 25.03.2013, Додатком № 1 та Додатком № 2 до Договору від 01.03.2013, Додатком № 2 до Договору від 01.04.2012, Договором купівлі-продажу теплової енергії від 01.03.2013, типовим індивідуальним договором від 01.11.2021.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що нежитлове приміщення Відповідача знаходиться у підвалі будинку, який оснащений комерційним засобом обліку.
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення Відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато та закінчено опалювальний сезон в місті, знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч. 4ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням КМУ про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз. 2 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про житлово-комунальні послуги»).
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Частинами 2, 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
Таким чином, через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги”на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 Концерном та Відповідачем укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відтак, є обов`язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2013 року вважається розірваним з 01.11.2021.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Нежиле приміщення Відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку – і житлових, і нежитлових.
Апеляційний суд зазначив, що між сторонами у справі існує спір до якого виду приміщення, наведеного у Методиці, відноситься приміщення відповідача, з огляду на встановлені обставини справи і наявні у ній докази.Позивач вважає спірне приміщення відповідача опалювальним, а Відповідач наголошує на визначенні «окреме приміщення з транзитними мережами опалення».
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостаання» для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказщом Міністертсва регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі – комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нежитлове приміщення Відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення, яке належить Відповідачці, не обладнано приладами опалення. У вказаному нежитловому приміщенні проходять трубопроводи опалення та стояки, які заізольовані, виконують функцію подачі теплопової енергії для приладів опалення, тобто функцію транзиту теплоносія.
Суд апеляційної інстанційї наголосив, що наданий до позову розрахунок заборгованості цю ситуацію не врахував. Всупереч вимог ст. 12, 81 ЦПКУ Позивач не надав до суду документи для можливості суду з`ясувати, в якій мірі наданий до позову розрахунок дійсно враховує наявний стан трубопроводів опалення. Тобто, суд позбавлений можливості самостійно зробити свій розрахунок суми позову та перевірити наданий позивачем розрахунок, який внаслідок відсутності інформації щодо врахуванням позивачем стану трубопроводів у належному відповідачці нежитловому приміщенні не є належним доказом.
Позивач не звільняється від обов`язку доведення розміру наданих послуг, який має враховувати конкретну ситуацію щодо її обсягів, теплового навантаження та ціни. Лише після доведення цих обставин позивачем – відповідач має процесуальний обов`язок спростувати свій обов`язок брати участь у загальних витратах на опалення у конкретному розмірі, зокрема, у належному відповідачці нежитловому приміщенні.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитловим приміщенням, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань, які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням.
Суд першої інстанції вважав, що за період з 01.11.2021 року по 28.02.2023 рік оплата за надані послуги не здійснювалася, а тому сума непогашеної заборгованості за вказаний період склала 51 929 грн., що підтверджується доданим до позову розрахунком.
Між тим, надані відповідачем докази, які не були досліджені судом першої інстанції, стверджують про зворотне.Так, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу відноситься до неопалюваного підвалу, тому позивачем застосована не вірна формула для визначення кількості теплових втрат та, як наслідок, заборгованість за період з листопада 2021 була безпідставно завищена.
Обсяг теплових втрат для приміщень у підвалі потрібно визначати по формулі 23, що знаходиться у розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики у другій редакції від 28.01.2022 де застосовується показник: L підв. довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах.
Така формула майже аналогічна формулі 19 з Методики № 315 у першій редакції та відрізняється лише тим, що не потрібно знати діаметр труб та не застосовується температура для підвалів, оскільки нормами ДБН вона взагалі не визначена.
Однак, позивачем для визначення кількості теплової енергії помилково застосовано формулу 8 Методики № 315 в першій редакції.
Отже апеляційний суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості за надані Відповідачу послуги здійснено Позивачем неправильно, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
3. Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, розраховуються за іншою формулою Методики, ніж Методики, яка передбачає нарахування за надання послуг опалення приміщення, в якому розміщена система опалювання
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до Особа 1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.Позов обгрунтовано, що Особа 1 на праві власності належить нежитлове приміщення. Враховуючи знаходження вказаного приміщення в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, воно є опалювальним. Позивачем надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.01.2023 на загальну суму 24 646 грн., яку Споживач не оплатив.
Рішенням суду першої інстанції від 29.01.2024 позов Концерну задоволено.
Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції Особа 1 зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів про надання ним послуг з постачання теплової енергії і не може бути надано через відсутність факту надання заявлених позивачем послуг, тому що через об`єкт нежитлової нерухомості, що належить відповідачу проходять транзитні мережі опалення, які належним чином утеплені і ізольовані, у приміщені, яке було допоміжним за своїм призначенням з моменту побудови будинку, відсутні прилади обладнання (батареї), і їх розміщення/встановлення не передбачено проектною документацією на будівлю.
Апелянт зазначив, що обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, розраховуються зі іншою формулою Методики, проте, позивачем була нарахована заборгованість за нормою Методики, яка передбачає нарахування за надання послуг опалення приміщення, в якому розміщена система опалювання. Таким чином, заявлена позивачем сума заборгованості у розмірі 24 649 грн. не відповідає дійсності.
Суд апеляційної інстанції як належний доказ прийняв до уваги акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 05.04.2024 року, згідно якого робоча комісія у складі восьми осіб за участі, серед інших, працівників Концерну, в присутності власника підвального приміщення Особа 1 провела технічний огляд внутрішніх систем (мереж) теплопостачання підвального приміщення, площею 56,6 м2. За результатами обстеження встановлено: опалювальні прилади відсутні; наявний неізольований трубопровод, довжина 14,5 м, наявні огороджувальні/декоративні конструкції: (обшивка гіпсакортоном); наявний неізольований трубопровод, довжина наявна 1,2 м, наявні огороджувальні/декоративні конструкції: (обшивка гіпсакортоном); самовільно демонтовані радіатори або наявне відгалуження на радіатори відсутні.
Житловий будинок оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії.
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 Концерном та відповідачем укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому привласнено номер. Відтак, є обов`язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Нежиле приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку – і житлових, і нежитлових.
Позивач вважає спірне приміщення відповідача опалювальним, а Відповідач наголошує на визначенні «окреме приміщення з транзитними мережами опалення».
Нормами Розділу І Методики № 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики № 315.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
При цьому, нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, не обладнано приладами опалення. У вказаному нежитловому приміщенні проходять трубопроводи опалення, які зашиті гіпсокартоном, які виконують функцію подачі теплопової енергії для приладів опалення, тобто функцію транзиту теплоносія.
Апеляційний суд наголосив, що наданий до позову розрахунок заборгованості цю ситуацію не враховує. Всупереч вимог ст.ст.12,81 ЦПК Українипозивач не надав до суду документи для можливості суду з`ясувати, в якій мірі наданий до позову розрахунок дійсно враховує наявний стан трубопроводів опалення. Суд позбавлений можливості самостійно зробити свій розрахунок суми позову та перевірити наданий позивачем розрахунок, який внаслідок відсутності інформації щодо врахуванням позивачем стану трубопроводів у належному відповідачці нежитловому приміщенні не є належним доказом.
Позивач не звільняється від обов`язку доведення розміру наданих послуг, який має враховувати конкретну ситуацію щодо її обсягів, теплового навантаження та ціни. Лише після доведення цих обставин позивачем – відповідач має процесуальний обов`язок спростувати свій обов`язок брати участь у загальних витратах на опалення у конкретному розмірі, зокрема, у належному відповідачу нежитловому приміщенні.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитловим приміщенням, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань, які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням.
Обсяг теплових втрат для приміщень у підвалі потрібно визначати по формулі 23, що знаходиться у розділі ІV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудикові потреби опалення» Методики у другій редакції від 28.01.2022 де застосовується показник: Lпідв. довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах.
Така формула майже аналогічна формулі 19 з Методики № 315 у першій редакції та відрізняється лише тим, що не потрібно знати діаметр труб та не застосовується температура для підвалів, оскільки нормами ДБН вона взагалі не визначена.
Однак, позивачем для визначення кількості теплової енергії помилково застосовано інші формули Методики.
З рахунків Концерну про оплату за надані послуги за період з листопада 2021 року по січень 2023 року вбачається, що оплата відповідачу нараховувалась як за опалювальне приміщення, приєднане до мереж централізованого опалення будинку, що є помилковим.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та відсутні підстави для відмови у задоволенні позову.
4. Якщо для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів у підвалі потрібно застосовувати формулу 23 Методики № 315 у другій редакції, а не формулу 2.12 КТМ 204 України 244-94, на підставі якої Теплопостачальною організацією був здійснений розрахунок заборгованості, розрахунок є неправомірним і позов на заявлену суму боргу не підлягає задоволенню
Концерн «Міські теплові мережі» звернулося до суду із позовом до Особа 1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачці на праві власності належить приміщення, у яке Концерн надає послуги з постачання теплової енергії. Позивачем за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року було надано послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 36597 грн. на підставі укладеного з 01.11.2021 між сторонами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Житловий будинок, в якому знаходиться примущення Відповідача оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначався за показаннями вузла комерційного обліку.
Рішенням районного суду від 29.08.2023 позов задоволено частково: стиягнуто з Особа 1 заборгованість за період з 01.11.2021 по жовтень 2022 року у сумі 1 748 грн.
Постановою суду апеляційної інстанції від 15.01.2024 рішення суду першої інстанції залимшено без змін з огляду на наступне.
Встановлено, що Відповідачці Особа 1 є власницею нежитлового приміщення ІХ підвалу у багатоквартирному будинку, який обладнано вузлом комерційного обліку. Нежитлове приміщення відповідачки не оснащене приладом розподільного обліку.
Позивачем на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення Відповідачки за період з 01.11.2021 по 31.10. 2023 на загальну суму 36 597 грн. було надано Розрахунок основного боргу за договором, рахунки за надані послуги за договором, які містять загальну кількість та вартість наданих послуг, які не можливо перевірити. Показання вузлів комерційного обліку у рахунках зазначені тільки з січня 2022 року.
У спірний період правовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (перша редакція Методики № 315) і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 р. № 358, яким внесено зміни до Методики № 315 ( друга редакція Методики № 315).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів у підвалі потрібно застосовувати формулу 23 Методики 315 у другій редакції, а не формулу 2.12 КТМ 204 України 244-94, на підставі якої позивачем був здійснений розрахунок заборгованості.
Погоджуючись із висновками суду першої інстнації, суд апеляційної інстанції вважав неправомірними та завищеними нарахування позивачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у сумі 36 597 грн., а тому дійшов висновку про обґрунтованість вимог у сумі 1 748 грн.
5. Теплопочтачальна компанія (Виконавець) і Споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів індивідуального обліку
Обов`язок доведення обставин щодо незаконності встановлення Відповідачкою засобів обліку із зазначенням конкретних норм, положенням яких не відповідає засіб обліку та/або процедура його встановлення, покладається саме на Позивача (Виконавця)
Зміна законодавства, яке регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість Споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції задоволено позово Теплоцентраль до ФОП про стягнення 279 754 грн. – заборгованості за спожиту теплову енергію, 90 грн – заборгованості з абонентської плати, 8 759 – пені, 7 199 грн. – 3% річних, 58 345 грн. – інфляційних нарахувань.
Судові рішення мотивовані тим, що з 01.11.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. З урахуванням умов Договору строк оплати поставленої теплової енергії за загальний період з 01.11.2021 по 31.03.2022 включно та плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.11.2021 по 31.10.2022 включно є таким, що настав, але доказів сплати Відповідачем заборгованості Позивачу на момент розгляду справи суду не надано.
Верховний Суд 24.05.2024 вказані рішення судів попередніх інстанцій скасував, зазначивши, що взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією».
Пунктом 17 Постанови №1198 визначено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Згідно з пунктом 23 Постанови №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. При цьому, Виконавець і Споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
В обґрунтування своєї позиції у справі відповідачка вказувала, що належне їй приміщення обладнане приладом обліку теплової енергії, який було встановлено згідно з чинними на час встановлення нормативними приписами, з отриманням усіх необхідних погоджень та документів, і, відповідно, що обрахунок спожитої теплової енергії має здійснюватися згідно з показаннями такого приладу. У свою чергу Позивач вказував про незаконність встановлення комерційного приладу обліку на приміщення Відповідачки.
Апеляційний суд погодився з доводами позивача та зазначив про ненадання відповідачкою доказів законності встановлення лічильника в належному останній приміщенні.
Водночас ВС вказав, що судом не враховано, що з урахуванням вимог ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПКУ, обов`язок доведення обставин щодо незаконності встановлення Відповідачкою засобів обліку із зазначенням конкретних норм, положенням яких не відповідає засіб обліку та/або процедура його встановлення, покладається саме на позивача.
Разом з тим, апеляційний суд не встановив та не зазначив з порушенням яких саме нормативних приписів встановлено індивідуальний засіб обліку в приміщенні відповідачки та чому не можна брати до уваги визначені ним обсяги споживання теплової енергії, а також в порушення наведених вимог процесуального законодавства, безпідставно переклав тягар доведення відповідних обставин на відповідачку.
При цьому, апеляційним судом взагалі не було надано оцінки: 1) заяві свідка – слюсаря від 16.10.2021, у якій ним зазначено, що спірне приміщення має окрему систему теплопостачання, з траси врізані дві труби на це приміщення; 2) наявним у матеріалах справи доказам, які надавались Відповідачкою на підтвердження отримання нею погодження Позивача щодо встановлення індивідуального засобу обліку теплової енергії у приміщенні а саме: робочому проекту вузла обліку теплової енергії та технічним умовам на встановлення приладів обліку теплової енергії; 3) доказам того, що встановлений у 2007 році прилад обліку в приміщенні відповідачки був прийнятий позивачем на абонентський облік у 2007 році та з 2007 року позивачем обслуговувався, розпломбовувався на повірку, здійснювався його технічний огляд, і що саме за показаннями такого приладу обліку сторони визначали обсяг спожитої відповідачкою теплової енергії до спірного періоду 20212022 року.
ВС також зазначив, що зміна законодавства, яке регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість Споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.
З огляду на викладене ВС дійшов висновку, що судами попередніх інстнацій не було належним чином досліджено питання щодо наявності/відсутності підстав для розрахунку спожитих Відповідачкою обсягів електричної енергії на підставі показань загальнобудинкового лічильника, а не на підставі показань індивідуального приладу обліку, розміщеного у приміщення Відповідачки.